Набігає воно
Вечорами, ночами,
Відчиняє вікно
І шурхоче кущами.
І говорить одну
Давню втаєну казку –
Про любов і весну,
І жінок ніжну ласку.
Серце снить про красу –
Про слідочки дівочі,
Золотисту косу,
І барвінкові очі.
Як забудусь у сні
Я в барвінкові ночі –
Прилітаєш мені
Подивитися в очі...
Максім Багдановіч
Набягае яно
Набягае яно
Вечарамі, начамі,
Адчыняе вакно
I шамрэе кустамі.
I гавора адну
Старадаўнюю казку –
Аб любоў i вясну
I жаночую ласку.
Сэрца сьніць аб красу –
Аб сьлядочак дзявочы,
Залатую касу,
Сіняватыя вочы.
Як забудуся сном
Ў сіняватыя ночы, —
Прылятаеш ты ў дом,
Пазіраеш у вочы...
