***
Початок – шовк погожих днів, янтарне листя.
Калин набряк дівочий гнів в рясні намиста.
Лоскочуть павутинки ніс (хто їх пускає?).
Ласкавий вітерець приніс ковток розмаю.
***
Та ось вже хмарок карусіль по небу суне.
Мов череда сільских весіль, осінніх уній.
Від сосен кошики несуть і дух смолистий.
Ясують різнорідну суть села і міста.
***
Кутом злітають до тепла смиренні качки.
Пильнує, ліска як пішла, той, хто рибачить.
Господар сіно закида вщерть на горище.
На возі копиця-скирта, в ній миша рище.
***
Шукають звіри свій притул і риють нори
Кіт, що на погрибі заснув, не знає горя.
Геть егоїзм та метушню проспектів, вулиць!
Назустріч сонячному дню страхи минулись.
