V
О, ти не плач, царівно, чаром скута,
не плач, о, душе ти моя невинна,
вмить зникне ґрат тюремних павутина
і вмить спадуть твої життєві пута!
Смерть на чоло складе цілунок тужний
і підеш вільна тихою землею
блукати й марить – там тебе, Психею,
жде Ерос із піснями, бог-прислужник!
VI
О! Не кажіть, що молодий і сильний;
в собі я відчуваю подих смерті:
мені на скроні ліг мороз могильний
і черви точать груди розпростерті...
О! Не кажіть мені слова обману!
Ніщо мене вже більше не тривожить –
і тихий я піду на путь незнану,
куди мене направив вирок божий!
VII
Стоїть у лісі фабрика велика, –
вже вечір – вийшли трударі квапливо,
відлунок змовк від денного їх крику,
стає тихіше... пусто... і сонливо...
Лише вогонь в печах не погасає
і дим повільно з комина виходить, –
під чорним небом візерунки зводить
і форм якихось людських набирає...
Jerzy Żuławski, Cień: V- VII
V
O, niepłacz, niepłacz, królewno zaklęta, —
o, niepłacz, dziecię, niepłacz moja duszo;
wnet się już kraty więzienia rozkruszą
i wnet już spadną twoje ziemskie pęta!
Śmierć pocałunek złoży na twem czole
i pójdziesz wolna gdzieś w krainy ciche
błądzić i marzyć — — tam cię, słodka Psyche,
czeka z pieśniami Eros, bóg-pacholę!
VI
O! wy nie mówcie, żem młody i silny;
ja wiem, ja czuję w sobie oddech śmierci:
chłód już owiewa me skronie mogilny
i czerw cmentarny toczy pierś i wierci...
O! wy nie mówcie, nie kłamcie przedemną! —
ja się nie lękam i nic mnie nie trwoży —
i pójdę cichy w tę drogę tajemną,
w którą mię wyrok pchnął — za młodu — boży!
VII
Wielka fabryka stoi pośród lasu — —
Wieczór — i wyszli robotnicy dzienni,
umilkło echo dziennego hałasu
i coraz puściej — i ciszej — i senniej...
Ogień się tylko jeszcze w piecach żarzy
i dym się wolno nad kominem wlecze;
pod czarnem niebem kołysze się waży — ,
i kształty jakieś przybiera człowiecze...