Коли сонце відхилить фіранку,
Розбуди мене, милий, прошу.
Кави чорної філіжанку,
Подаси? Усміхнусь... Не згрішу,
Зазирнувши у вічі, розкажу́,
Де блукала цілісіньку ніч;
-Дивно свічі сіяли, мов стрази,
А мене умовляв світлий принц:
- Залишайтесь, хоча б на хвилину,
(скрипалі вже заграли гавот)...
Він хотів би мене, за дружину,
Та чомусь все не випаде лот.
І в пас'янсах якась мішанина...
Та й король вже насупив чоло...
Може б я все таки залишилась!!!
І самотньо йому б не було...
................................................
Та здалося мені все не милим,
Поруділим, побляклим, пустим.
З крилець пил я легенько струсила,
- Враз розвіявсь примарності дим.
(Десь годинники ранок будили)...
Хай їм грець, снам облудним таким.
@NN@ відповів на коментар ТАИСИЯ, 24.11.2019 - 21:00
Спасибо, Тасечка, меня пленил Ваш *пуд соли*, и ваши картины всегда пленяют, но последнее время вы перестали их выставлять, бизнесом, что-ли занялись
ТАИСИЯ відповів на коментар @NN@, 24.11.2019 - 21:46
Дорогая Анечка! Вы меня рассмешили! Я действительно мало рисунков стала выпускать!
Уезжала на несколько месяцев к морю, к сыну! Вот вернулась - продолжу своё хобби...
Вам благодарна за внимание к моему творчеству...
головне - перевірити чи на місці черевики
"І самотньо йому б не було"
@NN@ відповів на коментар Фотиния, 23.11.2019 - 23:02
Є збірочка фантастики польських сучасних авторів *Истребитель ведьм*, там теж чудові поради;чи під нігтиками немає крові, а на підошвах грязюки так що підковані, знаємо, що робити
дякую за підказочку, ось для чого потрібні друзі