Весна і мрії...
Під чарівну музику
Поля Моріа.
[кликніть - замилуєтесь> Сіріло… Каравели чорних хмар
пливли спроквола за рожевий обрій…
Пас світла з неба – ранку аватар –
упав на землю... Впевнено, хоробро.
Та в м'язах ваших ще панує ніч,
і – млість, і - баглаї* передранко̀ві...
Й хотілось вам усе послати пріч,
щоб збувся сон – як щастя у підкові.
Та щось нараз заглянуло в вікно –
і тут... любов’ю засіяли лиця.
То черевишні квітнуче руно
ласкала ніжно квапна дощовиця.
І все живе у вас уже цвіте:
заходите усмак в завітні зони
й ні хвилечки не мислите про те,
що в світі святці є і забобони.
В красі й любові оживає все:
кохання, пристрасть,
плем’я, рід, родина.
І хто у серці ту красу несе –
освятить мрії роду й України.
Ὠ Ὠ Ὠ
...Світає. Каравели сонних хмар
в ясі світанку попливли за обрій.
І промінь сонця – ранку аватар –
вітає Землю світлом.
Теплим,
добрим.
14.04.2020
_________
*у розумінні лінощів ("баглаї бити"), "розслабону".
На світлині автора - квітуюча, вже оспівана мною
черевишня. Світлина з сьогодняшнього холодного
вечірнього вікна оселі.
Ася, мені здається, що Ви не праві. Якщо це слово в теперішньому часі буде" мислите", а якщо це слово ще в наказовому способі, то так і буде" мисліте".
Так точно - проґавив: спочатку була та оповідь орієнтована на "нас". то наказовий споіб дієслова звучав як "мислімо", то закінчення на "вас" я переробив, а середину слова проґавив. Дякую за кмітливість!
Чудово, Олексо..Твої твори заворожують різноманітністю художніх засобів, які ти так вміло використовуєш... Гарного тобі дня...
Читала лист...Все добре..
