Гриби з Юггота - 13 («Fungi from Yuggoth» by Howard Phillips Lovecraft)
13. Гесперія.
Зимовий захід, неба край палає,
Вже димарі напівреальні тут,
Крізь браму вхід – в забутий рік маршрут,
До мрій високих і пишнот гукає.
Чудес тих відблиск нам вогнями сяє,
Пригод крутих, але не без страху,
Алея сфінксів є на тім шляху
До стін і веж, котрі звук лір стрясає.
Це край, де красоти дух розквітає,
Де кожен спогад має джерело,
Де бездною зірки годин несло,
Рікою, що Часу в нас назву має.
Ми – в мріях близько, та не буде див –
Цих вулиць слід людей ще не бруднив.
XIII. Hesperia
The winter sunset, flaming beyond spires
And chimneys half-detached from this dull sphere,
Opens great gates to some forgotten year
Of elder splendours and divine desires.
Expectant wonders burn in those rich fires,
Adventure-fraught, and not untinged with fear;
A row of sphinxes where the way leads clear
Toward walls and turrets quivering to far lyres.
It is the land where beauty’s meaning flowers;
Where every unplaced memory has a source;
Where the great river Time begins its course
Down the vast void in starlit streams of hours.
Dreams bring us close—but ancient lore repeats
That human tread has never soiled these streets.
