« Ніхто не знає,
що усіх чекає...»
Притча
І
Парафія убога має рай,
де є вовки, ягнята, божі вівці,
попи... владика й нелюди-убивці,
звільняють їм обітований край.
ІІ
Вертаються каліґули й нерони
із ядерною бомбою в руках
і кожному бажається корони,
хоча тоді усіх чекає крах.
Всі люблять... або Богу помолитись,
або мамоні... знає піп і дяк,
кого, чому і за що трафить шляк...
від мене може й легко відхреститись,
а від своєї совісті – ніяк.
Все очевидне легко подолати.
Імперії роковані щезати...
не визначені тільки-но часи,
коли усі дебелі супостати
потоншають... позбудемось яси
і піде в ад черговий імператор.
ІІІ
Останній бастіон – улус... увесь
уже окупував один балбес
і з ним його оточення огидне:
воєнні, штатні і церковні гниди,
гундяй – під боком, сатана небес,
а в Києві у лаврі – мерседес,
насильники, злодії... і не видно
нікому атріцатєльний прогрес.
Чого ж це не видно? Вам видно, всім українцям видно, світові видно. Хіба що тільки їм цього не видно, так на те вони й убогі... Гнати їх з наших теренів і нехай квакають на своїм болоті.
ти б, козаче, теж не побачив, будь на місці гундяя – мерседеса, намісники ж Бога на землі! 
