Чому бува так у житті,
Ти на шляху до почуттів,
Кохання- помилка,чи ні?
Напевно мрії уві сні…
А під вікном ранні квіти,
Можуть промінням ясніти,
Бажання є, пломеніти,
Але ж де тінь, цю подіти?
І перешкод не позбутись,
Поміж них стежка стрічкою,
Мати нагоду всміхнутись,
Світло - ясною нічкою.
Та й вони різні занадто,
Він пан нарцис, та ж фіалка,
Сонячним мріям не збутись,
Протиріч надто багато.
Він мов барон у родині,
Завжди обійми ж, ліпше,
Любов пала в серцевині,
Так, як для себе цінніше!
Всякчас бундючність, пиха є,
Часто до інших байдужий,
Вважа красунчик, сліз не ллє,
Ні з ким розмови не веде.
Їй би продовжить коріння,
Хоче позбутися тіні,
Здолати докір сумління,
В різнобарвному цвітінні.
Коли квітучі - взірцеві,
Ніби в казковім полоні,
Та до розмов, все печальні,
Бо ж роси чисті, холодні.
Тож не здійсняться надії
Як шкода разом, не бути,
Варто відкинуть затії,
Й про все фіалці забути.
Мрії…наївні, день при дні,
Нарцис знайшов свою долю,
Тепло, любов, втіха землі,
Фіалка бачить лиш у сні.
Чого немає, їй волі.....
