В моїм житті будь сонечком строкатим,
що піднялось з моїх м’яких долонь
до зірки попід зводом синюватим,
куди дивитись буду в час безсонь.
Ти блискавкою будь мені нічною,
котра на мене падає згори,
душа моя хай стане вогняною
і кожна ніч, мов ясний день, горить.
Ти грішницею будь, і будь святою,
то з гнівом, то з сердечністю в очах,
та залишайся ти завжди такою,
хоч часом дуже гірко по ночах.
Гірке кохання хай мене сп’яняє.
Від давніх виноробів знав завжди,
що істинне вино гіркоту має.
Тож ти вина солодкого не жди.
Евтим Евтимов
Горчиво вино
Бъди в живота ми като калинка,
излитнала от топлата ми длан
към някоя звезда под свода синкав,
в която винаги ще бъда взрян.
Бъди една светкавица голяма,
която нощем пада върху мен,
душата моя да превърне в пламък
и всяка нощ да светя като ден.
Бъди и грешна ти, бъди и права,
бъди и с гневни, и с добри очи,
но остани си всякога такава,
дори когато много ми горчи.
Горчива обич нека ме опива.
От старите винари още знам,
че истинското вино е горчиво.
За подсладено няма да те дам.
Дякую, Вікторіє! Всі болгарські джерела вказують на те, що так було у автора. Єдине місце, де цей рядок відповідає розміру вірша, це текст пісні «Горчиве вино» у виконанні Веселіна Марінова. Додаю підкресленим курсивом це доповнення.
