Не спиться… Тобто це мені не сниться?
Недобре, сумно тут, хоч вовком вий…
Та віра у дива тверда, як криця, -
Колись прокинусь я у сон новий,
І буде все там якось-то інакше,
Та ще не уявляю навіть, як,
В миттєвості пробудження заклякши,
В очікуванні первісних ознак,
Затримав подих і замружив очі…
І ось вона прийшла, жадана мить,
Ніч відступає важко, неохоче,
Уява нетерпляча з неї мчить
Туди, де сяє по'лудень нестерпний,
І лезами вітрил блакить густа
Посічена на вічний червень-серпень
Наза'вжди без умов і без застав,
Де вітер з моря переповнить груди,
Де я злечу лише' для того, щоб
З застиглим серцем падати в нікуди,
В нірваною наповнене ніщо…
І ось впаду на дно тієї ночі,
Та в інший сон порину, як завжди,
У сподіванні, що не остаточний,
Бо в дійсності нема куди ійти.
Інспіровано атакою кацапських ракет, 16.05.
Буває, що й п'яний співає... А тут - ракети! Як же... не написати? А я сплю і сню ясне небо, надіюсись на Бога! 
