Дитинства загублений острів
Сьогодні наснився:
Гніздо височіє лелече
За теплим туманом,
Привітно біліє криниця,
Гукаючи в гості,
І чмихає хата димами
Із хлібної печі.
Завіса рожевим шифоном
Ховає ті далі .
Телятко шелепає пастись
У шовкові трави.
І човник стоїть на причалі
Ляльок моїх повен-
Вони, синьоокі й картаві,
Зібрались до Казки.
Трогательно! Леся!
И очень проникновенно - до глубины души... Не позабыть нам никогда
Семьи, где мы родились...
Не позабыть того гнезда,
В котором оперились...
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
таки припав Вам цей ритм Слобячий
він дає свободу як верлібр
Колись, вже на закоті свого життя Стус писав, що не личить йому бавитися вже з римами
Дитинство - це щось неповторно тепле (жаль що нинішні діти змушені будуть забути цей жах)
Вірш бомба
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, цікаво працювати з цим ритмом.
І потім, я ж обіцяла щось веселіше.
А які рими Вам не сподобались? Їх не видно з першого погляду, та в тому і сіль.
та рими є, просто якщо не знати про стиль, то так на перший погляд важко розібратися. Та і змістове навантаження по іншому розподілене як при звичайному римуванні, бо фактично кінець катрена повязаний із початком.
Але скоро "піде в маси" такий стиль - то і привичніше буде
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00