Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Інна Рубан-Оленіч: КУХОВАРКИ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Інна Рубан-Оленіч відповів на коментар Galkka2, 20.05.2020 - 08:31
Спасибі.Заходьте часіше...мені надзвичайно приємно
Катерина Собова, 20.05.2020 - 08:02
Дуже цікаво читати і порівнювати, як це робилося в нас. Ви, Інночко, даєте прекрасні уроки з народознавства, адже це так цікаво, як проходили певні обряди в тій, чи іншій області! Пишіть, ми чекаємо продовження!
Ulcus, 20.05.2020 - 07:41
таку класну штукенцію ви задумали, Інно цікаво читати. думаю, що окремої розповіді ще весільні коровайниці заслужили. у нас, на Поліссі, то було якесь сакральне дійство! як ретельно і дбайливо готувався посуд для тіста, які вигадливі ідеї пропонувалися для прикрашання короваю. то зараз усілякі мастики і цукрові квіти, а тоді - кольорові паперові витинанки, наверх - «шишки» із прісного тіста з паперовими квітами. за тими короваями і шишками можна теж було визначити пафосність і «багатство»свята. і обов‘язково - пісні. як заведууууть! ех, гарні спогади. до речі, подекуди у віддалених від ресторанів селах ще ставлять брезентові намети з довгими рядами саморобних столів і лавиць
Інна Рубан-Оленіч відповів на коментар Ulcus, 20.05.2020 - 08:27
Дякую Вам, що читаєте...Інколи в нас дома пекли і печі короваї, мене в кімнату не пускала, бабуся з бабами які в мирі прожили довгі роки, щось хрестили, місили...пісень не співали, але бабуся дуже хвилювалася, щоб вдалися короваї, і спільне життя молодих. У нас короваї прикрашають калиною, барвінком, квітами безсмертник та суцільними червоними нитками без вузликів.
Ulcus відповів на коментар Інна Рубан-Оленіч, 20.05.2020 - 09:23
о, так, вдів і розлучених до тіста не пускали - обов‘язково жінки мусили бути щасливими! коли місили тісто - не співали, а коли рухалося, то й розмовляти забороняли - аби не сполохати. співали, коли прикрашали. барвінок теж пам‘ятаю, а от ниток... не знаю, цього не можу сказати. та що сторона - то свій звичай дякую, Інно, насолоду отримала
|
|
|