Скажіть ,рашисти, ви відверто.
Скажіть нам прямо, без брехні,
Чому бажаєте нам смерті?
Та що побачили в Дніпрі?
Так, українці не кацапи,
І не полізуть в дім чужий.
То ж заберіть бруднючі лапи.
Перетворити б вас у гній!
Дніпра вже, орки, захотіли?
Та не на тих напали ви.
Нахабство нас лиш згуртувало.
Погляньте , тисячі прийшли.
Несуть і каву, і какао.
Ще одяг, також і взуття.
Обід гарячий і мангали.
І вже майструють накриття.
А ось тремтячими руками
Бабуся ковдру подає.
"Давайте сходимо із вами.
У мене дома ще дві є.
Бо принести я їх не в силі.
Не підніму, уже стара.
Вони когось та ще б зігріли",-
Говорить й сльози витира.
Все місто йде на допомогу.
Забрали всіх, хто постраждав.
На жаль вернути нема змоги
Життя , що ворог відібрав.
Чим завинили мирні люди?
Живуть під страхом увесь час.
Цього ніколи не забути.
Весь світ зненавидів вже вас!
