ГАРМОНІЯ
М’яко рожевим покривалом встеля́ туманне одіяло
Молочний Місяць. Перли зорь сія з сузірних парасоль
Прові́сними свіча́дами Світанку і вогко зніженого ранку
По чаро-Ночі. Пелюстками розсі́є ро́си понад снами
Вона… Чаклуючи і в’яло, віддасться Світлу, щоб буяло
В короні Сонце. День-король зіграє з блиском свою роль
На сцені Все́світого ґанку і знов розчинеться в Серпанку
Немов цілунок між губами… Відлуння Бога над ланами…
І благо Землю обійняло в Веселці, наче з раю вкрало
Любов без міри. Жодну з доль, здається, не впійма́ Юдоль
У цій гармонії в коханку. Уся ж Природа в вишиванку
Зі щастя вбралася барва́ми і мліє з мрій під Небесами…
Павло Гай-Нижник9 вересня 2021 р.