Не повернути, тебе не повернути.
Забрала доля спинивши життя час.
Молюсь, щоб не змогла я голос твій забути.
Я хочу відчувати, що ти посеред нас.
Болить, щемить сестринське серце,
Що не побачу вже тебе ніколи.
Ти був для мене, як святе джерельце.
Ти, як духмяний запах матіоли.
Я мріяла, що будемо старими
Сидіти в колі рідних та онуків.
Або ж ми були б завжди молодими
І поруч йшли, тримаючись за руки.
Такого, як ти брат, не буде вже я знаю.
Більш не зустріну я таких людей.
Приснись мені я подумки благаю,
Щоб не забути блиск твоїх очей.
