Цілують хвилі очерети,
Дарують їм свою любов,
А поряд шаблі і багнети
Просять любові для обох.
Не шаблі – лепехи то листя,
Багнети – то її плоди,
І хвилі дружно поплелися,
Щоб напилися ті води.
Ось осоку здолала заздрість:
І лист гнучкий, і тонший стан:
- Чому пасу між вами задніх?
Один цілунок хоч із ста…
Тут хвилі рвучко стрепенулись,
Побігли знов до осоки
І в очерети повернулись,
Бо люблять всіх вони, таки!
24.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
