Купалося сонце в небесній блакиті,
Всміхалося ніжності цвіту садів.
Спішилися бджоли в суцвіття розкриті,
Назустріч мчав вітер, ген, десь із полів.
П’янили смолою розбухлі бруньки,
Гойдались неспішно у ритмі весни.
Схилились додолу зчорнілі горіхи -
Мороз понівечив тендітні листки.
А поруч спогорда дивилася дичка -
Прикрилась шипами від зла та біди.
Стояла край грядок, така, - невеличка,
Булих негараздів ховала сліди.
В житті їх у кожного все не бракує,
Та кожен по різному ношу несе.
Один - в своїм горі нічого не чує,
А другий - ще й іншим підставить плече.
І так пробігають роки за роками,
За веснами - весни, з надії й тепла.
В живому - любов, хоч й межує зі снами,
В єдиному диханні - ми і земля.
05.05.23
світлина: Валентина Ланевич
