Йому і їй було вже за пів віку,
Як долі їхні у одну злились:
Став Ярослав для Тані чоловіком,
Йти до кінця обоє поклялись.
Геть не проста була її стежина:
Сім’я, робота, діти, чоловік –
І їм, і долі вірно відслужила,
Поки Господь навстріч йому повів.
Його життя – теж не рушник у квітах:
Зростав, служив, учився, як велось,
Минали зими, весноньки і літа,
Й осіннє марево на скронях зацвіло.
Себе ліпив так, як умів, – завзято,
До всього він мав особливий хист:
Був чоловіком, батьком дітям, зятем,
Перемагав і труднощі, й страхи.
Людська життєва карта особлива:
Уся вона у зморщечках лиця…
Вона і він – закохані, щасливі,
З хворобою боролись до кінця.
Окрилений і щастям, і любов’ю
Перед порогом вічності він став –
Життєву сповідь скінчив перед Богом,
Й була вона проста і не проста.
Стоїть Чернігів, з тугою обнявся,
Швидкий Білоус в Десну поспіша,
А Ярославу шлях у рай прослався,
Ось-ось до ангелів утрапить і душа.
12.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).