Ну, як кутю вже зварили? Це ритуальна страва - кутя. Її завжди готували і готують на Святвечір. Це багата кутя. а на Новий рік та на вечір перед Хрещенням, готується голодна кутя. Першу готують з пшениці, а другу з ячменю. На Святвечір на покуті викладають паляницю, а ще варили вареники, пекли пироги, пампушечки, коржики, млинці. З першим млинцем дівчата вибігали на вулицю ворожити. Такі звичаї інують понад 2000 років, за християнською легендою, "Син Божий народився." І хоча проходили роки і звичаї змінювалися, та свято Різдва Христового залишається вічним. Завтра Святвечір. Та вже сьогодні запахло пирогами, і ваблять страви без яких і свято не свято: кутя пироги, узвар... На душі тепло, вагомо, святково, чекання чогось гарного, особливого, цікавого... Вечір напередодні Різдва - останній день посту, тому й страви повинні бути пісними. На Святвечір і Різдво не можна лаятись, сперечатись, карати дітей... Перед заходом сонця ставиться на покуті пишний сніп із пшениці, жита чи вівса. Це дідух, дідо, або коляда - символ урожаю, вінець тяжкої праці хліборобів. Слідом господиня виносила горщик із кутею, промовляючи: "Кутя - на покуття, а узвар - на базар!" Вечеряти починали після сходження першої зорі. Починалася вечеря із запалення воскової свічки. На святковий стіл ставили 12 страв і всі вони пісні. Ложку куті підкидали до стелі - для бджіл, щоб рої велися. Першим чарку горілки випивав господар - із побажанням здоров"я присутнім, та за упокой померлих родичів. А потім уже вечеряли всі. А ще був, та деінде й нині, зберігся звичай на Різдво дітям носити вечерю хрещеним батькам. Мати давала кошик, чи зав"язувала у хустинку, куті, глечик узвару, пиріжки. Малеча стукала до хати зі словами: "Вечір добрий, зі Святим вечором, прислали батько й мати, ось для вас вечерю!" А з хати відповідали : "Щоб ти здоровий ріс!" Господиня , розв"язавши вузлик, забирала все, що там було, а взамін лагодила дітям свої дарунки. А ще дітей частували горішками, цукерками, наділяли монетами. За повір"ям, хлопчики й дівчатка, які носили різдвяну вечерю своїм хрещеним батькам і матерям, і на тому світі зможуть подавати їм воду...На час мого дитинства цей звичай був у дії, і ми з братом носили вечерю, і до моїх, і до його хрещених батьків, хоча ми й не були на той час хрещиними, а ще до бабусі, та близьких родичів, і були дуже задоволеними, бо ж і гостинців мали не мало, і ще й грошенят,які могли витрачати на свої потреби, мама їх у нас не забирала...
ID:
900359
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.01.2021 20:23:22
© дата внесення змiн: 08.01.2021 11:02:20
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
З НОВИМ РОКОМ І РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ! СМАЧНОЇ КУТІ І ВЕСЕЛИХ СВЯТ!!!
