Мово моя, українська,
Вільна й крилата, мов птах,
Наша окраса і військо,
Знана в далеких світах.
Мово моя, срібнодзвонна,
Голос наш і оберіг,
Все в тобі: й запах півоній,
Й батьківський рідний поріг.
Мово, ти зброя незрима,
Що визначає кордон,
То ти стаєш пілігримом*,
То завойовуєш трон.
Мово, ти то кольорова,
То, мов кришталь, серед мов,
Ти й в молитвах до Покрови.
Славлю тебе знов і знов!
Мово моя, та єдина,
Що зрозуміла й свята,
Код України й родини,
В селах лунай і містах.
Мово, колиско пісенна,
З прадіда-діда й мій код,
Дивна, сумна і весела,
Як і мій сивий народ.
14.11.2021.
* – паломник, що йде до святих місць.
Ганна Верес (Демиденко).
