Багато їх. Я збережу одно:
Коли бажанням в грудях стане тісно, –
З могутнім хором завжди заодно
Нехай звучить моя тривожна пісня.
Вона пройшла крізь вогняне горно,
Жила зі мною в глушині безлісній.
Її народу я віддав давно –
Ще у роки весняні й не зловісні.
Нехай рядків розплавлений свинець
Співзвуччям часу, ладом думки строгим
Жахтить у серці, наче пломінець!
Я по землі пройшов з кінця в кінець
Того бажання Дантову дорогу, –
Так повелів років старий мудрець!
Алесь Звонак
Жаданне
Іх многа. Я прыберагу адно,
Калі ў грудзях жаданням стане цесна:
Хачу, ў магутным хоры каб чутно
Было маю ўстрывожаную песню.
Яна прайшла пякучае гарно,
Жыла са мной адна ў глушы бязлеснай.
Яе народу я аддаў даўно –
Яшчэ ў гады прадбур'я і прадвесня.
Няхай радкоў расплаўлены свінец
Сугуччам часу, ладам думкі строгай
Заўсёды будзе ў сэрцы палымнець!
Я абышоў зямлю з канца ў канец
Таго жадання Дантавай дарогай, –
Так загадаў гадоў сівы мудрэц!
