Зжинає час барвисті дні,
Все рідше згадую про тебе...
Я не забув твій образ, ні –
Не бачу просто в цім потреби.
Згорівши в пристрасті дотла,
Вже не питаю з ким ти й де ти,
Хай ще недавно ти була
Болінню й музою поета...
Тепер мені усе одно.
Дивлюсь у далеч неокраю,
В руці кривавиться вино,
Немов й душа, бо гірко знаю:
Така любов дається раз,
На неї більш не буде схожих...
В мені цей пал трагічно згас
І знов зайнятися не зможе.
21.VIII.23 р.
добре є! усміхнуло мене. що і я про серп написав. спека серпом жне конкретно.Цікаві у вас есперименти зі словом. болінню -і мукою і музою... Моє шанування!