Присв’ячується пам’яті Павла Володимировича Ящука ( 11.10.1966р – 21.07.2014р) військовослужбовця, захисника України, учасника антитерористичної операції на сході України, командира взводу 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», старшого лейтенанта. Позивні: « мисливець», « Паша Московський». Один із організаторів Бердичівської самооборони. Загинув 21.07.2014р в смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області під час оборони Луганського аеропорту від влучення танкового снаряду.
Біографія Павла ( диптих)
Була загадкова дорога
У нашого з вами Павла,
Та крізь негаразди й тривоги
Уперто до цілі вела.
Зростав у родині військових,
Де батько і мати, і брат,
Не було дитинство казковим
Й не мали розкішних палат.
А батько, тоді вже - полковник,
Порядку навчав малюків.
І був їм найкращий порадник -
То ж слухали діти батьків.
Ходив він в бердичівську школу.
Так швидко дитинство пройшло
Й не міг він забути ніколи
Про батьківське рідне село.
І там в Андріяшівці рідні:
Обидві бабусі й дідусь,
Були всі до нього привітні,
То ж вирішив чітко: « вернусь».
Та доля була невідома,
Свої корективи несла -
Ним вибранна служба військова
В Росію його завела.
І там в Красноярську навчався,
У « Витязь» - підрозділ попав,
Кмітливістю він відзначався
Й подяки за службу приймав.
Війну він і пекло побачив,
По «точках» гарячих пройшов.
Як двадцять літ служби відзначив –
Наказ про відставку прийшов.
Вернувся у рідну домівку –
В оселю свого дідуся.
І там поселитись довіку
Схотіла Павлова сім’я.
Біда сколихнула країну
І вийшов весь люд на Майдан
За неньку свою – Україну,
Щоб збутися пут і кайдан.
Як кров полилася рікою,
Павло не стояв в стороні.
Гартований він був війною
Й спасав добровольців в вогні.
А потім став сам добровольцем,
На Сході в «Айдарі» служив,
Вітчизні своїй – оборонцем,
Бо нею найбільш дорожив.
Під постріли вибухів з градів,
Де кров розмішалась з вогнем,
Нікого в бою він не зрадив –
Новим гартувалися днем.
Життя у Павла відібрала
Зла смерть у тих грізних боях.
І Сотня з Майдану позвала.
Він з ними в небесних полях.
Він є – патріот України,
Відважний і мужній боєць.
Він гідний пошани й віднині
Для нас він усіх за взірець.
Наш Павло (диптих)
Могила в різнобарв’ї квітів,
Герой – боєць у ній лежить.
Читаю напис на граніті,
Незрозуміло той звучить.
« Служив Росії, загинув він
За Україну» - це життя..
У вирі історичних змін
Йому не має вороття.
Не має вороття й солдату,
Що Україну боронив.
Порване тіло - таку плату
Він від Росії заробив.
Зростав Павло звичайним хлопцем.
Як батько правду полюбив.
Ще при Союзі оборонцем
У спецзагоні він служив.
«Гарячі точки», спецзавдання
Виконував Павло не раз.
Спецоперації, навчання –
В військовій справі був він ас.
Складна у військового доля,
По світу їздити прийшлось.
Була на те господня воля –
Служить Росії довелось.
Як служба армійська скінчилась,
Союз розпався на той час.
Душа додому все просилась,
Поріг батьків приснивсь не раз.
Приїхав в рідну Україну,
В оселю свого дідуся.
Створив особисту родину:
Синочок, дружина - сім’я.
Хатина біленька й садочок –
Розмірене, тихе життя.
До школи вже ходить синочок –
Щасливе його майбуття.
Біда сколихнула країну
І вийшов наш люд на Майдан,
Бо хочуть всі бачить Вкраїну
В Європі - це ціль громадян.
Як кров полилася рікою,
Павло не стояв в стороні.
Його ж гартували війною.
Він в Київ подався й собі.
І там – у самообороні
Він друзів справно всіх навчав,
І вже знаходячись в загоні,
Як міг, життя людське спасав.
В цей час вже йшла війна до хати
І полилась невинна кров,
Пішов він землю захищати
І першим став до бою знов.
Вогонь й земля під вибух градів
Змішались в мареві війни
Та наш Павло бійців не зрадив,
І ним пишалися вони.
Але кістлява чатувала
І вирвала в нього життя.
Дружина вдома все чекала,
Чекало батька і дитя.
Їм страшна звістка прилетіла:
Двохсотим батька везли в дім.
Душа сприймати не хотіла
І чорні, чорні стали дні…
Коли Павла похоронили,
То плакав, плакав білий світ..
Про себе пам'ять залишив він,
В житті країни гідний слід.
Павло – патріот України,
Відважний і мужній боєць.
Він гідний пошани й віднині
Для нас він усіх за взірець.
Нагадування потрібне, Олю! Немає прощення манкуртам! 
