Мінлива, нестерпно прискіплива,
Я дарма обіцяв до кінця...
Здивувався, бо як це я витримав,
Не потрапивши до праотця?
Як я виніс це шоу, де потворою
Була ти, а принцесою - я.
Не зостався під твоєю покорою
І зберіг таки власне ім'я.
Кожен раз, залишаючи рани
Зради, обману, пустого життя,
Мене робила винуватим,
Схиляла все до каяття.
Я кинув виклик твоїм сльозам,
Всі вітер висушив у мить.
А вітер той ‐ палкі занози,
Які пустив, щоб відомстить.
