Серед пахучих трав, духмяних квітів
Гуляла Юність серпанково вдіта.
Струнка, як та береза, довгі коси,
Умите личко у ранкових росах.
Вуаль в зірках, що загадково сяють.
Навколо мрії у танку кружляють,
Рожеві сни, сердечні хвилювання,
Кохання перше і розчарування.
Промчала Юність полем колосистим...
Настрічу Молодість: грайлива у намисті,
Рішуча, впевнена, бо склалось все, нівроку.
Безхмарні небеса, куди не глянеш оком -
Все їй під силу, біди вона не знає,
Всі негаразди доля оминає.
Здається, Молодість - уже довічно:
Живи, твори, люби - так буде вічно !
Овва ! Минули ве'сни, промайнуло літо...
Мандрує пані загадково вдіта:
Вінок на голові із цмину * квітів,
Не кожному судилось її стріти.
Поважно, в ду'мах по землі ступає.
Більше сумних пісень вона співає.
Не кожному Господь дарує Старість,
Тебе обрали - стрінь її лиш в радість.
Доки свіча горить, оберігай ту просинь,
Літа вже повернули в золотаву осінь.
Не поспішай, той потяг не догнати...
Допоки висота, то зможеш ще літати.
* Цмин піщаний - лікарська рослина,
в народі називають - безсмертник.
Щиросердечно вдячна, Катрусю, за такий гарний відгук. Звичайно, мало радості від самої старості, але скільки людей залишає цей світ ще не доживши і не відчувши її. Дякую за підтримку.
І хоч "той потяг не догнати" 
ще багато зможемо, якшо дасть Господь політати 
