Отже, у справжнього значно стійкіший смак.
Справжнє забути, виявляється, неможливо.
Як не старайся забути, а все ніяк.
Але, на жаль, час не робить із боягузів сміливих.
Від справжнього як не ховайся у тінь,
випече тебе із найглухішого закутка.
Виповзе раптом із найміцніших скринь,
зрине і в серці раптово, чи просто серед рядка.
Стане, мов привид, посеред дороги і так стоїть.
Хочеш - об'їдь, а хочеш, зламай йому ноги...
Ні за те, ні за інше, воно ніколи тебе не простить.
Воно за таке не прощало іще нікого.
Це такий світ. Тут завжди оберуть несправжнє...
Бо воно дешеве, чи геть нічого не варте.
Боягузи, життям за несправжнє платіть,
поки справжнє стоїть і чекає страти.
