Згадаю літо це колись,
Самотньо сяду край вікна,
Зустріну щемно падолист
З горнятком кави, надсумна.
Згадаю все я до дрібниць:
Як ніжно пісню коник грав
У килимі рясних суниць;
І як вінок плела із трав;
Сліди від ягідних чорнил
Та румбамбаровий узвар;
Ласкавий дощ, що тихо лив
З кудлатих посивілих хмар.
Такий солодкий літа щем -
Моїй душі п'янкий бальзам,
Народиться новим віршем,
Коли згадаю сам-на-сам.