Так важко у місті єдину розраду
Навік зберегти, як знайшов її змалку.
Виснажливий день залишився позаду,
Попереду вечір, мандрівка у балку.
Там гомін і регіт бурхливого міста
Замінить природа на тишу безмежну,
Там рай для душі і скарби для туриста,
Відчуй, доторкнись до дерев обережно,
Бо скрізь переповнюють сили природні,
Які відчуватимеш після мандрівки.
Мінливий туман підіймався з безодні,
Навколо пейзажі немов з фотоплівки,
І я поринав у світи невідомі,
Обвиті руками сучасного міста,
У лісі такому зустрів незнайомі
Місця, де сочилась енергія чиста,
Мене надихала, знімала утому,
Мені відкривала цей світ неповторний,
Опісля вертався вночі я додому,
Під музику лісу і шелест мінорний.
2016
