Коментар до твору http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818513
Іди, як хочеш... хай не рипнуть двері,
Не спалахне пробуджений нічник,
Життя одне, в його прямім етері
Немає проб, переписів на чистовик.
І кожен дубль - то ще одна сторінка,
Нехай невдалий досвід - не чужий,
Коли ідеш за вже знайомим лінком,
А опиняєшся на грані, на межі...
Добро і зло, холодне і гаряче,
Антоніми, а все ж межа тонка.
Комусь то благо, а комусь - інакше,
Іди... та зачинить не сіпнеться рука...
а, може, вони керувалися більше тим, що то має бути заклад, де учать, вчать? хоча слово «учбовий», як на мене, і зовсім невдале. зате абревіатура «вуз» приємніша, аніж альтернативне «виш»
Я тут продублюю свій коментар з Вашого дозволу
Один з найтактовніших і чуттєвіших віршованих діалогів, які я колись бачив! Дарма, що ваші псевдоніми розмовляють мертвими мовами, проте ваші душі - досконало знають найживішу мову Всесвіту! Ви обидвоє - крутезні! Так, ніби побував вживу на "Безсмертній партії" в шахи