| Сторінки (19/1882): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Поет
Стихії взяли слід.
Друг
Подивись за мене; я ляжу трохи:
Щось мене гнітить, страшенно
Тисне голову, валюся з ніг.
Поет
Приляж; подзвонять.
Вбігає Тінь стривоженої жінки.
Тінь стривоженої жінки
Якась мана, взяло за очі,
Рятуйте, де моя дитина?
Поет
Повело берегом наліво.
Шукайте і знайдете — Вас відпустить.
Тінь стривоженої жінки
А що ж Ви робите?
Поет
Дивлюся і пишу. Книгу життя
Жалко до сліз.
Тінь стривоженої жінки
Малахольний!
(Вибігає.)
Наростає шум рвійної грози; удар блискавки і грому.
Друг (встає)
Вже дзвінок?
Поодинокі крики молоді внизу «Смерч з моря!», «Смерч!», «Прямо йде
сюди!», «Тікаймо, змиє!»
Сильнюща злива, близький грім, небо розколюється.
Поет
Пішли поборемося.
Виходять на галерею в бік моря, випростовуються проти смерча.
Битва стихій.
Друг
...Звернув на Джубгу.
Поет
Поки я тут — біди не буде.
Друг
Знання про друзів — річ сувора.
Ти переміг — це є твоя поразка,
Раніш перемагав — не борючись.
Післягрозове оживлення і проясніння; на майданчик станції
вибігають діти і радіють переміні, танцюють весело, просто так собі
і в хороводі, вибігають.
Поет
(із спогляданням іншим)
Весна в кінці —
Одсвіт в лиці,
Печаль висока і далека.
Там я — і сміх дощу,
Й дитячий кришталевий сміх,
І там любив я урочисто —
І рятувавсь, і буду вічно:
Любов’ю й подвигом;
Ніщо вже інше.
Вернулася дитячість в серце!
О, запах волі!
І навіщо Бог
Пише нестерпну нами повість...
Мистецтво Бога: божевільне
І безжальне — настільки істинне.
Поет є бог один:
Не може кинути усім знайому думку —
За неї стягують з вершин.
Тому обвалює поет підхід глибин.
Мистецтво водить одиниць на стин і згин.
...Як солодко я відірвався від припливів,
Під парусами у молитвах і в сонцях,
Й ніким не знаний на нових місцях
Закон удачі на безмов’ї вивів:
Нелад між серцем й розумом залий
Любов’ю й простором! Не будь ніколи злий:
Бог-Слово проліта — пора чіплятись,
Цей стан дитинний у тобі — вольнеє свято,
Як вітер знаки проявля на синім небі,
Із новим словом — у нове життя!
...Один політ киплячих вирів!
Із шкаралущ — ти з Богом вариш кашу
Для радощів вповільнених китів,
Що водять плавниками на льоту
В ударах неба. Тож простись на землях!
Який захват краси і божевілля
Ти міг прохавкати, на рифах сидячи!
Знімись, помчися, одчепися од прилипів!
Обмацайся отетеріло — хто я? —
І дремени, щоб світ не знав, де ти,
Й не біг із путами, як дурень на підвох,
Коли на новім місці ти вже — бог.
...Згадай, був час, ти в море вирушав:
Без рівної душі ревла душа,
Що аж скидалась, як сирена, в фіолеті
І в бризках кобальту, і тим була поетом,
І — хто б то знав! — в які літала далі
Між дзеркалом і рідким задзеркаллям
Й верталась в світ занапащатись далі, —
Але і блискаючи, як живий алмаз,
З-над хвиль й мертвіючих порожніх оболонок...
О сонне царство, так би враз
Я вам повів би справжню повість!...
Та мудрість є, що вічно нам прощатись.
Бо одне слово принесе, як птах,
Новітній темп новітнім царствам.
Що там Земля! З словом прощатись тяжко,
Бо доганяють вічно мертві.
...Іще живе удача на морях!
(Підходить до вікна.)
О зорі, зорі! Срібні блискавки
Знімають моментальні знімки,
Аби всевидющі верхи по нас
Дубасили з ультрамарину верфів,
Клепаючи вогненний наш ковчег —
Спасіння обраних!
О сонце, серце світу, світла фокус,
Ти срібні ниті всі звело в мені,
Аби світів розсипчастий рукопис
Скріпився серцем і на водах заяснів.
Тож бахне серце —
І проллється мудра ніжність,
А срібна музика найтоншої струни
Мов світу не прийма, а світ — її,
Струмить, прекрасна і байдужа,
Безпечно щедра — в механічну п’єсу,
Де персонажі заводні; о небо!
Чи музику в силки земні завести?!
Це генії у нас: готуймо серце,
Що нас відчують, та не зрозуміють.
Так цілі дні і розсіваєш ніжність,
Мов п’яниця — любов, її фермент.
Друг
Не так відучують не какати котів:
Носом в лайно — і глина.
Поет
Хто сповнений таїною в дивах?
Хто наганя зорі в слова?
Стою між зорями — і протікаю. Потечем!
Лиш в леті форму я даю собою;
Ми течемо, ми летимо — і ми втечем.
Друг
А всі сидять, немов коти на глині:
Очищуються, аж нявчать.
Поет
То хвиля любить хвилю.
Любов — то вал, обвал, все наповал.
Ми є на небі, хто ж не знає про безсмертя —
Той не живе, а мучиться від страху.
Друг
Завал:
Низ є водянка, сонна б...ь;
Низів сон проженеш — або присплять...
Матерія! Засадиш дух по чересло,
То об...ь: знай, як орать.
Покинь, сама припреться жаритись-кричать.
...Що бачив у душі польотах ти?
Поет
Що бачить дух — душа, як відлетить.
Друг
Що кажуть люди?
Поет
Де бачив людей?
Вода з піском; під старість все
Вилазить на обличчя, і сиплеться
Пісок, і мінерали
Спішать здійнятися й влягтися в ритмах
Бурі на цю планету й на
Сусіднії каміння.— В пустелі я.
Одні лиш животи й зади
Піщані йдуть засипати мене:
І крила, й меч, і бронзовий вінець,
І вісь часів. Якби ж то бачили, як я,
У дусі те, що має бути... Сказала голова,
Щоб я спалив пророчії слова...
Безмірно вже вмісились тіні в тіні —
І крутяться. Живий в цій п’єсі я
З Бог-Словом. — Дух! — і швидше танок тіней.
Не усвідомлення краси врятує світ —
Веселий жах весільного прозріння!
Вістина ця — в мені безжальний погляд,
Потягне глянути в обличчя Богу Слово.
Бог-Слово, так. Народить або вб’є.
Народ — не є. Це безвідповідальність.
Глухонімий шар недзвонкових кусаків
І пилу. Дух уб’є.
Друг
Розкажи, як ти душею вилітав.
Поет
Душа людини є сріблястий птах,
Що тимчасово повертається у тіло.
Я це побачив, коли сам літав.
Для тих, хто не літав,— це лиш слова,
Для мене — Боже діло.
...Літати! Вище! Істина проста:
В нас є природне поривання
Вгору, вгору — в снах, наяву,
Душею, духом, серцем, тілом —
Ось мета!
(Відлітає свідомістю.)
Друг
Якщо нам вільно, розкажи.
Поет
(спохоплюється)
...Що кажеш ти?
Я був далеко звідси, де постав.
Як жаль, що ти зі мною не злітав:
Життєвий цей театр єсть бідний хлів...
Друг
Я весь уважний.
Поет
На землі немає слів,
Щоб описать: стотисячної долі
Не становить того — цей світ.
Якби ти встиг,
якби ти зміг побачить в дзеркалі душі
Моєї космосу лице, ти б посивів...
Або навік помолодів — з волоссям яко дріт.
Друг
Так злетимо...
Поет
Таких немає слів.
Й неправильно — словами стільки стратить.
Не маю права я в слова — в тюрму — загнати
Свобідну музику! Це гріх.
Як звук і колір словом передати?
Істину треба заслужить побачить,
Потрібно, щоб до цього світ дозрів.
Хто є чим — те він й бачить, й так співа:
Все через душу: і агов — і вість нова.
...Я не ухиливсь:
Описувати — значить захиляти.
До Бога прихилятись — знак вогню
Прийде.
(помічає фіолетові зірки в повітрі)
Дивись, ось бачиш?
Друг
Так, фіолетові зірки.
Поет
Та все ще сирувате;
Ще хліб глевкий — в душу не вб’єш, із ним
Душа не зможе глянуть оком тим.
Пізніш подивимось, не станем підривати.
Друг
Як там царки-дядьки на Україні?
Поет
Нащо мені царки на Україні?
Цар духу я, не вчора і не взавтра,
А завжди; так вічно вищі люблять:
Для мене все одне, і все прекрасне.
І так, як сонце вічно сходить ясне,
Женучи з моря слизяви косяк,
Я наказав хвилям повітря п’яним,
Між ревних хвиль води, що небо труть,—
З їх жадобою радості смоктання,—
Та хвилями прозорості небес,—
З їх прагненням униз жало засунуть,
Потрястись туго в лихоманці днів
Й зарази дорозслаблених ночей,
Коли в воронки, що жіночі лона
Наставили, сиплеться з неба золотистий пил
Із зерен духу і простих лушпинь,
Що згодом мислять, ніби вони є
На світі... та лиш світ байдужий є — богів,
Де, хто не йме смертельне жало бога,
То вже не світло, то низів тривога, розпаду,—
Я наказав взяти гармоній з ладу,
Хвиль врівноважених нову розсаду:
Я впокорю розхристаність стихій.
І якби цей, що квакає, наплив
Упав на хвіст вогненного приплоду,
Я б землю не вагаючись спалив
Ради любові урочистої до зводу,
Що всім пала:
хто полум’яний — тим спасіння:
Нестримного вогню ставання світлом
В мовчанні і в сердець паланні.
Готуймося: тільки біда навчить.
Той мудрий, хто, палаючи, мовчить
І заража любов’ю, ради Святого Духу.
Друг
Страшним став — людям — ти.
Поет
Страх, сумнів — не виносять висоти.
Зачаті в норах — риють, мов кроти.
Культури лижуть чистий сьомий піт, а ти —
На сьомім небі впав од прямоти
Святого Духу; згадуй запахи сталеві:
Гієни лижуть слід за левом. ...
Мене вже виганяють в гори:
Збурюю сон землі і вод.
(Підходить до Д р у г а.)
Прости мій меч небес:
Він і на мене не зважа:
Це той, котрий заріже без ножа
Пульсуючим ім’ям здорової природи.
Друг
А як твоя сім’я? На це усе?
Поет
Була сім’я.
Бог з шиї камінь зняв, дав хрест;
Якраз за розміром мені, Бог справедливий:
Оберіга небоягузів, всякі душі
Невідповідні — розірве й научить.
...О небо, чи для того ми літаєм,
Щоб нас зжерала ненависть повзучих?
Друг
Чого так неймовірно тяжко
Тобі, мій друже?
Поет
Біля мучителя, що відірвавсь від серця
І знов з’явився,— враз буває легше:
І вкупі жить не можуть, і нарізно —
Також.
А як мучитель — розпад віку?
Швидко згорають музикальні трави,—
Хто перед звіром дзеркало поставить?
Ви, в баштах?
Друг
Ти.
Поет
Мені —
Навіть немає місця на землі.
Що хочуть всі і скрізь? Завжди одну,
Іще страшнішу глибину.
Друг
...Як тягне в цвіт! Знов хочеться співати,
Співати, і співати, й сповідатись
Перед квітками.— Чиясь ходить смерть? —
Чом тягне душу в вишину?
Чи притягнули непомірне із небес,
З квіток, з пісень, із душ?
Знов хапанув нас наш початок?
Слов’яни!! Господи, прости! Хочеться плакати.
(Бере гітару, грає твори Баха, потім співає.)
«Україно, зоряна трава,
Чом ти небом сієш, сієш зорі?
Чом ти серцем з серцем не говориш?
Де твоя небесна голова?
Хилишся на часових вітрах,
Не летиш у думці проти вітру.
Дай я сльози з серця твого витру,
Отряхну од тебе тьму і прах.
Україно, зблиснемо смерчем,
Світ здригнеться від осердя мислі,
І коли на тобі він зависне —
Ось моє безсмертнеє плече.
Скинь в ім’я моє усякий страх
І пітьму, зі мною не сумісні.
Я даю тобі безсмертне місце —
Ока духу в зоряних вітрах.»
Так освятимся,— ось, де глибина.
Поет
Хлюпни на мене, жінко світляна,
На перший пагорб із материка безпечний.
Все, стаю простором.
...Поезіє, мій рух — крізь омертвілих;
Так гілля черкає по сонця тілі:
Коли на швидкості — немає смерті.
Так в людях нароблю ходів:
Як добре для проникнень світла! —
Сонце в печерах! Де погано пахло! —
Слово нанизує на світляні шнури
Сім шкур людських, провітрює і сушить
У кам’яницях, шкури сухо труться,
Щоб іскри духу притягнулися й запали,
Й вже із стрілою в серці глянув звір:
Любов полює і дає твердиню
Виїздці щастям. Так шануй твердиню
Святого Духу, вірним будь — що бачиш.
О, Господи, яви в мені прорив —
Знайти себе.
Здери з мене сім шкур —
Для світла тихого.
Друг
Не ображайсь: там подивляйсь, хто біля тебе;
Чи дозволяє він почути небо?
Бо дія розуму у надрозумному — пуста,
А надрозумного в розумному — густа:
Густіше пишем — швидше на той світ.
Собою зближуєш — готуйсь на смерть, у вічність:
Одкрилось око духу — перед ним
Стане жіноча лялька або піп... ох, ці попи,
Все ліліпутять під ногами в Моісеїв....
Чужі не вгроблять — українці зроблять:
Сучасники — це завжди промах,
Не там шукають і не туди цілять.
Який пророк майбутнього? — Незвичний.
В незвичності тече по кігтях сміх:
Охота плакати — сміх душить всіх;
Тому біля чортів літай дотично;
Ходять до Бога вже не сміючись;
Майбутнє вже є — що, хіба це смішно?
Безстрашність правди — з неба джерела.
Скажуть: «Не п’єм, незрозуміло кажеш».—
(Небесне для земних — незрозуміле) —
«Чим є — те маєм: доля всіх звела».
Скажуть: «Не хочемо тебе вбивати».
(Хто їх питатиме?)
Бог вгору тягне з допомогою чортів:
Трагедій світу не співають без низів,
Як і верхів. Скажуть: «Візьмемо цільний спів,
Задушимо в обіймах: заспіває ще не такої».
...Як можеш, то зовсім не говори:
Розумні взнають, а дурні — не зрозуміють.
При чім тут ряси і порфири — пил старий?
Ну, роздягайся, скоро півні піють.
(Дивиться на задуманого П о е т а.)
Поете, душе і цар-серце золоте,
Вийди з усіх — почуєш т е.
Поет
Я був, де промовляють світлом
І осягають справедливість світу,
Де все звучить в закличному акорді:
«Вперед, які не є ще збабнені, а горді!»
В безмежній ширині зустрілись блискавки:
Озон — любов, і дощ — любов,—
Вогненні сльози в серці, що заворушились
Пролитись в світ: в безмежний спокій —
І в ревіння, у незворушність —
І в миттєвий скок, у відчай — і в жагу,
Між небом і землею погляд цільний
Братів, сестер,— так зріють блискавки
В єдинім розумі. О, при грозі нам легше!
...Болить мені: мерці серйозно вже говорять
Про машини, політику і дачі, і горілчаних
Жінок, і владу, й гроші.
Підлість завважить попередній духу ніж:
Змінились маски, всі актори — ті ж,
Лиш в інших ролях, і змінилась зброя:
Дурні несуть війну в психічний світ.
Це люди? Ці за копійку в церкві п...ть.
Це жінки? Люблять вони,аби до правди прибрехати.
Нащо я маю їх обдурювати тим,
Що розмовлятиму із ними, і так довго,
Як із здоровими? Що багне звір,
Коли він лиже зірну миску? —
Довести до вбиваючого блиску —
Побачити себе й завити ....
Щоб музику в мені убити!
Друг
Що каже тобі серце?
Що каже тонко чуюча душа?
Повіддаляй дурних жінок,— що каже поле?
Про що бурмоче ужгородський ліс?
Що котить небо?
А що котить море?
Це їх свідомості в тобі:
Люди таких незмінно усувають,
Щоб не являтись ідіотами при них.
Поет
Є в серці, що живу заради всіх.
Живу заради слова, що готове
Із рота цівнуть на молочний шлях,
Живу — як кінь чутливий на нишлях,
Що відчуває, як говорять в небі зорі,
Й огненний птах ширяє на просторі,
І висікає іскри в пізню пору,
Зсипаючи в серця за якийсь час, —
Не зразу. Шлях із слова — біг до вас.—
Ніщо підзірне не пояснить
Світла далекого, що вийшло у одного
Мечем із рота; лик жахний:
З очима вічності на фоні зір,
З палаючим мечем в устах.
Стихійна правда — провід цей до яв:
Страховисько вбива не носія
Його, а близьких. Рок висотного творця:
Впадеш у око — все, любов і глина:
Слабенькі духом біля сильних гинуть.
Я зміг сказати й подивитись орло
Лиш тут: твій дух не наступа на горло.
Ти чуєш вже, який глибокий спокій?
Це Бог відвідав, визначив нам строки.
Хто це пізнав — на той світ перейде.
Помовчимо: високий дух гряде.
(Мовчать.)
Дивно Бог в мені дірку пробив:
Погляд
світла вліта
в мою тінь й опадає,
як пара і пил, й розпадається
нижче на образи — в їх тюрмі
плачеш, вбивця покинутий,
що прокинувсь: поезій не треба,
Боже, лиш повернись.
(Мовчать.)
Всі вищі — втягуються в Погляд,
Що летить все вище і пала любов’ю,
А нижче — тіні погляду на мить.
Жорстоко геній випада в струну:
Ось забринів — це струнний погляд,
Натягнений у нескінченність, світить,
Музика ж радості втіка, бо вільна.
О, мука нескінченності співзвуч,
Як хоче дух ще вищості гармоній!
Друг
Вхопи нас, Боже, аби чорт нас не вхопив.
Бо вхопить — думка,
А ще нижчих — дія,
Ну, а дурні — то вже самі є пазурами.
Краще з Тобою світ утратить,
Аніж з дурними щось знайти.
Вхопи нас, Боже, в погляд грізний.
Поет
Бог пропіка до п’ят.
О Боже, тільки повернись.
Друг
Спочинь: весь час працюєш.
Поет
А чує серце: щось мене голубить,
Далеке і незнанеє іде,
Мов радість дня цілує тихо в губи
І розцвітає, чую, день у день.
Весна чи промінь, квітка чи людина,
Високе й чесне у душі живе.
Чиясь неждана зоряна година,
На гілці серця райський соловей.
...Я закохаюсь в Києві, вже знаю,
Та не на смерть — на славу Божу.
Друг
Дивись: на дух святих апологетів
Линуть жінки, поранені в душі,
Тож не отримай, як усі поети,
Кота в мішку.
(Гасить свічку.)
Молись, світись, пиши...
Роби, що Бог дає. Доброї ночі.
(продовження буде, 1990 рік)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2024
Порятувальна станція на водах.
Другова кімната без освітлення, із затіненим вікном.
Входить Поет.
Поет
Чого так темно?
Друг(скрипить ліжком)
Хрін не солодший редьки. Він —
З партійною свідомістю, вдогін
Ще й пору чує — пророста на іншу грядку;
Тому і кажуть: старий хрін.
Тягнуть — хвости, хвости, хвости; даремно —
Підземні всі вони.
Поет
Чого ж в нас темно?
Друг (засвічує свічку)
Липневе пекло.
Приїжджаєш ти — я піднімаюся
До стелі, свічусь, як люстра.
Навіщо нам електрика для душ?
Ну, впору ти: я нині вільний.
(Обнімаються.)
Поет
Звільнись цілком для новизни.
Ось знову: ти — і башта. Дай погляну.
(Оглядає Д р у г а і кімнату-башту.)
Друг
Тобі не тяжко, водоворотами гнаний вогонь? —
Передавали з Туапсе: знов буде смерч.
Поет
(уважно оглядаючи)
Так, саме тут застане шал.
Та доки тут я — смерч не пройде.
Друг
На серці легшає; вже йде Кавказ.
Поет
(показує на репродукцію картини)
Сальвадор Далі. «Тайна вечеря».— Твоя вежа?
Друг
Все там. Як башта? Тут я — сам собі театр.
Що в Києві? Карикатурщина дядьків
З післявоєнною освітою?
Поет
Облиш; ти — містик, ще під’єднаєшся —
Захочеш їсти. Од Бога йду грозити.
Вже бачу все наскрізь.
Тож замість того, що назвали світом тіней,
Від цього віку — тіло вже є тінь.
Все навпаки: суть переходить у забуті тіні —
В нові тіла. Скільки втопилось тіней?
Дві?
Друг
Дві.
Поет
Хто утопив?
Друг
Я наперед
Те бачив; алкоголь служив нитками —
Потягла їх доля. Кінці у воду — душі в небо.
Поет
Кого й навіщо ми рятуєм? Тіні?
Друг
Безбожну біомасу. Причім, завжди.
Поет
Поки є тінь, то можна знайти й душу.
Друг
Давай про ловлю душ, про заповітне.
Поет
Так, роз’їжджаються — про все найголовніше
Так і не мовивши: земні тіньовики —
Це кігті звіра, про найголовніше
І не дадуть поговорити; хтось пливе.
Входять тіні матері і розслабленої доньки.
Тінь матері
Вже ради бога, порятуйте.
Я Вас впізнала, як Ви мимо йшли.
Поет
Так, мимо свого не пройдеш.
Я бачив Вас раніше, йдіть сюди.
(Відводить їх до суміжної кімнати.)
Небажання жити?
(Дочка киває ствердно.)
До двадцяти семи —
В усіх бува. Верніться в Бога;
Зараз молитись будемо.
(З молитвою зцілює.)
Друг впускає світло вікном.
Поет
Тепер спокійно?
Тінь дочки
Дуже. І ясно.
Вам спасибі, дякую дуже.
Поет
Не я лікую — Бог лікує.
Тінь дочки
Ви чародій. Як добре, що Ви є!
Поет
Просто поет. Дякуйте Богу.
Тінь дочки(ставши на коліна)
Боже, дякую тобі.
(Встає і виходить з матір’ю.
З порога мати повертається і кладе гроші на підвіконня.)
Поет
Цього не треба.
Тінь матері(вибігаючи)
Ай, небагато там, тільки й того,
аби наїстись.
Друг
І правда, я вже зголоднів.
(Підходить до вікна.)
Чекай, їх вітер вже забрав, піду знайду.
(Виходить.)
Чути голос Друга: «Ви не бачили, куди летіли наші гроші?»
Поет (у світло за вікном)
Покинь заразу.
Входить Друг.
Друг
Частину лиш знайшов; передали ту решту,
то вже явно.
Поет
Де більш даси —
Драму зірвеш в трагедію; і Богу
Слава за те: все повертається в своє.
Сюди несе вже іншу жінку, чуєш?
Друг
Та хіба хочеш?
Входить стривожена, не в собі Тінь жінки.
Тінь стривоженої жінки
Ви не бачили, тут не була моя дитина?
Друг
Ні, не було.
Поет
Її направо узбережжям повело.
Друг
Чекайте, я знайду.
Тінь стривоженої жінки
Ой, що це робиться?
(Вибігають.)
Поет вслуховується.
Входить Друг.
Друг
Усе гаразд. Вона побачила дитину з вежі.
Та на обличчях у людей є хвиля,
Незвичайна, дивна.
Входить боком Тінь чоловіка.
Тінь чоловіка
Е... Даруйте, що неждано...
Якось без стуку я...
Поет
Якщо природно — всі без стуку:
Застукати на мокрім неможливо,
Де більше Бога.
Тінь чоловіка
...Як би це сказати...
Щось слів нема...
Поет
З Вас стирчить буква Е, почніте
З неї, і чим пряміше — тим і краще.
Тінь чоловіка
Е... Дійсно Е... Ви якось переводите
Все в інше, я так не звик...
Поет
То дещо не на місці — тому
Затисненість звучання й ходу в космос:
Щось на зразок логоневрозу, тільки —
Свідомості. Зараз вже краще?
Тінь чоловіка
Так... Я виступати не привик...
Поет
Вільніше, прошу; вже всі наполовину
У лайні і виступають.
Тінь чоловіка
А те, про космос, Ви цікаво...
Я навіть екати вже перестав.
Поет
Скажіте: дух, душа жива, небесність,
Воля — й слова запустять струм
І підтягнуть над ватою. Ось зараз —
Вище над водою?
Тінь чоловіка
Так. Хотів сказати: сам не знаю, .
Чому прийшов. Взяло за голову...—
Як на шнурочку привело, прямо
Тягнуло щось...
Поет
Розпрямтесь більше: кого струм підносить —
Дивиться вгору; хто поникнув — згорбивсь,
І його тягне гарпунами страху під воду.
Тож ніяких страхів — і прямо з піснею.
І для початку досить.
Тінь чоловіка
Дякую Вам. Дякую й Богу.
Поет
Для цього провід встановіть з високим небом.
Земні пообривайте.
Тінь чоловіка виходить.
Друг
Що таке?
Поет
Як нас відволікло! Мов котенят.
Вже зародився смерч — він йде сюди,
І дуже швидко. Все, роби об’яву.
Друг (ввімкнувши гучномовець)
Внимание на пляже и на спасательной станции!
Через полчаса ожидается смерч со стороны моря.
Прошу отдыхающих собрать вещи и детей и
Увести детей в пансионат отдыха.
По станции объявляется повышенная готовность!
(продовження буде, це 1990 рік)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2024
* * *
Спасителю і Визволителю
всіх і самого світу —
Ісусу Христу, Слову
з любов’ю присвячується
то ж є
і чисті серцем люди
чисті як райськії діти
так є і чисті запахи
всюди
і як їм всю радість подіти?
Так як Ти створив блюдо
так як і створюєш вітер
ягідний запах — усюди
чують цю радість всі діти!
Так як Ти носиш те блюдо
на блюді — золоте літо
запахи і аромати усюди
і як ті бджілки — ці діти
так і я звикну
в це літо
Тобою в серці пахтіти!
Не заперечать це літо!
і як сказав —
що хотів Ти!!
03.06.2024, з причастям, —
04.06.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Львівська вулиця в сутінках.
Входять двоє колег зрілого віку з літературних кіл.
Перший
Як поживаєш в поїзді подій?
По понеділках ще не тягне під колеса?
Другий
По-моєму, життя — річ не улеслива:
Відстав верхом — то й не крутись, ти в нім не свій.
И немов так треба... Що ж, душі обнова —
Лиш в русі. Відчуваю: поїзд йде,
Та на пероні стоячи, б’ю себе в груди: я зі Львова.
...Ти зараз де?
Так, відчуваю, головою десь не вспів...
Що ж, яка сила, то така й робота.
Народ — тварюка: відбира перлини слів
І хоче полоскати ними рота.
Перший
Схоже на те: ти від Поета заразивсь,
Бо я тебе вже ніц не розумію...
Ти що, супроти демокра...
Другий (перебиваючи)
Шляк би тя трафив! Ти що, дурний?
Балакаю як вмію.
Бачиш: голоблю слова увернеш —
Не туди котиться підводонька-розмова,
Вже ніби й бачиш, увернути б, жити б,—
Куди тобі! Не можна зупинитись,
Вже в мізках щось ввімкнулося не так —
І йдеш до ящика для ідіотів, мать розтак.
Як гарно, пам’ятаєш, починав
Я говорити?
Перший
Всі ми гарно починаєм.
Потім, як женимся, мов подурієм:
Знать не знаєм, чого ми б’ємось?
Другий
Як розібратися, марні надії:
В кого немає клепки в голові —
Вважай, каліка. Нині часи — тії,
Та й всі отак живуть одвіку...
То що нам кажуть? — Що Поет не од землі?
Цей — може: зверху таки видно.
...Ну, ти дивись: згадав його — і проясніло,
Одразу проясніло в голові!!
Перший
І не говори:
Він як говорить — мені тягне догори
Всю голову. От чудасія!
Так головне, що я там ніц не розумію,
Що він говорить. Як то може бути?
Чого ж я деру носа?
Другий
Полегшало? То більш не бовкай, тьма,
Бо дишло повернеш знов до лайна
Політики.
Перший
Не розпаляйся, бо згориш.
Другий
Темний ти, брате. Ти — тільки наживка;
Світ хоче лиш духовної поживи.
Його з’їдять свої ж бо, українці:
Чужі не вгроблять — то свої це зроблять;
Підземний звір себе повторить завжди,
Поцілить в точку.
Перший
Не доведи Боже. Не будемо наводити.
(Виходять.)
(продовження буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Внутрішність західноукраїнської церкви. За знаком священика вносять труну з
померлою дівчиною; за нею входять родичі,
знайомі, відьми, Поет.
Розпочинається обряд відспівування. Поет підходить до Брата померлої.
Поет(тихо). Як це було?
Брат. Зробили їй на смерть магічні відьми. Як ослабла — шкіра синющими пуп’янками взялась.
Поет.За що?
Брат. Ні за що. Бо була красива. Чи — що не можуть вже не робити злого. Їх душить щось — то й вони душать жертв, аби вижити. Їх в церкві тут багато. Ось, бачиш, підійшла до носія труни. Господи, ні жить не можуть, ні по-людськи вмерти: хата розлітається...
Відьми ходять між людьми.
Відьма перша. Дай мені пов’язку, на цвинтар я вже понесу.
Носій перший. Ніхто нічого не казав — іди звідси.
Відьма друга. Дай мені пов’язку — на цвинтар віко понесу вже я.
Носій другий. Одчепися, ніхто нічого не казав.
Відьма третя (до родички першої). Дай на пам’ять її хустину.
Родичка перша. Тихіше, тобі що, горить?
Відьма четверта (до родички другої). Дай фотографію її на пам’ять.
Родичка друга. Чого ви шумите? Опам’ятайтесь.
Відьма п’ята (до родички третьої). Дай що-небудь з її речей, їй вже не треба.
Родичка третя. О Господи, та дайте спокій.
Відьма шоста (до Б р а т а). Дай щось на дім мені, я її знала.
Брат. Іди ти звідси...
Відьма шоста (до доньки). Ідемо, доню...
(Глянувши на П о е т а і вклякнувши). А! Які у нього ясні очі!!
Відьми збираються біля узголів’я і радяться.
Відьму шосту перетягують їхні каламутні струми.
Брат (до Поета). У них все навпаки, неначе і не християни, антихристи; о Господи, прости, не в такий час будь сказано: каламутні тьмяні очі, обличчя — місиво і розклад, — так обпиваються енергією.
С в я щ е н н и к (продовжуючи священнодійство). Прошу прощатися з рабою Божою Оленою.
Родичі і знайомі підходять і прощаються.
Відьми біля узголів’я захиляються хустками і здригаються від сміху.
Б р а т (до П о е т а). Бачиш, що роблять: хочуть зірвати божий лад, для них би це було найкраще. Вони тільки цього і хочуть. Ліпше мовчімо.
Обряд закінчується. Всі виходять, лишаючи труну на якийсь час у церкві,
в божих струмах і в благовонні ладану.
Б р а т з П о е т о м затримуються в затінку біля дверей і спостерігають.
Вбігає дочка В і д ь м и ш о с т о ї, оглядається і прямує до труни.
Д о ч к а В і д ь м и ш о с т о ї. Та де ж він? Сказала, що шнурком ноги пов’язані. (Шукає в труні). От ще, чорт би всіх забрав, нема. (Перериває все в труні). Та де ж він? (Хитає труну).
Чути голос С в я щ е н и к а.
Д о ч к а В і д ь м и ш о с т о ї. А, чорт! Беру, що є. (Хапає рожевий бант померлої, зіжмакує і вибігає геть).
Б р а т. Тс-с... Тихо. Дорогою на цвинтар заберу. Це вони — аби нить не перервалась їхніх вбивств, їхньої їжі, їхньої сили, й на тому світі жити не дадуть душам у спокої, зжератимуть. Пішли, зараз виносити зайдуть. А ті — ті ще на цвинтарі підкинуть щось під гріб задля прив’язки до свого духу; я заберу, спалю. Отак всі мучимось, а не живем; на смерть роблять навіть в своїй сім’ї, не то що вже сусідам. Всі — як в чумі; Господи, прости. Ото вони прийдуть ще на поминки: біда, вони м’ясо їдять, немов вовки — блювати хочеться. О Господи, прости.
(Зникає в дверях).
П о е т
Життя... І як мені — виношувати мертвих...
Любить — навіть приречених вовків...
Їсти, як вовк, на поминках світів...
З вовками жити і по-вовчім вити...
Чи може серце винести таке?
О, це виношування!..
Заглядає Б р а т, неуважний і стурбований зовнішнім.
Б р а т. Що ти говориш? (Зникає).
П о е т
Я не художник, а слинявий мораліст!..
Західняки не бачать себе збоку —
Так, як і всі,— здоровим свіжим оком.
Київ без магії, то — безневинні діти,
А тут нема іще реакцій мудреців:
Секунда — всі в вузьких церквах,
Секунда — у вбивствах з ревнощів земних;
Немає внутрішніх духотворінь — нема творців.
Глевка земля, що варить мову й чорта,
Заплескана, залякана, забита.
Яка земля народить нам столицю духу? —
Де стане слово Богове скоріш?
Інтелігенції нема — тікають в Київ,
Хто до свободи поклику дозрів, кого не вбили.
Пішли, душе-Олено, що нам дивитись?
Що тут проводити між душ?
Заразу цю пороздавати? Відлякнути весь Схід?
Все так: як не влетиш у захід України
І не подригаєшся у драглях життя —
й не вирвешся — нічого і не зрозумієш...
Візьми статистику: усі великі
Вмирали швидко, як женилися на них.
Сифіліс магії загнано всередину:
Дійде до мізків —всі помруть.
Ідіотизм порятувати Львів:
Тут лікувать потрібно лікарів,
Тут рятувать потрібно вчителів,
Тут кожен кнур муніципалітету
Лиш на словах дітей рятує...
Ніхто нікому не потрібен!... Де тут душі?
Пішли, душе-Олено! Нехай тіні хоронять тінь.
Чиряк ховали — він прорветься всередину,
Навіть не взнають — звідки смерть;
Не встигнуть квакнути,
Як жаба цицьки дасть. .
О, як радіє темінь! Пекло!
Пекло є тут! Вже в церкві пекло!
І між церквами! Невігласи і хуторяни!
Нехай вам очі повилазять, хто ще має
Трішки олії в голові!
...Пішли, душе-Олено; ну, божевільні —
Що з них візьмеш?
Як їх за голови взяло!
Яке затемнення на серці України!..
Закритись в свою дурість — матір вбити!
Хто є сміливий взяти правду — й біль?
( продовження буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
Пролог
Входить актор-П р о л о г, читає.
У кожного є свій тягар душі:
Тюрма-сім’я, тюрма-держава,
Тюрма-культура і тюрма-минуле,
Начальник
й дратування, страх і лінь,
Зважання на брудні думки довкіл,
Слабенькі сила волі й сила духу,
Засміченість душі і тіла,
Вино і похіть до жінок, грошей і влади, —
От ці мерці ходячі!
І всі смердять для неба або пахнуть —
Всяк мертвим є по-своєму й живим
На різних колах.
Де гризуться — там низи.
Та вище неба й глибше океанів
Є ти — наскільки струмом усміхнешся
В око спокійне урагану всього
Життя — у Сонце: воно, як чує дехто,
Позамежне.
Поет же — так, як Сонце, — батько всіх,
На низ він байдуже ллє промінь перемир’я,
Бо тільки лиш посвячений стихій
Нерукотворний має геній свій.
Він — там; стихія довго ждала,
Аби на ній душа моя заграла.
Тож насолоджуйтеся учтою богів:
Той світ покаже, хто б чим не здававсь.
Та добре Ти зробив, що заховавсь,
Ти добре заховавсь, мій Боже.
Мене магнітив — я пером водив,
Життя ж — Твоя вистава і надія;
Отож, отримуй.
Я вже — там.
Все інше — в дії.
Виходить.
Сквер перед будинком обласного виконавчого комітету
в м. Львові.
Юрба хвилюється і набігає на стіни будинку; задні підштовхують передніх в нетерпінні, бо щось важливе обходить їхній зір. Натовп тіней, то вихоплених, то збезличених і стертих, вистрілює різними словами, порскає енергіями. Задні тіні вистрілюють.
Тінь перша. Ну, що там?
Тінь друга. Що сказали?
Тінь третя. Дайте пройти! Дайте пройти, кому кажу!
Тінь четверта. А ти хто такий?
Тінь перша. Тихше! Нічого не чути!
Тінь третя. Що ти став, як задниця?
Тінь друга. Ну, що там рішили?
Передні тіні з хоругвами вимагають підтримки у своїх.
Тіні зліва. Наша конфесія права!
Тіні справа. Права наша конфесія!
Тіні зліва. Віддайте храм нашій конфесії!
Тіні справа. Нашій конфесії храм! Віддайте храм!
Тіні зліва. Храм наш спокін віків!
Тіні справа. Наш храм завжди!
Тіні зліва. Покайтесь, з нами Бог!
Тіні справа. Ні, з нами Бог!
Притягнена негативна енергія витягує з тіней низькі слова, піднімає руки братів на братів. Розпочинається міжконфесійна бійка; б’ються і хоругвами.
Передні тіні (спохоплюються). Голову! Голову! Голову!
Енергія перемикається на вікно.
Всі тіні. Голову! Голову! Голову!
У вікні з’являється блідий Голова.
Тіні. Тихіше! Хай скаже! Дайте слово! Та цитьте!!
Голова. Пані і панове! Тихіше! Дайте спокій! В нас є комітет з релігійних питань, і ви могли б звернутись...
Тіні справа (перебивають). Віддай храм нашій конфесії!
Тіні зліва. Віддай нашій конфесії!
Голова. Я хотів сказати, що він в нас не працює як належить, та й не зможе, майбуть, працювати в такій обстановці...
Тіні зліва (перебивають). Віддай нашій конфесії!
Тіні справа. Віддай нашій конфесії!
Голова. Чого ви кричите? Ви що, може, котрась не наша? Ви всі наші, всі божі. Ми всі є діти божі. Бог один!
На цьому нам потрібно миритись. Чи ж то Бог хоче бійки?
Тіні справа. Віддай нашій!
Тіні зліва. Віддай нашій!
Голова. Прошу зрозуміти і виконком. У нас дев’яносто відсотків коштів, часу і енергії йде на релігійне питання! Дев’яносто відсотків! Це найболючіше для нас, найвирішальніше. Ми весь час тільки і думаємо про це.
Пані і панове, прошу уваги! Ну, гаразд: у Львові ми маємо багато храмів, тут легше вирішується, а на периферії — весь час бійки між конфесіями за храми. І кінця не видно цьому. Беріть приклад з тих трудяг, які будують божі храми за свої гроші; отож і ви — будуйте за свої, агітуйте за свої, друкуйте за свої, бо в нас малий бюджет, це ж не столиця. І скажу більше: це питання не вирішується, як належить, у верхах,
то що ж ми можемо зробити в низах? Це ж смішно: що може тіло без голови? Обласний виконком Львова весь час в центрі між кількома вогнями і не може взяти бік однієї з конфесій, бо загориться ворожнеча. Ми кажемо: хто буде тут, де є десяток конфесій і сім великих угрупувань різних народів, де питання вирішуються з їхніми представниками,— хто буде тут говорити «наша конфесія найкраща» і сіяти ворожість, того ми геть зі Львова виженемо! Що, не вистачало нам різні? А як перекинеться на всю Галичину? А на всю Україну? Думати треба! Де тут є представники конфесій?
Вир тіней. Віддай нашій!
Наша старіша!
Наша новіша!
Чия старіша?
Чия новіша?
Наша вірніша!
Наша правіша!
Нашій віддай!
Голова (перебиваючи). У нас, у виконкомі, розполовини-лись голоси, і потрібно обговорити це ще раз, ви ж не знаєте, що за цим стоїть...
Вир тіней. Бий його! Бий його!
Хапають камінці і побивають Голову і скло у вікнах будинку.
Голова (тікаючи). Нелюди, звірі!
Вир тіней (скандує). Ганьба! Ганьба! Ганьба!
Збоку виходить Поет з прихильниками таланту.
Поет. Любове, нащо ти вникаєш в хаос?
Виходить.
Всі розбредаються.
(продовження буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
НАБЛИЖЕННЯ БОГА —
й — плавлення перлин!
Поема
Богові, Який Один у всіх,
з любов’ю присвячується
«росіяни — нелюди з бісами,
стріляють — чорними й сірими «стрілами»
в нас»
(правда: щоб ви повніше сприймали…)
«Отець — любов, що розпинає,
Син — любов, що розпинається,
Дух — любов торжествуюча.»
(митр. Філарет)
(правда: підготувалися б ви сприймати)
всі в тій або в тій системі…
ви знаєте Бого-мої поеми??
промацуєте-й-промацуєтесь
вам повзати
сідницями у вичавках з
протекторів —
вам з’їдатись сідницями
китайською? — американською?
російською системами?
і — ви можете бути
у вищій темі??
Мене не втримаєте!
не стримаєте —
поеми!
Мене не витримаєте!
Це — поеми!!! —
у вас нема волі
вкиньте до зубів ваших жовтої солі
вкиньте квасолі —
жовтої
бо ви не у Божій темі!
досить з вас бараболі
можете бути в долі?
можете з’їдатись долями! —
бо ви не
в Божій темі…
не втримаєте!
бо це поеми!!
Бого-мої поеми літатимуть!
народи піднявшись на
все, що літає, —
мов діти спатимуть… —
щО це із Богом сюди — приступає?
Близький Схід що?
злітає?
а видозміниться
посиплються в змінах, мінах… мітах —
й дух, і промінчики…
кого Бог слухав — Іова
(випробуваного)
чи всіх інших?
бо ви не у
Божій темі!
Сховаєтесь — за листочками
як земний Адам
в якому світі??
пахнутимете —
не пахнутимете?
в Христі
знань ароматом — вам
намаститись дам —
це я витягую
з серця мого
аж з ялинами
з медом
на моїх ліктях!
По колінах
в поемах
збігатимете,
США,
(не любите серцем Богородицю!)
і ваші покоління!!
Кого Бог — в поборенні —
поцілував
у свірхах?
ангелів зі звитками —
кінних чи піших?
Кого Бог винуватив —
виннопивців,
всіх «правильних» — але? —
зупинених…
вже чуття з вищими нішами??
Ким Бог-Слово вистрілив?
засвідчив істину –
Іовом
поемами Божими
чи іншими
(чи всіма іншими?)
Наспішили.
Не подумали.
Потішились??
30.05.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
Святому Духу!
і Небесній Цариці
Діві Марії!
присвячується в любові
Перед причастям все ж
пощУсь
а тим що вийшло
з хмар і з грому —
припущусь
... ой, звідки ви такі?
«ми із дощу!»
«ой, ми і самі не знали
ми з дощу»
блискають вмиті берести і вишні
мов плачуть щастям так
що із них вийшло
і стало напереді і ще вийшло
01.06.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
ЩО РОБИШ ТИ?
Хто що робить — ним і стає…
Не — «що робити?», а — конкретно що робиш ти?
Мудрість в тому, щоб опановувати собою:
всіма силами душі, серця, розуму і тіла.
Для чого?
Щоб робити те, від чого ти стаєш подібним Богу:
(а Бог — Дух) значить духовним, премудрим, духом палаючим, постійним любов’ю, творчим і безсмертним,
з’єднаним з Ним, далі — перебуваючим вічно в Ньому.
А навіщо? — скажуть.
Бо маєш — безсмертну душу: це єдине, що є твоїм,
і їй кориснішим і кращим є — бути з кращим у зв’язку, аніж з гіршим.
Потік життя не стоїть — стрімко несеться,
і все змінюється надстрімко: і душа не зможе зависнути
у стані незмінності:
або опам’ятаєшся, рішуче себе візьмеш в руки, збереш всі свої сили розуму,
серця і духу— і відгукнешся на клич Бога з Небес — і, світліючи, — підеш вгору, в досконалість;
або ганебно і гнило даси себе заарканити нижчому потоку, отемненому, некорисному для душі твоєї,
зв’яжешся з такими ж самими людьми (їх незмірна більшість,
опутаних і буквально рабів гріха, бо вони в полоні по всій землі в ницого Ненависника добрих і людяних душ, віруючих) і робитимеш нижчі і темні справи —
з них наберешся й прийдеш з грошима і заводами у безвихідь.
В знищення єдиного, що маєш: своєї власної душі, отемненої ділами.
А накопичені маєтки і мамона — сміятимуться з тебе: ти це не знаєш — що почуєш сміх їхній, з «барана» такого, так «практикуючого».
Нема жодної людини сьогодні, крім психічно хворих, котра не відала б: хто що робить, те й ніби полюбить і від нього набереться, таким і врешті стає.
Висловлено і в народних знаннях — прислів’ями:
«З ким поведешся — від того наберешся».
«За що боролись — на те і напоролись».
«Хто цо робє —вшістко собє».
А що ти ловиш?
Бо що ловиш — те зловить тебе.
Бо є навіть це: «Хто вбиває Дракона — стає непримітно ним…»
Тільки подумай про когось — з ним зв’яжешся вже.
Тобто, лови тільки одного Бога.
В Ньому одному нема нічого недоброго, негативного,
неудачного.
Бог — Світло й Любов; душі хочеться тільки світла й любові:
душа за суттю і природою своєю є світло.
Її любов стає все більшим світлом —
від єднання з безмежною Любов’ю-Світлом. Ум з Богом весь час в серці — перемога.
Невіруючих — вибір їхній тягне до зневажання своєї душі, до понівечення, це великий негативний потік в єдинім Божім світі. Бог відв’язує від цього хліва… тих, хто добровільно, з вірою навертається до Нього.
Маєш вибір: що твориш, куди ідеш — саме туди прийдеш…
Світ знає про це, тільки не робить для спасіння те, що знає. (Шукати Бога найперше).
Чому це є так?
Нема сили волі: сила волі пропала повністю, або майже.
Так як в звичайній тюрмі зламується, пропадає воля, так і в тюрмі матеріального споживацтва,
з її обманною індивідуальною свободою, що, до речі, подумайте,
обоє свідчать про зневіру до всемогутності Бога, пропадає воля в людині.
Невидимі сили доволочуть до того, що свідомо вибрав!
Хоча б злякайтесь за душу свою.
Світовий більшовицький потік (вони в більшості, їх більшість) опустив своїх.
Не багатократно, а на цілий порядок. Вони приспані гіпнозом, про який не знають.
Диявол приспав, зневолив сонно-задоволених-німих (забрав волю, головне),
сплять в павутинні впливу споживацтва! Не можуть вирватися, щоб прокинутися,
спастись. Все контролює диявол, він же й враження підсунув, що його нема!
Спіть, нерозумні… Чекає вас…
2009 , травень,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014547
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Богородицею
присвячується в любові
Бог є в нас — і вічність теж в нас
росіяни — це нелюди з павуками-бісами
тратять час
убивають час
тратять
сіють –
сколюють світ стрілами
і втратять свій час…
росіяни — нелюди з бісами,
стріляють — чорними й сірими «стрілами»
в нас
Бог світліє у нас — і вічність — по мені видно
в нас
вони відкинули цей присуд
раніше
чути не схотіли:
«Свят Себастьян! він ловить
стріли…»
31.05.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
Поема
Логосу, Впорядковувачу
всіх істин і всього —
Сину Божому
Ісусу Христу
з вдячністю і любов’ю присвячується
1
Ох, тіло-інтелект — робота в світі,
що «лежить у злі»!
розмащування, дорозмащування
над лицем землі!
слова мої
з натхнення і народжені
вони і припадуть
до тих
джерел — де простота і дух
в натхненні й проведу
болота всохнуться
пояснюючи всім: Дух Святий —
Дух
і райськії вінки
сади на голову кладуть
2
моє дороге
в земнощах замащування —
небуття
3
квадратики збігаються
і є квадратики буття
і шестигранники — збігаються —
в них шестигранне є життя
й тоді довичисляються
нема — свободи
а буде творче як моє життя?
4
душа моя! заради люду!
з вершин галактик із Есхілом!
душа народжується —
з каяттям
аж святе діло
аж добре, — Боже — біле!
Й джерело — Дух!
та й світу білому…
Дух — в Імʼя Сина
і у Сині
я знаю
зараз не скажу
для світу
всю блискавичність і любов Буття
5
Високий літень
серце й думку плавить
за роки з суджень…
і Бога — славить
й пахне щастям…
28.05.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Всенепорочній і Преславній
Діві Марії, Богородиці
з любовʼю і сподіванням присвячується
Хліб підіймає до небес
мов щіткою
з зелен-манжетів
жито!..
любовним ошелешенням
скрізь,
й в африканських кресах,
щоб все було зужито
і в храмах,
і в житті що без адрес!
співай і плач
співай і плач —
що ж було пережито!!
Любовний — український весь колач
з Христа з Небес
співай і плач
хто живі люди! —
може, Латинська це Америка
може, ти, Мексико!..
може поляки, скандинави …
та й — купно прибалтійські люди…
ви всі Майдан: все буде Україна —
о, Україна є і буде
з Христом з Небес!
Африка з чорного голоду вмирать не буде!
28.05.2024, зайшло
на свято Преполовинення;
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
Ще в 70-і роки я писав:
ЗМІНА ЗАСТАРІЛОГО МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТОГЛЯДУ -
НЕМИНУЧА - НА СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ СВІТОГЛЯД,
В ЯКОМУ ДУХОВНІ ЦІННОСТІ НАЙВИЩІ СЕРЕД УСІХ.
БО СВІТОГЛЯД ВІДПОВІДАЄ НА ГОЛОВНЕ:
хто є людина,
куди свідомо спрямовує себе,
і яка в неї шкала цінностей для досягнення мети.
На першому місці Бог (а Бог є Дух), отже, -
це і духовні цінності від Нього...
Люди до цього світогляду ненасильно потягнулися б, змінилися б,
настав би лад.
Інакше війна вже - термоядерна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
* * *
Святій Матері Божій
з любов’ю присвячується
йшла поезія зовсім невимучена!
йшла поезія — невимушено
щоби бути навіки
й з повік
й на очах крокодилів
відзігорно й граційно
в окриленнях —
по спинах їх — перестрибуючи
на той таки
бік!
втрапляючи на спини
канцлерів
президентів
й швидко із стовбурів
топляків
перебігаючи
головне — і часом озивавсь той потік
вона така неспинна
така вічна
і з очима такими —
ну і — відлітна!
нестримна!
головне туливсь
щоб бік
таки об бік !
вона така дитина! —
час до себе біг
головне щоб часом нашамкувався
називав себе потік!
Слава Богу!
І слава вовік!
Сотворив таки першою…
аніж домислився —
чоловік!!
27.05.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Святій Трійці
і Святій Всеславній Богородиці
в любові присвячується
Мої оспівувані в світах мадригали
любов —
проте чиста
і це підноситься над — все водночас —
загалом!
і їхні лиця не впали —
хто взнав що не треба
знати що взнали
й під зорі повикидати —
й повикидали!
Але школа є — Чиста,
Зоря!
Що їй трохи?
Трохи епохально —
вібрував дах в городах
зайшла
у страждальних
чиста із серця — вода
було від радості
хто постражда той рида
хай душетрусами виходило
туди де більшість є їх —
орда
так і чистими
стали!..
любов — але чиста
розсипи струнких світів
школи зір й шкаралущ
й — мадригалів!
27.05.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Всеблагословенній Богоматері
в любові присвячується
Родилися
Богокосмічнії уста
я в полум’ї любові
в серці у Христа
над переломами
над шумами
від зір
словом оновленим представ
й не перестав
слово
у єдності новій —
слово Христа!!
27.05.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
* * *
Ісусу Христу
і Духу Святому
з любов’ю присвячується
так як шпаки
так це пістряво
їхній зигзаг із трави
так як взірливець
я йду на пленер
так це втечу
напишу як ніхто дотепер
о, Ти правий…
Христе Ісусе! правий…
буде увага тепер
хто ще духом не вмер
та й ще серцем не цап
це не прийде
ні до чиєї голови
Завжди, Христе! — правий…
Завжди на Твій пленер я
Завжди піонер я —
з Словом новий!
26.05.2024, з причастям!
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
Духові Святому і Матері Божій
присвячується з любов’ю
ув дусі Духа і Пренепорочної
ти летиш словом
запишеш барвами і травами
залетиш —
нотами
пишнОта, пишнОта! —
зацвіла
у травня рот
набитий-напакований
наснаги повен
це світ на зламі зла!
І в небеса це теплим ротом
пишнота! Пишнота!
зацвіла
не золотом
а дзвоном
слова-золота
стежку у вічність
почала!
І сміх короткий –
І день короткий!
Небесна Мати!..
Постане мов — оця стокротка…
їй слів нема…
лиш Серцю
серце
і радість
й вибринить
і зацвіла
пишнота! Пишнота!..
22.05.2024, ліс,
Київ —
третій вибір Богородиці
і другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Пресвятій Богородиці
і жінкам-мироносицям
присвячується з любов’ю
Марія і на те чекає
любов серця не запинає
і що забрунькувалося на серці —
для того запинал немає
й того, що так було б, немає…
і я ракета! — движ —
все відгоріле — нема раю
те я кажу що аж —
і не чекають!
Те ж неможливо… все неможливо!
і мироносиці-жінки
все ж поспішають
любов —
любов не зупиняє…
Марія й мироносиці…
квіти в серцях палають
квіт ти?
в серцях дорогою факає
слова в дорозі пелюстки всім — розкривають…
Нема Росії
Безпристрасність йде
до Китаю
зніміть чоботи — хто не святі
святі те чують — бо палають!..
19.05.2024, свято жінок-мироносиць;
з причастям,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
* * *
Людмилці моїй
присвячується з любов’ю
Ми дерлись на небо
очі густосиніють
не від значень
від висот збачень
не від земного сну
взяв тебе за жінку земну —
зробив майже небесну
якщо скелі і дертись —
якщо чесно!
і як закусуєш губи
і є нам скеля
якщо любов — основа шлюбу
якщо шлюб — твердь —
тверді небесної —
якщо це чесно!
що ми радість безсмертя пʼєм —
бо що п’яні гуки! —
бо я дав тобі руку
і Христос в серце — Руку
це Христос є
і Марія святкує!
й всі святі —
і це в книгах є!
і ми також воскреснем —
бо ми чесно!
Христос в тілі воскреслий
класика — неубивна
класика не збезчестиш
слово безсмертне воскресне
а все воскресне —
якщо чесно!!
Ми ж дерлись на небо
художність є піднебесна
занесем й принесемо небесну
художність не розбити
людство і художність —
якщо чесно!
18.05.2024, зайшло на свято жінок-мироносиць (!)
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024
і ще сонячний дух
і неба завіса
і смолистий наддув
за завісою лісу
жаль не мала любові в лиці Росія
бо не мала лиця
дух Краси — із лиця
чи хотіла почути серця
златіїї
серця златії —
і всіх і вся!
17.05.2024, пам'ять ап. Андроника
і св. Юнії,
Київ —
третій вибір Богоматері,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024
* * *
Вищій від ангелів
Цариці Небесній
Марії присвячується в любові
і ще дві шипшини
і ще дві машини
і ще два жасмини
все це — цвіте!
мов крила! —
за ними одібрано
мову і спину —
одне лице!!
Господи, пора відкривати людину?
Господи, послав єси
мене любити це…
17.05.2024, пам'ять апостола Андроника
і св. Юнії,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Соната
Ісусу Христу, сяйву Іпостасі Отчої,
і Пречистій Богоматері —
світло присвячується!
1
Вчора інакше тактувалось
віття.
Весна? А що?
сторч і нахильці
п’ють —
поліття! — й проліття!!
Все пʼє! — не лише віття
І їдь, лети… біжи!
і ненароком
те візьми й переможи
якщо ті очі сяють
й світять,
Боже!
а музика все припарканена
й ще незумисно їй
скажи…
до-слівне перемелюється — жить
музика плаче стиха
їй – ще скажи…
2
То ви ніби качалки тихі.
І макогони стали слухачами
що ви і —
по паркетах
й на кімнатах
задеревʼяніли…
чи й дерев’яно стали стукачами
об що то стукаєтесь?
я — ваш вихід
( в війні чоловіків з жінками)
Це сердечність
чи стало тихо?
це — слово вас не обігнало…
чоловік обігнав?
жінка обігнала?
і не одна
це був ваш вихід
чи й стало тихо
це — слово
вас
не обігнало…
чоловік нехай трима
любов’ю Христа
свою жінку
Господи, хоч би міста
Не окачалило
Щоб серце —
Слухом стало!..
3
Про що спірея
ну як я неправильна
тут прихудожнившись
враз натякає?
над — «синій-та-електрик»?
над —
«синій, та електрик»
вхід в безмежжя
— вхід із раю…
безмежжя безбережності розмаю
в синь нагнітає
проте
цвіте
понижче — май і
мається!..
15.05.2024,
Київ —
третій вибір Богоматері
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Святій Трійці
і Святій Богородиці
присвячується в любові
Любов веде.
Бог є Любов.
Веде.
Чи я себе
більше люблю, —
аніж Тебе??
постав запитання —
цей ліс — притягне небо голубе!!
бо Ти на небі…
щабель тут створить Духа дар
бо Ти живеш на Небі!
хто любить більш себе,
аніж Тебе, —
понижче лісу
упаде…
тому на крилах!
я ходив на небі!
І у розривах хмарних — серце
Де-не-де…
тому в розривах — мудрість
тому в розривах — розум
тому і пишуть — мужність
а це Твоя Любов!!
мене
веде!!
12.05.2024, Фомина неділя,
після Літургії;
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
Святій Трійці
із Святою Богоматір’ю
в любові присвячується
моє неегоїстичне
ствердження
у вуликові України необмеженім —
те саме сильне
ствердження Буття!!
Віддався в Руки Бога
у беззастережності
як жива вода Церкви
(і як без неї догори?)
щоб Бог до мене
через неї говорив
то ієреї чули
і ріки темні чули —
ця чулість! —
в Руках
про моє тонке
марнославство
каяття…
і протяг часу
дує в кожного у носі
були ніби малі життя
а гнив в державах
малий досвід…
враз мій Великий Досвід —
все виносить!!
Й безсмертне моє ствердження
крізь вулик України необмежений —
ствердження Бога
і Буття!!!
південні корені і не гниють —
і живо хахотять!..
ха-ха!
от взнали
лиш тепер
що Бог дав знать
тоді —
що догниє СРСР!
І взнав
що з Богом переможу росіян
й СРСР
і моя мова —
з світла архангельського
(чи я з російською — яко
республіки
колись німі й тепер?!)
то українська мова й світло архангельське
для допомоги
то українська мова й світло архангельське
й світло архангельське
дано — тоді — для перемоги…
Ха -ха! —
і вирина Краса крізь мужність…
геть! ви! мавпи російські
Богу осуружні
проплямкали знов за Європою
що «Бог помер»
Бути собою — то є мужність
«Бути собою» —
так і Ісус звелів і світ завмер
«цей світ перед тобою —
світ з химер,
і Поведу тебе
лиш будь завжди самим собою,
ти не вмер,
Бога слово —
ствердження Бога
і Буття.»
і в радість Бога — це до
Слова вороття!!
в південних коренях
Життя —
аж жилки хахотять
а в вуликові України —
безбережнім! —
то найсильніше
ствердження Буття!!
10.05.2024, Світла пʼятниця,
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
* * *
Вибух всіх книг,
і моїх, свідчення
вескрешаючої творчості Богородиці,
так і ця поезія Пренепорочній присвячується
з любов’ю
Всі
та кожен
торкається
зціляється — і — усміхається!
нові Одкровення народжуються
не з волі людей — то від Духа!
щасливе де виглядає — слово
любить й клейким стає
родиться — і підклеюється
так то в Книзі любовей
Бог — надає
дивну цілісність
всім…
та й це теж із глибин
з ним я все усміхаюся
розум в відсутності й —
не сумніваюся
так т е чується — із середин
та з глибин-глибин
з середин
що й любов вже не може
не плакать за раєм
Бог один
та ніхто не один
діалоги культур?
як хочеш
втопитись в любові —
який це ще зовнішній тур??
то — хвороби спадкові
ти хочеш любові?
Вважаєш на східці законниць?
п
ролетів всі східці законниць?
Бог – не яма
нема японців без любові до Фудзіями
не любить японець японця?
але й нема їх без любові до Фудзіями
ти пожив в терор ядерний?
Та вони пожили
та всіх за Красу майже зʼямили
хто по терасах
хто в колії
але всі з ями
живильна японці-краса! —
отакі лиш стануть християнами
отаке
от таких — дають чути!
Христос є над Фудзіямою!!
тому світ пізнається зсередин
тому справжні тут імена
і ми всередині
тут даються імена
переживаються
й відчувається —
що не існує смерті…
і якщо людина стала живою
як вдихнув в неї Бог
то ви відчуваєте
що це більше є
що ми Ним в любові у вічне взяті!!
09.05.2024, Великий четвер, з причастям;
свято перенесення мощів чи не найбільшого
Чудотворця Миколая!
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024
Ісусу Христу, сяйву Отчому,
Всесяйній Богородиці
і святому Миколаю
з любовʼю присвячується
У тьмі — лиш радість
ризи хай вкладає
А ранішній туман —
і сонце хай просяє!
Хто знає
а хто сонця запитає
хто світиться —
у ньому тьми немає!
Як влада
внутрішняя правда —
хай сяє!
а засяй як правда!
хто б кому
Бога загасити радив?!
Якщо і денність
крізь дитинність —
й серця призму —
веселка ти!
у тобі світу цього — ризи!
Але, дитино беззахисна,
і беззахисна ти —
й твій беззахисний ризик
і не стає
буває
слів на тризні
але
Бог сяє…
незримо
у серця
всявають
золотії ризи…
чи зна дитина —
Хто тумани розганяє…
08.05.2024, Світла середа,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024
* * *
Ну не втиснув живіт —
монаха більш нема!
Втиснув живіт —
то це монах
й робота що? — дарма??
це непримітно
випадіть — у небеса!
з неписаної рами! —
побачте —
мій надсвітній
темперамент!!
Для цього я кажу —
про Світлий тиждень
вам…
що небесам
все це відомо
небесам
про що — й хто звідти сам!
й кожна іскра
і
кожен хід
пірве
і світить — небесам
кожна луна
цим
небесам і —
небесам
мов відгалуження
де родиться
Непізнана Краса!..
в свободі ця Краса! —
так я писав!!
Це той ривок
що завжди
догори!!
схід сонця догорить
світ догорить!
або й згорить
хай відпаде
тяжке
в що словом з Богом не вписавсь!
в що ми із Словом-Богом не вписались
07.05.2024, Світлий вівторок,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2024
Матері Божій
із любовʼю присвячується
Для духу часу осяяння —
вічність
спосіб досягнення — і спосіб видати —
у блискавичність
слів
водоспади й грози іонічні
і озони іонічні
й
слова
з Небес
в серце —
дотичні
правда проста
й чулість досягнень — і спосіб
віддавати
блискавичність…
ай-я-я-яй — як свіжо!
як — незвично!!
Дух часу — старі речі,
невитравити!
Свіжіння спини в паруваннях спини!
Для духу часу — осяяння, —
вічність!!
06.05.2024,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Господу і Богові нашому
Ісусу Христу і Пресвятій Богородиці
з любовʼю присвячується
Я народивсь без мікрофона
і — пересвічував — тевтонів!
але й по ходу — злих
рашетевтонів;
чи сам би сотворив з словес
й чудес??
бо камінь що світивсь — це вічно заборонений
з нього не вирвеш! ..—
то продиралося
мов у печері ще до ранку
до народжень — дАлося
раннє «Христос воскрес!»
а далі я це серце наставляв
світ лиш про себе
бо без віри лепетав —
я пробивав старанністю словес!
«далося ж йому раннє це —
«Христос воскрес!» —
і світ тікав
— все більше пробивав
я звідкись — прибував
звідки мене підпільно охрестили
мов я був лом
що сяяв — силою!!
В силі — заносило! —
всі сили й не просили
правда! — як лом писав
— все
— напролом
пробив Голодування на граніті
пробив інтелігентних
усі присмокточки на світі
бо я по ходу — камінь — просвітивсь
й воскрес
прийде спече всі язики Вогонь
з Небес!
Бо я є — лом!
сяю — світ з сяйвом??
без?..
я тут! у Києві
і як би похромляв
якби Христос взяв й не воскрес??
ви думаєте?
то є — «Христос воскрес!!!»
Дякую — Тройці…
і таким серцем – не подякувать?
06.05.2024, Світлий понеділок,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Причастя — то Любов
Любов — глибока…
і в мені спокій
Ти бо — Сила й Спокій…
Й не цямкають і не балакають
де Ти Високий
наближується Твоє слово
на спасіння
наближується Христа Бога Воскресіння
і Радість! —
Нетлінний Бог просочується
в тлінне…
й віра — в Життя!
І вкуси кусень віри —
і природилося
Життя не в ліні!..
Прийде — приймеш!
— Світле Христове
Воскресіння!!
04.05.2024,
Велика субота;
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
Великій Святій Трійці
і Великій Святій Богоматері
зі сподіванням і любовʼю присвячується
І слів що вічність є за гранню
Слова ті ранять
Лікують
крешуть
вигоряють за старання
слова і вічність — хто за гранню!..
Якщо я схочу відчепитись
В життя не кидати з небес метеорити…
Нехай вони мене і ранять
медузи і займуться їх стиранням
страшної незгоримості стиранням
лікують
крешуть
нагар на дні
нагар в воді
вода як обтинькована Огнем —
на антифонах
Слова із життя вічного — їм охорона
мене забороняють
сковані по цифрі —
в телефонах
а я аналог — в дітях і звірятах
…медузам, поведуться серцем, й Бог не заборонить
я тільки в небі є —
їм охорона
Із слів що вічність є за гранню…
То вигоряють — за старання
Слова і вічність — хто за гранню…
В Китаї — справжності із вічних слів стирання…
коротке — і це коротке замикання
Поезії — й небачення
цих справедливих слів
Для смерті це
є постачання!
смерть і свобода
і ця свобода — хай перемага …
це я притягую лиш Переможця смерті!!
А тут потік — справжності слів стирання
В життя не кидати з небес метеорити…
А як же і — «одному з цих малих» — світити?
Це лиш перемогти
Це вірою й любовʼю
і підозрілим
ув опущених очах —
цим —
догори старанням!
і збачить в серці
це — «ви ж підійміть голови ваші»
ви свідки
свідки Чого?
наїдки й
ще наїдки
стирання справжності великих слів?
Вигоряють за старання
Слова і вічність — хто за гранню…
це я притягую лиш Переможця смерті!!!
03.05.2024, Велика і страшна п’ятниця!
м. Київ — третій вибір Богородиці
і другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024
Поема
Святій Трійці
із Святою Богородицею
в Чистий четвер
в любові присвячується
Я живий докір вам,
ждунам і неждунам,
і чинам в вічності
і часовим чинам
це моє слово на вас
і торнадо —
і цунамі
це моє слово із Висот
це так як свято в будень
ви своїх президентів люди?
і різатиме Божий вас
осот —
вони іуди —
і ви іуди
й так буде всюди
і так за гранню з вами
буде
на дах над вами — лише чудом
і грім поезії
це з словом тільки чудом
а президенти в вас іуди
й ви — іуди
роботи над собою — непочатий край
влуплю — і чудо
і омию — й чудо
у слові рука Бога буде
то вже у слові
і торнадо
і цунамі
як влуплю то омию
й в храм — рушай
друзі — це коли друзі Бога
короста в вас?
вам вийде друг лишай
вам вийде дно
Друг — це як з Богом
всі в часі жнуть
що ж — ждати всеодно
влуплю — і чудо
і омию — й чудо
ждун — CША
влуплю — і чудо
і омию — й чудо
а ждун Китай?
лишай
влуплю — і чудо
і омию — й чудо
це так і знай!
І моє слово на вас
і торнадо —
і цунамі…
ви спершу
і не зрузумієте нічого
як це з вами
це свято понад будень
а це розширення
а це розширення сердець Христа
і догори
й — не тісно всюди
02.05.2024, Чистий четвер, після Літургії;
м. Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
* * *
Всеславній і Всеблагословенній
Богоматері Марії
з любовʼю присвячується
Спочатку спів замайорів
високо в небі він
замайорів
не було видно
десь високо угорі
раптом стрижі
і пелюстками
в серці
в-ж-ж-і-т-ь!
дар вічно
жить
Бог причастив
а чистота виводить на мости
чекали у надії —
тож Бог простив
01.05.2024, Велика середа;
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Богородицею
присвячується з любов’ю
Сліпучість.
Й мов приварено
Ці темні тіні,
й по грудях мекають
бадьорість з лінню…
Полудень занімів
у просвітлінні.
Сліпучість!! Нащо заводити
Платона?
мов хтось не любить
електричного плафона
так по асфальту йти —
досяжність —
чорнії квадрати
світло б й гармонію з глибин —
дістати…
війну варити
схочуть
слабше
на пів тону
Сліпучість!!! « Я — цар.
Я і на те прийшов —
істині свідчить.
(Пилат — а — Божі Вічі!!)
Хто є від істини,
слухає лиш, любить лиш істину.»
я так люблю свободу,
це люблячую Істину й свободу —
не ввести ні до якого входу!
І я у сяйві Стіп
і я від Трону
тепер і бʼються
хай
лобами об колони
свобода і любов — любов до Істини
і схочуть
сліди
слабше —
на пів тону
і люблять все — (підробки — у
картоні:)
тільки не пам’ятають-люблять
Христа-Істину!
Хвала Богу Великому Єдиному!
Слава ЗСУ —
де мудрість:
віра в Ісуса Боголюдину!
30.04.2024, Великий вівторок,
м. Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
Поема
Святій Трійці —
Безпочатковому і Вічному Світлу,
в Якому нема ані тіні зміни або перетворення,
і Всеславній Богородиці
все ж з шумом і любов’ю присвячується
Лице як раз на рік у мене
в очах небесні цикламени
й слово не соромно й не стидно
слово як в серці — то й в лиці
це видно
слово стрельнЕ —
й в серці торнадне слово
і блискавка — і — загориться дух раптовий
Лице як раз на рік у мене:
лиця їх раз в житті — шалені
в очах їх пахнуть
неба цикламени —
Іде
Іде
Іде
у вічне Місто — Переможець смерті
весь в юрбі й в знаменах!!!
ми тут даремні?
слова — в морях?
слова горять!
блискавка й грім! —
вийти й зустріть
Царя!!
Це завжди назавжди — фронти горять
чого там як собачка в мурах хекать
раптово це серця горять
щоб не мухрижитись й не бігать
все далеко —
(як коротко!
й як це просто)
вийти
і зустріть
Царя!!
шур в Місті бігав й хекав
так вийшов! — хто уявлень і
помилки — спекавсь!..
З гори повзе…
майже
яйцеголових зелен-корабель
під стягами з небес
зілля широкі
швир часу й дня —
лад вічности
на ладі
ока
і глас небес
й нарізані гілля-гілля!
і глас в словах —
кипить — докупи все зілляв!
«Осанна в вишніх!»
Небо й земля!
«Благословен
хто
йде — в Імʼя
Господнє!»
й радість ввілляв
в пилі радість — як стяг
підняв!
лиця ці радісні й шалені
раз запах неба —
неба цикламени
як все
збігається
й —
все з нами
все бурунами
а з діток — ввись
«Син Давидів!»
«Осанна в вишніх!»
«От — Цар Ізраїлів!»
«Мовчіть!» «І що — дитинне замовчить?»
«Кажу:
як ці замовкнуть —
враз каміння закричить.»
Фора
суне у мури
все повітря дзеленчить
Лице як раз
на рік
у мене
В очах
небесні цикламени
28.04.2024, В’їзд Господній у Єрусалим;
з причастям!
м. Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
Духу Святому, вічно юному,
і Матері Божій, теж вічно юній, —
наставникам найпершим,
і другу Христовому Лазарю
присвячується з любов’ю
Скільки вам в колії вгрузати?
Славив Бога я!! — Хто вас труситиме?
Світ матеріальний, начальницький,
в сорок років — пузатий: і
я вхопив стіл —
й сходати побіг на
шостий поверх
гуртожитку
не щоб в КПІ когось потрясти —
це щоб крила — там —
в окриленнях розправляти!
І скільки вас над коліями нестИ?
скільки вам угрузати?
струшувати й потрясати?
я звик
Ось це Лазар — мертвий, смердик …
І ось це Лазар — ожив!!!
розумієте, ті що там стояли —
в них протеліпався й відпав
не лише язик…
хто вам як не я
струсне старого рота крильми,
важкі продвижники, прохідники
знекриленого антихриста — Христового
супостата??
що ж ви! — замість з колії вибратись
махатиметесь і глибше
вгрузатимете?
розумієте, всесвітній математик
вискакував на стіл
з таким теж всесвітнім математиком
щоб впасти в дикій боротьбі на вшануваваннях
ювіляра —
на підлу підлогу ресторану —
і тим потрястись!..
кому не кому, вам треба розказати
для чого математикам
в моїй поезії —
пастИсь?
що? — з колії у головах
не вибиратись?!
Ось Лазар мертвий — смердить
І ось Лазар — ожив!!!
й чи не пора в Піст прокидатись…
й ви Йому нічого не зробите —
бо з Христом йде весь світ
це сказано
скільки тобі, старий
академічний бевзю, казати??
27.04.2024, Лазарева субота!
м. Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
Духу Святому веселому
в любові великій
присвячується
З чим порівнять
відкриття швидкотічні
це на обрубках учених —
я — вічність
тож ці слова
небувалі одвічно
дзвенять
в головах їхніх
з не очищених плином понять
з неочищень понять
тож я — кроплю
на часОвих гачках земнознать
це й зрозуміло — бо Христос же
воскрес
з Ним порівнять
відкриття швидкотічні?
але ж любов!
і Краса! —
невідрубні і вічні!!
може їх мало!! —
дивний Мойсей
на лице накидав опинало
так швидкоплинно
й минала калейдоскопічність…
дар цей Мойсей —
і навкіл — ще не
вічні…
світло з Небес
на
лиці на моїм
ледь одогмаченім — і канонічнім
я їм привітно мигаю
навіть як я це не знаю —
із раю в обличчі
кого Бог кличе
Мойсей — не парад у народі
мигають страждання свободи окличні
але ж
любов!
і Краса!
і Світло —
просвічує вічність
світиться міст
може — дотичність!!
26.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Спасителеві Ісусу Христу
присвячується з великою любов’ю!
відсталі віки
відсталі морОки —
відсталі вагони
відсталі всі строки
як відсталі слова — із
кишені
відстануть пророки
й відстаньте, всі генії,
живе лиш Христос —
се поезій притоки
в мені лиш живе — запевнення
все — запевненням стане
і все, що до мене, — відстане
в мені заквітує запевненість
се дивно — відсталим все стане
поезій
потоки
поети
як Божії соки
а монахиня впала
закрилась одежею від світла високого:
жива — се Марія Цариця — запевненість
в очах тільки рай
тепліє —
запевненість
не пеня
а я живий —
і квітуче наповнення
досить що Бог є!!!
у цім лиш запевненість
24.04.2024, Лазар два дні як в гробі;
м. Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
Богу-Слову
і Всесвятому Благому і Всетворчому Духу
з трепетанням присвячується!
Всі сили
направлЯть
в один котел.
Долі художніх —
напруженіші
від доль інвалідів, калік…
і в них світло з глибин
а в нім Серце Боже!..
Майстре, тебе рванули
Божий ум і
Його палиця
а інші донедавна —
замахалися
Майстре, не вимірять тебе
до вгроблення
Майстре, а — тобі стругало
воно не
сіло-і-не впало!
ти думав це зазубрини
велике опахало
поміж тобою й зубрами
і втрутивсь Бог —
а тож:
а менші — мов крильми
вже замахали…
(Тут геній, геніальне)
Майстре, не вимірять тебе
на вгроблення
в калюжах елементи готики
на ріках й водах психи
у хланях це в лісах
вся доброта невротиків
шалене — пролітання — а Бог — і їх
і твоє роблення…
так все відтягується! Або підтягується!
а, Майстре, не вимірять тебе
на вгроблення
Таїна… розвітрились вії-словА
ув стос
тебе тримає і тобою пише
Сам Христос!
(хто хоче в Церкву —
в парадоксальне-геніальне…)
21.04.2024, з причастям, —
22.04.2024, свято
з народження святого Феодора Сикеота…
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
* * *
Ісусу Христу улюбленому
присвячується
щемно
причиняючи промінь у тьмі
вгорніть в серце знання
що почулись
у Божому світлі
що заглиблено в день
бо «доки Я в світі —
Я світло для світу…»
в пам'ять Богові
на долоні долівки пишу
в думку щемну
і в свіжість пищу
бо ж уникнути сіті…
із світінням
в долівці —
із світінням дощу
переступім поріг
21.04.2024, з причастям, —
22.04.2024,
Київ — третій
вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Святій Трійці
із найсолодшою
Дівою-Матір’ю
в любові присвячується
Зайшло у світ
це нове діло
піднявсь нейронний шум —
цей раз здоровий шум;
від Христа й мене — слово
пролетіло
в солодкій мудрості
Христа Ісуса дум!
із вертикальним злетом — аж горіло! —
із вертикальним злетом
в мені ум!
І що не слово — як той ангел
в нім радості окрилля шум
в свій час — ним світ — хай —
буде засіватись:
із вертикалі випадатимуть
але — до вертикалі і злинатимуть!
Це ангел — із вертикальним злетом
в мені ум!
— Огонь — що Безконечний — викликатимуть!
і — в Бозі ум …
а далі всі ікатимуть
бо слово притьмом в груди
запихатимуть
гасячи той — що нездоровий —
із «хмар» нейронний шум!
він вміє в псевдотворчості — лиш впізнавати…
я далі розкладатиму на «хмарах»
і просто хмарах
в солодкій
райдузі
Христа Ісуса
думи!
До мене липнутимуть
лиш солодкії радари,
Христовії
уми-радари!
якби ж всі думали як треба…
в ракету —
й неба
неба
неба
й неба!
Як Бог й Дніпро!! —
як я із Богом
із стін — що з вод
а стелі — з вод
як виривається
із мною
і всесвіт й мій народ!!
бо ми в Поході!..
21.04.2024, з причастям,—
22.04.2024, свято
з народження святого Феодора Сикеота…
м. Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Пресвятій Трійці
і дійсній Одигітрії-Путиводительниці —
Пресвятій Богоматері Марії
з вдячністю і любов’ю присвячується
Йде ароматами
переливається
поверху каменів і —
тям…
весна і вирвалася
і піднялася вибухом — життям!
Кадять-пахтять!
блаженні острови
зворушені —
і дар підносять
в світ
новий…
благословенні поверхи
благословенний дар новий
благословенні —
серце! сонце!
і Бог!
який повище голови!
Сам — Сонце!
в серці — з рукою
Бог — Живий!!
безмежжям чуючий — безмежжя —
тим правий
от — сонце в небі — от лови
от — і моря-моря! трави!
чи я б мав Богові
не дати чути
як Він захоче —
через мене
світ вдихнути!!
Благословенний Бог! —
Благословенне Царство! І ого!!
і —
по дорозі
все Його!!
13.04.2024, з причастям, —
15.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
* * *
Богу-Слову, другому Лицю
Пресвятої Трійці
Ісусу Христу
з любов’ю і надією присвячується
Бо Ти - Бог мій!
І зводиш у мені
і небо й море й сушу
й все цікавіше день при дні
Ти зродиш у мені
і небо у сушу
Весна у слові!
І цвіте! І все подушка —
що на ній душно
спати мабуть і цій війні
й всякій війні.
Вогонь у серці! — все відскочило
у хні,
ось, Ти — Бог мій! —
і зводиш у мені
і небо й море й сушу!
13.04.2024, з причастям, свято прп Іпатія-цілителя К.-Печ.,—
14.04.2024, свято прп Іоана Ліствичника (4-а неділя Посту!);
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Неспівмірній Матері Божій
присвячується з любов’ю
От біля моргу вишні квітнуть!
Дні-аудити
З цікавістю…
І того разу ви не змогли
від мене зарядитись
щоб дні позадкували!
А ви
В них
Коротко
Щоб оцінити…
Стояти у вогні і світлі
Вдаль зоріти!
В весні — це в сні,
Квіт опаде!
Якщо те щ о с ь у серці благодать не зрушила…
(це світ гряде
і цвіт як де
і вже суцільно і не заряжать) —
то нащо мені далі говорити?
Три жінки — Костянтину Копроніму-імператору
Й купу дітей прийшлося народити
І лиш Анфуса в Омонії спасла себе…
душі спасла…
Цим я хотів вас зарядити…
не говорити
що пошлю
слово-посла
А Копронім з іконами
все воював
тільки любов і зрушить — з точки смерті!..
( з «мертвої точки»)
а любов знала куди йшла
й прийшла…
12.04.2024, день памʼяті ігумені
Анфуси* Омонійської;
Київ —
третій вибір Богородиці
* Анфуса — квітка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Пресвятому Всетворчому Духу
і Преблагословенній Богородиці
з любовʼю присвячується
Канонізований самим Господом
єпископ Антипа з міста Пергам — він
нехай в день свій він буде з нами
бо в цей день він в міднім бику засмажений
бо це вказано Господом
в «Одкровенні» («Апокаліпсисі») Іоану…
а ті, що не в культурі, не знають:
там був сатани трон
ті що в любові — зрозуміють між нами
ті що не в культурі — ті з рогами
що не в культурі — в цивілізації,
тепер це відомо між нами
корені глупоти —
спочатково в цивілізації
у розривах в переданні і неприйнятті внутрішньої праці
у розривах контексту звʼязків!...
в безкультур’ї, в неприйнятті досвіду
в неприйнятті Правди Слова і його Зорі
й з тим що відчувається кожним (!) — з викриком
й проросійським візгом у
нашім (і його) дворі
навіть дико торкають ногами в промінь зорі
навіть хай пройдуть догори ногами
навіть хай він буде з усіма нами
священномученик Антипа, що в міднім
бику засмажений
бо цивілізація в нас — по стінах розмащена
60 — розірвано із 40, а 40 — із 20
про це дивись з людських колін
і про це дивись — пізніше вказана
в «Одкровенні» Іоанові
у цім буде зв’язка
і єдність
святого лою Антипи між нами…
бо в місті Пергам —
всім там —
висивсь троном
рогатих храм…
у-тю-тю-тю-тю
у-лю-лю
бо рогаті не у культурі
бо так можна любовʼю і тут витікати
і хотів би
й як мені це вибрання розвивати??
11.04.2024, свято свмч Антипи з м. Пергам;
м. Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2024
Поема
Матері Божій,
Пресвятому Благому і Всетворчому Духу
з любовʼю присвячується
коли любить душа
це люблять тебе вокзали
все Боже
всі Божі
просто випали
з-під купола душ
і що то є таке
позабували
слався, Слово!
бо я люблю
а з-під купола
ні шу-ша
будь стояк ти
грандіозно розмякшуйся
до сурми
чи мокрої вохри
хочеться довго не стояти —
коли спина мокра
про те ж
і спина мокра
це би думкою
в Тобі стояти
бо таке везіння постало
Ти — я
я — Ти
Ти — я
…витіснять на балкон:
чогось душі моїй мало
чогось в приміщеннях мало
Розкрилились плечі
розкрилилось слово
все Боже
всі Божі
всяк любить
всяк губить
навіть тупцюючі з крильцями
мадригали
всі що вони вічні душі
позабували
10.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
* * *
Моїй любій Людмилці присвячується
Ми не тваринні
одинаково
ми діти Божії
не насторожі
в світ — зоре — встань…
і не під палками
і не загрожені
ми очі-відчуття
— в світ — зоре — встань —
а ми
в — фіалковість
10.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Духові Отця
і Невісті Неневісній Діві Марії
присвячується в любові
Любов як острів!
є піст як вибух у
християнина
є сила в серці —
коли і знов розп’ята Україна…
що залишив в тобі
цей вірменин, Людина?!
Любов і Космос! —
й ніч грозилась
через тріщину — крізь стелю
його грузинської оселі!
єсть Бог, людина й Космос! —
казав майже у клятвах
що Україна дуже, дуже…
у тріщині зоря возилась…
що Україна — вже тепер розпʼята!..
закашляв крізь одну легеню
єсть Бог, людина й Космос!!!
старіють — кості
тче розквіт піст-Огонь в християнині
Крайньо це —
Бог і Космос і людина
В ній Дух — весна і розквіт!
розквіт бува!
і вільний герць —
за Україну!
світовому носієві
творення у генії…
це кров чи
дух Іллі —
Коні Вогненнії!
08.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
Всеславної Марії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
* * *
Непізнаваному
Духу Святому
в любові й польоті присвячується
За горизонти повставляло скло
щоб стрімкість ввись!
і веселіш було!
о небо!!
о сонячно
огненність шнуру —
о серце!
о Серця!!
і — в крилах шум!
й моя натура
і це я був —
і це нема —
це молодість — для світу
і це як піст
що він — стремить
з двох Заповітів!
09.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Благословенній Богоматері
з любов’ю присвячується
І серце Духом
ожива
І Духом виникне —
щасть повнота нова!!
То ще діють, діють і діють...
Гористо, переливисто…
І на душу й на серце — що звісно...
Бог, весна, — ранок! Й душа світиться — вісник…
і це видно надії...
що їм є на що діяти!
Слава Богу!
Слава Богу!!
На ділі!..
Возноситься — вщерть ожива!
щасть повнота нова!
07.04.2024, після літургії в Хрестопоклонну;
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
Всенепорочній і Всеславній
Діві-Матері
з любов’ю душі і духу присвячується
серцем покорись
то стрімкість — з Богом говорити
став на афонських скелях
кипарис
що? — відключити?
ти — шепіт
ти гучномовець! — аж по низ…
про перемогу говорити
це Богом тільки заразитись
дні кольорові —
в рис і невисокість
Хай серце як читає так чигає
за що є постраждать —
пред Божим
Оком
Читай провальну першість
— першизна
— по блискавці
— глибока
стрімкі помимо Лаври
соки
мікрофони
й ти став вже фоном
стрімкі тополі — мікрофони!
іншим про перемогу —
Богу —
треба говорити
і я ж казав:
Богом, небесністю — це
можна заразитись…
й не будьте як китайці
Бог є гарант
то не магніт
а стрімкість і напруженість
що сховано
є перемога
лиш зі Словом!!
це гарантовано
06.04.2024, з причастям!
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
* * *
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Богоматір’ю
просто і в любові присвячується
Є мед
є однині
і громоговорення
й краса всіх віків
від радостетворення
І будуть всі гуглити
в праймеріз найперші
в висотах найперші
любов
що є в вулику
мабуть не перевершать
виносять хто вулики
Бог — вітрила
черешні
сердець нерозривність
вона нетутешність
А Краса що Велика —
майже що не тутешня
іншим гени лікує заочно
українцям —
що хочем доточуєм
І сонце б’є горном
і світ не порочність
і солод є в горлі
єдине що схочу
до Слова пригОрнусь
Краса — Непорочна!
05.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024
* * *
недостатності екзокринної функції підшлункової залози
через соціум — це цікаво
І нехай всі недостатності
(це застарілі інтелекти) —
недорозумність
в інші — голови ж — не сіють…
ми не касуємо, горді слабкі пітекантропи,
й інтелігенти недалекі,
ми — воїни,
ми орачі у Слова, а не
кволі лектори!
Ми в руках Божих —
Бог переоре, перетворить хлипкую Європу,
Бог скасує застарілую Росію!!
…за віщо б’єш Мене? (Христос)
Бог тебе битиме, стіно побілена! (Ап. Павло)
І не буде
ні такої як Європа нині
і не буде вже росії
й не знаєте щО буде в травні,
яка путь влітку,
і чому джонсони усякі посивіють…
а восени хай трави-люди мріють
03.04.2024,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Даю місце — світлому почуттю радості,
синівської близькості і любові людей
до Бога
й Христа Його,
бо християнин я: ще маю серце,
аж ніби вивернувсь
з горінням у тверезіннях:
без серця нічого не скажеш серцю
то швидше віл у мені напасеться
глаголів вічних:
я даю місце світлому почуттю
любові й зближення волів й звірів з Богом
і що робить їм з людьми?
ще не вивернутими
в знаннях пофілософствуваних — без серця
без джерела
(сушка, сухощі )
але в скалках, й в неповних фрагментах,
й в неповноті бачать —
нема в юридичній, схоластичній, моральній, філософській формулі:
повноти сходячої
в радість зближень
в любов мене, серця й звірів,
надихаючись в Богові —
поза забутими нинішніми обскураними мовами
які без Бога не можуть народити люблячу повність мови
яку Бог просуне поза Сатурнами не поза заголовками
які дають-мають доступ чіпізованим головам…
А з Богом —
даю місце — світлому почуттю радості!
синівської близькості і любові ! людей до Бога —
й Христа Його!
і все завдяки піднятості перевертаю кожного
в головімислячого і його стосика…
його філософія, піднявшись до крайньої межі, вмира!
бо вище — вовік (находить його)
богослів’я…і філософ перетворюється на поета-містика!
І не заперечую жодного стосика!
Бо любов хоче любити
Не опускатися згори
І замотуватись в шпалерах
І — і що трубці без свободи гундОсити?
З Богом я вивернусь серцем
Порівнюйте
Що є несклеєний світ— врозтіч із
відосиками!!
Проповідувати нелітаючим рибам —
слід же мати досвід
хіба я А.Падуанський — ? —
і що скаже Бог:
може годен що звірам —
і ще творити — не досить!..
і світлому почуттю радості,
синівської близькості і любові людей до Бога
й Христа Його…
02.04.2024,
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
* * *
Слову і Духу Святому,
двом рукам Отця
з любов’ю і радістю присвячується
Царі й псарі — лежали…
Гадський розум пересмикається —
І ловить шерхоти і брук
і тонкий лід що на Неві
й тонкі кинжали в горизонтальнії
слова
і гроші у словах й слова по грошах
псарі й царі звивалися вужами але іще не знали
про це:
як жінка
не знає що то думає,
поки слова не вирвались і не сказались…
царі й псарі
однаково не мали у собі
ума небесносущого
як це Христос в мені
так
заштрикАти зали
щоб роздирались і в небеснім зависали,
в хлібі
небеснім!
Що я накрив?
Що тут до мене ще казали?
Що тут дівчаточок іще ганяли?
Що ангели небесні
поклали всіх на колінвалах
тайни із слів, що внутрішні, у всіх не стало…
Мойсея вам, щоб викарбував
слів з того, що в серці внутрішнім не стало
щоб камінці із серця лущились — і
опадали
як я не годний
вам і світу це, мордора, може мало
в «собі», в «хатках» будьте де
слово вас застало
вашу любов
і солоскрикнете —
у вертикаль
гріхи не вкинуть у жіночість й на сліпу поталу
Амінь
01.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
"Це презирство, звісно, не зʼявилося з більшовиками.
Воно прийшло до них як спадщина Російської імперії,
тільки російський шовініст комуністичних і путінських часів –
це холоп, який одягнув чоботи чужої, аристократичної зневаги.
Холоп, який знищив власних господарів,
але намагається видавати себе
за них
у вкраденому і загидженому будинку –
це і є Росія ХХ і ХХІ сторіч." (!!!!)
"Війна з комахами",
Віталій Портников
Інша річ – «умности Христовы, в коих сладостна дума»… (Г. Сковорода)
Воля і смисл – спасіння в Ісусі Христі!!!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2024
Одній Богородиці
з любов’ю присвячується
Грайте, шуми діброви!
ви при мені жили
і нема невеселих в хребтові! —
я все втілююсь
в слові,
що мене веселить!..
дуб яріє
увись!
щоби жить —
в Бозі весело жить!!!
І по небу акордом! —
Слове,
в грозах
радість біжить…
хто, Слове, крім Тебе
і Неба
мене окормить?..
Захід сам покусавсь?
І рубін ? — і Краса!!
Червоніння? — й Краса!!
ліс — і я б — не тріщав, якби нас —
не божить!!
раз! — й це Бог написав
раз! — і вічне зготує за мить!
я все зношусь
з написаним
словом! —
Слово-Бог веселить!!
ось як мить!..
29.03.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Співбезначальному Слову
Безначального Отця
в трепетанні і з любов’ю присвячується
Із серця серцю
лиш Вогонь Небесний
запевняти…
струснися — глянь у серце!!
чи є в тобі Огонь і Божа Мати?
гад світового духу
так й повзе щоб наповзати
нема на землі логіки —
якщо гнилі до неї предикати
реальний гад від тління — поки буде
проповзати
вся гадина тліннь — пожадлива
глянь
Огонь у серці
(в тебе) — серцю…
чи маєш для ума ти…
і світ загув…
а ти це чув?
що в слово — Я — Вогонь вдягнув!..
це Я казав
це Я Землі й тобі казав
ти ж сам хотів?
Що з-за плетінь
сам завивав в наводжувану
сУтінь —
коли розмови не за суттю??
і що урвав??
і що ти вив? То
що тебе в смердячі нетрі завива?
Й за це спитаю — ти це чув?
ти — чув??
28.03.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
Слава Богу, психопат
одержимий всім дияволом
ще й нікчемник-і-дурак
весь лікується з атак —
із ракетних цих атак
і немає вже «російської… культури»:
з гумором і величезною натурою
у Одесі от продовжиться, кажуть, —
отак, —
і чи буде більш Одеса
із російською в єврействі і — культурою?
Хто тобі сказав оце, штурпак?
Хто небом рига на трави?
а як блюне в небо всі твої отрави??
хто отруєння на Бога — перетравить???
що ти виблюєш, от місто —
із отруєння і страви??
Гнів Небес — це справді смерть!
Хто Небом править???
сам стягнув — і ти дурак!!!
Виїхать, і що казав — Москви головний равин??
Більше пів-Москви — зруйнують…
Скільки це мільйонів?…
хто ці трави??
і як Небом із трави управить???
Це в ж е є так!
Чума всі і біда ваш смак!!!
27.03.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
і другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Поема життя
Безпочатковому і Вічному Світлу
з Пресвятою Дівою-Матірʼю
з любов’ю присвячується
я плід надії
і я заперечення —
вІдчаю
я так сліпучо свідчу
бо й сліпучо свічусь
тим що літаю!
Піднесений!! —
усе життя літаю!!
мене як Стефана — ще не вбивають
що свідчить —
у відзеркалюванні засліплені…
що я є зі Святою Трійцею
і всі чують що я не пригнічений
всі третьою світовою в пригніченні…
так крізь безсмертність і легкість
в польоті засвідчуєм
лиш — крізь безсмертя польоту — засвідчую
всі — в небезпечно неповному свідченні!!
Ось! — шляху знайдення!
й це не вниз — вперед з вірою
Бог мене усвідомлює —
і я розумію велике розуміння з офірою
я стаю таким після поранень
це притягання з Богом в навічному стані –
що ви розумієте?
Ви бачите — я вільний
вся справа в крилах
(даєте іншим ви крила?)
в несподіваному мене і всіх піднесенні
я ось злетів у небесний
дотик
мов в перевернений чан…
і як сприйняти це дрібно?? —
Богу-то не потрібно було Знесення! —
Знесення Його прославленого
тіла
було
потрібно!!!
І я просвітлений великим світлом
а ви не подрібнюйте
я злітаю — із тілом!
я серед прославлених прочан
ви не розумієте — ви не ангели
вони під Богом
бо не ви — вони («прочинені ангели»)
під хмарами-чанами переверненими
вверчувались тілом!!
й я тим
що все життя
літаю
піднесений — станув…
відчаєним людям — словом все ж без відчАю
а тим
що від мене все життя
тікають…
я Славу Божу
не знаю ще чим
повінчаю!! —
Бог прийняв мене…
а буде Світло!!
Вийняв й підняв.
І це видно мені
«я» —
мене…
хіба тепер тінями
побіжу — до свойого краю?
Ранок — в день
мене і ніщо не мине
тепер от піднятий —
Христос — моя Радість,
Христос — й мої радощі
з раю!!
велике світло — велике розуміння! стріч!
Від слова Христа не втечуть
і я знаю
від слова Христа й не втікають!
хмари не втечуть
тепер хмари
знають…
а про що річ?
Ти, Слове, не можеш знов вмерти!
й мені
передається перемога над смертю! –
й сіється в мені світло-слово насінням
й все збільшується
Твоїм воскресінням!!!
« Я йду приготувати, щоб де Я —
були й ви.»
Сійся,
зіспівуйся,
в слові —
світле безсмертя
Глави!!
Сійся безсмертя зіходячи
й сходячи! — Сонцем
в небесному житі!!
Сійся, притягуйся
зносся — це
«Живу я — і ви
будете жити!»
Там Ти, — Безсмертная,
Серце!!!
Царице!!!
Кількістю не проймемо? —
сходь !!
нам
безсмертя жити!!
Всепрославлена,
Всеблагословенная,
Діво! Житнице!!!
27.03.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
* * *
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Дівою Марією
в любові присвячується до свята
Благовіщення
Сильний мовчить.
Любов мовчить.
Як Богоматір, —
Святий в серці Ум.
І йде життя, і час іде —
розвихрений весь шум,
та я блаженний, моє серце молоде —
я переповнений весь дум —
із Її серця дум…
Чи знав хто в світі —
щО просить?
Я знаю! — в Її серці жить,
о скільки солоду Їй завдав я!! —
точніше, Бог — в Своє Імʼя,
а в Її серце — я перебиравсь
а ум мій — в Її серці притиравсь!..
і видно як на порошок я розтиравсь…
така моя в Бозі мелодія добрА!
й пішов в Вогонь, Вогонь Той не вмира
а у Вогні ніхто і не вмира
і так бува розчахнута Гора
Бог-Слово з іскри
слово
добира
25.03.2024, свято Благовіщення —
початок нашого спасіння;
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
Субсидії до світу того
Прекрасній
Ліні Костенко
в любові присвячується
Ліна Костенко любить поезію більше,
ніж себе
Образ — з глибин приємніший
бо Ліна Василівна так вчинила б
Палаюче
чаруюче
шануюче —
на серці бурулькує…
тихі сльози
до того світу
потекли
і серце серце
в глибині Бога —
лиш слізьми почує
якщо огненнаясльоза
вона горить
а не парує
19.03.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
У Книзі Мудрості Старого Завіту
про справедливість та несправедливість
згадується так:
1.1 Полюбіте справедливість, ви, що правите землею!
Роздумуйте про Господа в правоті й у простоті серця шукайте Його!
1.8 Тому ніхто не може таїтись, хто говорить несправедливе,
і не мине його караюча справедливість.
1.15 бо справедливість – безсмертна.
(Михайло Вайнагій для ДивенСвіту)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Духу Отця
Потайному і Святому
в тремтінні і любові присвячується
Мов золотник
цей дух
що кличе в серці
він і малий
а дуже дорогий
в храм неба лиш
де живе правда
піднесеться
для інших в Іншого шукати
правди жить —
умить
о як любов тоді щемить
за гранню
і Дух возродить — стане
вічність —
в мить…
й слово шукати в правді
Любов Божа
Утверджує!!
У серці слово прилетить!
й сердечним друзям більш зійде:
любов є!
в Бозі жить!
золота пташка
між стовпами пролетить
золота пташка між колонами
летить
і храм цей — небом в Бозі
жить
18.03.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
Тобі невимовній
і Богу-Слову неоглядному
в любові присвячується
В мене рука
така безсмертна — що її не видно
Сонце шле — мимо — насіння
в рукав насіння!
І підніметься немов сам
рукав серця над потеплінням:
радуйся, душі моєї спасіння!!
що тут є люди, — кови?
хто з вас поставив — обмеження на любові?
що? тут сховавсь світ від Бога
(із лівих й вже — з правих…)
я вліплю світу — таку мою яскравість
так що посипляться держави скраю…
і релігія — вона вбила Христа,
майбутній рудимент в штанах тримає!..
хто тут сказав імперіям —
«радуйся, душі моєї спасіння»??
чи, однак, — імперія — душі немає
хто тут в руці тримав
повидло, чувидло
але навчено сказав:
«в нього в серці рука така
тому її і не видно»?
й томУ —
хто тут кому сказав:
«радуйся, душі моєї спасіння»??
Сонце шле — мабуть — насіння
в рукав насіння!
І підніметься немов сам
рукав серця понад жарінням
Радуйся!! душі моєї спасіння!!!
16.03.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Іпостасі Перемудрості Отця —
Христу Ісусу
гаряче і з нетерпінням присвячується
«Візьму весну на повні груди
І о — усюди загоряться люди…»
Які гряди лісів!
які гряди і задумів
у Тебе!!
вони й ще 300 років веселитимуться
на галерах
які — дуби — ці — пера!
Які і дихають на Тебе
й мачатимуться в Тебе
як вони пишуть в небі —
й як Твою славу
пишуть в Небі!!
Я дуба теж зустрів
палкий він друг —
з таким кореневищем!
він не здійметься за
вогненним сонцем вище
бо Ти у мене, Слове, Друг!!
ніхто із створеного — і не
визначить нам круг
«нехай пишуть потихше
ось вам як Моцартові — дали
три дукати
та й ви зігніться
і з лісів викорчуйтесь — щоб
до нас поближче… нижче…
і до тіла ближче…»
Ще й сонце пацне небо бовтом
хай не дуби
нехай не
жили дуба
в жовтні
розмай цвіте! — салатове і жовте!!
Так я!
Так Симеон: він Новий Богослов! —
«Мене не витримаєте!»
І — Венедикт, що в кайросі п’ятим
століттям йшов:
«Мене не витримаєте!»
їх гнали — не чіпляйсь — з монастирів!!
хоч не з церков
хоч час для когось Хроносом та лінією йшов…
нехай цвіте салатове і жовте!!
Ти Кайрос, Христе!!!!
й до зірних сітей ятерів
із чотирьох кутів вітрів
всі лінії — здійму
у весен
сонцебовтом!
В пасхальне Сонце-Серце
що прийме
всіх угорі!!
Щоб Симеон тримавсь за Духа!
щоб, Христе,
я у кайросі — так перцепторно для усіх
це догори — згорів!
Щоб це Ти, думавши, творив у Себе із морів!!
«Мене не витримаєте!»
14.03.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Діві-Матері
Всеблагословенній!
з вірою і любовʼю присвячується
я випаду словом
може бути зелене
дощик був
плямкав з плямами сніг
і витяг під небо — зелене
о те обійшлося без мене
о як обійти
виклики — зігрівання ніг?
я вставивсь
мисленням у вертикаль
й де сніг?
де процедура скучна — ніг?
усе обійшлось і без мене…
і я листя збуджу веселе
у — веселого клена!
Пролетять усілякі мухи
Уважай лиш — підйоми духу…
а як в світ думки прилетять?
щоб слово — життям
а життя зеленим є словом?
жага їсти
знизу-й-вверх — усе-мерехтять
й не хочу їсти
і вас не зʼїсть москаль
коли вткнетесь розумом в небес вертикаль
вас з’їдає життя?
а ви пробували мене
в чистому
в зраці
без темної точки що виникла б з словом
з будь-якої передмови??
Які легкі в Христі перелоги —
втретє це —
ноги відрива від підлоги!
…а ви пробували, апостоли й святі,
щоб як …поступово до яви…
поступово…
чемно всетаки з Христовим словом
бо в крилах
до всього готових
в «стовп» — як пташка
в щонайвище із Неба…
але звідти —
і без слова…
сяяти!.. махати!.. —
але без слова…
я випаду з словом
може зелене
дощик був!
14.03.2024,
Київ — третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Невтомності не хочуть …
невідомої…
не хочуть з неба невідомої
невтомності
їх вітер хилить
як тростину
як дитину
до втомленості
у природі що відома!
Не вводять в дім
людину невідому…
А…
слово невідоме
і нейронам
я вводжу повзаючим мастодонтам
із Бога й Космосу
як бомбу —
у втомлення!!
що цій природі ще відоме…
бо накривається утомою уся природа
невтомність духу —
вся їм невідома.
І скрилення Додому!
Я вводжу повзаючим мастодонтам
із Бога й Космосу
як бомбу !!
І небо движу
і — мрежі
й їх залежність
із домом й попелом
що є між ним і домом
і ця природа, що нова,
що й геніальність — скальпель
у словах!
й невтомність духу — бач їм невідома
а їх душа до неба — ледь жива!
бо їх живуть не ті
слова
всі люди — це слова…
не обрізають серця…
й знову з домом
світ накриває все відоме!!
І 8 Березня й Шевченко – підряд — шизофренія,
VIP-смертна втома
психіатрія проросійська —
смерті обслуга і все вдома!
Я вводжу повзаючим мастодонтам —
із Бога й Космосу
я бомба !!
безсмертне — все незриме
й щастя — це невідоме — у невідомості…
світ покриває все відоме!..
й любов — вседвиж!
я скрізь є вдома
не зможу зайве
любов моя невтомна
Христос — любов
коли Папа не так —
я творчий Божий акт
11.03.2024, свято свт Софронія, патр. Єрусалимського,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
Ісусу Христу
і Богородиці Марії
присвячується в любові
І не знаю
над чим мені переживати
чи ж бо знаю
над ким мені
переживати —
чи готові
почути слово?
Збіг заліза сковза на кови
й гляд запізній
сковза на
кови
вся упалість! — незримі кови!..
з слів
живих
щонайвище — це ж випадковість…
як з небес трепетати…
в тім що може й не стати!..
й як злітати?
готові ж?
чи готові
почути слово?..
усе збіглось радіє в начатім слові?
Усе в слові — начатись?
як це «меншим» — Христа достачати?
Я лиш можу й давати —
як це в небі й землі
струмом ще не початі
оживають в дощах ще струмки непочаті
й в серце —
й завжди готові — почати?..
і почути
готові — Христове слово?
Всі ж — готові помчати!
в відповідь — ноги!
Природно ногами
накивати із п’яток!
це ж як доступніше і гарцювати
й це ж — в небесах танцювати?
Баха так втигли… на 100 літ й сховати!
Дікінсон встигли… на стільки і закопати…
Похоронивши (таких) —
(«Бога убити!») хочеться
на майбутніх схоронах потанцювати
трепетне й дивне
й нічим не оковане
дивні діла, Боже,
Слово!
чи готові
почути
це слово?
чи усі
змогли б
народитися знову…
10.03.2024,
Київ — другий Єрусалим;
після Літургії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
* * *
Ісусу Христу
Спасителю
присвячується з любов’ю
В Бога Великого Єдиного…
а хто тут вчить
на ангелів?
Та я вчу на ангелів:
сказав
зробив
й це — забув
й був я нерозкуркуленою дитиною
ангела тягне
до Бога — єдино!
Бог блиснув
я пророкував планети
чи властиві їм пелерини
Бог блиснув
я лиш відблиск
і сказав
і зразу забув:
я не дурак
нічого за собою не тягну!
Ні дуже доброго
Ні поганого
Що б не чув…
хто пісочницю
вчить на ангелів?
сказав я
й забув
а всі сиплять пісок в очі
всіх же тягне у юрбу
я бачив царків ваших
задовго до лиха
в білих тапочках і в гробу!
В Бога Єдиного
навчили дитину
поцінувати — і — поцілувати
всіхтутешню! боротьбу!
З причастям, 09.03.2024, панахида батьківської суботи,
день народження Т. Шевченка,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Море крокусів
Духу Святому — Сонцю
світу майбутнього
присвячується з любов’ю
А серце молодіє,
А я не старець,
а я — поет,
тим більш є марець
П’є Бога фокус
й в серці
мов тягне й сонячний
все ж фокус
й все більше
в житті крокусів
й галявою палахкотючих
і різнобарвних
крокусів
це може Бог
мене націлює
на небо?
при чім се? читачі?
Це фокусація —
це в Сонці Правди треба
це жити треба
І Дух тебе виводить —
й ти — бегеба!
07 — 08. 03. 2024,
дякую за відвідини — й привід
до «несподівано-й-випадково»
недалеко лісу
сублімацій нема
м. Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
* * *
Пресвятій Матері Божій
присвячується зі сподіваннями
і з любов’ю
От що
Росії є
війна як оживання —
те — смерть Китаю…
От що
Росії оживання
кинжалом у Європу
устрягання —
і носиться
й розноситься —
як — смерть Китаю!!
Хай знають
що Бог зробив —
дурною мудрість світу
о що ж те — як не смерть
головизні Китаю?!
Чи є попереду мудакозвіти?
За грань душі великої
нема і Мудрості як не в житті поета світу!..
Москви не буде
і видите — одсвірк— і-одвірки
більш свої —
переобтяженої крові!..
Не віддається Божа — людській — без любові,
Й стала немудрою вся мудрість світу!!
Бог допускав
що буде
вогняний
потоп
і ви
ще
не в вогні
прокинулися,
оп?
щоб
я сказав,
я?
Й звідки, щоб?
Що правда зносить
згори знову
що й правда
орло
в моїй крові
братається
масштаб Павловий…
братається
з Духом й моїм
а що? з арабом? —
і — сповзе крабом?
світ — випада?
світ випаде
дрібний
світу не стане однаково…
хто любить брата?
світ залишивсь Христовий?
хто вам сказав зменшити Духа?
хто вам сказав
зменшить масштаб
Павловий?
І хто втромив —
з Духа й полудня
утікати
о! всі китайці
передсвітанкові?..
скидайте масочки
вседумникові!
Скакніть крізь смерть
і обірвіте смерть
чи — або серце! —
або кови!!
І слава Богу!
далі став не годен —
знову
06.03.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
* * *
Святій Трійці
з Всемилостивою Матір’ю світу
Марією
з любов’ю й запевненням присвячується
Чи жити чи вмирати —
це з ким зв’язатись
бо і хороші Емірати
але в Москві — страшно — вам
умирати!
Бо то до мене вже
привикли за півстоліття приповзати:
«А може в Вас…
з природних ігор??»
Всевишній каже: «Бог — і
Ігор!» (я би дурний… але ось!.. так)
чого б мені спішить вам — очі розв’язати?
Бо в парках у китайських
Танцюють ну щодня ніби китайці
Й ніхто не бачить —
Навіть через одяг —
Як веселиться вниз
Безодня —
Лиш яйця китайців…
І хоч старайся-не старайся
Але от не підміниш —
бо всі управлені — процесом танським!..
й з ОП у Кремль вчора дзвонили:
куди це пропадають сили?
Із Надсвідомості сказати — й підуть
всі разом
до центру що в землі — йдуть —
всі людські гази
що ви всі мисленням зовете…
у час СРСР
вас ще не бУло й в яйцях:
«Це Ви — отак й живете?
І пишете — так — як й живете???»
Й Богу — пікети.
Й тих не стало,
й ОП й Кремля,
«й все вважаю за сміття»*
бо ви одна —
природа,
бо всій планеті
всім не Надсвідомості! — сколків матеріального
всім мало…
Сі, як і ви, не вірить в Трійцю…
А квантові комп’ютери
з ШІ…
й всього всім мало!
03.03.2024, з причастям!.. —
04.03.2024;
Київ —
другий Єрусалим
* - апостол Павло, другого такого нема і не було
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Тій, Яка виховала мене.
бо було те, що треба, сховане,
з любов’ю й терпінням присвячується
З одної любові
не маючи правди від кулі до перлів
пришлеш з-за кордону
лиш розумувань полімери
аж тут — без любові —
щелепам відвисати
забувають жувати
Ти більший за війну
за матеріалу чорнуху
випадають діаманти
а чи годен хто мати?
Ти Боже Слово Ти — і вухо
на виході в мене не
одне світло духу
де сльозу із Тобою ковтну
мимоволі я більший за війну
03.03.2024, з причастям;
Київ — третій вибір
Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
* * *
Цариці ангелів,
Спасительниці людей!
Всеславній Діві
присвячується з любов’ю
В щасті — як це спати?
У глибокому нещасті — й спати?
ось два движі
в першім Бог
другий — Бога прозрівати…
й щоб не штурхать
багатоповерхового сусіда
скажуть стиха «Це є, Бог відвідав…»
Яке щастя!! І як спати?! —
Бог!
І лише вир підсліпуватий…
Божа правда!
Але в с е — ще без любові
гине вир підсліпуватий
це ж найглибшеє нещастя
людям й часу зігнутим в підкову —
є потреба!!
Бога прозрівати!!
Яка радість є без світла?
Щастя втІкло?
І чекаєте: я буду прасувати?
Яка милість! — Бог! як мені спати??
Не послухаюся Божу Матір —
бо от зна як вести
як мені ступати
як чекати?
І мені за край переливатись
земля рідна нахилила
може — ще не хоче раю? мене — віділлять
до раю?
вона крайня у нещасті
і я крайній з Богом в щасті —
як не прагнуть що так Бога
прозрівають?
І чекають наче прабатьки
Що ось по-озвуться ще листки
І по листячку літургісають…
02.03.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
* * *
Одному Ісусу Христу присвячується
Поезія може летіти вічно,
Коли в небі з Богом живе наживо
Птахи можуть летіти безперервно до тижня,
світло свідомості їх
стале
й простягує руку
вогню жиру
Любов як в Небі
то стремління за грань
тремтливо
Слова тоді кажуть
але різно
рідно
дражливе
і нема природи приватної
цілування із Богом але без краватки
усміхнене
а з приватністю безперервно
цілуватись неможливо
а кажу
і виходить красиво!
29.02.2024, пам’ять
Іоана Касіяна Римлянина;
Київ — третій вибір
Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Владика Венедикт Алексійчук пропонує поринути в роздуми над Христологією старця Олександра Кіляра із Святоуспенської Унівської Лаври.
Лише в теперішню мить можемо бути з Богом
«Жити тут і тепер. Чистота серця досягається переживанням моменту за моментом, що дає можливість розкрити Бога в кожному моменті. Іншими словами, приймати Бога в кожному моменті, а все інше залишити Богові. Тільки Дух Божий може здійснити це у вас.
Живучи у дусі, майбутнє, минуле та людське теперішнє зникає в безконечності ― залишається тільки Бог, якого пізнаємо в кожному моменті, не турбуючись про минуле, теперішнє чи майбутнє. Особа живе від моменту ― до моменту. А Бог майбутнього є такий самий, яким є сьогодні. Чому думати, чому хвилюватися про завтра, що будеш їсти чи пити, чи у що зодягнетеся, чи про будь-що інше, як навчав Ісус. Турбуйся про сьогодні. В іншому випадку твоє хвилювання створить переживання, а через нього ти не зустрінеш Бога».
Подивімося на наше життя, ми не живемо тут і тепер, ми живемо або в минулому, де щось сталося, і це детермінує нас на сьогодні. Або живемо у майбутньому, думаючи, як це буде. Узагальнюючи, можемо сказати, що старші покоління живуть у минулому. Вони люблять розказувати, як колись було, завжди ідеалізуючи минуле. Молоде покоління часто живе майбутньому, ідеалізуючи його…
Та проблема в тому, що ми не живемо тут і тепер. Бо лише в цю мить ми можемо зустрічатися з Богом. Ми не можемо зустрітися з Ним у минулому, бо минулого вже не існує, не можемо зустрітися з Господом у майбутньому, бо майбутнього ще не існує. А лише в теперішню мить можемо бути з Богом. А коли ми з Ним, то нам відкривається все. Тому пробуймо щораз більше жити в теперішньому, бо ця мить нам не тільки дає можливість зустрітися з Богом, а й з людиною. Цінуймо кожну мить життя. Цінуймо кожну людину, яку в цю мить нашого життя нам дає Господь. Жодна людина не є випадковою.
Наші переживання показують недовіру до Бога
«Зустрітися з Ним сьогодні, завтра Він буде таким, як і сьогодні. То чому не почекати до завтра, на завтрашні турботи, щоб не втратити зв’язку з Богом, який надає кожний момент. Думаючи про завтра сьогодні, ти входиш у світський час, земний час. Крім того Він знає твої потреби, будь із Ним сьогодні…»
Завтра Він буде такий, як сьогодні. Тому, коли Бог дав мені щось у минулому, то цей самий Бог дасть мені й у цю мить. Він знає наші потреби. А так виглядає, що ми не довіряємо Господеві, хоча кажемо, що віримо. Ми переживаємо, ми клопочемося, ми турбуємося… Тому будь-яка турбота, будь-який клопіт, як навчав старець, не є від Бога. Ми лише емоційно це переживаємо, нічого не можучи зробити.
Живи від моменту ― до моменту та довіряй Богові
«Тільки погани, які матеріалізовані духом і розумом, думають про завтра, оскільки покладають свої сподівання на дочасні речі. Вони турбуються про матеріальні можливості, які можуть порушити їхню безпеку. Тож переживають, щоб цього не сталося. Тому думають сьогодні про завтра. Однак ти живи від моменту ― до моменту та довіряй Богові. Глянь на пташок у небі: вони не працюють і не шиють, але мають їжі з надміру. А ти є цінніший, ніж вони для Бога. Чи Він не подбає про тебе, якщо довіряєш Йому?»
Тут важлива довіра. Виключити себе зі свого стилю життя, свого страху, своїх думок. Бо ти з Богом сьогодні, бо ти з Богом завтра і післязавтра. Я не можу бути з Богом, думаючи про завтра чи післязавтра. Тому не турбуймося. Бо коли ми довіряємо Богові, Він не може посоромити нашу довіру. І це ми бачимо дуже добре нас сторінках Євангелія. Довкола Ісуса ходили тисячі людей, але одиниці зцілювалися, бо одиниці довіряли.
Бог діяв і діє в історії людства так само, як в часи Старого завіту, Нового завіту, і в житті кожного з нас. Та ми мажмо Йому довіряти. Погляньмо на наше життя, які різноманітні страхи і переживання є в кожному з нас. Ми завжди про щось переживаємо. А це показує, що ми недовіряємо Богові.
Хвилювання забирає радість життя
«Чи Земля не є Його творінням, чи підніжком ніг Його? А якщо ти довіряєш Йому, живи Його духом. Як ти не є Його продовженням, Його сином, чи ви, грішниками бувши, не нагодуєте своїх дітей, як ви й насправді робите? А Бог, який є цілковитою любов’ю чи не нагодує, чи не подбає про своїх дітей? Не турбуйся про завтра чи спогадами про вчора. Будь чистий в Ньому в кожний момент. Живі від моменту ― до моменту. Без думок і хвилювань, які завжди причиняють біль, принісши тобі безліч неспокійних думок, що створюють неправдиву дійсність і марні турботи».
Ми завжди хвилюємось. Ми маємо неспокої. Це забирає радість життя і вибиває нас із ритму життя. Ми ніколи не живемо реально, а якимись переживаннями і клопотами. Щось інше задає нам стиль життя. У Бозі немає переживань. Маємо жити в цю хвилю, яку нам Бог дав, бо не знаємо, яким буде наступний момент нашого життя.
Коли ми є з Богом, то цілком по-іншому сприймаємо все
«Будь постійно з довірою поєднаний із Його люблячим Духом. Тоді будеш сином Його Духу, а не як погани ― сини світу земного часу. Знай це. Перебувай у своїх діях, думках, словах у Святому Дусі. Ти не повинен творити, перебувати думками в турботах і розсіяннях, оскільки чим вони є, як не плодом твоєї відмінності від Духу Божого, в якому немає ні хвилюванні, ні турботи».
Коли ми живемо в Бозі, то не маємо переживань, адже це ні на що не впливає. Це дуже добре видно в постатях святих.
Святий Іван Золотоустий казав своїм мученикам: «Відішлете мене на заслання ― там Бог. Посадите мене до в’язниці ― там є Бог. Відберете мені життя, велику ласку зробите, бо давно хочу бути з Богом».
Тому всі хвилювання, переживання, турботи є на людському рівні. Думаю, що кожен із нас це досвідчив, пережив, коли ми є в Дусі, коли глибоко помолилися, коли усвідомлено приступили до Євхаристії. Бачимо, як все змінюється, хоча насправді, змінюємося лише ми, тому по-іншому бачимо світ. Коли ми є з Богом, то цілком по-іншому сприймаємо все. І цей досвід ми маємо.
Коли ми без Бога грішимо, то бачимо, як все летить шкереберть. Тому найперше шукаймо Господа, живімо в Його Дусі і Бог навчить нас, як жити. Живімо від моменту ― до моменту.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН (ДивенСвіт)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007031
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
Поема-композиція
Бог-Слову присвячується
з любов’ю
Я НЕ ПОЇДУ У ЖЕНЕВУ;
МЕНЕ ДІСТАВ ВЕСЬ ДЕНЬ
І ЖАР; І ЛІС ЦЕЙ ПОЛУДНЕВИЙ;
Я В ПАЩІ ВОВКА ЗА ЯЗИК СХОПИВ
Й ПРИВІВ В СЕЛО;
А ЩОБИ Я ТАК ЖИВ...
29 - е, 2005, післясвято Успіння
1
І сповідники Христові, композитори й поети,
Вишні птАшки,
Як вам під водою єресей
живеться??
Хто проти війни загарбницької —
тих лишили сану
та не пальців
тонких
внутрішньої етики!
Хіба думав протоієрей Умінський,
що він так яскраво —
у Христі —
спасеться?
Викинули у Константинопіль! —
із росії —
прямо між священників Європи,
світ має загинуть,
бо трясеться
бо начальство
знову — зле — трясеться
аж ось — протоієрей Христовий
у Христі спасеться…
все повторюється! —
і начальство аріани-здрастє й
трясця…
І сповідники Христові, й композитори,
й поети, вишнії святкові пташки!
О на правду — ваша влада!
Під водою місце рибне,
рибні сіті, є й принада…
2
Власть Максима в Умі
Максимові святому — і всім християнам,
які, бувши в Церкві, йшли і ще йтимуть
найважливішим шляхом
багатостраждального Йова —
присвячується…
(нехай непрацюючий тут — не їсть…)
Біда пливла — всезагальність!
Все змелось. Не було ще й вокзалів.
Ви чули, що Імператор сказали??
Всі знаєте? —
що й низина патріархів сказала?..
І — Максим!.. розібравсь
доскональніш.
Рухались земні тіні.
Бог — був. Рухались — на базальтах!
— Максиме, визнаний Другим!
після мене, Іраклія! бога в плоті!
найрозумнішим…
Максиме, секретарю! благоволив тобі —
заглянуть
в небесні і божественноумнії
ніші!..
Спокійніше…
Я,
в августійшому
літі…
Що Православ’я? Ми — світила і зорі, —
і скільки на тебе голітів…
Один вперся?! — І — як! —
ти один не приймеш Монофелітство??
Ха, ха!! Смішно. Що ж далі?
Єдина єсть власть: в Бозі ум…
Максим розумів доскональніше!!
(З повагою до керівників нинішніх —
на рівень дохідливіший
перекладаю:)
— Пішли ви всі, патріархи, — дуже
середньо-земні, —
пішли ви всі президенти! — В НАХИЛ!!
І Максим-сповідник — переплив
річку перед палацом —
і постригся в монахи…
І, чую, купа патріархів засовалась:
Божественний Ум! Смаленим запахло!..
(тьху! політичним муленням спахло…)
Спокійно, породи…
Спокійно, базальти…
Спокійно, міжконфесійні байбарки,
треба правдоказати…
Спокійно, століть прийдешніх піднебесні собаки…
Максим! — Богом має захист:
неглупі до Нього і притяглись…
Живобожі слова де взялись!
Один! став перемагать патріархів…
та і світських!..і всіх, іже архи…
Та й що світу монархи?!
З Церкви — у Православ’я перебігали! —
оп(?) — засмиканії ієрархи…
якісь вічнії піри... оп? — оп?
у Нечувану тут Науку!
Ха! — схопили за руку папу Мартина! — перебігав —
Божий чоловік! — єретики темні:
одрізали руку!!
Папі! — одрізано руку…
Спокійно, міжцерковні півбайки…
Спокійно, будучнії собаки…
Спокійно, міжнародні атаки…
Папі —святому Павлу Другому —що?
дано в Москву запрошення —? —
нащо Папі правду нести було…
ще й правду казати!..
Спокійно, базальти…
Спокійно, ігрові поля… гравці Поля…
диявол не любить нас, він в вас…
і наскрізну правду сказати…
Дайте ж мені, стражденному, донести
Христову Науку! — Ви, фюрери!!..
Божі ми люди — всім, значить, руку…
Схопили Максима! — божа людина —
одрізано руку…
Щоб не пописував!..
сице — живоруку не пропагував...
бо язиком ще проповідував…
Скільки їх катували!!—Православ’я
перемагало!
Скільки їх — не втомлюю? —
викликали!! Все всередині поодбивали…
Православ’я перемагало!!
Не могли найти зрілу муку!..
Писали, бо мали ліві руки!
Треба б — і ці руки?..
Що ж! як тяга до слова —
і до Христа така!
Схопили Максима —Божа людина —
й нема язика!
Схопили Мартина — Божа дитина —
і — німий у віках… Папа — без язика…
І — Папи
не стало…
А Православ’я — тільки тому
перемагало!!!
тільки тому перемагало
пітьму й перемагало…
Німий!.. без’язикість в Максима…
Світ — полова… і Поле — полова!
Невіруюче в Христа Живого начальництво й правдиві левіти! —
вічно лякаються живого пророка слова…
Фюреро-царів !
Однопарт-першосекретаризму!!
не любові й слова з Любові...
Німі! нема вини… я не проповідував —
завжди Христа — Живим пропагував:
тільки апостольські слова…
Пророчі слова!
Бо — Христове начало:
тому Православ’я (тоді) перемагало…
Умучили Максима!.. Кінець...
то і всяк за Христа постражда!
максимально Максим прикурити дав…
Що ж далі?
А Бог те — зна:
з усім в Богові розбиратися доскональніш…
3.02.2007, пам’ять св.Максима-сповідника
3
хто коли болото й море випив?
недоімператор-шпиндик-пиптик
пив отруту раз!
і то така як і болотяна й морська:
хто почав — як зупинитись??
дуже просто:
пиптик хоче підкорити…
луска-єресь на серцях —
єресь це — від земнощів…
кінець походу проти Церкви —
що? розбитеє корито
йому зручніш із єрессю корити!
А тим — зручніш — лише б свободу й неба край і рай
відкинути б, і пити й пити…
тварі — ревучій у хвощах
що здогадалася й побачила що є — безкрила…
28.02.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
* * *
Діві-Матері воскреслій,
Яку я бачив,
присвячується з любов’ю
Осяяння
і лісу дань
єдино що з зелених риз
по сосні
білка
стекла
вниз
і в зливній свіжості
крізь металеві дряпачкИ
мета газонів
в лиці безборонних —
й вони дивуються
стирчать зелені їжачки
розчесані
а ви — розчісуйтесь!
Поставлю перед вами свіжості
стакани
і що я перед вами в ваннах
ще перед дзеркалом —
щоби розчісувать думки…
як є любов —
то ходять напрямки
як благодать — які закони?
в стакан що не втикни —
а тут же не газони
а всяка правда безборонна
стече в серце любов — які християнинові закони?
25.02.2024, з причастям, —
27.02.2024,
Київ —
третій вибір
Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024
Пресвятій Трійці
з Пренепорочною
Божою Матір’ю Марією
з любов’ю присвячується
Як лиця в Пломінь
руки — в крила
управляти…
це — в Царство
не тільки що це оголошувати
й прославляти! —
це — що відкрилось
життя тут!
і в серці точка —
й в цю мету
всеневідривно направлятись
направлятись
й ще інших в житіє
поволочеш ще тут…
Лише запізнюється
хай відродження в природі
і досить що є Бог! —
обійми із блаженства
й — годі.
Ми завжди у польоті
у відльоті…
а ті що з чотирьох кутів вітрів
це зустріч — потім!
Важливо —
щоб Вогонь
і я когось зігрів!..
26.02.2024,
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024
Ми більш не притулки
Ми вулкануючі світлом вулики
а Майдан Другий —
Ми бачили світлом
хто несений світлом
і в кому є світло
і до
барикад правда — текла
і вбік —
відбігали вулиці!
Й вже вся Україна — за правду — є вулик!!
Нам в правді є воля — щоб воля
за хмари й за Сонце текла й прорекла!! —
«Побільше б тепла!»
Вогонь із сердець до сердець — і в серцях
не сховається паморозь шкла!
«Побільше б тепла!»
Вогонь із вершин
де під кришкою вулика
побільше би воля жила! — і в ній мудрість
жила!
Це радість — Христова
і радість ця стала!
це точка —
з якої серцям
небувалість
«Побільше б — Вогню!»
щоб радість всій сірості
передувала
з начал — всім Начало!
26.02.2024,
Київ —
третій вибір
Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024
Поема
Слову Божому
Христу Ісусу
і найбільшому з народжених
Предтечі і Хрестителю Іоану
присвячується з любов’ю
Хто б мене виховав?
Чуй-но, я тут служу як треба,
а ти хочеш в історію —
як «потрясающая небо?»
Предтеча в дусі от питає:
«Що то ти жінці так вчиняєш?
Вона до мене в вись волає —
що прямо ж — небо потрясає…»*
і стали небом круговиди
і збігли роси із очей
сновидних
про Кого
«голос, що волає у пустині»
і хто б з нас їв —
лиш дикий мед й акриди
й схотів бути главою під камінням
«Знайшлася!» — це вже
як родичі у віці п’ятім…
просунулись
мов хмари й тьма іконоборці в тіні
«Знайшлася!» —
це вже у віці у дев’ятім!
Є він ліворуч Царя Слави!
весь в Сонці правди
я направляв би
тепер й п’яти
ми забуваємо
це про главу
в яких століттях — пам’ятати б
24.02.2024, перше і друге знайдення глави Іоана Предтечі,—
25.02.2024, з причастям!
м. Київ —
третій вибір
Богородиці
* - це мені в сорок з чимось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Всеблагословенною Богородицею,
Авві Пимену Великому Єгипетському
з навчанням терпінню у любові
присвячується
Погномно час
й огромно час
й погромно час
зашурхотів
І щоби я? — Бог,
головно Бог.
У цей момент сказать хотів??
і що би я? і в обласних —
в столиці й поготів —
не житимуть
хто б іншим жертвувати
та й не хотів!..
не житимуть —
хто б іншим помагати
не хотів
бо так дорОга
й слово заряджене
на перемогу —
й так перемога
Хіба я мовлю п’янко?
хіба для себе захотів??
душа суть — в нас твереза християнка
ой й я! тільки від себе
щось схотів?..
волочиться матня
російської
культури
аж у очах чортів…
мало митців — в мистецтві витончених
слухачів
мало й святих
з ударним слухом серед тонких
слухачів…
про це сказала голка-й-шило,
горіння точка-несмішило
серцям з найтоншим сприйняттям…
бо то й приписане в якомусь віці — жИло:
святий*
що чесно витяг Богу свої жили…
бо так жило серед великих
Милосердя
тихо горіло-і-світило!..
Ще б я не вспів?
я все життя чекав
щоб Ти з пучків низин
й аж з височин
й — слово заряджене
часто по блискавці
зсередини…
й повипурхАють очі душ
хто Бога от хотів
очі у небо лізуть у керівників…
щоб — Бог! — схотів
і мацають із душами своїми
або напів…
й Божий несвист — це є Божий — наспів…
що ти хотів??
душа, що, християнка?
помагає
чи — напів??!
А хто й чекає?
але я чекаю…
всім неважливо
чи на задніх
більш не чхаю? — чи може б грім гримів?
23.02.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
* -Авва Пимен Великий Єгипетський,
(Поемен, тобто Пастух), найбільш цитований
і шанований за дар наставництва, не за аскетизм…
відомий терпимістю до слабкості інших…
Висловився: «Багато наших Отців стали дуже мужніми
в аскезі,
але в т о н к о с т і с п р и й н я т т я
їх дуже мало.»
Ще: «Може здатися, що людина мовчить,
але якщо її серце засуджує інших,
вона невпинно л е п е ч е .»
І ще один: «Кинутися перед Богом,
а не міряти свій прогрес,
залишити позаду всяку самоволю.»
Пам'ять його 27 серпня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
Сину Божому
і Духу Святому
і Матері Божій
з м’якою силою і любов’ю
присвячується
Звичайно, — от! —
коли б на краю
моря на краю скелі
на краю
неба — став
то що усі мої потуги!
мої оживлені уста
коли огонь із серця встав
то що моя молитва
як я є в Серці Друга!!!
Звичайно! То —
одна рука є Дух
але й з рукою Сина —
хай набігають хвилі грозові
на дриги
скелів-клавесинів!!!
В них геж —
мої коробочки із слів?
і звідси що мені
все лЕтання округи!
всі чуєте оце, а може ні?? —
як я б хотів
щоб
вчули Руку Друга!!!
бо коли ви там монькались
хто перший в благодаті із роками
Він ужахнув дворових
й тих що угорі —
Він просто вирвав із колони
службової
вічно служебний камінь!!!!
так і зійшов Вогонь із Неба
а на свічках — м’якеньких —
Сам м’якенький — загорівсь!..
але втекли
з Єрусалиму
всі нетопирі…
18.02.2024, з причастям, —
20.02.2024,
Київ — третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
"...боротьба ця починається для людини в її власному серці, повному гріховних почуттів, настроїв і потягів. Вона виражається тут у відкиданні себе, у смиренному прийнятті й носінні життєвого хреста, у наслідуванні Христа (Мф. 16, 24). Самопожертва пов'язана з добровільним зреченням, що відчувається болісно, від тимчасових, гріховних насолод (Євр. 11, 25),
із стягненням старої людини зі справами її (Кол. З, 9; Еф. 4, 22).
Найвище вираження жертовності полягає в любові, що дає силу, не в ненависті й жорстокості, а в братолюбстві і прощенні особистих образ, у потребі покладати душу свою за друзів своїх (Ін. 15, 13) за прикладом, залишеним нам Христом."
("Догматичне богослів'я", підручник ПЦУ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
* * *
Отцю і Сину і Духу Святому
із Дівою-Матір’ю Богородицею —
із здивуванням
з любов’ю присвячується
Ісусова молитва вільно й
чесно йде
бо є Христос,
це правда —
в серці так.
Ще правда із окопів
до сердець гряде:
російськая культура більш
пропала і впаде і пропаде —
поміж зубів з ракет: атак!
побільшало:
в Кремлі є схоплений дияволом
для цього
це
як сказано «чувак»!!
а інтелекти, пізні ці плоди,
ще очі лиш під небом відкривають —
де-не-де!!
І все так рясно з учорашнім!
На що ти з чим —
То те на тебе упаде…
Бо те до тебе припаде… неправдомовлять — всі!!!
А я це вільно —
Божу правду
(«ай!.. Ай! викручуймо, ай!
Вивертаймо…»)
та що я сам? —
це правда як Христос
гряде
у серці
і ще вечір і ще ранок:
день добрий!
І я — роздача! І щодень!
Давно не чув же світ —
Більш радісних пісень!!
Нестомлених —
О радість із пісень!..
17.02.2024,
м. Київ —третій вибір
Богородиці,
другий Єрусалим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
Ісусу Христу
Спасителю
з любов’ю присвячується
Чи ви не знаєте, коли ви глисти?
Бо білявладні
Берете премії
Вчите як жити
І за кордон у судді плИсти
а тут ще фронт і правда…
А хочете ще й молочко Небесне
пити?? —
Не одно творчості радіти?
Чи в «успіху»
який не в Бозі
зарадіти?
а в егоїзмі своє народити —
це замикання —
протилежне діям Трійці і — кінець!
і далі повчите — як жити
як Нобеля — любити
а премією оцією і з Шевченківською
хворі —
й в Бозі жити???
а у Кремлі Звір і свиня
прагне наркозалежно — ну все ж —
наркотик визнання!
чи ви — міні-свиня?
16.02.2024, свято 12 мучеників:
Панфіла, і ще двох,
та й інших, які доєднались — по ходу;
м. Київ —
третій вибір
Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
Сяйву слави Отчої
Христу Ісусу, через Якого все постало,
Богу серця мого,
з любов’ю присвячується
І мов забігали по мені
Небо і земля —
хліб слова проростити
просити й тУзити —
тож Небо і земля! —
земля не може
іще Небо умістити?
по чім я вибрав
не для себе жить
тільки для Тебе жити
не себе жити — Тебе жити
по чім Ти знаєш
із тайн вічності
і тайну вічність
як в серцях ростити!..
а серце вглиб —
вже є Твоїм
по чім
це можу знати!
а серцю — серце обіймати
бо ми не нічиї
серця — Твої…
Й Бог прагне,
мабуть, скаже слово
стали ми океанічними
стали ми вічними
14.02.2024, свято прп Кирила, просвітителя слов’ян!
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
" ...мислити по-новому, діяти нестандартно й технологічно, і постійною увагою на меті — Перемозі й людині. Якщо (сподіваюся, коли) нам вдасться побудувати Україну, сильнішу за росію, питання повернення до кордонів 1991 року стане другорядним, бо ця мета буде настільки легкодосяжною, що про неї навіть багато не говоритимуть.
Багатьох українців цікавить питання: коли закінчиться війна? Тоді, коли настане саме така Перемога. Комусь ця відповідь може здатися банальною. Але все справді залежить від нас із вами. Щоби перемогти, нам треба змінити в собі те, чого ми не могли змінити за весь період незалежності. Спочатку змінити, а потім перебудувати всю країну відповідно до цих внутрішніх змін. Якщо оцінювати за нашим минулим, то на це можуть піти десятиріччя. Але прозріння — справа непередбачувана, і мільйони українців уже пережили його під час війни. Тож, можливо, сьогодні Перемога насправді ближче, ніж здається." (ЛЮБОМИР ШАВАЛЮК, Тиждень)
"Це є, напевно, найважливіший сенс, який стається, оце внутрішнє перетворення, яке стається в людині завдяки слову, через слово, і коли людина впускає це слово
в себе. " (Галина Крук)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Дівою Богородицею
в любові твердо присвячується
В світі судОм проти Христа
і кОрчів
в світі магізму і бабізму-баби!
Супроти зваби
Із криками виношу — двері із арцАбами
Що не пускають
Мене в творчість
Й Дух — не впускатимуть у ребра творчі!!!
а ви з цеглинами і
під цеглинами
лиш — страхоборчі…
ви ті роди?
які ви єсть роди?
замовкніте, якщо ви глина
схильні художності виносять двері
із арцабами! —
бачать
мене між швабами
й вже поза штАбами
о як роди —
це капкани! — держать
художніх
й — не пускають
в творчість
замовкни, глино!
для вас мій Друг — Боголюдина!!!
А вам
щоб не зійти з розуму
як зАвжди у вождів
приготовляти арки й фарби
мене — у творчість
розвідників — у творчість!
А ваші в небо
пальці скрючені
між кОрчів…
13.02.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
* * *
Пресвятій Трійці
зі Пресвятою Богоматір’ю
з любов’ю присвячується
Звідки ці зблиски —
тому —
віддзеркалення
бігти не близько
калюжі приталені
бігти із генієм
візьму снігу жменю
сніже, дай
руку генію —
бігти в ідеях —
там бігти де я —
в слові блиск
в чуді —
тебе нині скільки?
завтра не буде
аби, Боже, зміг Ти
знав я й теорії
тепер де ще орють
іще приорюють
тепер — лише за Тобою бігти!!
Любов що й — прийде короваями
Любов —
в Небо в кімнатах переховується ховається
любов — ще
з зеленою краваткою
із очима квадратними —
це вслід Тобі
11.02.2024, з причастям…
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024
Всесвятій Діві-Матері
Богородиці
з любов’ю присвячується
хрипіння й пісня в час
розлуки-злуки
се місяць лютий
вантаж — черкнулих — ледве — білих
звуків
се місяць лютий
і тче вода їх в збірні люки —
се місяць лютий
й тут заспівай — всевишнє дихання
в дім не замкнеться
йде тут
він
місяць лютий!
10.02.2024, свято прп Прохора
Києво-Печерського;
Київ — третій вибір
Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Лист до протестантських церков
І зберегти політ орла
І серце чисте голубиці
Т. Шевченко
Ось вірна ознака: вороги Христа більш за все не хотіли б, щоб промовив я до живких протестантів з простотою Христовою, — з дитинства, з любові.
Більше всього мене піднімає природжена щедрість і щедрість набута, духовна. Цариця Небесна виповнює подібно до себе щедрістю безмірною мене. Ви зауважите: та і як би виповнилася без щедрості — Її царськість в Бозі?!
Промовим з дитинства: старанні і добрі люди повертаються знову в дитинство — простим здоровим життям. А розпадні люди — впадають в маразм дитячо-старезний, та і маску лукавств — замість лиця — отримують: «під старість все вилазить на обличчя…». Так? Не заперечуєте?
Візьміть ще ось: і діти, й святі, і твори з Христом в центрі є нерозпадними. Створені світи Христом зі мною, поетом, — також цілісні. І святі нерозпадні, і історична Церква до одинадцятого віку — цілісна, і небесна Церква Христа ніколи не містила й не містить розділень.
Важливіше те, що є цілим: і в природі, і в духові тільки зцілене годиться для подальшого природного розвитку і духовного розвитку. Чому ж ви, бачучи незаперечність, як мовив Христос, навіть корисність знань про зцілення, не зцілені знанням про Матір Сина Божого?
«Розум власною хворіє красою» — давно було мовлено світськими. «Лихо від розуму» — також. Те, що змінювалося раніше за століття, змінювалось донедавна за двадцять років, а тепер — за чотири роки змінюється! Ніхто зараз не промовить, в якій мірі хворий нині розум людей.
Нині ніхто, крім зцілених Христом художніх творців, не розуміє — що відбувається??
В серці зцілених — любов і музика. Серце горить — то і очі квітнуть! Я квітну! Відстають сучасники. Скромні портрети попередників, тепер можливі портрети епох, ще й далі.
Приклад недавній: драматурга Крістофера Марло (в очах сучасників — «більшого за Шекспіра») несло одне незцілення: він гудив Марію, Богоматір. А Бог терпів довго. Але ж: «Музику епохи краще розуміють народжені пізніше» (Шпехт).
І в момент згори — приятель Крістофера Марло вдарив його кинжалом в обличчя, поскільки той необережно оговорював Матір Божу, називаючи Її, як завжди, повією.
Світ виконується аналогіями і обростає аналогіями. Але духовна є відповідальність: я кажу з сердечною любов’ю до всіх — нині вже не розуміючих і розпадних імперій, синдикатів і транснаціональних корпорацій, націй, конфесій.
Бо частина найглибших протестантів за суттю нині є православними, а православні, які так тільки називаються, могли б назватися неглибокими протестантами…
Знаю з досвіду: за свою цілісність, і цілісність в інших, і як за цільність, людям найпотрібнішу, часто поети розплачувались. Відомо ж: платити потрібно за все. Чи не праведного поета Томаса Еліота (піти супроти хвороби всіх церков — нарцисизму, самозакоханості — це, мабуть, праведник) грошовим Нобелем «ухайдокали» хитро в недавньому двадцятому столітті. За що? Бо він найстрашніше відкрив: відновлення цілісного бачення Бога, людини і космосу.
За приведення кращих душ до Христа — в світі: з хащів вторинних форм інтелекту. Нині — як би вже з інтернету.
За те, що є найпотрібнішим для Христа-Логоса: за космос у художніх відкриттях… Протестантизм викинув космос повністю! Відкинув тобто і людину, що є великим і найулюбленішим творінням Господнім, а залишив звіра, що впав та продовжуе копирсатись у земному. Бо відкинув традицію, Церкву, таїнства.
А це ж свята Богоматір подала правду Божу! Живе богослів’я, духовно-художню правду, цілісну картину світу зараз через поета Христового, слугу вашого, що любить і ап. Павла. Бо в того нема і молекули агресії, хоч він обійнятий розумом щонайбільшим...
Ви знаєте: секуляризм не виліковується проповіддю про Бога (він бо приймає Бога на рівні з тварним: грошима, шоу, магазинами і ін., як ідолопоклонство, але він ще Бога не заперечує).
Виліковується секуляризм — розкриттям тварі як творіння в художньому цілому Бога, людини і світу,
і те відбувається поезією зцілень!
При цьому з’являється єдність дійсності з есхатологією, з Божественим видінням майбутнього. Все є в Христі, в поетовому серці.
В голову це не приходило і не прийде нікому. Нині в більшості світу голова відірвана від серця — й не проходить Божествений струм, Дух!
Тому або приймете Христові зцілення внутрішні (одкриття світів), богословське бачення картини Бога, людини і космосу, або…
Закутість настане вашої голови дияволом в зовнішні кайдани.
Ви ще думаєте. Ви ще не сказали.
То з ким ви?
«Хто не стане як дитина…» Незлим, з люблячим серцем… Поверніться в чистоту щасливого, радісного, гіркого, правдивого, неповторного дитинства — ви нерозпадним серцем побачите те. Бо в світі нині вже майже всі відсахнулись від ху-дожніх образів, від органічної єдності творів, залишили Христобачення художньо-цілого, двохполюсної музики космосу і людини. Тієї, яка є в Моцарта і ще в кількох інших.
Апостол Павло хвалився в Господі розумом, але я, мабуть, страшніший — бачу в серці словом. «Міг би сказати багато вам, та не вмістите». Чомусь так ми, люди, уподібнюємось Христу… Але часто людська земність уподібнюється іншому.
Лише Любов Христа зніме суперечність давньої ноти й колізії: боротьбу левітів з пророками… А нині —церковників-ієрархів з художніми пророками Христовими.
Радійте! — Христос перемагає в нас, з нами Він творить… і нами Він творить. Мудрецям досить.
О дочки сіонські, серцем чулі, Христос вас підняв, і — ось тоді — християнство перемагало найбільш вашою любов’ю в серцях!..
Ви нині скритніше, це й подумать важко, тяжким мовчанням нині замовчуєте світло й любов серця Матері Сина Божого, Співспасительниці…
Хіба ж ви цього не відчуваєте? Люблять всі Її, до якої моляться і мусульманки, люблять Її!!
Бо жінки ті сіонські були підняті Христом у людське достоїнство, тому така від них любов! Як у того боржника, якому не 50 динаріїв боргу прощено, а 500!
А як настроює твір, в якому Бог! Дух Святий сяє й пахне з чистого твору. То чим ви свободу Духа Святого перепиняєте? Нелюбов’ю. Тому так і стогне твар — їй любові не вистачає!
«Свободи! Волі! Бога! Бога!» не вистачає, бо через любов усе є, стає бути. Любов дає шлях!
Яке право є в художніх чи в духовних перепиняти перетік любові від святих (ба, може й на землі…) аж до грішних?! і до рослин з тваринами?!
І чи справді в цьому смислі хочете по-слухати (й почути) людину, яку Богородиця і Тройця підготовлювали в компетентності?
Як не попадете зі мною Христові в ціль — інші попадуть… А ви що??
17.03.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005227
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
Всеблагословенній Діві-Матері
присвячується з любов’ю
Бо ви як юдеї і — кажете :
ви лемент ззовні «Живий Бог!!!»
ви нікуди нізвідки й ні з входу
і —
я з висот запрошений
коли світ все був лажею
і я сходу
і мовчки і входжу і лагідно берем плани
святого Життя Його
причім завжди хвилюються ангели і архангели:
«Спонтанно!» « Художньо!» —
«Ого!» — «Ого!!!»
Причому я кажу —
хочеш жити щасливим? —
живи Христовим, тайним…
і тоді оглядатись чого!!
Ну я вам зразу
не багато промовлю —
що люблю Його…
і постаю повен любові і
сліз —
пронизуваний безміром
Його життя вічного!..
побіжите зразу ж маститись — медом —
слова
художнього!!
Що це за рукасте що мене беручіше —
у Твою
Правду й Любов??
07.02.2024, свято врівноваженого дуже
прп Парфенія, єп. Лампсакійського,
м. Київ
...Відомо ж: платити потрібно за все. Чи не праведного поета Томаса Еліота (піти супроти хвороби всіх церков — нарцисизму, самозакоханості — це, мабуть, праведник) грошовим Нобелем «ухайдокали» хитро в недавньому двадцятому столітті. За що? Бо він найстрашніше відкрив: відновлення цілісного бачення Бога, людини і космосу.
За приведення кращих душ до Христа — в світі: з хащів вторинних форм інтелекту. Нині — як би вже з інтернету.
За те, що є найпотрібнішим для Христа-Логоса: за космос у художніх відкриттях…
Протестантизм викинув космос повністю! Відкинув тобто і людину, що є великим і найулюбленішим творінням Господнім, а залишив звіра, що впав та продовжує копирсатись у земному. Бо відкинув традицію, Церкву, таїнства.
А це ж свята Богоматір подала правду Божу! Живе богослів’я, духовно-художню правду, цілісну картину світу зараз через поета Христового, слугу вашого, що любить і ап. Павла. Бо в того нема і молекули агресії, хоч він обійнятий розумом щонайбільшим...
(Зі ст. "Лист до протестантських церков", 2010, - див.: КП, Ш.І.С., розділ Проза.
Це
з книги "Живе в мені Христос" 2014 р., є ел. надрукування у Вікіпедії, в 2023 заблоковане)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
Адже закладене світло
У сірому
Я красу шукаючи
Прославляю дерева – навіки
В них і в тумані проходжу
Й мов ріки –
Видобуваю — де — з інформації коренів з вірою
Хну позалИшую за плечима
Як йдуть за вірою
Випливає — в дерев є ліки
Але в Отця є сини і дочки
Але невидиме
Між деревами з’єдную
Виходить — виходим до світлої точки
Я не пророчу:
Лиш Бог — водить точно…
06.02.2024,
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Хто прагне до Бога —
може вселенну… Дати.
А от без Нього…
сядь між зубчики часу
за телефон —
щоб відповідати
Збіг окатий
недоторканність торкати
може знов хочеш до Бога?
що твоє серце
ще пам’ятає
й пучечки пальців
тонка відповідальність
дивна відповідальність
любов — й непам’ятання дати!!
Збіг щастя — окатий
06.02.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Пресвятій Трійці
з Пресвятою Пречистою Богородицею
присвячується з любов’ю
Важливо — щоб мовити
бо це — Україна
її історія
де я лиш війну —
я Ігор
і це не заіржавіє
я — більший за війну
а це слово й не вполонялось
війнами міфів
ще й категорій…
бо воно брало
воно вибирало
мої слова і дзвенять
це слово — меч очищений від понять
Чому ж
мене велетенськи —
стражденницьки
випирало?
Над теперішнім вибирало
це завжди з Слова — в мені дозрівало —
й над всім випирало!
так що я в світі — зате
очищений від понять
ти над часом!
і гостришся як святий
над державами
Скиньтеся!
прокиньтесь!
бо за мною — не заіржАвіє!
за мною ваші вбереження від понять
як веселий —
то дехто — самі поняття очистить тужАвіє!
ти ж більший за війну?
ти більший!
наша Вкраїна більша за війну…
в Тобі ж, Боже, ми перемовляємось
ще й державно!..
Поезія — більша за празник, і веселіша!
Поезія — лет — в світлі ніші!
щоб я вас пер — далі і далі
зате в словах Слова — ви не сумні отримувачі —
сумних реалій —
очікування любові — чи не
найсолодше
що трапиться далі?
я цікавіший з Любов’ю!..
Любов — вища
і більша за несвяту війну
аж ось коли гостро
знову в небо війну
дух же вільний!
Нам не святити війну
душі ж обожнювати — а не війну!
За агресію більш сильні —
Любові нахОди
то справжнє таїнніше
в слово приходить
і гоїть — і годить
Христос — владар погоди
Травми в тюрмах не витримують — лише свободи
Бо в Христові — свобода!!
всякий дар
з висоти Світла
від Тебе, Отче,
зіходить
05.02.2024, свято святого Феодосія Чернігівського!
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
Слово найдосконаліше в поезії наповнюється питомо:
1) л ю б о в’ ю; 2) р о з у м о м; 3) в о л е ю Христовою.
Але дуже рідко зустрічається поєднання хоча б двох із цих складових.
При тому слова поезії — живі істоти. Вони хочуть Божественно неповторного наповнення від поета всіх своїх складових частин:
— внутрішньої частини — духовної, особистісної (семеми);
— середньої — душі значень (морфеми);
— зовнішньої — звукової (фонеми).
Неспеціалісти чули лиш про фонему.
Знайдіть про душу, морфему!!! Огонь семеми від Христа!..
Та досконале наповнення слова і досконале поєднання слів в таїні світу — без Духа Святого неможливе, тому інші світлі звершення в світі — також. Богом це не передбачено. Точніше, без Бога нічого доброго, чистого чи досконалого, а тим більш святого, неможливо створити.
(З ст. "Тяжіння до універсальності" : КП, Ш.І.С., розділ Проза, шукати:
З 2010 р: Світ провалюється на тонких планах…. винищення… з ризиком питомо вірусами)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
Логосу, Христу Ісусу,
що поставляє кожну істину
і кожне життя
у єдино відповідне місце,
з любов’ю присвячується
В самій прекрасності,
в Божому небі,
у світлих польотах,
в самім всесвітньому,
в самій щасливості,
в самім духовнім
я був вирваний — жив і живу
не в совковім
житиму, доки з Христом, — по-інакшому
доти!!
по-інакшому — звідси вічно
і завжди — у житті нОвім
і від любові — ні разу не був я совєтським!
ні разу совковим!
в результаті внутрішньої роботи
був я незносним
всяким поклонникам хмелю
різним поклонникам бурякОвини
Боже! о простість!
з Божиїм Оком —
тварному світу навпроти!
та і злинав
я — вниз —
з внутрішньої роботи
щоби все в світі — богопротивне збороти!
Мало!
вічно мало знову —
внутрішньої і зовнішньої
мені роботи!!!
04.02.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
...Так, як це є в музикальному розучуванні невідомого твору: якщо є у людини вища зібраність духу (і даних) — тоді ясно, що потрібен дух і характер, сама ця якість діючого унікально духу: взаємно проникнутись духом композитора і його твору, тоді вправленість у волю Божу приносить нез’ясненну зосередженість — і точність виконання!
Це при найвищому рівні духу, бо ноти однакові для всіх.
І в розучуванні нового твору теж ніби диво: дух включає цілісність людини, грають водночас дві руки у розучуванні-виконанні твору.
На нижчому рівні звичайно розучують окремо рукою правою, окремо — лівою, потім — зводять докупи.
Професіонали надзвичайно, і дуже сильно й тонко чують все, і особливо цей момент.
Бо грати всі вміють, — та справа в тому, що я вам сказав…
Другий приклад, для тих, хто не чує музику, не сприймає.
На тарілці сметана і кусень масла з неї: і як ця сметана споглядатиме гору масла, розуміючи запізно чи здогадуючись: бути в майбутті духовнім і жити в Бозі — можна лише будучи маслом?..
Аналог третій: поліклініка для людей душевних і людей духовних — як це є? Бо коли людина душевна, то в неї одна побудова душі, а в духовної людини — протилежна: перша спрямована назовні, живлення її матеріальне: біохімічне і т. ін. В духовної побудова душі інша: оскільки душа врощена у споживання із внутрішнього джерела (Бога, який Дух). Хто що знає далі — вам підкаже, яке лікування до чого привести може...
І тут швидкометикуючим досить.
Одна суть у цьому і суть ця — дух. Дух — найвищий, діє він по-своєму, неповторно, скрізь. Це дух, він діє так, як він діє, це важливо, а не оцінкові реакції.
(З ст. «З 2011: Попереду швидка і жахлива переміна всього світу, дуже страшна»:
КП, Ш.І.С., розділ Проза)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
* * *
Пресвятій Трійці
з Пресвятою Богородицею —
з любов’ю присвячується
Весна! Красна! в підтопленнях
хай небо проступа
й в блиску й в сердець
захопленнях…
о йдуть
у серці
витоки дзвеніння
як цілувати слово
для тьми цих звільнень
і проваджень
й управління
хай світяться всі —
гени
й гени-генії
з тьми зубки —
що некороновані
і некеровані і не в ученнях
Слово, діткни пролог —
всіх геніїв
ув сьогодення
і в дріб гудінь
се небо
і верби в небо мАкнуті
й тепер
в воді
і дріб гудінь
і вільхи
бігли в річку
й по коліна у воді
і ми ходім…
Красою так по зубках генів
ми й ведім!
30.01.2024, свято — Собор Трьох Святителів,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
..................
Слово — як жереб, вибір і примірювання майбуття.
Не буду тут і зараз подавати про представимість художнього цілого, власне, художнє відкриття, яке одне є дійсним та й потрібним.
Хоча значення художнього цілого таке, що ви, можливо, перестали б надавати увагу будь-чому не такому, лишили б пусте.
Я хотів би позамежно точно доповнити ап. Павла щодо бачення словом на основі ним же покладеній — на камені Ісуса Христа, ним розбудованій і найширше засіяній.
Я люблю ап. Павла, Господь дав мені постраждати за Себе в день його і Петрів, подав проникнути поглибше духом в листи ап. Павла.
Нерівнозначність частковостей усіх його проникнень, мій склад духу більш на доповнення богослів’я — і дух мій не має повноти вдоволення: ап. Павла більш таки духом слід проникати й духом знати.
Не рефлексувати, не головою думати, як не незвично почути оце.
Знати прямо — як дух пронизує, обіймає.
Ісус Христос — причина всього є. Як Ним буваємо пізнані, ми так пізнаємо.
Ап. Павло тепер зрадіє, що геній мій аналогічно пізнає і працює.
Чому дивуєтесь? Учень великого св. Силуана о. Софроній, найвищої культури людина духу, промовив делікатно: чому так, що є люди, які творять від Бога, а Церква не хоче їх знати, не враховує ?
Христос же знає, хто на що годен.
Найцікавіше, що саме в молодості, коли є багатоманітність і ще нема зрілого огранення духом з Духом Святим творчої брилиськи (о це потрясає! яка то є Божа премудрість й багатство!!), я «вийнявся» у серці сказати Богу: про вільних і невільних. Але не так, як в ап. Павла, а як мені бачиться: потрібно виправити.
Дух Святий відповів: в листах ап. Павла — все істинним є. Не переробляється, залиш, як є.
Оскільки в ап. Павла жодної молекули агресії нема — то і в мене не буде, маю надію на Господа.
На глибинах нема протиріч. Я — пластир для Церков.
Отож Христа, як стало вам те видко, не заперечити. Бога класично заперечити
або усунути з особистості трудно і неможливо. Художності — не заперечиш же.
Отож, в художньому слові — сила Христа в мені.
Якщо вам розширилось серце, про слово як вершину і живе начало світу, — я говоритиму з чистого і божественного. Поки прокинеться з оспалості Церква, сумними є жителі Землі, які недуховні...
Христос-Слово у вище зцілює.
«Того часу слово було з Неба до Івана».
Бо себе зрікся, Слово жило і творило в ньому.
Це безпристрасність.
Кілька мільярдів грошей мав чоловік, наприклад, і він їх втратив. І навіть не схвилювавсь. Це безпристрасність.
Є на світі нині такі?
Мало є таких.
Навпаки, мільярди коштів більшість не вважає за сміття. Це пристрасність. Хвороба.
Вмирають за них в пекло.
«...Господа мого, ради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби лише Христа придбати» (ап. Павло, Фл.4,8).
Коли оцього слова нема в тобі, ти мертвий.
Сказано:
«Близько тебе слово:
в твоїх устах і в твоїм серці...» (ап. Павло, Рим. 10,8).
Бо всі в світі хочуть здертися на Небо в голові, або ж — в пекло.
Він, Слово-Бог, у серці є, Живий, та ви мертві є, якщо без Нього, в смітті.
Живий Бог, а ви — мертві.
Шанс у вас був!
«Близько тебе було слово».
Вершина творчості світу — слово. Можливість почути слово — дає Христос. І далі — в Христа віра. Вживу Христа, щоб почути у вірі. Мовлять боговибранці ніби «замість Христа».
Мучишся ти, і люди навкруги тебе мучаться...
«Близько тебе слово:
в твоїх устах...»
«Є геній — і народ:
сміття між ними».
І.Ш., Дев’ята поема
(з ст. "Слово як жереб",2010; : КП, Ш.І.С., розділ Проза)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
Діві-Матері
Богородиці Марії
присвячується з любов’ю
1
Від сонця цвик
а лід
почув спросоння
тепло трави
он … — там —
калюжа міжсезоння…
одна нога
на клич новий
інша —
причім широкі шви? —
і писк весни — це примавера!!
Й гримить блакить —
у нескінченність двері…
2
в цей теплообмін
ніжний…
вже є в синичок
і чуття весни…
ось ти прийшов?
так поклади і йди
вже
добре що з’яснив…
о залишаються — в польотності —
всі почерки-сліди
а ти хотів з свободи
ще і мзди??
в прозорості?
у січні? — теплообмін ніжний…
3
гілка на осонні… —
в сонечка
понижче де в піснях «горошок»
о які тоненькі ніжки
для танцювання в примавері
і —
чи вони бува не змерзли??
29.01.2024,
Сонце,
ліс, Київ —
третій вибір Богородиці
...........
Приклад живий. Профан стоятиме день в спеці, дивлячись на купу гранітних каменів: день шукатиме той єдиний камінь, який підходить точно до своїх братів в муруваннях. Хто чує ритми — бачить його зразу ж. Хто — Ритм — той і всі наступні: в погляді своїм. Як? Чому?
Як я, так — увага — камінь, — змінюємо і будем змінювати структури в своїх поступових ритмах (хто знає таїну каменю — цілком?).
Як здогадались ви, ритми ведуть до таїни Ритму Великого («слово говорить — дух відповідає», Давид). Як Давид знав і це, і невідоме всім інше, і ритми, й твар, і Бога?... Яснішає?.. Духом в серці-і-мембрані, храмі, який не «поїхав», духовними очима в серці (розум-серце-дух в єдності... причина божественного чуття; для розуміння: як би аналог).
Вживайте невироблені англійські слова: покращитесь... у відеотелефон.
Камінь бачиться любов’ю... Може, ви зовсім в «знаннях»... тому не пояснюю. Що ж це — ритми, пізнання, Ритм, і ми?
Ми — камені Христа, і змінюєм дуже поступово структуру, розчиняючись Духом, ведені в єдино корисному правдивому веденні-пізнанні, у любові-смиренні, тільки цим в спасінні...
Отже, з практики — який Великий ритм у відірванців, без Духу? Нема, отже, як бачите, великих художніх відкриттів і форм, нема стислих форм (про це і не знають).
Майже нема європейської культури (в головах із запаленням ніби щось — ще є...). Америки — нема, кінець... Єврейські мислителі сповзають буквально до містечкового масштабу...
Це кінець, невже невідомо, що все трансцендентно і онтологічно — із євреями?..
Зі схемками вони. Навіщо бажати смерті євреям? Яка «каса»?
Вони вже такі.
Плюс той, що німецький астрал пізніше, аніж звичайно, почне їх ізолювати. Не бажаймо і в думці смерті євреям: два-три століття — і кінець світу.
Проситимуть всі смерті собі — та не буде. Нащо ви покинули Бога? кілька століть вже всихання, і нині — банкрутство всіх.
Який — хоч в когось Ритм?
Без чуття ритму (і Великого Досвіду, у Христі) просто нема чистоти пізнання в найвищому синтезі, нема правди і правди художнього вираження, бачень і одкриттів абсолюту. Без чуття ритму і в любові, що зцілює, Великого ритму — нема генія!! Меншає носіїв!
Нема титанів!! На звичайнісінь-ку актрису, якщо вона не із мавп-зірок, кажуть, що вона —«странная»...
Здрібніло і опустилось — всі і все — нежданно і несподівано для розвинених.
Порочна воля і безвільність, бо вже не хочете геніїв, жодних, костоправних навіть. Диявол в деталях і в здрібніннях, як кажете, «порядна сволота», гниль. Буду вінчати гниль?? Нема пізнання Бога без чуття творіння Його, ритмів і таїн, які Дух відкриває — відповідно Своїм.
Бо нема нині розкриття тварі як творіння Божого, — а за себе повім, що Бог Своїм подає, береже...
А, дрібноформні вибивателі грошей, секулярники... проповідь про Бога особисто вам вже не допомагатиме, треба розкривати правдивий стан і картину творіння Божого, в цім богословіє й хід — далі з Богом. Розум нині не з Богом, не в серці в єдності — це дім проституції, ба, гірше...
Нині безум людський, «маразм кріпшає», що знали до ап.Павла, сам Павло і з останніх о.Шмеман, який чув поезію і вихід богослів’я: щасливець, доторканний любов’ю Богоматері!
Як не подивись, із усіх боків і таїн: тільки любов спасає. Захищає від злих. Вона заповідана, одна.
Любов відкриває Небо і утворює шлях, де мить тому не було, звільнює з заторів, вводить в Великий ритм, прямує до Величі...
І я чесно
й радісно спасаюсь, йду. З застарілого Дух веде в дитинне. Чому ви дитині чесній кидаєте виклик вже півстоліття?
То ж розсипані, одіозно здрібнілі в науках, без Ритму і смислу — ви ж супнабір у владі бісів, на їх розсипаній законній території...
Як же з бісами кидаєте виклик Богу, Богородиці, святим і мені, художнику, безвинному, люблячому вас і при тому — не святому? Що ж то з совістю у вас??
Як такий стосунок до людини, який і Магомет не одобрював?? Я з вами скажу самовпевненим і науковим: що ж, попробуйте колайдер на душі і шкірі власній, щирі антихудожники і антихристи... Побачите — навіщо не поважати ритм Великий і Бога...
01.07.2010, Київ
(зі ст. "Любов, що творить шлях і ритм", : КП, Ш.І.С. розділ Проза)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Чимось з Тройці...
Великому святому
Григорію Богослову
присвячується в любові!
Щеня-боксериня
з очима добрими
як в першім класі…
що там,
в кімнаті? —
зжилі запахи
й мотор той й —
запах кави…
наліво ступить…
чи ступить направо…
але додому?
та ні в якім разі!
як тут цікаво!
Яке все цікаве…
так все із озера — повітря!.. —
не залукавити
Ще до квартири кличуть
але тремтить важке обличчя…
з очима прямо так
й дитячими
й запитливими…
як в першім класі…
25.01.2024, свято поета і богослова
Григорія Богослова,
Київ —
третій вибір
Богородиці
Продовжимо!
Св. Єфросинія Полоцька — втілення радості на Русі, про-світлений керунок (!) Княжна.
Усі радувались на Русі — їй як сонцю Бога! В Лаврі Свято-Успінській в Києві мощами її розташував Бог посеред чернеців. Небачено! Сонце… Радість!!
Св. Серафим Саровський, Великий святий, засновникам Лавр його дорівнюють — і сам радість, і здобувач радості для всіх!! «Сам спасись — і тисячі біля тебе спасуться». Синод уступав йому в стягненні Святого Духа, Синод уступав у благодатно-радісних впливах на народ, і днесь — на світ весь!! Колишній «убогий» — проповідник Радості, навіки! Радість наша.
«…Радость моя…» Радість ! — це Христос!!! І це — в нас!
І святі Антоній з Феодосієм, Києво-Печерські, — неспівставна Радість!!
Св. Олександр Невський! — де такі багатства духу, де солідність є така? Радість!
Святі Іов Почаєвський з Амфілохієм! — неспівмірна Радість!
Св. Сергій Радонежський! біля мощів була моя дружина — неймовірна радість мені, друзям нашим... Чудо!
Сам Миколай, нині переможець народів, і нехристиянських навіть, веселий і винахідливий, титанічно (ознака геніальності — безконечної!) творчий і радісний (немов вмикає — і Бетховена), але — дотепний і в найлегшому гуморі, як те личить переможцеві всіх народів…
Хвала! а великі зразу ж переадресовують хвалу на Тройцю! — Хвала Богу радощів!!!
Смиренний Богу Й. С. Бах — небесно радісний… провідник до Бога народів усіх! Всіх сердець!!
І весь в майбутніх творцях і народах — Моцарт!! і на всі віки юна сила Божа повноти й незнищенної радості!!
Данте — суто незаперечний камертон справедливості Божої й боговдобної світобудови!! Грізний грішникам та радість для творців, митців!! Навіки.
Радість!! —для тих, кому Чистилище і Рай ближчими є. Зараз і тут!..
Дав би Бог мені дихнути, то від нинішніх один пил розвіявся б…
Це чому я в Україні? — лиш Бог знає. Біди не буде. Це не біда, ще не знаєте!
Безрадісність всіх — від захиляння Бога. Гордістю й кругляшками…
Данте — натхненний душею Беатріче й настановами Цариці — Невісти Неневістної!
Сама Мати Сина Божого — і є світлою Натхненницею. Зі Світлом (означимо як) самого Океану Богоматері, слуги Божого! веселість, завзятість, свіжість! та неописуваність повноти! яка лише можливою є — і на землі і на Небі, повнота Радості, немеркнуча… Радість свободи й волі — єдине, що проповідуємо.
(З ст. "Нова радість" 2011 р., КП, Ш.І.С., розділ Проза)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024
* * *
Пресвятій Богородиці,
святій Ксенії Римській
і Ксенії блаженній
з любов’ю присвячується
1
Дятл, не части
Бо вона швидко не прийде!
ти
життя лісу
нехай вчуєш?
де-не-де…
тут ждеш
хтось
до лісу-небес принОсить
в ангелів
малочутні
хай духовні
коси?
нехай до тебе підступили
сосни
хай те живеш —
чим приступили сосни…
а Бог
пошле дихати соком
ще не весна
це
ще — високо…
і бачить Бог
вже
тебе — й весна — Оком
і дятел знов
прохає ліс — вже вдалині
це
сосне-витяжка…
і крок за кроком
прийдемо — з соком!
2
що би було б
якби ти —
не підзірною трубою?
Як добре
мені з Богом і з тобою!
24.01.2024, свято Ксенії Римлянки
і блаженної Ксенії — рівної блаженному Андрію!
м. Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
Чешу спонтання
над всім зляком —
й спожаданням!
В обвалоспоживаннях!
Поет співдиханням, співквітуванням —
співом!
Збиваючи завали, бо незрушні,
і піснетворенням, піснеутвердженням
новим засівом!
з Словом тягається —
і Слово змушує!
і відкрива Бог
душу, душі затіненого
пожаданням світу
23.01.2024,
післясвято святого Максима, борця з єрессю,
сповідника (в душі моїй),
день народження патріарха УПЦ КП Філарета,
Київ —
третій вибір Богородиці
Чому я веселий?
Ліпше говорити про речі веселі. І тому не ганьбіть в Небі Моцарта! і не ганьбіть
за життя радісного мене, веселого і радісного.
Це я в Богові, звідси — веселість!
І в Матері Божій благодаттю є весь Бог, я серцем в Ній, оце радість ! — радість подвійна... Радість в правді.
До чого мені прирівняти правду? Правда в мені порівнюється з моєю незіпсованою юністю!
Знаєте: за неї і потерпиш через край, зате з правдою (юною силою) весело!
А в майбутньому — особливо...
Ото Богородиця така молода.
Люблю і не ховаюсь.
Це я в Царстві Небесному!! Слуги диявола вкупі з народом і слугами народними — кривляться і морщаться!..
А дівоче серце — як весняне сонце:
хоча і захмарне — а все ж воно гріє...
( Народна пісня)
Мене не пізнав народ, зате підтримає мене, бо йому веселі потрібні!
Моє молоде серце — в Її серці: «Небесне Царство шукайте, все інше вам додасться».
А говорити про речі веселі — корисно, потрібно і вигідно. Радісно! — бо вони з Небес.
...і його замінить не могли
всі скучнії пісні землі...
Нас, хто може говорити з Небес, — мало таких, і речей — теж.
А є ще радісні, це — в єднанні Небесного з пропорційним земним! І не тягніть стільки земності, гей, «сумні проживальці землі»— «веселим і мудрим» як в Небі...
«З чим мені порівняти Царство Небесне?» — мовив Спаситель. Тоді Він натякає.
В Євангелії вся істинна правда.
Там весело, таємничо: то Небо. Царство Небесне всередині нас.
Внутрішня любов потрібна, солод і притік Царства? — чи зовнішнє: людська слава?
Внутрішнє більш потрібне — і тут, і там: любити людину як слід...
Що є слава людська, коли палає кохання! Нікого б не бачити, нікого, крім одних очей!
І що зовнішні прославляння — як вже Любов Божа є!! Любити людину — цього Бог і кожна людина, щоб її любили, хочуть...
Прославляння інтелігентські потрібні? Опадання це.
Як хтось бажає охолоджуючого падання — слава не від Бога знайшлась, не згідно Євангелію... Це проти Євангелія.
Знайдіть: де тут Царство Небесне?
Де Цариця, котрої «вся краса ізвнутрь»? А віра? святі?
«Яку віру ви можете мати — як ви шукаєте слави один від одного, а не шукаєте слави, яка від Бога?» (Євангеліє)
Слава і веселість — з Неба, від Бога.
Та й поет, — як вже «милістю Божою поет...» — від Бога.
А на землі — найчастіше від турботливих помислів — вполонення розуму, відоме духовним.
Яка веселість в полоні? полонений полоненому чіпляє славу, а всі веселі?.. і біси? Як не внутрішня радість, то олжа.
Не закриєшся від світу — не закриє Бог т.з. «підсвідомості». «Хто переміг світ, тому не можливо бути невеселим» (св. Серафим Саровський). Переміг — себе, пристрасті.
Веселі ж речі — з Неба.
Як Мати Божа — повнота Тройці і вся повнота творіння.
«Радістю хочу всю твар наповнити». Краса!!!
«Радістю хочу всю твар наповнити» (Бог!) Ще моя наглість божественна, і — чи ще так хоче хто?..
2
Як хочеш, щоб всі горіли — сам гори-палай!
Як хочеш, щоб всі веселими ставали — яви це! творчий океан, переважаючий всіма параметрами все відоме: з Бога він тільки невідомим і являється, зовсім тут не бувалим — до моменту…
Смійся весело, виявляється, що світ цього не знає, і не знав, а нечепури — не знатимуть…
бо смоктатимуть непристойно й довго-довго біля основи піраміди.
В той час, як мудрим і аристократам потрібно насправді — з Крові, Тіла і духу поближче до вершини піраміди — до Христа!..
Гарно сміється — хто останнім…
Смійтеся весело! — виявляється, світ далі наївно мовить самоповторами, зате я новий.
Приводжу сюди — що ледь-ледь являлось, первісно-відмінне.
«Ого! — скажуть. — Як так? — що всі говорять, говорять — Шевчук мовчить, тоді як з глибин-висот скаже, здається, що говоруни трохи того…»
Чому трохи? Так і є!
Як вміти думати, Бога питати.
Хочеш, щоб всі духом раділи? не тикались академсхемами і любили один одного (небувале!)? — то люби Джерело-Бога!
Бо просто з себе не витиснеш любові на всю колобратію — і не ввіллєш їм любові!..
Пиши Бога, як хочеш слави від Нього. З практики мовлю.
«Та ні! — скажуть. — Яка там любов до Джерела й до ближніх?! Геть всі без винятку письменники і художники робили «вєрняк»: «врєзать — і прославіться!».
І хоч світ закінчуйся! Яке там євангельське діло?!»
Дурники, всі ваші попередники — «дуракі»: «рєзалісь» так, що мертвою стала російська мова сьогодні, російська проза — останньою на очах зникла.
Розплата за безєвангельськість і болотяну трусоватость.
Росія — багатьма способами намагалась переманити мене до себе — на територію Медузи... і зокрема — церковно…
Некрополь! Вони анемічні в поезії, відійшли, мерці, від Церкви й Бога, як зайці переховуються від «безблагодатного» Ігоря, поета.
Ану, вийдіть всі на Ігоря! (і зразу «сміливці», рос- і укр-, провалились!..)
У вас же десь розум ніби великий є? Заради Христа — вияснимо. Прославим Христа!
«Велика Росія!..» — але: «Ні!!» — ногами впираються! (Бояться Шевчука?). Богатирі, вийдіть! Ну, то вийдіть!!.. Якщо можете.
Дожовуючи вигадки, що ніби-то не можна Христа почути тут…
Сядете, патріархи, в найнижче пекло за службовий злочин: за організовану в підлеглих брехню на Духа Святого.
Тільки байдужі до всіх російські попи могли досковзатись з шовіністами світськими до провалля, твердячи щодо «безблагодатності»…
Весело ж! Як це ви підняли руку на поезію, плідність Христа? — Де, покажіть, російські океани Христової поезії — як то в мене??
Замурзанці, ради Ісуса і Божої Матері все можу в Ісусі Христі я.
Хіба не через мене зроблено словом те, що ви читаєте в ап. Павла??
Чи не я попереджував в поезії — «Все можу в Христі Ісусі!»?
І скажу зараз те, чого ніхто не знає.
Бо жоден письменник нині не промовить, крім мене, оце, бо в жодному нема оцього.
«Якого оцього?»
З поміччю Божою, мабуть, вдасться вирвати оці корінчики…
«Які корінчики?»
Не знаєте? Краще б ви з Христом перебували десятками літ, в Церкві, як я, — не виходячи з церкви.
Створювали собі ім’я? Штовхали воза слави людської — попереду себе? інакше, не по-євангельськи, славу приймали?? — то я бачу, що підсвідомість за вами плаче.
Не знаєте? Потанцюють — за борги минулого — у вас на спині…
Хворіння душі поета і художника! — то від слави людської; за все розплачуватись доведеться.
«За все треба платити» — істинно, скрізь і завжди...
не заперечить з вас жоден.
Наймудріші вже здогадались: забери корінчики сеї біди, Боже…
Христос надалі — хоче дає, чи не дає відомості, хоче забирає — але як Він подав безстрастя — то тебе не хитає, ніщо. Здоровому — весело!..
Більше цього: годен для справ надалі в руках Бога Живого. А всі інші страшаться потрапити до рук Бога Живого!..
А хто згодивсь на присвоєння звання «класика літератури» — отуди пропадеш…
Нерозумні галати! Були б з Христом-Спасителем, мов до Нього приварились-приліпились… зрушив би Він у вас якісь невеликі молекули — найшло б щастя більше всього земного!..
Любов — основне.
Там Христос, Пресвята Богоматір Марія, усесяючі святі… палаци (!!) — за них індійські царі апостолу Фомі віддавали усі багатства земні, хрестились… Мені відомі.
А зараз?
Інфантилізм.
Бо на глибині — майже цілковита зневіра… Індії, і Китаю, і екуменізму, керівної вертикалі, і Москви нещасної, священноначалія, земних письменників, — і в цілому всіх бажаючих земного…
Скільки гордих і заумних я відігнав, згідно з християнською практикою — аби мене не читали! Горді, нездалі, отже, сильні висловлювання — для них. Ясно?
Так весело, так!
Чого тепер дивуватись, непокликаним?? А кому потрібні нерозумні?..
Як дав Бог — веселітесь!
Мільйон таємниць Бог відкриває послушникові чи досвідченому.
Честолюбство — тільки для молодих своєчасний двигун! (!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!)
Якщо зелений стручок не пометляється в пошуках, навіть в крайнощах, то польоту високого не буде.
Зрілому — вже честолюбство заважає: він не бачить стежечку від Бога, а збоку люди бачать, який він в земній жадібності — жалюгідно смішний…
Радість без Господа — метушня,
Успіх без Бога — злочинний…
(І.Ш)
Все не благословенне — злочин, смуток, пристрасність.
Смуток земний — від невилікуваності.
Вилікуваному — і Бог, і люди, й світ веселі!..
31.01.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Задля взаємодоповнення в усевишній любові —
в поезіях І.С. Шевчука і Артура Дроня:
З поезій Артура Дроня:
*
……………………
Дійти до меж,
окреслити сліди.
Тримати межі
і триматись разом.
І залишитись в жовтні назавжди.
Як за наказом.
Бо ця Любов,
що як тупі ножі,
гірка Любов,
яка стає твоєю,
тримається на тих,
хто на межі.
І тих,
хто за межею.
*
А інколи в любові прострелені ноги.
або в ногах у любові осколки,
і ноги її стискають турнікети,
або ніг у любові більше немає.
Тоді любов несуть її друзі.
*
Хоч пророцтва й існують, та припиняються,
хоч мови існують, замовкнуть,
хоч існує знання, та скасується.
Бо інколи закінчується обстріл,
і любові закривають очі,
і друзі загортають її в спальники,
і виносять.
І тоді вона переходить
живим.
(Поезія Артура Дроня із статті Там, де любов усевишня
Лілія Бомко
від 18.01.2024, г. ZBRUC, розділ Штука)
Отже, і з поезій І.С.Шевчука:
Любов!
Поема
Спасителеві-Слову
і Всенепорочній Марії
з любов’ю присвячується
1
Я парасолю
доношу
до снігів
люблять
сніжинки нас —
люблять і
творять богів
і от —
недосяжна
поезія ця
і гучно так
б’ються
серця!..
крапля дощу
сріблом
на чорнім плечі —
як погон!
все за прогон
і хто за
життя
відповість
як прогон
і чом
недосяжна
поезія ця
і гучно
так —
б’ються серця
2
звертайтесь
пишіть
несказанному —
йдуть
дощі
в серці чується
кров
і живу — де любов
в Бозі
змога
є
не робіть тільки
збитків
пальці — очі
мої
і торкнусь
й стає видко
і торкнусь
й чи настане
амнезія
на листочку
на кожнім
протез
як протест
і протест зія
й холод — і
протезія
а от Бог! —
лиш
любов — сіє
3
біля раю космос
лиш любов
доточи лиш
йдуть небес
дощі-коси
йдуть Небес
дощі-коси
це любов —
що підносить
сум —
любов
що лишилась...
03.11.2017
Київ
ранок — вечір
Ілля — зірний наш,
піднесемось духом!
Іллі Тарасюку — найперше від Миколи
священника-капелана контуженого,
від мене і Артема Т.,
і від всього «Аероса» —
багатого внутрішніми здійсненнями! —
з любов’ю присвячується
Ось Тарасюк Ілля — чоловік віри,
біляземних польотів, а от — зірних…
нехай ще кров’ю пишуть ввись —
вишині тексти
чи в крові є любов —
як для дітей — цей тест є:
чи є всевишняя любов —
і здійнялася радість і з’яснила
сум — ще є в цих —
бо на землі лишились
тоді нас четверо —
в молитві вітер повертали
з північного на східний
щоб друзі ввірували —
і на славу політали…
і от Ілля! і чистий — й красень віри!
польотів нібито земних,
аж ось він — зірний!!!
19—21.01.2024, з причастям, —
22.01.2024, на спомин
за віруючим добровольцем
Іллєю Тарасюком,
Київ
Що є хлібом любові-поезії, джерелом усевишньої поезії-любові ,
жертвування собою задля інших? Жертва Ісуса Христа.
Як сказало серце Лілії Бомко, є гімн любові апостола Павла, а поезія
"виявляє безперервність любові… у наступних рядках на наше воєнне
теперішнє,
яке не суперечить попередньому,
а поглиблює його.
…або ніг у любові більше немає.
Тоді любов несуть її друзі."
(Артур Дронь)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024