Це свято треба відзначати так, як уміли наші предки : радісно, весело, з чистим серцем і любов"ю до людей.
Наближається найурочистіша Великодня ніч, коли не лягають спати: адже Бог роздає щастя тим, хто не заплющує очей. Цієї ночі земля розкривається. І можна шукати скарбів, які світяться тоненьким синім полум"ям. У церкві, прикрашеній святковими рушниками й килимами, щільно заповнені вірянами, - величне богослужіння. Люди тримають запалені свічки та кошики. У них - накриті вишитим рушником хлібна й сирна паски, крашанки, пляшечка горілки, а також усього потроху з того, що стоятиме на святковому столі.
Та ось розвидняється, співають півні, і кожен чує, як церковні дзвони благовістять світові: " Христос воскрес!" Кажуть, у цю мить навіть святі сходять і христосуються. Усе радіє - на землі і в небесах. Сам Господь відкриває небо, аби почути й виконати заповітне бажання кожної людини, яка цього варта. А ще вірили, що в ту мить вода в річках стає надзвичайно цілющою: хто пірне в неї, довіку не знатиме, що таке хвороба. Люди вітають одне одного словами: "Христос воскрес!", цілуючись і обмінюючись крашанками. Гріх не вітатися в цей день навіть з ворогом.
З освяченим поспішали додому, і нарешті наставав час сідати до столу. Іноді натщесерце їли хрін, щоб не хворіти. Але починали свою святкову трапезу з розрізання свяченої крашанки на стільки частин, скільки було членів сім"ї
Кожен мовчки з"їдав свій окраєць, а далі вже приступали до свинини, ковбас, сирної паски тощо. Подекуди починали снідати зі свяченої хлібної паски. Загалом усе, що стосувалося великодного столу, а особливо посвячене в церкві, набувало надзвичайного статусу. Переказували: якщо миша скуштує свяченої паски, в неї виростуть крила, і вона обернеться на кажана. Отже, всі рештки свяченого ретельно збирали. Крихти від паски не можна було давати свиням чи птиці, а лише рогатій худобі. А як посіяти на городі, то виростать маруньки (різновид ромашки), що мають цілющі властивості. Освячене яйце також має магічну силу: повернувшись із церкви, господар заходив у хлів і прикладав його до голови худоби, щоб водилася та плодилася. Вельми шанобливо ставились і до рушника, в якому святили паску.
В Україні був поширений такий переказ: ціною свого воскресіння Спаситель переміг диявола, закував його і посадив у підземелля, наказавши гризти ланцюг. Але в цю мить б"ють у церкві великодні дзвони і лунають слова: "Христос воскрес! - Воістину воскрес!" Тоді поновлюються знову всі дияволові окови, і сидіти йому там довіку...
Світле свято Пасхи Христової...Його треба усвідомити всім серцем, і нарешті доброта, радість та надія прийдуть до кожної нашої оселі.
Дякую,Надійко! У мене бабуся була, як тоді казали, богомільна,ото вона мені все що про Господа знала і мені розповідала, а ще вчила молитися і бути послушною, казала, що Господь таких любить...