Озирнись! Придивись, бо можливо,
В окулярах ти сірих якраз
І нема за вікном тої зливи,
Що картиною блимає фраз.
Ти ж силяєш слова у намисто
Із колючих фрагментів хлющу,
А вони, немов жижа займиста,
Обпікають: Туши мене, Чур!
Але серце просякло в образах,
Жаротлійним укрилось рядном,
Без повітря шкварчить надто рясно,
А вдихнеш, то вогніє шатром!
Ні, спотворному склу перед носом,
Що захмарює райдугу враз!
Розглядаєш впритул - бачиш косо,
Кажеш стисло - звучить перифраз!
Тож, звільняйся від шор! Це наказ!
Chara Vinna
