Летять за обрій дикі гуси.
росте козак, чорніють вуса.
Цвітуть сади плекають мрії,
не гасне полум’я надії.
Кружляє сокіл над полями,
земля вмивається морям.
на небі барвиться проміння,
а мати впала на коліна.
Ростила сина синьооким,
могутнім, гарним та високим.
Прийшла у світ лиха година,
забрали в неньки того сина
і привезли його в труні,
журба покрила ясні дні.
Засох той дуб зламалась гілка́,
не п’є корінням сік берізка
та спогадів минає низка.
На сірій репаній ріллі
осот колючим лихом родить!
Немає правди у війні!
Нечиста сила смертю плодить.
