Рух волонтерів народився з болю,
Яким почастувала нас війна,
Ще йдуть бої за українську волю –
Нам дістається дорого вона.
Рух волонтерів – ні, не для етерів –
Це України і надія, й міць,
Бо доброти вони є експортери,
І це мистецтво бажано уміть.
У слова ВОЛОНТЕР звук соковитий,
Звання це люди вміють оправдать,
І душу, горем-лихом оповиту,
Підтримають, бо ладні все віддать.
Так, волонтери – особливе військо,
Їм Україна надто дорога,
І мова для них рідна українська
На подвиги їх кличе-надиха.
Удячний їм сьогоднішній Чернігів,
Об’єднані в «БО МОЖЕМО» і «ДАХ»,
Вони тепло знаходять і під снігом,
І сотні вже людей у їх рядах.
Спішать вони туди, де свіжі рани
В будинках, у квартирах, у серцях,
Працюють і увечері, і зрану,
І кожен з них нагадує бійця.
Вони сьогодні – нації когорта,
Якій нема сторонньої біди,
Тож хочеться згадать про них укотре:
«Дай, Боже, людям цим з роси й води!»
16.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
Так, сумно.
Мої висновки сучасної трагедії Українського народу, були покладені ще 30 років назад, а тепер довершилося. Ніхто не дбав про армію. Дбали за свої кишені й славу. Це був договірняк з ворогом загарбать Україну. Та народ без зброї став на захист Волі. І всі цього злякалися.
