Весна, неначе наша Україна,
Така ж незламна, така ж сильна.
Метуть сніги, дощ дріботить,
Вітер невпинно вдалечінь летить,
А небо сірі хмари обступили,
Сонця не видно теплі промінці,
Але ростуть тюльпани безупинну,
І перламутром вкрились абрикосові гілки.
Холодні дні, до краю завітали,
Похмуро стало навкруги,
Та пісню соловейко заспіває,
Одразу легше стане на душі.
Весна, неначе наша Україна,
Нескорена, чудова, вільна.
