Душе моя, сяйво звуків,
Осіни космічну ніч,
Згладь чуттєвим перестуком
Прю сердечних протиріч.
Не цурайся щемних ноток –
В них закритий Богом сад.
Почуття не є пороком:
Мла сльозиться в зорепад.
Душе моя, не частинно
Озиваєшся в мені:
Ти – всеціла, ти – єдина
І у радості, й в журбі.
Нитка рими – із підданства
Непомітних зору сфер,
Це твоя стезя митарства,
Хвиль чуттєвості етер.
Бог плоди зриває стиглі –
Сипле в ніч без вороття.
В леті душі сяйвом вільні:
Мить – тривалістю в життя.
Зорепаду вік короткий.
Вдруге Сонцем не зійти.
Обійми в польоті Космос –
І світи!
Ти світиш) я гріюсь (як і космос ) Сподіваюсь у тебе чудовезні дні, повні манюсіньких щастинок і великих радостей! якщо десь не помітила такого, то щиро зичу хай наздоганяюсь тебе, Усмішечко
) Сподіваюсь у тебе чудовезні дні, повні манюсіньких щастинок і великих радостей! якщо десь не помітила такого, то щиро зичу хай наздоганяюсь тебе, Усмішечко 
дуже гарно 
Трепетно... торкнулися струн душі! 
