Збентежений погляд.
Мов птах в клітці б'ється
Безмовне прохання:
"Віддай своє серце".
Рука до руки
Доторкнутись хотіла,
Та швидко упала,
Хоча і злетіла.
І очі в очах
Все опори шукали.
Але потонули
І не виринали.
А відчаю море
В очах тих глибоких.
Немов повінь горя
Втопила твій спокій.
Та ти посміхнись.
Наша доля вже в’ється,
Бо я вже давно
Віддала тобі серце.
