Бо вітер затихнув — і мрія розквітла
Як мальва рожева прекрасним цим літом,
Бо чаша розлита — а дні всі — минули,
І бачимо жито, що міцно заснуло.
І знайдемо щирість міцних почуттів,
Це щастя — це сила! Найкраща в житті!
Це дар сотворити минуле і плинне,
Сплітаються ріки красою години.
Сплітаються ріки — немов дні безчасся,
Коли полюбити красу свою вдасться!
Коли розгорається в серці вогонь,
А щастя так лагідно йде до долонь!
Коли все минуло — вся гіркота й спалах
Кохання нагряне, тебе я чекала!
Любила світило нічне й світло денне,
Це щастя прибуло таке достеменне.
Бо міць почуттів — як у серці коханім,
Коли так прилине мелодія ланів,
Цвіркоче цвіркун і бджола несе спрагу
Відчути кохання: бо поряд я ляжу
Й напишу словами на камені і піску:
Любов — диво вічне, безоднею у віку,
Що тихо навчить — і творити, і жити...
Як диво кохання тремтливо любити?
Бо щастя — тривожно засне у пшениці,
З волошок букет, й пролітає горлиця,
Ти любиш творити як щастя бурхливе!
Навіщо тобі те нескорене диво?
16.08.2018. 15:54.