| Сторінки (19/1881): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Духу Святому —
Сонцю віку будучного
в любові присвячується
Та, що була розп’ята, та —
воскресне!
І Пасха найде радісна,
весела!
І Україна розгукається —
у своїх селах!
в містах, в серцях, тож доли —
в Царствіє Небесне!!
аж сяють на нас хрестики наперсні!!
Те, що гули ми, у Христі
трудилися,
Тим, що ми гинули за світ весь
попереду —
цей, видимий, і той, невидимий —
що так лютилися
а світ із стану, з вулика —
вхопив для себе! — меду!..
для чого
розвернули в осередку
отару сліпих зір —
і всесвітом
пошмигали всі за
спасенною чередкою
щоб ворог-Звір
позлився! і позлився —
є Христос в нас!
Сам Христос у нас не помилився!
Ви тільки порох — що на Божім credo —
аж — а світ в Христі не помилився!
І ви нас — ще б продати
у оренду?
А загукають доли — в Царство!
у Небесне!!
Воскрес Христос!!!
От світ із нами теж —
воскресне!!
17.10.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
Чи моливсь я за Предстояткля Епіфанія?
Всеблагословенній Матері Божій,
заступниці всіх,
з вірою і любов’ю присвячується
То не біси тобі толерують
й вправно імітують —
щоб ти моливсь
за людину
яку оперують...
Любов Божа! —
Любов Божа
із Небес лікує,
Любов Божа
із Небес пантрує —
Любов Божа
в твоїм серці —
чує...
чи ти хочеш щоб крізь
серце — пробігла
підмога
і окалина гріха
вперлася в твого порога?
от вона й ляга,
ляга, —
окалина, —
що у спасіння не пускає!..
Або: помолись-но за «важку» людину!
та і з скреготом на серці днів два,
два з половиною!
так й не знаєш із-під чого
виповзаєш...
Або за отця Стефана
що то біля залізниці —
храм ніби невчасний!
от на нього темні —
ворогують!
Серце — ніби чимсь порізане...
хто тебе в Львові почує?
Чи то повзаєш у Львові —
що важливо?
ти в любові із Христом!
що тобі тут ще бракує?
я в любові точно із Христом!!
Любов Божа — точна!
точно полікує...
Або в Києві — за Епіфанія...
я ж то є недосконалий...
і аж на свято обрізанія
Господнього,
як Предстоятель тут —
гуртом жінок
був привітаний,
мене як різало, так й відпустило!!
тож — слава Богу!
і є, питається, аналоги?
нема аналогів?
Бог є й мистецтво!
Бог — Любов й мистецтво!
Чи я, цей неймовірний,
бо як і справді нерозумний за усіх молиться! —
припишу всім
іще якесь
вічно старе естецтво?..
16.10.2022, після літургії,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
Апостолу Фомі, що Індію
вразив і підкорив надміром і величчю чуд (!)
в любові присвячується
Може і вийму вас —
з того, —
що ви всі нині в сні?
«Боже...
хай стане на Великдень
золотий тато наш без злиднів
золотий край наш —
теж без злиднів»
в золотий сон
у непорушнеє сонце любові —
упірнув
а в вишині
у сні-не-сні
мені зготовлювалися пісні
так як Фома (великий!) щедрістю ряснів
у Індії!
й царі-брати вражалися палацами
в любові т і й , в Весні!
так, тут давали щось Фомі
(ради Христа, а й
злиднів?)
а т а м вже не кінчається Вічний
Великдень!!
а то ж! хрестилися жінки
й а то ж!
це за Любов одну
у ніч одну
Фому понесли
на списах — у вишину...
чи по-новому я засну?
15.10.2022,
після причастя,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022
Псалом 89
Духу Святому
з любов’ю і натхненням
присвячується
Дух Свят як в юності
обирає мене
мене не вміщають
гірнії ніші
я невимовніший
із Богом — більший, страшніший
Бог мовив горам
не здожене нас луна
й не захвилюється лунам луна
бо війна — луна-слід,
луна,
і на щастя непевним
Бог в мені — і це
зараз без дна
Бог і я — в усіх напрямках
зразу ж
без дна
Бог не тративсь — щоб на
одні земні письмена:
Бог любив мене
і Святеє Письмо — і —
це зразу ж
без дна
й не потрібна жодна війна
і ця земність й луна
це є прикрість одна
08.10.2022, свято прп Сергія
Радонежського,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Церкві з першим
визнаним Богословом
в радості присвячується
Віруючому — легше!
з Богом — завше!
і я вас в це —
завше — завше...
як він і вона десь хочуть —
стоп!
хай кладуть на своє
серце і плечі
інформаційно земне поклавши —
як хочуть:
не бачивши
як я вас дозрілих
і для інших більш підозрілих
вивищую
до Христа і духу Богослова прив’язавши!..
Радість Біблії не нюхавши
і не оравши,
з чрева Біблії, не занюхавшись
і не переоравши,
вискакують хлопчиком! —
не розуміючи в Бозі оригінальність
і мою в Ньому немеркнучу
несварливу оригінальність!
або обструганими обскурантами:
і всі тепер люди ментальні — і що далі?
і от жінки-кури неминуче —
втраплять на літаки...
Віруючому — в Христі
з Духом легше
духовний відбір — легше
словесний відбір — легше
і гетто неоригінальних
в 2030 році не покладуть на плечі!!
09.10.2022, з причастям,
свято Іоана Богослова,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
З РІЗДВОМ БОГОРОДИЦІ
Ось чому світ страшить
Україна оригінальна!
Це тому, що весь світ
фрагментарний і росіяльний:
тож бути як всі...
Це осколки: природно-індивідуальне!
Що ти
таке оригінальне відкрив
чого до тебе
не знали??
Святі жили
до єдиної
Цілісної
до Небес
тебе
повитягали?
21.09.2022,
свято Різдва Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
* * *
Наталі Половинці, Богородичній співачці,
і внучці, маленькій Софійці,
в надії присвячується
В лісі домик
по цей бік від казки
в чорних норах
живуть білі
ласки
В лісі?
в місті?
та значень
не мають
Бог єсть значення
Розум Христів
проникає!..
Білі ласки танцюють
білі ласки танцюють —
світ їх знає
білі ласки
нас чують
Бог зі мною
тоді і всяко буває
світ гуде в значеннях
бо світ їх спиває!..
06.10.2022,
свято зачаття
Іоана Великого, Хрестителя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2022
* * *
Часткова мобілізація в росії —
це 24 лютого 2022 року в Україні
Буде вже зачеплена
країна НАТО...
Ох весілля йде багате!
всі іже сватів весільних
пригощають
їм вино червоне наливають
всі іже сватів вгостили
і вони напились
молотили
молотили
молотили
і вложили!
де іще молотять і
складають?
ось — носами аж до зір і підкидають
й покладають...
Й тихо.
Де поезія?
Поезія —
серця і душі очищає...
Нижній відсік «вулика» —
жорстоко спить...
Чи знав?
не знав,
не знає...
03.10.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022
* * *
Діві Марії
з любов’ю і радістю
присвячується
В небі просвіт малий
і я вже
коренем вростаю
і діадеми розвиваю
фіалки світу напуваю
і —
коридори в Небо прорубаю!
ой бозє-бозєньки
о зелен май
на серці рай
о ви, малі дерева,
засинаєте?
і стоячи?
і от вже місяць — як ви кореня
не маєте?
ой бозє-бозєньки...
ви, люди-дітоньки малі...
а то ж з землею присипляєтесь!
фіалки світу напуваю
і —
коридори в Небо прорубаю!
Царицю Неба — бачив!! Серце
любові — знаю!..
і я рубаю
й Бог життя вливає
і Бог у шахту
заглядає
04.10.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022
* * *
«Не зав’язуй рота
волові,
що молотить» (Ап. Павло)
Вузькі викличності —
комендантська година
і я у капелюхові:
із сяйвом Отчим,
не сливові очі —
від духу сині! очі!..
Вузький час,
вузька година —
розпросторитись хочемо!
Вічність
в крилах
світ смокче
20.09.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Святій Трійці
і благовірному князю Ігорю
Київському і Чернігівському
в Світлі присвячується
«Підніми ум на висоту до Бога —
і ходи перед Ним.»
(З «Добротолюбія»)
Літає дніпровськоозерна
чайка!!
Літає і правда.
Візьми натхнення
набери висоту
Бога порадуй!
І якщо ти створений так
бачиш добре — лиш те
що літає
ти вводиш в любов
єдину і неповторну
літаючу Божу правду...
ну ж, ти розумний...
да ти Бога порадуй!!
ти їх встрінь — лицем
до
лиця
Бог же — Правда!
Ура!
Ти ж — не Бог,
ти — не монах,
ти чув як Мати Божа любові — радується?
В Світлі!
а
ти з більшої вже висоти?
то ти літаєш,
торкаєш...
Небо радується
Вселенна захекалась — радується
із Неба під землю дивляться —
радуються
то навіть із-під землі
радуються не відаючи чого то радуватись!
сильна і неможлива
і ніким не бачена
але Божа правда!!
02.10.2022, свято вбв князя Ігоря (!)
Київського і Чернігівського,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022
* * *
Людмилоньці
СпокІйніші —
відсвічують на диво.
Тепер умиті.
Ярість, пломенистість —
Дощі на яблука лицем упали.
Червлені ябки — це сердечне
диво.
Після липневої
серпневої навали
нічого що в саду
глаголи повставали
І хто у світі
сяє в них правдиво.
Поезія шкребе всіх —
або — зливою!!
20.09.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022
Псалом 88
Великому Богу Тройці
і Матері Божій
зі сподіванням присвячується
Нема такої в світі сили,
яка могла б втекти
від Божої Руки.
«Альфу й Омегу» ви просили?
Далі вирішуєте більш не ви,
а — Бог, все навпаки.
Чи добре їм —
де час згорнувсь
в трубу??
ви хочете тут особисту трубку?!
а зрине все — обвугленим
і чорним круком!
більш дайте свою руку —
в Божу Руку!!
бо як вам
тут —
й без Божої
Руки??
і чуєте — що
язик слова
ставсь
вже шерехким!
бо — світ цей зловлений за
нижнюю губу??
Та голос Божий —
є в свободі!
в правді згуком!!!
а ви більш дайте себе —
в Божу Руку!
Бо хто ви
є — без Божої
Руки?
01.10.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022
* * *
Співбезпочатковому Сину
Безпочаткового Отця
Ісусу Христу з вдячністю присвячуєтся
1
Як стати
несподівано
крутого часу
піонером?
Поезію
застукавши —
іще гарячу –
і не на папері...
Й ось тут прийдуть дуже гарячі:
щоб за шию її — і в двері!
і ось так
в вічності летять
вже без ошийників
сльозами серця
святу шию миють!
2. Ох — хо!
І є в тебе
в Небі Тато
й багато контактів?
За
всі контакти
треба
платити
генієм!
ось так-то!
Злато Син,
Злато — це Син!
Злато — Татове.
Не може бути
щоб не було під землею
та й на землі
контактів
багато-багато!!
А якісь контакти
випробовують
на які сліпучі контакти!!!
ось так-то...
30.09.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
Торнадо світів
Вседержителю
Христу присвячується
У полісадниках так
Висяться майори
Що їхні голови -
Небесний виклик горю!!
І все створіння
Мучиться і стогне
В очікуваннях щодо з’яви
синів
Божих! -
Бо може впасти у бурян
І встати
І в небо встати - кожне!..
Ми переможемо!!
Бо Бог в нас переможе!!
І шви ці хроматичні -
перепрошиють
всіх безбожних!..
«Та Боже! Ти забери
Із України і із світу цю війну!» -
І я мелю у серці у глибокім
Ув народнім
Жлю і хну,
Аби лиш вітер
Зновлення війнув!!
Не вітер - флюгера…
Бог в серці зірку
Зновлення
Лиш повернув!!!
Бог й вертикаль,
Апостол наш Павло,
І мій отець -
Із траєкторії
У траєкторію одну
Із слова Слова
щоб консистенцію
дух
перетнув ба перегнув
над консисторіями -
розігнавши дику стну!!
І архетипами вів -
Яку невидиму
І видиму
Війну!!!!
Молитвами
Їх
Переводив
Із кожної одної
До кожної в одну!..
Де героїчний дух -
Й повітря б - здвигонув!!!
25.09.2022,
після літургії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
Діві Пренепорочній
Богоматері
з любов’ю
присвячується
Ясніє так,
мов в Бозі
поле зайнялось...
Чого цим травам
і відчулось,
чому лице їхнє
до лиця неба
здійнялось! -
І.Ш.
Лиш взятий в Бозі — глас
співається належно...
І — взято!
Зразу — в свято!
На крилята! На крилятах.
А що
не просочилося в поезію...
(Поезія — як Бог багата!)
... до всього того
ще тяжіє протилежне...
Безмежжя ж!
ледь чутно вдих
нечутно й видихнути
немов нам невтямкИ
а ми тремткі ікари
зовсім не в Божій карі
о змилуйтесь всі хмари-пари
о ви таки ментальні хмари —
це ви ревете як бики?
Поезія ж що в Бозі
розчинилась благодаттю
на віки!!
Замкнені хмари
все на захід сонця
як законно — напрямки
19.09.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Всесяйній Богородиці
присвячується солодко
в любові
Мед від Світла солодкий
Мов я
без оглядки
в вічностях-цятках!
мов в медовіїх ятках!!
і є Твого блаженного
безконечного
Життя
насолода!!!
ах, це душі є вільні!..
бо ж не ці
що в тілах мов — колодах??
І молитва є — солод!
ах, всі смисли повільні...
душі ті ворушкі
так як ніби чистіші
ніби Бог у них більше!..
а що я благодарствую —
світла радість! —
у їх господарствах...
аж їх чітких
я оживляю
й чіткішаю
і нас більшає
так як медом
край неба — Бог заливає...
і в молитві-молитві
до них примикаю
солод Бога
і радості раю
бджоли щастя
щільніш в щільниках
відчувають?
не знаю.
бджоли в щасті
щастям Бог
нас в Собі
обганя
обганя
обганяю!..
Ось — я знаю!
Щастя є!!!
Неохоче від Бога
й від душ тих
я до космосів цих
повертаюсь.
Тож... й це правда...
17.09.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
* * *
Першопрохідцям київським
прпп Антонію і Феодосію
присвячується з любов’ю
Ми тільки слово
Крізь сфери
прозорі
Ви тільки вибух
Зсередини
як зорі!
Ніхто не застрахований
Від неодноразовості
Плевели
пікнуть
втечуть
до прозовості
Світ тріумфує
Світ оживає
Як в «Херувимській» —
Шляхом до раю!
Царськість не швидше
в нас
Купол розліплює
Темінь просвічує!
Очі засліплює...
Вишнього свідчення —
Вишнього радість!
Висі всі злічені
В вишньому Граді!
Ми викликаємо
Всі світлопади!!
Слів потрясіння
це Бог в нас — і радість...
Серце смиренне —
робоче!
це ж не на параді?!
Тонкеє світло
цілує художника!
тримає художника —
в мужності правда...
15.09.2022, свято прпп Антонія і Феодосія
Києво-Печерських!
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Богоматір
Поема
Я люблю Тебе так —
що діаманти сяючої Твоєї душі
скажуть один одному:
не спішіть…
Я люблю Тебе! —
це не влаштовує
найоригінальніші
вірші, —
бо я люблю — Тебе! —
Божим серцем оголеним! —
бідний родич
сяючих Ваших глаголів!!
ніби співродитель
Ваших болів,
сяянь
і зайнять,
неумний! —
немов юнак, що без
любовних понять!!
Я люблю так,
що всі будуть!
плакати
і якісь проводки єднать!
«Він втік! Бо він Їх
є союзником!
Він до-слівник! І він — в Божій музиці!!»
Я втік, щоб оцей вітер…
голі віти! — зміг обіймать!..
Щоб любилися
квіти із квітами
віти із квітами
схилялись
під Твоїм цілунком трави!
Що якби навіть гинув —
я говорив би про Тебе правду!
Про Вашу правду!
чого я,
знаючи що́ се значить, іншим не
радив би…
Боже, це я молодшаю?
Вона молодшає?
Вона така
солодка…
Така Вона солодка!! —
як я вернуся до
цього світу, що
після Неї цей світ не солодкий??
Чом я любові Її
не доотримую???
Бо весь час плакав би!!
Бо стали б худими (!!)
від такої Любові — рими!!!
Й цілий світ
Любов цю в небеса виривну —
не пробачив би…
Бо я б все, всіх кинув!!..
Боже! Ти страшний і палкий,
вічно і ви́ну*!!!
Христе, Ти ж любиш людей,
я плакав би, я жодної букви —
не бачив би…
Як мені після Неї —
говорить про людей?
і… хай навіть добру людину?..
І схилялися б під мої з Тобою цілунки трави…
З Небес несумісна з людиною Велика правда…
Як Твоїй любові
У моєму слові??
вічний контабандист
співродитель Твоїх вічних
зайнять
вічно проповзаю
мимо створень понять…
раз — і ніби стрижі
в повітрі дзвенять!
Твоїм диханням —
світле є слово!!
Як Твоїй любові?
Як Вашій любові? —
як з новонароджених
душ задзвенять?!..
Так — увага —
повнота-повага
при світлі народження
нового
Дня?
Ти розширюєш, Боже?! Хто б пойняв!
Тільки що — крила
рожевого коня!
Крилатеє слово!
Маріє, як Твоїй золотій
Любові?
Коня!!
Й хто за що відповість?
Той за те й відповість,
що треба мені
в інші висі і села —
нести благу вість.
Радісний гість!
Радісний гість!
Радісний гість!
Звище — радісний гість!
Радісний гість!
Вість — і вість!
З словом радості —
в радість
і гість!..
О Твої доторкання!
Вони перевершували
в моїм серці — нетяги…
та й зичайність звитяг!
Утворювали ніколи не бувале велике
Життя…
І треба стати шаленцем —
що́
Божий безум притяг…
Він — притяг!
Що змінило не тільки інопланетне моє життя!
Це — Життя!!
О Твої цілування! Божа Мати,
Ти навчила мене літати!
Широкими крильми!
Дихати! — славити!
Любов’ю! — перемагати!
Я завжди маленьку піщиночку —
і шмат — Ти!!
Так, дивись, світ і кинеться —
цілувати!
цілувати!
цілувати!
Весь серцем стане — і —
цілувати! Цілувати!
А Твої викрадання?!
Ти крала
мене
(Божа Мати!) —
й це дозволено
дивитись
хіба що церковним догматам!!!
Щоб не всліпли!
Щоб повіками не прикривались,
так то світла багато!
Та я не хочу інших терзати!!
Чи Мати, чи Дух Святий? а чи Тато?
А в Михайлівському?
Я міг
клякнути і на колінах
килимком проповзати. —
куди забігли б
від мене монахи?
Щодо зцілень чи чуд — нову книгу писати?
Та я люблю Тебе (!)
а діаманти
Твоєї душі
ось те скажуть: та ви не спішіть…
І там, в подвір’ї, ви теж — не спішіть!
Смиренний і синій, вийнятий
із голубіні
і небесної синяви —
то це ще дивно,
що я живий…
Це частка, а
щоб все розказати —
пузаті начальники
звідси виходитимуть вже
не пузатими…
і зовсім не хочу казати
чи інфантильний час пронизати!
Твоя любов, Божа Мати!!
Ось колись не буде мене
природа тоді приповзатиме
цілувати
любитись
плодитись
плодами за Ігорем
любов й небо подивувати!
Це Ти!
Твоя любов, Божа Мати!..
Я біля Тебе, Цариці,
люблячий,
скромний,
хто надіявсь на Тебе —
не був посоромлений…
І мені лиш би дивиться,
на Тебе дивиться!
Й буде жито-пшениця,
і всяка пашниця.
Думатимуть: позбулися!
А він знов мов вродився.
Від Тебе добрим —
весь світ
заразився!!
09-10.05.2016,
Київ
* - (ц.-сл.) завжди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Все, ку-ку! Поїзд поїхав!
Росія здулась:
воєнну жорстку відповідь Росія
нам не може дати...
даватимуть ідеологічною,
вірусно-інформаційно-підлою,
мовляв єдині ми з російською
"культурою"...
-Жданов,
12.09.2022.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Слову, Христу-Богу,
бо Він нас всіх — спасає,
з любов’ю і трепетом присвячується
Бо буде як на київських
білбордах
«Христос воскрес!
І Україна теж воскресне!»
Велике й дивовижне —
сталось з нами,
В нас Бог піднявсь
в Небо з реклами...
Весь світ в її вустах
комфортно-гордих...
весь світ як чум із трупами
із уповільнено-реклами!!
продерши очі —
дивиться за нами!..
Ми дивно воскресаємо,
бо ми перемагаємо!
ми весну й літо їм Христа
зближаємо —
Христос! —
це є Царство Небесне!
Дивись, поете,
чи ти святий
чи ти живий
чи ти нудьгуєш
чи ти продав любов
й пишеш слова
і маєш успіх й тим торгуєш...
Чим торгуєш?
Знищить нас хотіли
як одне ціле,
Ми воскресаємо як одне ціле.
Хто перемагає?
Христос перемагає в однім цілім...
Христос воскрес!
А Україна з Ним воскресне!..
Отож,
не будьте горді!
Усе написано
на київських білбордах...
12.09.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
Все, ку-ку! Поїзд поїхав! Росія здулась:
воєнну жорстку відповідь Росія не може нам дати... даватимуть ідеологічною,
вірусно-інформаційно-підлою, мовляв єдині ми в російській культурі...-Жданов,
12.09.2022.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Дружині Людмилоньці
з любов’ю присвячується
пташок чорний стриж
космічний обтічний — навдивовиж
обперся на крила й так здіймав себе
як гантелю
і чув у нутрі — є
в майбутньому стеля...
і льотно-польотна оселя
і щастя веселе!
і здибивсь — качатись
в крилах качатись
бо може і це ще життя,
але — не того початок!..
що робиш — то тим і стаєш
так поет що на нюх знав
гортензії і бульденеж
написав на квадраті листа:
«бо ж — Христос воскрес!!!»
й зумів з тим у серці
щомиті
ставати
таж Христос і навчив літати!
поскільки квадрати
вміють збирати
ой
а інших сліпим блиманцем квадратили
і розучились духом літати
...і льотно-польотна оселя
а щастя веселе
а щастя крилато веселе!!
11.09.2022, з причастям,
Київ — третій вибір Богородиці
Все, ку-ку! Поїзд поїхав! Росія здулась:
воєнну жорстку відповідь Росія не може нам дати... даватимуть ідеологічною,
вірусно-інформаційно-підлою, мовляв єдині ми в російській культурі...-Жданов,
12.09.2022.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
Присвячується тим, що стоять
біля Слави Христа —
Богородиці і Іоану Предтечі
Що ви знаєте
про своє військо?
Ви у нетрях,
ви у хащах:
На якому місці
нація англійська?
На якому місці —
українське військо?
Як не капітуляція росії
то уся вона — в пропащість...
На якому місці
нація є українська?
ЗСУ — суддя — для
всього світу!!
Бог — із ЗСУ!!
Бог — суддя привітний,
бо надсвітний...
Бог — Христос,
Бог — не ледачий,
Судить — всюду
правду бачать!
а військові, що патячать, —
де військові?
ЗСУ
усі лиш бачать! —
і світ Бога бачить!!!
10.09.2022, зайшло в пам’ять
Усікновення голови Іоана Хрестителя,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
Поема
Пом’януть, не чокнувшись —
чарками
королеви душу свіжу
якій вже не треба їжі —
щоб не бачила
що
Бог робитиме з царками...
Бо шукають того всього
лиш
невільні віку цього:
Уся справа у незміненості
серця...
Та чому ж —
моя любов —
до всіх несеться?
Хочу лиш любові Бога,
Він є Скарб — Любов до всього —
Скарб
скарбам сердець!!
Й переливаю все це!
А де скарб —
там буде й ваше серце...
Я більш ввімкнений до
світу того —
більш живий —
аніж до цього!..
Як я притягавсь до Нього!!
Щоб я Бога так
любив і радувавсь
Й щоб Огонь являв
на радість
вставили мене у серце слова
ці камердинери, ось, — половлені —
невловимого орла! —
немовляті
в одне місце градусник...
Пом’януть, не чокнувшись
чарками,
дівчинку...
отроковицю!..
що Бог забрав із моровиці ,
аби не зіткнулася:
що Бог робитиме
з царками...
Всі, шукайте...Отця царства,
а все вам додасться.
Ця війна — і що вам з того?
Вона — дівчинка
і — підліток
й вже — жінка...
а я ближче Бога й світу того!
й ллються їй у гріб
і в труни світу цього —
повені — щонайпалкіші
мого щастя!!
Перепрошую, бо де буваю,
остерігаюсь —
що про мене мова піде,
не про Бога!..
Війна ж — навернутися до Нього.
Поскладають мов сльозинки
повкладають ваші серця в половинки
жінко — прости мене, жінко...
ти дитина — і що візьме половина?
королево,
крихітко! — я орел — й Небо
за спиною!!
хто причинить
хоч
якусь причину:
не стрічалися обличчям
над землею крила і зі спинами!!
може я смирюся —
й королівське щастя спинимо?
Бо ж незручно — вийде так,
що мова не про Бога...
Якщо в серці
не любов Його і Матері... —
ніби мова не про Нього?
На землі
що є під снами
і не чокнуться
чарками
й навіть — вип’ють
чи не чокнутись серцями?..
А що слуг — застукали
несплячими?
хіба слуги в небі з нами
от є привід...
й любляться серцями
любляться ж — серцями!
от і в тямі
й привід вилізти
із ями
десь посіяно серцями
і вже без віків
і Христос і християни
але ж і є світ?
мов горобці
між коноплями
і всі до ями?
Бог і я
ми
понад полями
де цілуються серцями
і цілуються серцями
й ще цілуються серцями!..
й Сонце тче
сміливі
ці
одіяла
і підодіяльники
під нами
бо зима війна —
прийти до Нього!
і родинні похорони?
й квіти в ямі?
А навіщо Бог?
прийти до тями, —
і щоб так,
без ями??
й спрагле сонце
над
миттєвостями
й днями?
Бог — поезія
й хто
опам’ятається
на стикові
нетями й
ями?
Вранці Сіріус з
півнями
— Вірую!
і
— Вірую!
біжать з піснями
серце то вискакує
із ями
і живе цілується
бо й ожива цілуючись
і цілується
й цілується
з серцями!
09.09.2022,
Київ — третій вибір Богородиці,
свято Пимена Великого:
«Багато великих мужів в аскезі,
але мало мужів в тонкості сприйняття...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
Поема
На прохання учеників примножити віру в них,
Господь не виконує їхнє прохання як ніби-то
механічно в них — мовляв, ось — тримайте
дар, бо більший дар людина і не втримала б ...
спочатку ж — внутрішня людина в серці
повинна змінитися,
має назустріч вирости...
і дозріти ...
щоб було як і куди прийняти, закріпити,
зробити своїм... щоб дар не міг би бути
втраченим надалі...
А що каже Господь їм?
«Якби ви мали віру як гірчичне зерно,
ви сказали б горі оцій перенестися звідси
і кинутись в море — і вона послухалася б.»
Для чого так каже?
Господь не каже спам.
Чи не таке ж я кажу
диво вам!
Й ви що, не змінитесь?
Що, будете стоять немов роззяви??
І тут — у глибину
не затягне?
як затягнуло це мене
де образність гука
аж тил взяла Його Рука
взяла і притягнула в —
образ правий
І зразу вирвать всім корінь уяви??
Чи — здивувати??
І йой як випірну —
аж переміняться сухі держави!
Мо’ вам роздати всім медалі?
І ви з медалями, з дарами будете
стояти —
космічні і незмінені всеавтомати?..
Пророк чи ангел — прямотрубний
текст!
Й що вам із цим надалі?
Ще колінкую
ніби анапест
бо я люблю Тебе!!! люблю!! —
я не зорую на якийсь
протест?
я уподібнююсь!! —
мені що ввись
а й ніби долу йти! —
я свідчу, Боже,
що є й це:
і який є Ти,
який Ти, Слово, невимовний —
правий!!!
мене не стане
вкину що є Ти
то наче з очерету
із сердець стануть рости
як бабок порозхитують забави!..
я навіть дно й слизняк
й мені — ніяк! — —
який Ти, Тройце! невимовно —
правий!!!
А ви ідіть на всі забави!
Може і ви тепер здє
правії...
Ви любите Любов Його?
і в Божій Церкві?
05.09.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Слову-Богу
Ісусу Христу
в просвітленні присвячується
Будучи словом
подригалось
і найшлось неготовим
і не вловлене Словом
і западало в постелі
дивні ті справи
що є паралельні
ловлять осіннє тепло
так біля озера
хто ж уловляє озера
в Божественні стелі?
05.09.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Перемога
Одному Слову
присвячується
Росте початок перемоги
як пересаджений
у новий грунт женьшень
як — радість
б’є із мене кожен день!
тому дороги
що є —
Божі
в Бога і до Бога!!
Клавір — вже має
і можливості
для всіх пісень!!
Як голос дзвінкий —
й в тобі геній —
як мовчать?
і як мовчатимеш —
стовпи шкребуться
ув матрьошках муз
й анітелень —
ти з інших сфер...
й прийдеш у день пісень,
не тільки трупоїдство у мислителів!
але і «Херувимські» оглядаються —
як ти вкорінюєш —
чого ще не було —
в цей день.
Ти й нижеш
день на день
й весь світ вквітчається
Небесністю пісень!!
І думали — звідки
цей корінь
і той новий
й ніби просто женьшень
30.08.2022,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Господу Ісусу Христу
з любов’ю присвячується
Чи не ховаєш ти лице своє?
Спас цей нерукотворний
убрус
подає!!
Якщо поезія
в серцях нерукотворним образом
встає —
звільнення є
зцілення є
лиш доторкнись...
Чому ховається лице твоє?
І кажеш — я був і там
і там!
ще й там
а — зараз тут.
Лиш порух серця —
й розкидані всі іграшки!
і аромат
який — доносить
Божу
правоту!..
29.08.2022,
Третій Спас, перенесення нерукотворного
убрусу,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Псалом 87. Є включеність!
Іллі славному,
що в його дусі
Іоан Великий приходив,
терпко присвячується
Як добре це говорить
і про Бога
й за Іллю:
я їх відразу знав?
тепер і
не змалюсь?
Боже, художнику
повітря намалюй!
і буду дихати
і в колосі
зерном наллюсь
в глибокім світлі
слів небесних
мов Боже милосердіє
явлюсь!
26.08.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022
* * *
Вседержителю Ісусу Христу,
Співбезпочатковому Сину Безпочаткового Отця,
з замилуванням присвячується
розумом накинуться — мислительним! —
і зразу ж надворі —
в надвірних
і я знову
в любові
покличу — всіх
до таїни
у тайні і вірі —
живлячи розум таїною — тайно
як словесник переображуючи
вірою
плесом ідуть осколки
чудесно покриті порфирою
чують чудесне —
плесо??
показую чудо
показую плесо
живлячи розум таїною,
преображуючи вірою!
чують крізь мене
а слухають — індивідів
які під порфирою
чую всією людиною
зате й великою Україною
і конкретне
«небо й земля пройдуть,
а слова Мої не пройдуть»
символи
образи
всі конкретно слова тішаться
у поетиці
як є слово живе і є
Поет Ти!!!
25.08.2022,
Київ
Наші економічні еліти, користуючись своїм впливом на уряд і політичний клас в цілому, швидко усвідомили вигоди від «особливих стосунків» з державою. Але з певних причин вони не змогли осягнути головного: держава потрібна насамперед для захисту цієї території від загарбника. Без сильної, ефективної держави їх зметуть — як не іноземні конкуренти, так російські війська. Але наш бізнес також танцював у лічених сантиметрах від безодні.
Так, ми обурюємось, коли Західні інтелектуали вперто твердять про «велику російську культуру», а про нашу нічого не знають взагалі. Але у нас самих із цим не все гаразд. Культура — це дім ідентичності, перефразовуючи Мартіна Гайдеггера. Але протягом попередніх 30 років культурний шар України не збільшувався, а навпаки тоншав. До дієвих протекціоністських заходів ми дозріли тільки після 2014 року — і то зі скрипом.
А щоб чиновники перестали боятись слова «дерусифікація», потрібна була повномасштабна війна.
Щоб відмовитись від площі імені Льва Толстого у центрі Києва, нам знадобився 31 рік. Так, все це наслідки відсутності системної, правильно зорієнтованої державної політики в гуманітарній сфері. Але головна причина — та ж сама. Ми як суспільство не до кінця усвідомлювали, у якому становищі знаходимось. Ми танцювали, гасали і вовтузились коло прірви. ("Український тиждень", 24.08.2022)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Єдиносущному з Отцем,
Сяйву Слави Отчої,
і Діві-Матері Марії
з вдячністю і трепетом
присвячується
Ви! котрі зразу
здійнялися б
й були прийняті в поезії!
чи «Херувимські» всім співають —
чи ви й по тім
в аскезі?
але от — відривають
слова
ніби мої
та й через мене більш лунають
чи через три коліна — був
потоп
й перше — від люду
взятий був Єнох
і так як з хмар:
як в мене під ногами — vip
і top
і Бог й Єнох дивились вдвох
як шкваряться водою
vip
і top!
Наскільки Богом все пронизане! —
чи те було відомо?
і чи от зараз
ніби — вдома?
де вдома?
де тут
це вдома?
як Бог глаголом вишарпне —
ну от і вдома
і топляться вже
vip
і top й найтяжче — всіх на дно
і зблиск поезії!
во блєдних і сипучих
нєсть читомо
а є читомо
і читомо
і читомо
і іже во язицех єсть потоп!
по спинах крокодилів
в ріках спроб
зате в ім’я поезії —
і щоб!..
і є штовхи поезії
аж читомо
і читомо
і ви це уявляєте? —
Єнох і Бог —
вас зирять вдома
і що вагоме
вгору вагоме
і зразу тут —
потоп
для vip
і top
куди спливе тяжка солома...
а вже згори вогненний
йде потоп!
тихше!!
взятий-то Єнох
не було і
не буде свята
є в Бога
українськість є затята
є завзята...
читці
чи ці —
але зубами —
і в Іллю
товар і блискавки!
худоба...
Наскільки Богом все пронизане! —
чи
ви в хліві з свічками
ніби вдома?
чи свічки
впали вже на паперть
чи ви
вже й з Богом!
чи ви на паперті
є з Богом — і скрізь вдома?
чи вас читомо
чи
ви як я
кудись втягнули
мов я Ілля
й мене кінцем
вагомішим — це
мов до розетки затикнули —
мов би монахом —
себі
набивати гулі...
хіба кінчивсь Ілля?
худоби!
Боже, худоби скільки є
багато!
Іллі нема?
худоби йох багато!
що ви, дурні!
я прямо ввімкнений!
розетка — все!
і як я вискочу із мого свята?
і що вам хмари
й залишки від свята
і — вже попалено
і дивляться де хата є —
багата!
й вогнем...
а є пророк Ілля!
але ж непевно ніби
з’єднанані це Бог — Ілля —
і я!
а як я випаду! а скажуть — в нас
любов
а тут Ілля — і я!
ф-ф! й вогонь захоче йти
з хати — до хати!!
чи вас багато?
чи ви не знаєте що скаже Бог
як з Ним оце і я —
й
Ілля?
але ж я випаду!
а українців — це ж багато!
то вам ми — зробим — свято!!!
і, охломани,
де ви дротів знайдете
щоб вас читомо
де Богом вже
пронизане...
Йому і
Божій Матері —
у с е відомо!!
аж ось на днях йде Свято...
то ніби Пасха
друга Пасха
йдуть — відгуки з Небес!!
благословіть мене
бо я в любові — зміг
для вас
і з Неба красти!!
а Матері Любов-Знання! —
до всіх йде, щоби дати пити-ясти!
яке це Свято!..
біжать з землі —
ці відгуки, і всі — і все,
багато!!
і не повзтиме вже ніхто!
Любов Її — крилата!!!
Любов-поезія — крилатість!!
Розкриленням світа.
І дні йдуть,
дні.
Куди б я впав,
що й ніде стати...
І свято Духу,
і вогонь...
і фатум.
Негайно!
Воскресіння!
Це ходьба Матері,
це друга Пасха,
о, — це Свято!!!
24.08.2022,
свято Незалежності України,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Поема
Слову, Славі Отчій Безпочатковій,
і Марії, воскрешеній Христом,
що і я засвідчую,
присвячується з любов’ю
Про привичку забувати —
майже вже
забути
В серці є в вас
Божа Мати
можете не чути чи відчути...
а Вона вас —
чути!
ну не помилка ви:
ангели на хмарах незабутні
Ну, не брак я:
я на чаті
в небі
в хмарах я
хто Христа і вас
міг би прозоріш напечатати!!
дірчата електромагнітная
надпровідність найгучніш — кричатиме??
без гірчавинки гірчатне?
можете і без Христа преображатись?
і без Христа Красу писати?
ставте лайки: у гаджетах є і ганджі
в небі це не одягатись —
роздягатись
в серці Мати —
я
атож вас — роздягати?
християни — це ж преображатись!
хоч торкніться
ось-ось — ось іде Успіння
і без радости нас не залишить Божа Мати
ати-бати
де є серце? хто би міг
прозоріш відпечатати?
ви-то посерйознішаєте —
чи вголос і кричатимете?..
й на вас одпечатаюся —
чи вражати?
ви таки в обмеженнях? —
ранок! —
радість — й рана
є посередині враження
жити —
жити!
жити! —
молодити —
бо сильніше чи гарніше враження —
це жити! —
може вам вже одружитись
жінка скаже: сильне враження
чоловік: лиш гарне враження
може
враженням цим — вашим —
одружитись?
може
травам у лугах всім —
одружитись...
хто вас може одночасно
м’яти й ставити?
ну просвітик би пробахкав
це ж не лісу і Вселенній — коб не згавити —
от би ув щілинку і проникнув Бог
так як дуже хочете —
це би вам преобразитись...
Бог же Абсолют, Він Сталий,
Він без змін!
Дав би мільйон — чоловік каже —
то під Небо встало б нове враження!
ну, а тоді що — Божа Мати?
бо що ж взамін?
серце і любов взамін
ну не брак ви
то не зуби кутні
ангели на хмарах незабутні
А привичку забувати —
майже всім! — забути
В серці кожнім
Божа Мати
ви могли не чути
та Вона вас слуха
щоби вас — почути!
19.08.2022, Преображення Господнє,
з причастям!
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
* * *
Слову, Хлібу з Неба,
що нас спас і спасає тепер,
присвячується
Чи хліб петльований ви,
чи ви того не знаєте?
Залізьте на черінь
та не на піч —
а глибше — в піч
ви ж десь тіла свої в екзамени
вкладаєте...
Долине Богу серця річ??
В найглибшім серці
є допоки —
кружелиця-хапелиця кругом! —
там спокій
там радість з Словом випікаю
ви випікайте
Мовчіть. Не говоріть —
чого не знаєте.
І що вам з зір іще
поізрекають...
Зійде із вічних лиш Небес
лиш вічний Хліб
думки і повтікають!
й тільки на страшному Вогні
на верхотічному Вогні
хліб новий і надмисленний
в Києві, а дуліби і в Русі,
вщерть випікають!!
17.08.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Хресту Господньому присвячується
Хоч що збирай в пучки,
ти ще красивий, світе,
бо Перший Спас —
всього є про запас
і дощ, і спека, й грім,
і вітер —
і починаються проводи літа...
До давніх прямував
Господній Хрест
і запинав
і тамував
усяких
різне
бідоголосіння
й прийшло спасіння
В церкву виносять Хрест
це й на усі простори
хто в горі
чи поза собою
та й надворі
завжди розчулених
й проникливих
привітних
і так по всьому світі:
у всіх співають руки
із трудових —
і в одягах святкових
хорів!
але
в кого контузія
хто був іще нізвідки хворим
або хтось в горі
або — розключення і розпросторення!!!
це й на поморів
й хто твердий з жилкою
й хто ще хитається у морі!!
чи ти не приспаний весь, світе...
Хрест заздоровлює цей провід літа —
бо то не мідь
в Хресті — серця говорять
то хай ікається,
то всіх ми згадували морем-світом!!!
14.08.2022, свято
Винесення Господнього Хреста,
в народі Медовий Спас,
з причастям,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Душа компанії — Микола
Миколі Лучкіну, —
другові в наших
спільних польотах,
присвячується з любов’ю
Так казав святий Григорій
Палама:
тільки Мати Божа
помогла б
занебесне написати!..
Самому надіятись — катма.
Змилуйся, Маріє,
нам
Миколі надіслати б ...
Щонайпершому приснився він — пілоту,
й натякає:
там бензин на твоїй «Дельті»
підтікає!..
Той знайшов і
відремонтував
та й розповів пілотам —
тепер знають.
Друге. Це являється у сні
і каже доці:
«Дочко!
в тебе небезпечно хворі очі,
друг Віталій дасть
тобі на операцію, прийми як
ніби
Миколай дав.
Буде — точно.»
І отак спасли.
Всяк Микола — поміч! дружба!
й точність.
І — Авраменко Наталі: «Перестань ти!
Думаю, ну — завітаю!!
Це ти всі завдання з математики рішаєш??
щось лиши й синам,
чи ти не знаєш?..»
...Несподівано я бачу:
він в красивому — але в холоднім краї!
і в якійсь холодній «бобочці»...
й немов
чекає...
Я — враз асигнацію виймаю —
і даю ,
і він бере, і усміхається, і — промовляє:
«Роби так почастіше!»
Раптом згадав я:
було, за упокій душі його
подав...
О мій Миколо!
у Церкві мало лиш
за себе дбав!!!
усіх любив — усі й любили:
сльоза — подасть же душі сили!..
Це ж Миколай:
для усіх поміч...
11.08.2022,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
Радістю ділитись — ЗБІЛЬШУВАТИ РАДІСТЬ!
(Переклад вогнеслів ПРО ХРИСТА з книги «Дневники» о. Олександра Шмемана)
Пн., 26.03.1973
Більшовизм вже і зараз — національна російська влада, як суть емігрантського націоналізму і антикомунізму — більшовистська. І в того і в іншого більшовизму тільки один ворог — свобідна людина, особливо ж свобідна «в Христі», тобто єдино справді свобідна. Підсвідома ненависть до Христа, який вічно судить «Церкву» и «велико-го інквізитора» в ній.
Пт., 13.04.1973
Христос нам явлений як дитина і як дорослий, який несе Євангеліє, тільки дітям доступне. Але Він не явлений нам як молодь. Ми нічого не знаємо про Христа в 16, 18, 22 роки! Дитинство вільне, радісне, в прикрощах, правдиве. Людина стає людиною, дорослою в хорошому значенні цього слова, коли вона сумує за дитинством і знову здатна на дитинство. ...В дитинстві ніколи немає пошлості.
Чт., 27.09.1973
Сутність християнства мені завжди, з дитинства, бачилась в тому, що воно не розрішає проблеми, а знімає їх, переводить людину на той план, де їх немає. На тому ж плані, на якому вони є, вони тому і є, що вони нерозрішимі. Тому християнство є завжди проповідь — тобто явлення того, іншого, вищого плану, самої реальності, а не пояснення її...
Я впевнений, що справжня проповідь є завжди (про що б вона не була) водночас і відповідь на них («стани»), і їх зцілення. Бо вона завжди є проповідь про Христа, а все це «знімається» тільки Христом, знанням про Нього, зустріччю з Ним, послухом Йому, любов’ю до Нього. Якщо ж проповідь не є все це, то вона і взагалі непотрібна. І сила її в тому, що справжній проповідник і до себе звертає проповідь — на свою зневіру, маловір’я, теплохладність і т.п. І що ж до цього можуть додати розмови?
Вражає, як люди, які «цікавляться духовним життям», — не люблять Христа і Євангеліє. І зрозуміло, чому: там нічого не сказано про «духовне життя», як вони його розуміють і люблять. Де це я читав, що саме про таку духовність притча Христа про очищену кліть, яку займають ще гірші злі духи? Грішник кається і навертається. Лжедуховний засуджений на загибель: це і є хула на Святого Духа. Як все це страшно! Я з усією силою відчуваю, що одна з головних небезпек завжди і скрізь — псевдорелігія, псевдодуховність... Взагалі «псевдо» (псевдобогослів’я, наприклад...)
Пт., 02.11.1973
Я глибоко переконаний, що справжнє релігійне по-чуття абсолютно несумісне ні з яким «прикрашанням», ні з якими благочестивими словесами. І коли християнство стає прикрашанням, а не красою, благочестям, а не вірою, воно видихається.
Ср., 28.11.1973
Від усього цього іноді страшне бажання: бути вільним для життя. А це життя — дружина і сім’я (часу немає), друзі (часу немає), природа (часу немає), культура (часу немає), і все це саме від Бога — дар і до Бога — освячення, вдячність, путь, причастя... Жити так, щоби кожен відтинок часу був повнотою (а не «метушнею») і — від того що повнотою, тим самим — і молитвою, тобто зв’язком, віднесеністю до Бога, прозорістю для Бога, який дав нам життя, а не метушню.
Пн., 03.12.1973
Сучасний світ — «вільний» тією ж мірою, що й «тоталітарний», — більш за все ненавидить ієрархію, еліту. Тому що ненавидить всяку «вертикаль», саме відчуття вищого і нижчого. Світ полюбив «нижче», але зовсім не за «страждання», не із-за справедливості, а із підсвідомої або свідомої ненависті до «вищого» — до всякого без ви-ключення вищого. Диктатор — це прийнятно, тому що він «нижчий», у ньому кожен впізнає себе. Він завжди знизу (народ!), а не зверху. Христа зненавиділи, по суті, тільки за те, що Він «Сином Божим себе створив...», що Він — «нижчий», бездомний, смиренний — весь час говорив, що Він зверху, а не знизу.
Пн., 10.12.1973
І це залишилось назавжди: неймовірно сильне відчуття життя в його тілесності, втіленості, реальності, неповторній поодиничності кожної хвилини і співвідне-сення всередині неї всього. А разом з тим інтерес цей завжди був вкорінений якраз і тільки у віднесеності всього цього до того, про що не стільки свідчила чи нагадувала беззвучна меса, а чого сама вона була присутністю, явленням, радістю. Але що таке, в чому ця «віднесеність»? Мені здається, що саме цього я ніяк не можу пояснити і визначити, хоча, по суті, тільки про це все життя говорю й пишу (літургійне богослів’я). Це ніяк не «ідея»: відштовхування від «ідей», все зростаюче переконання, що ними християнства не висловиш. Не ідея «христи-янського світу», «християнського суспільства», «християнського шлюбу» і т.ін. «Віднесеність» — це зв’язок, але не «ідейний», а з досвіду.Це досвід світу і життя буквально у світлі Царства Божого, яке являється втім за посередництва усього того, що складає світ: фарб, звуків, руху, часу, простору,
тобто саме конкретності, а не абстрагованості...
І коли це світло, яке тільки в душі, тільки всередині нас, падає на світ і на життя, то ним вже все освітлено, і сам світ для душі стає радісною ознакою, символом, чеканням.
... і краса Парижу — з «віднесеності». Вона не самодостатня, не торжествуюча, не світостверджуюча, не «жир-на». По суті, така, якою тільки й може бути краса у цьому світі, в якому був Христос.
Пт., 14.12.1973
«Він не мав особистого життя», — говоримо ми з похвалою. А насправді це глупо і сумно; і той, хто не мав особистого життя, врешті решт нікому не потрібен, бо людям один від одного і один в одному потрібне життя. Бог дає нам Своє життя («щоб мали ми життя за життя» — Кавасила), а не ідеї, доктрини і правила. І спілкування тільки в житті, а не в справах. Тому-то дім і не суперечить «tout est ailleurs» (все там, все інше), який суперечить майже усякій діяльності. Дома, коли все «зроблено» (прийшов з роботи...), воцаряется саме життя, але воно-то й відкрите одне — « іншому, іншому, іншому». Христос був бездомним не тому, що зневажав «міщанське щастя», — у Нього було дитинство, сім’я, дім, а тому, що Він був «вдома» скрізь у світі, Його Отцем створеним як дім людини. Тільки «дому» (не державі, не діяльності і т.п.) можна, за Євангелієм, сказати: «Мир дому цьому». Ми не маємо «тут перебуваючого града», тобто не можемо ототожнити себе ні з чим у світі, тому що все обмежено і всяке ототожнення стає — після Христа ідолопоклонством, але ми маємо дім — людський і дім Божий — Церкву. І, звичайно, найглибше переживання Церкви — це якраз переживання її як дому.
Завжди те ж саме, завжди і насамперед саме життя (відправа, вечір, ранок, свято), а не діяльність.
Чт., 24.01.1974
В нашому світі усяка релігія без Христа (навіть християнство, навіть Православ’я) є явище негативне и навіть страшне, і навіть доторкання до неї небезпечно. Її можна вивчати для кращого розуміння християнства, або, краще сказати, Христа. Але сама по собі вона не може бути «спасінням», що б не розуміти під цим словом. Цього не бачить, не відчуває Еліаде. Як не бачить і того, що Христос є водночас и здійснення тієї «сакральності», в якій він справедливо бачить явище для людини не «історичне», а онтологічне, основну для неї «структуру», — і її долання, без якого релігія неодмінно «розкладається» в дещо демонічне.
Ранні християни: Тіло Його на престолі, тому що Він посеред них. Теперішні християни: Христос тут, тому що Його Тіло на престолі. Нібито те ж саме, а на ділі та основна різниця, яка відрізняє раннє християнство від нашого, різниця, про яку чомусь не знають, яку чомусь не розуміють богослови. Там все від знання Христа, від любові до Нього. Тут — від бажання «освятитись». Там до причастя приводить слідування Христу і з нього витікає слідування Христу. Тут — Христос майже «ні при чому». Це майже дві різні релігії.
Пн., 03.08.1936
Подумати і вникнути: «немочі немічних носи і так виконаєш закон Христів». Отець Іоан Кронштадтський — «так звана світська література зовсім чужа християнському духу. Вона навіть соромиться духа Христа».
Пт., 15.02.1974
Тільки в Церкві можна знайти повний образ Христа. Це і є діло богослов’я — і більше нічого. Але його однаково затуляють і «піп», і «богослов». Один зробив ставку (безпрограшну) на вічну потребу людини в «священності», інший самого Христа перетворив в «проблему».
Чт., 14.03.1974
Що це «казенне» християнство видихалось, кінчається, випадає з історії — в цьому, мабуть, не можна, та й не треба сумніватися. Це криза, але в позитивному, біблейському смислі слова. «Проходить образ світу цього», і казенне християнство, яке зв’язало себе з одним його образом, ніби «непроминальним», тому-то й повинно, тому-то й не може не звільнитися від цієї своєї казенщини. Але для цього воно мусить «всього тільки» стати самим собою. Зараз наявні — дві реакції на кризу. Ті, для кого світ кінчається тому, що один «образ» його, самим же християнством абсолютизований, дійшов кінця. Ті, хто вже готовий абсолютизувати новий його «образ», до того ж ще невідомий, який тільки встановлюється.І тут, і там відсутність «пророцтва» як розрізняння, розуміння, передбачення, прочитання волі Божої і волі диявольської. Одні романтично дивляться в минуле, інші, так само романтично, — в майбутнє. Але минуле як минуле — тоб-то неусвідомлене, абсолютизоване, не втілюване в теперішнє — тільки важкість, тільки ідол, трунок, що отруює організм своїм власним розкладанням. А майбутнє як тільки майбутнє є втеча із теперішнього, «мріяння» і «перелесть».Для християн те, що долає минуле як минуле і майбутнє як майбутнє що дає їм реальність, але і звільняє від них, це — Христос, Котрий «вчора і сьогодні і навіки Той самий»
«Він прийшов до Церкви...» Двозначність, небезпека цього вислову. До Церкви можна прийти з тисяч причин, багато з яких зовсім не позитивні, навіть небезпечні. Треба «прийти до Христа». Павло навернувся до Христа, а не до «церкви», тому й Церква для нього була тільки і цілком життям з Христом і в Христі. Але от росла, росла і виросла в історії «Церква» сама по собі, яку можна любити (навіть «закохано»), до якої можна «навертатися», якою можна жити, але окремо від Христа...
Чт., 02.05.1974
Насправді, звичайно ж, смирення як раз Божественне, і його як Божественне, як суть Божества являє Христос. Слава і велич Божа — у Його смиренні.
Але це основне духовне непорозуміння — про онтологію смирення — більше всього живиться самою релігією, більше того, є відправна передумова релігії, зруйнована Христом, але яка вічно відроджується в релігії, в притаманному їй «антропологічному мінімалізмі».
Пн., 18.11.1974
Тоді як смисл християнства в тому, щоб бути правим і
поступитись, і в цьому дати засяяти перемозі: Христос на хресті — і «воістину Чоловік цей син Божий...». Чому пришестя у світ Бога в образі Немовляти не тільки «кеносис», але й «найадекватніше» Богоявлення. Ось тому в ньому настільки очевидна, настільки божественна — непотрібність сили, слави, правоти, прав, самоутвердження, авторитета, влади, всього того, що потрібно тільки там, де немає, істини, і що, тому, не потрібно Богу.
Ср., 26.03.1975
...має смисл на землі тільки те, що перемагає смерть, і не що, а Хто — Христос. Що є тільки одна безсумнівна радість: це знати Його і Ним «ділитись» один з одним. В останньому смислі все решта неважливо.
Велика середа, 30.04.1975
Мені якось очевидно, що після Христа — і це означає: в «цивілізації», Ним відміченій, яка із християнства так чи інакше виросла, — ставлення до Христа складає абсолютне внутрішнє мірило. Саме тому ми можемо розрізняти пошлість, дріб’язковість, недоброякісність всередині культури (і тільки, мабуть, всередині нашої християнської культури). «Чертог Твій бачу, Спасе мій, прикрашений і одягу не маю, щоб увійти до нього» — ось, по суті, єдина трагедія після Христа, і все те, що їй непричасне, — пошле в найглибшому значенні цього слова, тобто заражене чимось бісівським. Тому що пошлість — це «аура» диявола, це протилежне «святині». Пошлість — явище суто «християнське», неможливе, мені здається, поза християнством. «Отче праведний! І світ Тебе не пізнав!» — ось єдиний «відчай» Самого Христа.
Пн., 27.10.1975
І знову і знову переконання в страшній, демонічній двозначності релігії і так званого «релігійного досвіду». Мені іноді здається жахливо очевидним, що все те в «релігії», що не від Христа, не в Ньому, не через Нього і не до Нього, — все від диявола. За Євангелієм від Іоана, Дух Святий «коли прийде, звістить світ про гріх». Гріх же в тому, що не вірують в Христа. Тому гріховно називати гріхом будь-що інше: гріх — це не «перетворити» релігію в знання, любов і життя Христові...
Сб., 01.11.1975
Думаючи вчора про останню розмову з С.М., мені здалося, що, можливо, схему «внутрішнього влаштування» можна було б уявити в деякій знову-таки «триєди-ній» інтуїції, в постійному зберіганні навіть не свідомістю, а саме нутром, душею наступних «віднесеностей»:
«Космічна» — це саме відчуття життя тут і зараз, це зберігання душею спілкування з космосом: природа, «цей» час, світло, сам в усьому цьому. Це протилежне — відділенню, відчуженості, ізоляції. Світ — як дар, що постійно дарується і постійно приймається. Вдячність. Радість. І в цьому сенсі — саме життя як молитва.
«Історична». Це — внутрішня віднесеність до своєї справи, місцю, покликанню; це послушання, смирення, готовність, знання небезпеки, спокус, боротьби, «пильнуйте, яко небезпечно ходите». Тут молитва про допомогу, молитва-екзорцизм, молитва-прояснення («дай силу прийняти...»).
І, нарешті, «есхатологічна». Віднесеність до останнього, що бажане і очікуване: «Нехай прийде Царство Твоє...»
Мені думається, що якщо зуміти дійсно жити цією «триєдністю», то в ній і розв’язання «проблем», які всі — або від випадіння однієї з «віднесеностей», або від їх «збочення». Але якщо віра наша — космічна, історична і есхатологічна, то такою ж має бути і наша «духовність». З’єднує ж ці три в одне Христос, бо «віднесеність» і є «впізнавання» в кожному з цих дарів Христа, «модуса» Його явлення нам і перебування з нами. Все відчути, прийняти і пережити як Його ікону (символ, знак). «Засвідчується» ж все це Євхаристією (тобто Церквою).
Пн., 08.12.1975
Є тільки одна криза — блага і спасительна. Це — Христос, тому що тільки з цієї кризи ллється благодать і свобода.
Пн., 08.03.1976
...все самоочевидне (релігійне) недоказово. Бо самоочевидність вкорінена в «світлому знанні», в причасності «уму Христовому». А доведення, щоб бути доведеннями, мусять розгортатися в темному знанні, в логіці «світу цього». А в цій логіці «світ цей» завжди сильніший, бо він і логіку цю винайшов для самовиправдання. Христос сповіщає нас про гріх. Без Христа гріх є всього лише «проблема», і її із захватом вирішує світ цей, причому рішення це завжди «ліберальне», «терпиме», «любовне», «позитивне»... Жах сучасного християнства тільки в тому й полягає, що воно цю логіку прийняло і нею міряє й судить віру... І виходить, що «світло, яке в нас, — тьма»...
Пн., 12.04.1976
Віра в воскресіння Христа починається з віри в Христа, а не навпаки. Ті, які не вірили в Нього, не повірили, не впізнали воскреслого. Воскресіння Христа не чудо. В нього неможливо повірити, якщо не сказати: «Ніколи не говорив чоловік так, як Цей Чоловік», якщо не прийняти Христа. Прийняти ж Христа — це знати, що Він воскрес. Ми віримо в Христа, ми знаємо, що Він воскрес.
Пт., 17.12.1976
Треба було б спитати [себе]: чого хоче від мене Христос? І чи роблю я хоча б частково те, чого Він хоче?
Велика середа, 06.04.1977
І врешті решт все приходить до того ж самого: все в світі цьому, що не «віднесено»і не «відноситься » постійно до головного, до «єдино потрібного», — порожнє, непотрібне, шкідливе. Христове «шукайте перш за все Царства Божого...» є основний методологічний принцип, єдина можливість...
Світлий понеділок, 11.04.1977
Писати про все це не можна і не треба. Тільки гостре відчуття: все це , дійсно і тільки, милістю Божою, це руйнування смерті в нас. Бо, звичайно, сенс Пасхи, а значить і Церкви — в руйнуванні смерті. — Триваюче зішестя в пекло — Життя. І дар нетлінного життя. Тому і всі наполегливі «воскресни», «возстань» — це не «інсценування» минулого, не «символізм», а моління про те, щоб все це звершилось і звершувалось в нас і з нами, в Церкві, в світі. «Смерті царство руйнуєш...». Пасха — це передавання нам змісту віри як сили, як радості, як реальності, як Царства. Тільки від нас залежить «воістину воскрес» — від нашої віри, від міри нашого самоототожнення з «Царством смерті», в яке зійшло Життя, щоб його зруйнувати.
Сб., 07.05.1977
Знову подумав про «кризу» і «пророцтво». Пророцтво це має бути про Христа. Не про «Ісуса», не про «релігійне відродження», не про «молитву» і «духовність», а про Христа, яким він явлений в істинно кафолічній, істинно православній вірі. І це означає, звичайно, розкриття цієї віри. Не повернення до Отців або елінізму, а, в якомусь сенсі, «подолання» усього цього, «оболонки» традиції — розкриття самої Істини, самого Життя, дарованих в Христі.
Ср., 11.05.1977
І яким зрозумілим, потрібним стає мовчання Христа про все те, що так пристрасно цікавить нас: про державу, про релігію, про історію, навіть про мораль. Він завжди говорить мені і про мене, тільки це Його «цікавить». І тому Він спасає мене — не Росію, не державний устрій і ніщо інше.
І тому усяка боротьба, крім внутрішньої, усяке «анти» — завжди має, несе в собі початки найстрашнішої — «духовної» — поразки...
Христос і «я» людське: «Я бачив тебе під смоковницею». Про це ніхто нічого не знає, але тільки тут все вирішується.
Ср., 05.10.1977
Думав — у зв’язку з єврейськими протестами проти політики Картера на Близькому Сході: всякому націоналізму зазвичай притаманний антисемітизм. Між тим як єврей являє собою межу, саму суть всякого націоналізму — тобто обожнення нації, ідеї, що суть релігії в служінні народу. Наше служіння Богу, служіння Богу «нашому» — як легко, як непомітно перше переходить в друге, і при збереженні всієї християнської «видимості» стає ідолопоклонством. «Стійте в свободі, яку дарував нам Христос» — ці слова для мене все більше, все сильніше стають «ключовими» для всього в житті.
Пт., 16.12.1977
Християнство вимагає, абсолютно вимагає простоти, вимагає «світлого ока», «зрячої любові». Воно спотворюється скрізь, де є надрив, де «єство на крик присилується». А все це, на жаль, неможливою мірою притаманне нашій епосі, пронизує собою нашу цивілізацію. Людина втратила здатність замилування, і все для неї стало «проблемою». Треба піти, вийти від і із «проблем», і це означає — очистити зір, очистити душу від всього цього нездорового збудження.
Чт., 30.11.1978
Як смерть і страждання Христос не знищив, а «подолав», тобто зсередини радикально перемінив, з поразки зробив перемогою, перетворив, так і релігію він «перетворив», а не зруйнував.
Пн., 05.02.1979
...Захід збанкрутував, і це — незважаючи на всі технократії. Він не має до чого кликати третій, четвертий або ще якийсь «світ», що пробуджується. Причина цього, мені думається, проста: у «білого» світу нічого, в сутності, не було як «мрії», окрім християнства, можливо, навіть краще сказати — окрім Христа. Тільки навколо Христа як осереддя набували змісту і свобода, і культура, і технократія і т. ін. Але Захід відмовився від Христа і християнства, відмовився в ім’я ним же, тобто християнством, посіяних «свободи» і т. ін. Маркс, Енгельс, Фрейд — етапи цієї відмови. І відмова ця — втрата душі. Все стало гнити, в усе ввійшла «смерть». Відмова від християнства, від його бачення, і перш за все відмова від нього самих християн.
Єдиність християнства — це «іманентність трансцендентального» і, зворотньо, «трансцендентність іманентного». Христос не для політичної свободи, не для культури, не для творчості, Він трансцендентний по відношенню до них, але, так би мовити, зсередини, і тому їх самих робить шляхом до трансцендентного.
Чт., 22.02.1979
«Смерть» християнства. Це звучить страшно. Але чи так це? Мені весь час «здається» (і це якесь внутрішнє світло і радість), що «смерть християнства» потрібна, щоб воскрес Христос. Бо смертельна слабкість християнства тільки в одному — в забутті ним, у винесенні ним «за дужки» Христа. Але ось в Євангелії Христос говорить завжди: Я. Говорить про Себе, що Він повернеться зі славою, Він буде царювати, Його потрібно любити, чекати, Йому і про Нього радіти. Коли від християнства — от як вже зараз — «нічого не залишиться», видним знову стане тільки Христос, а з Ним «нічого не вдіяти» ні революції, ні ісламу, ні гедонізму, ні фемінізму... Ось час для молитви: «Так! Гряди, Господи Ісусе...»
Пн., 02.04.1979
Але хіба Христос не також — «харизматичний вождь», хіба віра Йому, віра в Нього не передує прийняттю Його заповідей? В чому тут корінна різниця, яку все менше й менше відчувають і усвідомлюють сучасні люди? Чи не в тому, перш за все, що Христос як раз і не хоче, й не шукає ніякої влади над людьми, відкидає весь час спокусу перетворення людей у натовп, в колектив, у сліпу слухняність? Чи не у відмові, далі, від ототожнення Свойого діла з будь-яким земним «проектом», чи не в утвердженні постійному трансцендентності цього діла — заклика до Небесного, до Царства не від світу цього? Тільки два полюса: конкретна любов до ближнього зараз і тут (зцілення, насичення і т.д.) і пошук Царства Божого і життя вічного. Повна байдужість до «поточних проблем», ніби презирство до них — «віддайте кесарево кесарю...» Ваше служіння світу, — говорить Христос, — в повній свободі від нього, і в цій свободі — ваша над сві-том перемога...
Вт., 23.10.1979
Таємниця Христа: віддавання себе цілком кожному...
Нд., 02.03.1980
Абсолютна вірність потрібна, необхідна — тільки по відношенню до Христа. Це свобода не від світу, а в світі...
Ср., 12.03.1980
Якщо продовжити вчорашні роздуми, то чи не приводять вони до сприйняття і смерті як дара, тобто знов-таки як зустрічі, як останньої, вирішальної зустрічі з тим, що одне, врешті-решт, «животворило» життя, відкривалося в ньому, робило його даром. «Для мене життя — Христос, і смерть — надбання», — говорить апостол Павло. Так, якщо життя стає, і тою мірою, якою воно стає, — Христом, якщо Він є той дар, в який весь час перетворюється життя, то тоді смерть є надбання, благословенна умова того лицем до лиця, спрага якого і є життя в «світі цьому». ... Свою вічність ми знаходимо тільки тут. І християнство стверджує, що знаходимо ми її в Христі. Він для того прийшов до нас, в це життя, щоб воно стало зустріччю з Ним і в цій зустрічі закладеною спрагою останнього здійснення, останньої зустрічі з Ним — в смерті. Вона стає «надбанням»... Звідси — самоочевидність умови: « Якщо любите Мене...». Любити ж не можна ні «вчення», ні «заповідей», ні «обіцянь». Любити можна, тільки якщо є зустріч, якщо Христос став «даром» всього в житті.
Вт., 20.10.1981
Соціалізм, кажуть, проти «приватної власності», а цьому і Христос вчив. Але це і є «фокус» соціалістичного зла. Бо Христос вчив не тому, що світ є колективна власність, а тому, що він, світ, — Божий. Не кажучи вже про те, що поняття «колективної власності» абсурдне, бо суперечливе. Власність може бути тільки особистою. І одкровення Христа в тому, що кожному дарує світ у «власність» і таким чином кожного робить співволодарем світу з Богом. Справжня власність — у визнанні всього Божим даром, шляхом до спілкування з Богом. Володарем світу, царем його може бути тільки особистість. І всякий колектив є завжди, тою чи іншою мірою, крадіжка. Крадіжка у Бога. Крадіжка в людини.
Пн., 01.03.1982
...Сучасна людина сприймає Церкву, християнське вчення як систему якихось незрозумілих, а тому й безглуздих можна і не можна.
Християнство спасає світлом і радістю пришестя у світ Христа. Він є спасіння. І тільки це знання пояснює, осмислює всі «можна» і всі»не можна», бо всі вони — по відношенню до Христа, по відношенню до єдиного вибору в Христі або поза Христом...
Пт., 02.04.1982
Христа вбила і Христа вбиває релігія. Релігія ж – це той «орган» в нас, який, як це не дивно, водночас підсилює і приховує від нас наші найглибші пристрасті й гріхи: гординю, фарисейство, самовдоволення, самозамилування і т.д. Релігія є постійне наше самовиправдання перед Богом, замазування для самих себе наших гріхів і спокус.
...........................................................................................
Ну, добре, ми живемо в страшному світі. Але ж не страшніший він, ніж тоді, коли розпинав він Христа? Що можна додати до цього жаху, до цієї «страшності»? І чи не для того віддав Христос Себе на розп’яття, щоби могли ми ходити в оновленому житті? Житті, а не релігії — від страху, законництва, влади котрої «звільнила нас Спасова смерть». Що робили вони в проміжках між «ви-конаннями» Церкви — за трапезою Христовою, в Його Царстві? Жили, кожен — тим життям і тими обов’язками, які дав кожній людині Бог.
............................................................................................
Те, що — для прямування за Христом — потрібно «відкинути», Христос ототожнює з майном і сім’єю. І дійсно, в упалому світі це ті два тягарі, які заважають людині, зв’язують її, є перепонами прямуванню за Христом. Бо вони стали «ідолами». Але тому-то й говорить Христос про них, що саме в спотворенні двох цих основ-них «координат» життя розкривається вся глибина падіння людини і світу, відпадіння їх від Бога. Бо в тому-то все й діло, що і майно, і сім’я — від Бога. При створенні світу Бог дає його у володіння людині («як царя творіння...»), [робить] її — людини — майном. І при створенні людини створює Бог жінку, бо недобре бути чоловікові одному. Але тоді в тому й полягає падіння (первородний гріх), що світ як «майно» захотів чоловік для себе, а не для Бога, для життя в Ньому, і жінку зробив об’єктом любові, відірваної від любові Божої, знову-таки «для себе». Але от сам Христос віддає, відкидає життя — але для того, щоб воскресити його, звільнити від смерті, щоб перестало воно бути саме джерелом смерті, щоб воно, життя, воцарилось і була «поглинута смерть перемогою». Чи означає це, що Він закликає нас до самогубства? «Відкинути» світ, роздати «майно», «залишити» сім’ю — все це означає тоді не ототожнення їх зі злом, яке треба «відкинути», а означає звільнення і переображення їх в те, чим і для чого створив їх Бог. Як той, хто «роздає» своє майно по-справжньому збагачується, бо знову світ — той, який роздає, віддає — робить Божим, так і «залишення» сім’ї є її воскресіння, очищення, переображення, а не «знищення». Бо як могла б Церква звершувати таїнство шлюбу, якби шлюб був «злом»? Але шлюб тому й таїнство, що в ньому звершується віддача його Богу, Христу, Духу Святому... Тут все світло, як і в заклику Христа — роздай, залиш...Все позитивно, все світло — а не тьма і руйнування.
Пт., 09.04.1982
Шукаючи сьогодні одну цитату в Євангелії від Іоана, прочитав в прощальній бесіді всі втішання Христа. Вони не побачать Христа і тому «сповнилися печаллю серця ваші». Але «Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас...» і т. д. І ніби миттєва блискавка: все в християнстві залежить від любові до Христа. Смерть — зустріч з Ним і тому вся — радість... Але, Боже мій, які ми далекі від такої любові. Любові, якою Він переміг смерть, любові, котра в нас перемагає смерть...
Велика п’ятниця, 16.04.1982
Як «можна» полюбити Бога, де locus цієї любові?
В Його саморозкритті, самоодкровенні нам в світі і в житті.
Вершина і повнота цього самоодкровення — Христос.
Все — «віднесено» до Нього. Для цього втілення, входження у світ природи, часу, історії.
Отже, любов до Бога — Христос.
Радість про Нього.
Любов до Нього.
«Віднесеність» всього до Нього.
Збирання всього в Ньому.
Життя Ним, впізнавання Його в усьому Духом Святим.
Церква: можливість і дар цієї любові і життя.
Амінь.
Пн., 10.05.1982
Гординя, плоть, лінощі: триєдине джерело гріха, три основні виміри упалості світу й життя. І руйнуються вони тільки Божественною любов’ю, яка виливається в серця людей: любов — смирення, любов — чистота, любов — ділання. «Якщо любите Мене...».
«Самі себе і один одного і все життя наше [Христу Богу віддамо]...»
Ідея перекладу і євангелізації — Ігор Шевчук
28.07.2022,
свято хрещення Київської Русі
рівноапостольним кн. Володимиром Великим
...нагадаємо собі істоту Божого Царства. Кажучи коротко – це зв’язок, спільнота любові людини з Ісусом. Бог дав нам життя і хоче щоб ми цілу вічність були з Ним і насолоджувалися Його любов’ю. Оскільки Бог є любов’ю, Він є найбільшим скарбом для нас. Адже любов – це найважливіша цінність для людини, вона робить повноцінним наше життя. Тому боротьба за Христа і Його любов потребує багато зусиль.
(Отець Михайло Чижович)
...увесь процес мандрівки віри – це любов. Саме любов штовхає Ісуса йти до своїх учнів (по воді - І.Ш.) (читай – зійти до людини); саме любов відганяє страх учнів перед привидом, бо де є любов, там страху немає; саме через любов Христос запрошує Петра вийти йому на зустріч, тобто наслідувати Його; саме любов втихомирює навколишні пориви вітру та бурхливі хвилі життя, саме любов подає руку тому, хто засумнівався і втратив віру та надію. Саме любов рятує! (Отець Іван Вихор)
Нам байдуже до невіруючих людей:
Якщо твердо віримо, що люди потребують особистих стосунків з Ісусом,
і водночас не розповідаємо про це іншим, то чи насправді ми у це віримо??
Ми «забуваємо» про наше спасіння:
Коли Ісус стає для нас рутиною – тобто наша пристрасть до Нього
перетворилася на щось посереднє – ми не будемо пристрасно розповідати іншим про Нього.
(Чак Лоувлес, професор)
Росію чекає капітуляція.
Не хочуть біси слухати. Іншим - затуляють.
" І в не особливо розумних російських громадянах та "ура-патріотах" уже починають закладатись сумніви, що війна може закінчитись не так, як їм обіцяли." (ТСН, 11.08.2022, !)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022
* * *
Кості мої прокинуться —
і блищатимуть
фанфарами в тілі
В тілі я
з Тобою,
Боже, в ділі
Тілом я
з Тобою,
Боже, в ділі
10.08.2022,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022
Великомученику і цілителю
Пантелеймону
в любові присвячується
Що і коли хто сказав
Те, щоб Ти того не знав?
Ремствуючи — водоспад
чи не знав
Хто весь озон
висотою вказав?
Грізна гроза!
є як дух — тонкий сон...
Хто ж
вдихне в них — і Вогонь
й сон, й озон?!
хто ж то красою
Безмежжя подав
перш, ніж вік
в Тебе не взяв??
Боже,
Ти взяв
море тіл
у віки
з блиском
товчуть — землю й діл
блискавки!
Вдячність!
Творчість! —
Огонь! — й цей озон —
Це не сон.
Творчість палає
кружляє в тілах!
в унісон!
Божа
жила
що здригнулась в тілах
й ожила!! Й в них пала!!
Бахкає в небі
потуга!
мала й
немала!!
Вся моя сила — Христос!
Життя в стос!
Коб ще дитина
тепер ожила!
Господи!
дав наступати
Пантелеймону
на Змія
усякого зла!!
09.08.2022, свято
вмч і цілителя Пантелеймона,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Пресвятій Богородиці Марії
і Серафиму Великому
з трепетом
присвячується
От погуляти нам на волі!!
Так Серафим сказав —
ним Бог прорік:
«Для вас я є живий
і буду, й так вовік!
І як з живим зі мною говорили —
то теж і тут!
Про що б ви не скорбіли, —
те горе принесіть з собою до могили,
і, як живому, припадіть і говоріть,
і зможе лихо відгоріть — й
розвіятись! Й те лихо — відлетить!!»
Був заборонюваний.
Був заборонений —
іще 70 літ.
Вже після житія у остракізмі.
І буде далі заборонений
при усіх «ізмах»!!
При совєтізмі,
війнах,
совєтізмі,
антисовєтізмі
і знову совєтізмі!!!
І Божа Мати між левітами
й пророками...
при всякому левіті
і майже контрабандному пророці —
лиш несе мир...
Й земні не змінюють світогляд
при голубому оці.
При голубому оці — у «світлі» зброї й НТР.
Вже колись знищиться — як це тепер.
Бо не у розвиток людини в Духові —
ще тягнуть, орють.
Горе.
Й горе.
Бо не в Христі і не з Христом — це горе.
У Христі — Дух,
Він від Отця.
Куди закотиться підводонька оця...
Й не туди роблять, орють, бо без Духа
сліпі,
не туди орють,
і ті що кажуть що вони зрячії
не зовсім орють, —
щож, є пункт
бо Серафим — переговорний
«Для вас я є живий
і буду, й так вовік!»
І що сказав?
Що Сам Отець прорік —те й Син казав,
і Слави Дух —
знов пече
очі,
і що сльоза знов
до повік.
Що він прорік?
Отцю Кронштадському —
і революції й в зірках кнури,
і війни,
і знов в зірках кнури,
70 літ — й нема кнурів,
та возродилися совєтсько-царськії кнури.
Я в стисненнях так
спалюю і переплавлюю —
що й діаманти
сиплються
і адаманти
з принуканих
небес й земель — й кнури
ще випадають
в Емірати,
тож Емірати — це є духом помирати:
це в вічну смерть є помирати.
Світ без Христа —
абсурд
і деза
а, головне, протези
електромеханічні всі протези
є електронні — й нано — й далі — всі протези
на свідомість — на свідомість
і на совість — що ж, на совість...
Та є той Пункт
була там літургія і там буде літургія —
коли на всіх не буде в ділі
ані Москви ні Ленінграда
Саров — Четвертий вибір! —
Її
що більша всього світу
і усякої надії!..
Бо всі роздолля — це принада
а Це Богиня,
сама Правда.
Вона — є Бог за благодаттю,
наша, земна. Вона —
й Китай так перемінить!
як Богу треба
і Індію теж перемінить! —
як Богу треба
а де в громадах
ще не в Христі?
Цариця землі й Неба.
От Велич!!!
31.07.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
Поема
Слову-Богу Ісусу Христу
улюбленому завжди
присвячується
Серпень вирішив
одстрілятись за липень
Блискавки гавкають сухо
ніби до хмар
випадково прилипли!
Дощ не знав чи він випав! —
грубий!
падає грубість —
липам на пипи
аж ллється по пипкам
так вже й космами
жесть
диво жестяне — хлипа!
чудо!
машини — жесть
хлипають!
дашки кукурікають —
дахи од несподіванки теж —
хлипають
звір ще є?
в космах звір —
хлипає
серпень приступив стріляти
за брата липня!
світ відає що світ — противна зараза
я зараза
та мені свідчать діти —
я не противна зараза
за одним разом
всіх так підхоплюю за одним разом
що так є з Богом
і такі знаю Бога підкази
мене проситимуть як пігулки від сказу
і — уколи
хоч за найближчим
разом
і Бога — огром! складу від сказу
кругообіги
і водообіги
не занурюватимуться в аптеку!
Богом омиті овиди
овиди
овиди — і по зубах! —
спека!!
грім!
і хутко мовити
аж по писку —
хто ми — ви — ти
і аж у скельцях —
спека!!
аж з болем —
не встигнуть хутко мовити
всі не хутко мовити
зблиск!
з аптеки не їсти
з Бога їсти, покритки всього світу!
рівняйтесь, промоутери!
як я вас люблю
сяду в калюжу
щоб не промовити
бо
тут така ... Любов!! я ось інший дуже...
і тут водяного холодного
і гарячого наберуся
і пробуватиму хто ми — ви — ти
і хто хамовитий
каже — читаю серпень
хитро зєло обписаний
а — не молюся!
голова навбакир
висунусь — виписавсь
місячне зтемнення
висунувсь — виписавсь
зуби почистив —
і думками голюся...
ти що??
а лише не молюся,
так патлатий
запатланий —
і читатиму
чисті зорі
чистий поет
хто кого залапає?
хто ми — ви — ти
хто хамовитий
хто б перестав
щоб серпню став мовити
хто ми
а хто ви
хто я ми — ви — ти
хто в серпні і без Христа
той буде вити
мене проситимуть
як пігулки від сказу
а Христа — огром!
взнаєте промовчіть
від складу зразу ж!
07.08.2022, успіння правед. Анни,
матері Пресвятої Богородиці;
з причастям,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
Поема
Духу Святому
улюбленому завжди
присвячується
Легкий, веселий, живлющий,
Легкий на крилах —
бо Ти всюдисущий!
Радість і радість — і радість!
Словом явився мій градус!!
Словом проникну
і в Прадо
і в Празі
крізь вітражі
вкупі з Сонцем!
в
виголошеннях в більшому
разі!!
ох я незношений
тілом — незношений
вранці в юності сильно запрошений
і на вечір до світу запрошений
аби на дні стін кип’ятилася —
радість!
є куди діти
мій градус!!!
Бо — як то юність в Тобі
кип’ятили!
олене мій легкокрилий!!
леве, о ти легкокрилий!!
що по дахах
навіть тіні —
світити? — світились!!
з тінями барсом — і в світло і в тінь —
освітити б!!
Юність згори!
бо це є Твої крила!
Це лиш Європу мов в гратах —
в тінь-риштованнях
згасили,
нас не згасили!!
В рейнах і сенах погасли
згори сили
вийняті
трепетні —
як не просились!
й немає Європи
дзвони замовкли
їм язик — відкусили!
Амінь! і Амен! —
і кривулками
в кривопровулках
станули сили.
Вам, у абортних в провулках —
гулко!
і гулко!
Ехо в вухах є —
мов в дорогоцінних
шкатулках...
Юносте з Духом!
з радістю вічної юної сили!
що то?
не фіміам
в вівтарях — ванни
і під кришкою дещо
сокрили
і нагидившись —
перекусили
з Духом єднавчії жили
З тінями барсом — в світло і в тінь —
ми освітили!!
Леве, о ти легкокрилий!!
Олене й орле, завжди легкокрилі!!
Легкий
веселий
живлющий —
легкий на крилах!
Ти Дух Всюдисущий.
А Бог зробив
богослів’ям
летючий наш градус —
любові градус!
Боже, будь в мені,
Хай — радість і радість
й ще радість!!!
Юність, що зовні
хто мав —
Ти у серці вселив!
і всім вселиш!
Легкий —
веселий!
веселий — живлющий!
Легкість!
Ти є, Всюдисущий.
Є Кому градус
мені утолить!!!
Вам — коли??
06.08.2022,
свято першомучеників Бориса і Гліба,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022
Художество порятувань в зимі
(практика спасіння в миру)
Частина III
Слово з Духу (серця)
Найбільше прагніть святості Неба і його слова з серця (від Бога), читайте його, коли прийде, і перечитуйте найбільше його в глибину, аж до прямого сприйняття через дух: в горлі має ставати несказанно солодко — це ангельська їжа, це ваша їжа, якщо ви ангел на землі, ще й в страшному миру, а не схований світильник в монастирі... Бог справедливий — так і воздасть кожному.
Коли близький до досконалості в духові перебуває між багатьма людьми, то охорона його світлом-острівцем благодаті є зворотньою темноті людей: це як сонце в затемненнях різної густини.
Якщо ж спочиває, то зовнішні ментально-психічні енергії людинозвіра (сатани) поступово закривають його від сонця духу, тоді благодать Святого Духа є присутньою непрямо і дія її зменшена.
Можуть бути рецидиви самодіяльної творчості душі на сублімованих (переплавлених) статево-розумових енергіях в гортані: таке некероване гортанобісівство — замість слова з Духу (серця) внутрішньої людини і непорушно-спокійної радості від постійного єднання з Богом.
Тому, пробудившись, духовна воля його вже свідомо і сама собою знаходить молитовне єднання з Богом, полишаючи зовнішнє, як перешкоду безсмертному життю. (В світському є «ранок віддати Богу», що приблизно звершується за однієї умови: не допустити буденного мислення...)
Пробудившись і дихаючи світлом в єднанні з найвищою свідомістю — слід вести відповідний спосіб життя (чин) духу і душі — дихання цільною світлом-любов’ю.
Духовна любов до всіх внутрішніх людей і речей (це ж і до Бога) приносить світло внутрішніх знань, і навпаки. І в безмежному океані Єдиного все єсть вселюбов’ю, всевіданням і всеволенням водночас.
Нема слів, та й неправильно передавати обмеженими безмежне.
Одна лише присутність небожителя в плоті між людьми зупиняє агресію зовнішнього і пробуджує внутрішніх вічних людей. Вона, присутність, сприяє успішному перетіканню до Бога.
На нижчій сходинці вже ці пробуджені і успішні сприяють присутністю серед людей наступному перетіканню початківців: так всі рятуються, йдуть єдино в любові-світлі до Бога.
Хто найясніше знає — найясніше викладає, чим породжує любов (внутрішню), а любов — знання довершені духовні.
І так міра зцілення в Богові збільшується.
А тому збільшується щастя: повнота служіння-реалізації в Богові; повноти в світі зовнішньому нема.
Цар духу я, не вчора і не взавтра,
А завжди; так вічно вищі люблять:
Для мене все одне, і все прекрасне.
І так як сонце вічно сходить ясне,
Женучи з моря слизяви косяк
..........................................................
Коли в воронки, що жіночі лона
Наставили,
сиплеться з неба золотистий пил
Із зерен духу і простих лушпинь,
Що згодом мислять, ніби вони є
на світі...
та лише світ спокійний є — богів
...........................................................
Нестримного вогню ставання світлом
В мовчанні і в сердець паланні.
Готуймося: тільки біда навчить.
Той мудрий, хто, палаючи, мовчить
І заража любов’ю, ради Святого Духа.
Найвнутрішніше Слово позамежне небесно-несказанне — з першоджерела:
з Пресвятої Тройці.
Всякий святий і праведник явить, де джерело його слова, місце його, по духу видно. Зцілення (нерозвіяність), глибину мовчання з віданням — теж. Слово сходить в атмосфері таїни, прикрите, аби від жаху душа не захворіла, а зцілилась, загартувалась для несподіванішого.
Тут помоліться.
«Пресвятая Тройце, помилуй нас».
Можливо, навернетеся сильно до своєї внутрішньої людини і спрага до повноти щастя безумовного і безмежного скине пута зовнішніх умовностей. Справа в серці: дай Боже, щоб серце відкрилося на справжній звук (зерно) слова і виявилося добрим грунтом для таємного зародження Слова.
кого стрінеш ти Слово
хай лобатого
злого
крутого — поцілуй його
що є з того що — не цілувальник я
може статися з мого усього
зостануться гірлянди нових поцілунків
перш аніж прийде нам
сліпуче мовчання
кого стрінеш ти Слово
вузьколобого
терпкого
напівсвятого
то оплач його
що любові із того
що не плакальник я
може статися що із неспішного всього
наче голий із маку вискочить
дикий поквапливий плач
й зостанеться росою
перш ніж нічого не стане
кого стрінеш ти Слово
........................................
більш нічого не треба
поки в захваті
і під ноги взяті
з тобою ми
нічого більш не стане
коли возстанеш
Господи Слово я на тебе
гляну — ростуть вогненнії листки
всецілування
інакше всі тут засинають
Тонше проростання в найсокровеннішу Трійцю (і Слово з Першообразу) є в триманні духом пам’яті Божої в невідступному мовчанні і нерозвіяності.
Слово з Трійці не має потреби в уточненні: нема «слизькості» і «самовіднесення» від вісі: або воно є зразу з серця від Бога, або його ще нема в серці
і потрібно в благоговінні дочекатись.
Внутрішній голос в серці — це як пропозиція застрелитись зовнішнім головам,
бо видно, що вони нічого не знають в жахливій периферії, що вони неправильно зорієнтовані... Все земне втрачає обмежений зміст.
Трійця розвиває в людині: то переважні спрямування від Отця і Духа до Сина-Серця-Слова, то в його світлі — знову до Святого Духа і Отця, то спрямування до настільки сокровенного Христа, що і не скажеш.
Вище розпаду на мислеформи є буття цільного світла-вогню любові,
що його ніхто не витримає, крім зцілених Богом святих.
Мало хто сприйняв таїнство Спасіння в усю глибину Божества!!!
Непотрібен авторський стиль, коли говорить Бог.
Потрібно мовчати.
Коли вас матиме очищене серце — відчуватимете слово з Трійці (з серця): Христос дихатиме-любитиме в вас: такі чують-бачать спільним Христом. Вони входять в тіло Христове. Поза Христом спасіння нема. Відчуваєте?..
Нині — зеніт сатани (самоуправного мислення), сказав в найточнішому смислі...
Нікому зовнішньому казати, як каже Бог рятуватися нині в миру — у внутрішній людині.
Світ в останні століття настільки самозаплутався і розумом згіршився, що не може навіть взнати всього без допомоги серця, світ відійшов від Христа до матеріальності інтелекту — і не знає, що так йти до вишого світу — інтелектом — те ж саме, що пробувати жити в будинку, намальованому на папері...
Слово, якщо воно не з серця (Духу), а з душі (з гортані), має відповідністю непрямо Отця і Духа і описує творіння Тройці приблизно, хоч більш-менш випукло, але далеко від самої Тройці і точного слова її прямо з Духу (серця).
За складом воно буває художнім.
Слід молитися про більше до Богородиці, потім до Христа, потім — Тройці.
Слово з найсокровенніших складів Єдиної Тройці, якщо воно тільки з серця,
в різних досконалих є — і в таємниці сокровенної Тройці відповідна його дія:
від найдоступнішого аж до малодопустимого для народження в грубий світ. Мають чин — покликання, обраність служіння від Бога, своєчасність.
Від початково грубо-художнього з душі до в перспективі недоступного Першослова мучаться в творчих муках неповноти й недосконалості всі види художників, відчеплюючись від того, що від грубого, й приліплюючись до витонченішого.
Квітка художнього рідко поєднується з вогнем-світлом Божества, лише в особливій благодаті Промислу в посланцях від Бога зі спеціальною місією.
Такої відповідальності не покладає Бог навіть на ангелів.
Звідси рідкісність і глибока таємниця. Бог вибирає художників і дає дари Святим Духом угодні Йому.
Зате дія слова з Тройці є чудотворною: зразу ж і таємно, і незбагненно діє на весь склад покаліченого образу-подоби Тройці (людину) і зцілює в одне душу, дух і тіло,
і владно тримає в руці Божій.
Це діє Тройця через своїх здорових (зцілених).
В самопокаліченій до того людині хоч на якусь мить буває прозріння (як на споглядальному хресті). Далі Бог відпускає, дає отямитись і дає зробити правий вибір: як бути. Іскра Божа в серці розгоряється, людина йде до Церкви, збирає вже точну інформацію (серце), і далі — як слід, очищується, звільняється від пут земних, зцілюється, заслуговує приходу Святого Духа (!!) і ведення Ним згідно з планом Бога. Хитання закінчилось.
Маєте втрапити в стан ангельського чину і взнати, що це таке на ділі (переживання), весь час бути в цьому чині.
В серцях є іпостась Христа вічно, а людина може там лише «почати бути» — народившись (зціливши серце з розумом) в духові. Здогадуєтесь, що духовна смерть (ненародженість в духові) є гіршою, ніж фізична смерть?
Що ви робите для здійснення своєї богоподібності і народження в ваших серцях слів від Бога?
Без внутрішнього роблення і слова в серці – це все дитяче лепетання. Слово з серця (з Трійці) приносить мир і спокій (глибоке перемир’я всього і всіх), бо Трійця — рівновага безмежного, а на обмеженому земному — справедливість, мир і спокій, а в людях — благовоління.
Є відчуття в серці: «ось, це воно». Від слова з серця (ось перевірка для цього слова, що через мене) в вас має настати глибоке умиротворення і здоровий лад в усій цілісності, і обов’язково — в тілі, його реакція — остаточне визнання і присуд правильності.
Вас має відпустити все перенапружене, нездорове: це відходитиме від вас негативний, створений вами і життям демон з його нав’язливим земним мисленням, і тому повернеться до вас позитивний, небесний ангел з безсмертям, з яким ви не захочете більше розлучитись... Це Бог спасає Вас.
Це слово не є насильством щодо вашого мислення.
Навпаки, якщо ви це прочитаєте, ваше мислення, як мінімум, само собою стане таким, яким створив його Бог, нормальним.
Знак найблагословеннішим: вас «стрельне», осяє, світло істинне прониже вас, і ви все побачите у вищому світлі Божому. Дихання «провалиться», як і ви, в глибинну цільність — пам’ять Божу, нема навіть духомислення.
Має виникнути вдячність в серці — тільки до одного-єдиного Бога. І — таїна між вами. Побачите, що інтелігенція світу ще не на твердій їжі духу, а на «молоці», ще (в ділі зцілення) ні при чому, ще душевна, а не духовна, а тому при всіх відповідних хворобах є особливо небезпечною для себе і простих серцем народів.
Люди душевно-інтелектуальні, виховані самокеруватись земним розумом, є зацикленими, закоренілими, найхолоднішими і найважчими (дуби дубами), їх найтрудніше подвигнути в дух, така реальність на практиці.
Розвинути дух може лише устремління до Бога! Духовні навчатимуть душевних.
Що ж наступає для народів?
Наступає не якась земна ера (штукатурка, що обпаде), а перемога Бога в центрі сатани — в мисленні.
Виграється Богом боротьба за перетворення земного розуму людей в розум
духовний боголюдей, зцілений Богородицею, святими і самою Трійцею.
Інтелігенція світу, будучи всеєдиною істотою, своєю гордістю — проти Бога. Через її мистецтво, літературу і науку йде близько 60% найтонших і найнепомітніших (!) ловчих мереж сатани. (Під час війни зараз - наполовину менше інтелігентських вловлювань! - І.Ш.,03.08.2022). Як бути душам?
Тільки постійна і пряма присутність Св. Духа в серці розпізнає хитросплетені сіті півправди.
Св. Дух на контрасті з Собою виявляє їх, веде душу, воює за неї.
Що це за прикрите до пори нове слово від Бога про ченців в миру, передбачених св. Антонієм Великим? Що за небувалий поворот?
Зовсім проста суть: Богом ведеться свідома і добровільна переміна м е т и користування мисленням: земного мислення людей (схожого на трал для виловлювання матцінностей в болоті) на мислення тільки про Бога (схоже на безсмертні крила-паруси для вловлювання небесних благ в небі).
Від цього залежить: втопиться душа в болоті чи зцілить мислення з серцем за допомоги Божої і злетить відповідно в цільний світ богів у вічності (душа вільна знати і вибирати напрямок).
Саме мислення, як і все, створене Богом, довершене.
Серце все чує: вбиваючи звіра (сатану), важливо самому не стати звіром, розлюченим апологетом, офіцером на додпайку, а остатися з простим людяним серцем Христовим, собою і справою не закрити простоту Христа і лагідність Христа...
(Див. як в ченців у монастирі — «Добротолюбіє»).
Шукання ворогів ззовні — вже пройдено... Від міри зіпсованості розуму залежить вибір шляху. Конкретно і точно: ви взнали, наскільки захоплений цивілізацією, зіпсований і заземлений розум ваш?
Отже: ваше мислення вже вправлене молитвами у внутрішнє серце і утворилась постійна цільність з духом і серцем (Богом) без суперечностей?
Якщо ні — швидше всього вам не підходить основний духовний шлях в монастирі (хоч треба дивитись конкретну людину), залишається художество (ще див. це слово в «Добротолюбії»). Холод світу, інтелект-цивілізація-смерть (сатана) обмацуватимуть ваше гаряче серце. Ви не одні в миру в холоді.
Христос переміг світ. Перед найнещаднішою (ядерною) зимою залишається в миру художество, що палає любов’ю, воно — від Бога. І з Богом!
Подібно до того, як отці церкви, з допомогою Божою, правильно розташували після молитви до Пресвятої Тройці молитву до Отця, так по вкоріненню в щоразу сокровеннішу Пресвяту Тройцю правильно вам буде небесною силою звернутися до безпочаткового Отця — джерела Трійці.
І — найтрудніше: благословіть брата чи учня, який випередив вас в чомусь в єднанні з Богом (це і є смиренномудрість, любов на ділі і слава Богу).
Кажу з практики: якщо вам, вибраному, вже подали порятівну нить від акорду вічного життя-істини-шляху, то не буде далі ваших вибирань, а нитка-шлях (благодать Духа Святого!) поведе за музикою Богородиці і Бога. Пісочниця лишилася внизу.
Як тіло, вмираючи, відділяється від всіх житейських речей, так і розум земний, вмираючи для пристрастей, відділяється від них і повертається в небесну силу духу, стає богом — в Богові.
І — хай вся слава буде Богу.
В Світло Тройці входження
Тіло моє, благослови на вічнеє блаженство.
Я духом в Духові літав й зустрів
Серця народів й учнів:
Вільний пером — навіки взятий був служить,
А не жалів високості в блаженстві...
Як там, до них, ніхто з учителів не зна:
Не було світла, то й не було тіней,
А стало — що тут піднялося.
Тіло моє, просись до вічного блаженства.
................................................
Підтримали Святих Печерських мощі.
Схвалили і китаївські святі.
Святий Саровський Серафим —
благословив почасти.
Як Дух прозирив нас і дихнув Світлом,
Господи! Будь благословен!!
Благословіть на Свято-Троїці блаженство...
Благословіть же, тату, з світу того,
Благословіте, мамо, з цього світу, —
Благословила Богородиця почати.
Усіх нас Бог благословить!
(1999 р., Різдво Христове)
І слава Богу. Благословть і ви, брати і сестри, слава Богу Єдиному, що нас любить.
Київ, 1999 р., серпень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Художество порятувань в зимі
(практика спасіння в миру)
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа
Частина I
(упорядкована в 1999 р. на матеріалі книги «Умное делание»)
Головне — настрій серця
«Всі вважають себе християнами за сповідання віри в Христа або за які-небудь малі доброчесності, АЛЕ мало справжніх християн, багатих Святим Духом, хто насолоджується розмаїтою розкішшю благодаті, зігрівається небесною духовною любов’ю, хто прикрасив душу різноманітними одягами небесних дарів, хто не в сповіданні лише і голій вірі, але В СИЛІ І ДІЇ ДУХУ
прийняв християнство, хто безперервно в перстах душі перебирає розумом небесне золото (тобто знання і роз’яснення небесних таємниць), — ось хто істинні християни».
(Макарій Єгипетський. «Новые духовные беседы», с.51)
«Безжальність до себе, готовність до всякої послуги іншим і віддання себе цілком Господу з молитовним в Ньому перебуванням, — це продуценти життя духовного».
(«Умное делание»)
«...в цих словах він (Ін.4, 23-24) відділив небесних царських наближених і багатих в Духові
від бідуючих в страшному жебрацтві гріха, котрі багатим життям дії в духовній силі не живуть».
(Макарій Єгипетський. «Новые духовные беседы, с.52)
Молитву творити безперервно, часто, як вогонь підтримувати.
Частість молитви ввіходить в навичку і перетворюється в натуру; без частого прикликання імені Ісуса Христа неможливо очистити серце: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного!».
Суть молитви є розумне до Бога сходження із серця.
Можна все залишити і зайнятись лише Ісусовою молитвою — і все буде йти успішно.
Хто звертається не всередину до цього діяння, тільки зволікає з ділом.
Молітесь в духові і істині. Молітесь — духом: великим розумом серця. (І далі курсивом виділяються слова упорядника «Художества»).
Коли приходить Дух, приводить в сильне збудження сили нашого духу. Пісня Богу тоді сплітається сама собою.
Співайте язиком і серцем (духом) — це наближує до дії благодаті Святого Духа: іскра роздмухується в полум’я.
Серце — як локатор — найважливіше в молитовному лоціюванні курсу до Бога. Серце — це і камертон, що любов’ю відповідає на всяку справжню дію і справжній звук Духа Святого з людей і природи.
Тому — молитва повинна бути не заняттям певного часу, а станом духу повсякчасним. У Святому Дусі.
В людей дуже очищених — молитва переважно буває духодвижною (саморухомою, Святим Духом твориться в з’єднаному духові).
Все відволікатиме від пам’яті Бога.
Духодвижна молитва тримає душу свідомо перед лицем Бога. Світ весь — проти молитви; дерзайте: Христос переміг світ.
Якщо буде в серці почуття до Бога, то це буде безперервна молитва без слів і без стояння на молитві. Прямо на ділі.
Справи — не головне в житті: головне — настрій серця,
яке до Бога звернене.
Без сердечного благонастрою ніщо не має ціни перед Богом (навіть піст, доброчесності і подвиги). Душа тоді є розбито-ненадійною, а в Богові слід бути духовнолюблячим.
Подай душі
сердечний передзвін:
людину а чи звіра привітаю —
Твого посланця —
і по тому взнаю,
що серцем чистий він —
Святого Духа більш не проганяє...
1999
Вогник не перетворився в пломінь? Бо нема Ісусової молитви.
І не дивлячись на мою постійну зраду, на мою поведінку ненадійну, віроломну, — Він перебуває незмінний. Незлобивий. Довготерпеливий.
Запитуєте: як же Господа в справах мати на увазі? А так: яку б справу ви не робили, тримайте в розумі, що її вам велить робити сам Господь Всюдисущий і дивиться, як ви її робите.
Майте завжди в намірі одне — тримати себе в серці до Господа так, як слід, а на те, що довкола, не звертайте великої уваги.
Коли пам’ять Божа є — свідомість стоїть перед Господом — це норма.
Потрібно про житейські справи турбуватись, але як про Господнє доручення і як перед Господом. І те, й друге буде залагоджено: і справи, і пам’ять про Бога. Інакше діла житейські полізуть в свідомість — і пам’ять про Бога витіснять.
Молитовний стан духу є почуттям до Бога і пам’ятаням про Нього. І так весь час.
Скоротити зовнішні зносини і все наладити на один чин — єсть порятівна рамка життя.
Шукайте такого настрою, щоб тілом робити звичайні справи, а духом (серцем) завжди бути з Господом.
Всякого роду подвиги слід так нести, щоб про них ніхто не знав.
Труди і подвиги суть засоби, вони цінні — коли приводять до мети і нею вимагаються. Думок на них не зупиняйте. Основне — в почуттях і схильностях, в уважному настрої серця.
Смирення — більш за все пильнуйте і молітесь про нього.
Робіть все як перед Богом. Так себе тримаючи, всяку справу робитимете уважно і Господа будете пам’ятати. В цьому весь секрет успішної — для основної мети — дії.
Радійте, коли зустрічається принижування зовнішнє, невільне: приймайте його як особливу ласку Божу. Ви незадоволені собою — це добре; ви самозадоволені — знайте, що ви не в своєму виді, і починайте тоді теребити себе: були люди, які одним смиренням без подвигів врятувались, а без нього ніхто не врятувався і не врятується.
Зібравшись всередині себе, підніми духовну свідомість і виконуй зовнішні діла, строго помічаючи всі внутрішні порухи.
Хто одного разу пережив потяг до Бога, коли душа стає перед лице Бога, той бажає повторення цього, але самотужки не притягне: потяг находить сам.
В перший удар благодаті, що кличе, відкривається бачення іншого світу незалежно від людини, хоче вона того, а чи не хоче. Після цього бачення його, як і всерцевині-перебування, покладається на волю людини і повинне бути роблено.
Якщо зупинитесь на думці, що знайшли успіх, і вирішите завжди так робити, то впадете в мрійливе самовидумування. Бог завжди відкривається несподіваним боком, новим.
Тільки з’єднання з нашим Господом дасть нам той мир і те благовоління, те світло і життя, які втрачені нами...
Від доторку Його до всієї сутності моєї, розум, серце і тіло з’єднались між собою, склали щось ціле, єдине; потім занурились в Бога — перебувають там, допоки їх тримає невидима, незбагненна, всемогутня рука...
Під час молитви увазі слід бути всередині, в серці: зосередження уваги в серці є вихідний пункт правильної молитви. Оскільки молитва є шлях до Бога, то відхилення уваги від серця є ухиленням від цього шляху.
Для початківців досить, якщо дух (серце) буде співчувати і сприяти розуму. Так вони симпатизують одне одному. Далі розум має бути очищеним і заведеним в одухотворене серце: в єдність.
Далі. Виявляється вогник в серці (Святий Дух) — постійним почуттям до Бога. Прийде — взнаєте.
Для початку практикуйте декілька разів на день по 15-20 хвилин Ісусову молитву — утвердившись переконанням в Його присутності, і що Він бачить вас цілком і повністю.
Хто гнівається — не має молитви. Людина горить в гніві, як полум’ї, це диявольський пломінь. А людина думає, що вона так горить з ревності за правдою. Правда в гніві не буває.
Пам’ять про Господа безперервна з молитвою до Нього — старці вміли цим відганяти все погане і утримувати себе в доброму устрої. Труд і постійність в труді одноманітна — все долають.
Допоки цілі свідомість і свобода в Богові, тобто стоять на боці добра, то яким би не був великим напад, перемога наша.
Враження, які не співпадають з нашим ладом, слід негайно згладжувати: зійти в серце, де враження зосталось, відштовхнути його неблаговолінням до нього — і одночасно молитися проти нього Господу, і бути так, допоки не минеться.
Прирікайте себе на життя, де руки і ноги будуть одне робити, а душа повинна бути зайнята іншим (Богом), якщо хочете врятуватись.
Здоров’я не від харчу тільки залежить, а найбільш — від душевного спокою. Життя в Богові, відсторонюючи від хвилювань, осіняє серце миром, а через те і в тілі тримає все в здоровому устрої.
Повсякчасно молись — і придбаєш безперервну молитву самодвижну в серці, котра сама вже стане творитись в серці без особливих напружень.
Коли розумна, що в серці відбувається, молитва утворюється, тоді лиш прояснюється зір розуму, і дух, ясно зрячи Бога, отримує від Нього силу і бачити, і відганяти все, що може ганьбити його перед Богом. А дехто сподівається дос-тупитись до Бога самими зовнішніми справами і подвигами.
Читання є способом поновлення і пожвавлення молитви Ісусової. Але найкорисніше читати більше про молитву.
Відходячи до сну, пробуджуючись, приймаючи їжу і напої, бесідуючи, — бережи серце в розумному занятті Ісусовою молитвою або псалмами.
Досвідчені духовні, за Божим натхненням, відкрили спосіб найпростіший і найлегший на вигляд, але трудний, який тільки швидше за інші приводить до мети — доцільне здійснення розумної молитви до Ісуса.
Справжнє послушенство слухається, не бачучи підстав і не зважаючи на своє небажання. Йому обіцяна особлива благодать — благодать вбереження від всякої шкоди, при виконання послуху. Коли послушенство виявляється ради Господа, тоді Господь бере під Свою опіку послушника і пильнує його.
Учітесь перебувати в такій же зосередженій молитві — при справах. Цього бажає Господь. Це закон: діло робити, а розумом і серцем з Богом бути. Ось набувайте досвідченість нову — і ще більш зміцнієте у всередині-перебуванні.
Потрібне щоденне самозречення (себе застарілого, нижчого). Насправді ж і труд самозречення Господь завжди винагороджує.
Коли бачите, що вас очорняють, приймайте те, як лікувальні грязі. Це лікування.
Не працювати не можна. Є природна потреба в роботі; але захоплюватись нею не слід. Цілий день працюй, але розумом не відходь від Бога.
Робіть все так, щоб це розігрівало серце, а не охолоджувало.
Бережіть почуття, щоб не лишала теплота: враження ззовні погано вживаються із внутрішнім робленням.
Гинуть — від нестачі внутрішнього боріння або зберігання розуму.
Потрібно будь-що з’єднати з діяльністю — споглядання, і зі спогляданням — діяльність. Це швидко просуває вперед, очищує душу від поганого.
Ходіння з перебуванням всередині і зберіганням розуму є тверезіння.
Тверезіння — найосновніша наука.
Тверезіння — відведення поганого і приєднання доброго.
Взаємне навчання приносить плід лиш тоді, коли при цьому кожен і сам себе вчить, напоумляє, вмовляє так мислити, відчувати і чинити в житті — застосовувати до життя, вдосконалювати в житті.
Найголовніший ворог життя в Богові є БАГАТОТУРБОТЛИВІСТЬ.
Вона приводить до самозачинної мирської діяльності (людина самоволить, а не слухається Духа Святого, тупо бігає у справах без вказівок Божих, не має спокою і часу, щоб звернутись до Бога, прислухатись). Хто в курсі справи, той тому і до монастиря вступає. І позбавляється...
Найкраще — коли руки працюють, а розум з Богом бесідує і живить тим серце (дух). Це — норма.
Два пильних стражі повинен мати воїн Христовий: тверезіння і благорозглядання.
Перший звернений всередину, а другий — назовні; той спостерігає за рухами, які виходять із самого серця, а цей передбачає рухи, які мають виникнути в серці від зовнішнього впливу.
Особливо ж не давай випереджувати дій — почуттю і бажанню, бо звідси все зло...
Не досягаючи через помисли, диявол починає діяти ззовні — через людей, які йому підлеглі. Підуть облесливість, похвала, наклепи, осудження, утиски та інші неприємності. Головне — переносити все, не порушуючи любові і миру. Помічник — Гоподь. Неприязність направляти не проти людей, а проти того, хто, стоячи позаду, заправляє всією поганню.
Міцність відання і переконання передадуть міцність і характеру.
Трудітесь внутрішньо багато, але всього доброго очікуйте — від Господа.
Все робіть з усією завзятістю, як веління Боже. Не як людям працюючи, а як Богу, страхаючись Божого засудження тих, хто робить справу Божу недбало.
Піст все життя — кращий спосіб для збереження здоров’я і процвітання його...
Уникайте переїдання і просто ситості — «їв Ізраїль, затовстів...» Отупіння розуму в серці — неприпустиме, наслідок ситості.
Краще вважайте завжди себе — нічим (в порівнянні з Богом, а з людьми не порівнюйте); насправді так воно і є, переконаєтесь пізніше.
Пропаде погорда — Бог наблизить.
Будуть всі навчені Богом. Так і буває. Перстом Божим пишуться істини в серці. Невипробуваний печалями — ненавчений, душа його нікуди не годна: ненадійна.
Це слово — для білого чернецтва (в миру), яке Бог створить в 2000 році від Р.Х., а книг для них нема ніяких, зовсім, це не ізольований монастир, принципово. (Читай прп. Антонія Великого). «Пора збирать дітей по світу».
Молітесь про видіння своєї недосконалості, інакше будуть самозадоволеність і самовидумування.
Є одне й те саме на всіх рівнях вдосконалювання: нижчий не годен до пори жити у вищому. Ось для чого самозречення в досягненому. Здогадались? Ось для чого просити про бачення своєї недосконалості, негодності.
Ви образились? Якби в серці було це почуття негодності, ніякої образи ви не відчули б.
Почуття своєї негодності (знаєте чому) — основне; якщо його нема, то все не на користь. Це всіх стосується, а найбільш — досконалих...(!)
Осуджуй себе — і перестанеш судити інших... Пізнай себе — стане ніколи помічати за іншими.
Вважай кожну людину кращою за себе: без цього, якби хто і диво сотворив, далекий від Бога.
Каяття, бідкання серця і смиренність НЕ ЗАВАЖАЮТЬ ЧИСТОМУ РАДІННЮ ДУХОВНОМУ, а дають сили душі.
Смирення веде від земності (егоїзму тварі) до неба (любові і обдаровування інших).
Якщо не виявиться у вас плодів любові (радості, лагідності, смиренномудрості, щирості, простоти, віри, великодушності, дружелюбності), то трудились ви без користі.
Застереження одне. При нечистій совісті і грішних звичках творити молитву Ісусову є передчасно, бо всередині відбувається глибокий розлад, який відганяє мирність серця... Звідси може помутнитись голова і заплутаються, змішаються поняття.
Вогонь, запалений одного разу в щасливих, горить сам собою, і невідомо, чим він живиться. В цьому і вся таємниця.
Самообманюється душевний настрій тих, котрі, відкинувши заняття Ісусовою молитвою, задовольняються самим зовнішнім молінням, неухильною участю в церковних службах... Виявляється так: вони від гордості зневажають інших...
Увага — головне; їй навчаються при заняттях Ісусовою молитвою.
Досконала Ісусова молитва приходить незаплановано, як кохання, їй можна віддатись лише непередбачено і натхненно згори.
Ісусова молитва може самоскорочуватись (кількістю слів) чи збільшуватись згідно з підказками уваги. Увага!
Увага!! Увага!!! Це життя нове, духовно небувале, якого тут нема!
Є дві розумні молитви: одна — для початківців — відповідає діянням, а друга — для досконалих — відповідає духобаченню (споглядальному хресту).
Хто з допомогою Божою подвигається на любов до Бога і до людей, на лагідність, смиренність, терпіння, послушенство Богу душею і тілом, на піст, пильнування, сльози, поклони й інші труди тілесні, на розумні таємні вправи в молитві, на плач і роздуми про смерть, — весь такий подвиг, ДОПОКИ ЩЕ РОЗУМ КЕРУЄТЬСЯ ЛЮДСЬКИМ САМОВЛАДДЯМ, називається діянням: баченням не називається.
Коли найглибшою смиренністю, з допомогою Божою, очистить людина свою душу і серце від погані душевних і тілесних пристрастей, тоді благодать Божа, спільна мати всіх, взявши очищений нею розум, як дитину за руку, возводить його ніби по сходинах на духовні бачення, відкриваючи розуму, в міру його очищення, несказанні і недосяжні божественні таїни, і це справедливо називається істинним духовним баченням: це є чиста (споглядальна) молитва, від неї жах і бачення.
Але ввійти в це неможливо нікому самовладно...
Божественна розумна молитва має непорушну основу перш за все в словах Господа Ісуса:«Ти ж, коли молишся, ввійди в кліть твою і, зачинивши двері твої, помолися Отцю твоєму, Котрий в таїні, і Отець твій, видячи таємне, воздасть тобі явно».
Самовпевнений, самоскеровуючись до того, що вище його достоїнства та можливостей, з гордістю поспішає до споглядальної (духовної) молитви. Такий марнославний легко вловлюється сітями диявола.
Перший плід Божої теплоти є зібраність думок в одне ціле і спрямування їх до Бога невідступне.
Май пам’ять про Бога завжди, і любов, і бажання, бо сказано: «Де скарб ваш, там буде і серце ваше».
Тільки той не відчує гарячого бажання приступити до цього розумного діяння розумної молитви, хто охоплений пристрасними помислами до житейського... хто не усвідомив, яку сокровенну духовну користь має в собі ця річ.
Мета розумної молитви — єднання з Богом, Котрий є Дух, і єднання з Котрим тому може бути лише духовним.
Для зібраності розуму, необхідної для молитви, також можуть бути сприятливими деякі зовнішні умови проживання і навіть розташування тіла. Але: оскільки сутність молитви в тому полягає, щоб молитись розумом в серці, то згідно з цим розум наш повинен бути направленим в серце. Все інше — другорядне.
Душевне спасіння людини залежить від молитви, тому вона потрібна, нею оживлюється віра, через неї всі доброчесності.
Сила молитви не в словах, а в тому, як її здійснювати.
Зберігайте дар внутрішньої теплоти до Бога, більш за все — смиренням...
Богомисліє замінити молитвою Ісусовою можна, але яка в тому потреба: вони одне й те ж суть.
«Потрібно зусиллям вправляти розум свій в слова молитви». (прп. Іоанн Ліствичник). (!)
Безперервна молитва в тому полягає, щоб завжди благоговійно стояти перед Богом.
Суть розумної молитви — в ходінні перед Богом повсякчасному. Хто шукає внутрішнього царства Божого, думає все про Бога.
Необхідне САМОЗРЕЧЕННЯ, що навчає шукати в молитві однієї УВАГИ.
12.04.1999
Київ
Художество порятувань в зимі
(практика спасіння в миру)
Частина II
(упорядкована в 1999 р. на матеріалі п’яти томів «Добротолюбія»)
Зміна мислення земного на гірне —
найвирішальніше в справі
Слово під деревом
(У серці б’є вогненне слово)
Про Бога
мовить боже слово,
а я — озвучувач його,
тільки й того — не випадковий,
бо в Ньому найзвучніш вогонь.
Зідравши з мене і зварившись
Супроти опускань його —
Не станеш горлом говорити,
Що це сказав незвичний Бог.
Дух прагне слова! воно — Духа
У серце, яке любить: бо
Втягнемося в кінці розпуки
В страшне і сильне слово — Бог:
Любов.
Слово від мене
Якщо хтось має високорозвинену, стійку душу і міцне тіло, нехай рішучо привчається до концентрованого Першослова, до несказанност і жаху: це перекине роздрібнений корінь уяви із фрагментів земних мислеформ на протилежний, цільний духовний корінь — з неба від Бога.
З новим єднанням настане нове життя: переверстка-зцілення душі, народження в духові, одухотворення душі, а по тому — більше єднання з Богом.
Переконаєтесь на ділі — вже при цьому переході, бо шкірочки-голограмки мислеформ-убивць померехтять на видноколі і зникнуть назавжди. Цих обмежувачів не стане перед Безмежним і Незнаним, який дасть вам благодать ведення, знання-любов, смирення і безсмертя...
Найважче буде переродитись і змінити свою природу тим людям, які нині начебто найпередовіші: «задубілі» в земному менталобрухті. В них вистачить розвитку зрозуміти це навіть логічно, але на ділі вправити надмірний (хворий) ментал — найтрудніше, без допомоги — неможливо. Так показує статистика на ділі. Тільки Бог врятує їх «стилем художества».
(Якщо кілька разів потрапиш в «стиль Бога», то від тебе остануться одні гудзики. А решта людей матиме друге слово — сьому воду на киселі, «понавкування». Їхні душі не витримають більшого. Такою буде і випробуваність, і тому — «молочна» надійність. На ділі побачиш, що в порівнянні з Богом, Богородицею і святими ти — ніщо, і сам не можеш зробити нічого, а є тільки провідником творчого акту згори. Пропаде погорда, — тоді твої нові дари ніщо земне не вкраде, тільки тоді. Побачу, де ці слова виб’ють з душі непотріб. Ти протверезієш: побачиш це, та не загордишся, не буде «матриць» земної обмеженості).
Робота в таборі земного мислення, що енергетично ворожий Богові, найнебезпечніша і є ходінням по канату між світами духовним і ментальним; щоб сказати внизу, натякнути про те вище, для чого нема слів (і, як ви збагнули про природу кореня, — ніяких уявлень), — слід знайти форми, аби хтось зачепився розумом, серцем чи душею; ще й не загрузнути тут.
Саме тут, аж до ядер, буде перемога Бога.
Перемога — мисленням про Бога у серці внутрішньої людини.
В звірячих клітках пристрастей соціуму — водолази болотні, самовідірвані від живлення і керування згори (через внутрішню людину), занурюються все більше в зовнішнє в пожадливості матеріальних благ і використовують свободу мислення — аж до бездарного отяжіння.
І — всесвітнє однобоке (хворе) матеріальне мислення, що у ворогуванні з серцями (з Богом) — диявол, одна істота. Збагнули? Куди заведе хворе, сліпе? Самотужки ніхто не вирветься, і добре, що не знаєте цього, бо не змогли б тут жити, і не захотіли б.
Вже зараз, з 1996 року, виручає лише інтуїція.
Часткова інтуїція в голові (периферії) і духовна інтуїція в аналогові Тройці (в цільності розуму, серця й духу в центрі — у внутрішній людині) — збагнули різницю?
Не топчіться в голові, не пережовуйте, тут не знайдете виходу чи рішення, яке на цій горизонталі не народжується, тільки притягнете підслуховувачів — і тоді який з вашої душі помічник?
Швидше — в дух: інтуїція приносить рішення, якого в інтелекті не видно і не буває.
Яка інтуїція підказала? (Працюйте, це практикою досягається). Ще очищуйтесь вищим духом, ще кілька рухів (поверхів) у глибину.
Тепер — у внутрішню людину в серце, — чому? (Переконуєтесь практично). Відчули-здогадались? (В серці збирайте всю цільність...) Там орган-аналог Тройці, там людина вперше здорова.(!)
Далі вестиме тільки інтуїція Тройці в утвореному органі — образі і подобі Божій, збагнули? Тримайтесь там, це листочки, для доступності знижені.
Отже, ви всіма силами в глибині, в мовчанні? Точно?!
Плач в блискавці любові
чому? —
чомусь радітимуть незримому цьому
нібито щось
промовить враз як ні до кого:
«а я люблю тебе» —
й стебло озону й гроз
і цілуватимуть крізь далі просторові
поезії
і стебла трав і рук
хоч плач
іскрить любов іскрить
найлегший шепіт-звук
і Боже мій ми вдома
і шепіт цей вразить сильніше грому!
1999
Внутрішній голос — тихий-тихий. Все шумливе зовнішнє, накопичувальне заглушає інтуїцію, вказівку, слово в серці, голос Бога, Його наступні дари. Можливості спасіння гинуть: просвіти щезають.
Потрібно, щоб вижити і спастить т у д и , цього єдино справжнього триматись, очищуючись від всього іншого.
В глибині в серці — несказанний мир, спокій, легко мовчати. Спокій — основа прийняття знань духу, енергій, також утворення надійного здоров’я: розум з серцем не ворогують: гармонія в усій людині і навколо.
Не дозволяйте мисленню від’єднатись від цільності розуму-серця-духу і поповзти з серця до лобної кістки голови. Там — млин, що меле не нове, а лише те, що звик (запрограмований). Бо буде знову хвороба: ворогування частин душі між собою: розуму з серцем. Ви перестанете керувати собою, а станете керовані
в с е є д и н о ю звіролюдиною світу, яка спонукає у пристрастях здобувати матеріальні та культурні блага для звичного вгодовування душі й тіла.
Тому в зовнішніх людях є багато видів душевних хвороб, відомих, бо «зашкалюють» в деформаціях циркуляції душевних енергій, і невідомих їм, бо терпимих, але відомих професіоналам внутрішнім, які одні на практиці працюють з мисленням і знають проблеми здоров’я і нездоров’я мислительного світу, інших світів — теж...
Є люди, які не усвідомлюють, що вони, на щастя, є внутрішніми, хоча й часто переховуються там, як в захисті і отверезінні («життя заганяє»); є неймовірно обдаровані від Бога, але не знають покликання, ще ніби не час — нема такої «професії», зайняття (а звір-суспільство не допускає нічого справжнього, нового від Бога).
І не тільки світське є пристрасним (звірячим), але й люди Церкви, єпископи — це реальність, і буде, за Писанням, ще гірше; більше того і найжахливіше, що мистецькі люди, науковці і священники, після служби і надихання, стають знову пристрасними (легковажно і злочинно виходять з внутрішнього, тому зовсім не є надійними).
Епізодично внутрішні люди можуть тверезо дивуватись непорядності тих батьків, які штовхають душі дітей на брехливість, нечесне заробляння хліба та ін. — прямо в пащу енергетичного звіра, на загибель душі. Ніхто в зовнішньому і не знає, що спекуляція, проституція тощо — це майже безповоротні енергетичні захворювання (зчеплення) до загибелі. Справедливо сказано, що пошлість, і дурість, і вперта тупість людська не знають меж.
Хто зовнішній знає, що пошлість — це є захворювання, і щО це за захворювання?
Пошлість є механічна безладна суміш різних тонких «хитросплетених» розумово-душевних енергій (сил душі), а від того, що цим хворіє всеєдиний звір-світ, то пошлість не має меж.
Якщо хтось свою дитину, неймовірно витончену, обдаровану, покликану для служіння небесного, якого в суспільстві нема і не скоро буде, штовхає в своїй нечутливості і зарозумілості в зовнішнє, замість перепросити, перемолити і перешукати небо й землю, хай би послали вам прозорливця чи пряму інформацію, щоб дитина (матеріально багатих!..) отримала не загибель, а правильну підготовку і єдино точне місце від Бога — то хто він, як не пошляк і убивця, який перед Богом відповість за цей жах??
Виліковує від пошлості тільки точний (!) піст зі строго регулярною молитвою роками і роками мовчання, і десятиліттями в церкві з причастям і у внутрішній людині.
Все хворе — не сильне мовчати. Спробуйте, щоб люди зупинили мислення чи замовкли...
Інтелігенція не є професіоналом в цьому. Вона теж не знає, що є одною хворою істотою, в якої душа ще душевна, а не духовна, тому душевність видає століттями за духовність і в тілах є звичайними пристрасними людьми з манією керувати народами.
Це навіть не здається хворобою.
Горда в собі, — не знає, чому горда (бо не знає природи мислення і здорової людини), і не хоче знати, що це є противленням Богу, запереченням, або підмінянням Бога в управлінні народами.
Все це не потрібне здоровим мовчальникам, бо їхні душі вже духовні, а не душевні, тому не хворіють сатаною-істотою.
Сказане може видтися в миру дивним, по-новому відкритим. Духовного відкривати для поверхових душевних не слід не лише за правилом духовної практики, але насамперед — що це було б не корисно неготовим, не схотіли б жити...
Тепер, якщо вважаєтесь здоровою серйозною людиною, приступіть до текстів «Добротолюбія» — книги мовчальників-християн в монастирях. Перечитайте кількох з них, близьких вам за духом. Переконайтесь, що слід поступово і правильно виховувати серце, мислення, дух, душу і тіло. Це слово із суворої практики, а не легковажних світських завихрень-галюцінацій самовладного інтелекту.
Клепають в миру протези: радіо-, теле- різне, комп’ютери, кораблі, локатори, системи штучного зв’язку. Що буде, коли здорову людину фізично закувати в протези? А чому всі втратили силу волі? Чи не тому, що протези сучасніші ставляться на свободу, душу, свідомість, совість і цілком заблокували духовність, відвели від Христа?
Чи є сила волі, коли інтелект-матерія-споживачі нині стали одним цілим, в якому не ставляться запитання? Бездуховні — безвільні, не мають сили волі вимкнути генератори масового гіпнозу, ні ставити перед собою запитання супроти питання грошей.
Чи не корисно всім рятуватись у внутрішній людині, де неспівставні переваги Духу над всією дрібнотою, куди і спрямована еволюція,— де є єднання з Богом і планом розвитку й спасіння? Нащо бути в тому будуванні, яке загине, бо проти Бога?
Що б ви сказали про корабель, який перестав слухатись локатора (серця), зв’язку і управління з Центру, а підпав під команди нижчого за підлеглістю периферійного комп’ютера з вірусами?
Чи чують люди, що я кажу спеціально для них зрозумілою мовою? Куди відносить їх і їхній лексикон (майже цілком заформалізований, технічний), якщо духовне слово з третього чи чотирнадцятого століття вже ввижається застарілим і відлякуючим, бо вічне, а вони самі собі, тимчасовики, — надто передовими. В який перід? Який прогрес може бути відносно вічності? Ні минулого, ні майбутнього у єдиному вічному нема, це знають духовні. А що з людьми робиться, не знаєте?
Чому душі себе не пізнають і не вміють володіти собою? Це душевний навколо шукає, а духовний все знайде в собі, в глибині, у внутрішній людині.
Світ переповнений темними сліпцями, а заспокоює себе, що академіки знають і правильно ведуть. Та вони уявлення не мають про еволюцію через внутрішню людину, бо то звичайні люди з пристрастями, і не можуть вести душі ніяк, окрім до загибелі на радість звірові.
Звір вважає, що вже переміг, вже стихії руйнує — ваш дім, хоче зруйнувати ядерними некерованими процесами і хаосом все, а загіпнотизовані роззявили рота і дивляться кудись вбік, мабуть, на його секс по комп’ютерних мережах.
Від чого прокинуться, як не від жаху, коли вже буде пізно?
Проти земної мафії не справляються, а проти піднебесної, ментальної, що не пропускає нікого без допомоги з Духу, втрапити в порятівний світ?
Душевні кожним диханням і думкою підтримують і захищають лише одне: можливість дальших заблукань душ. Це статистика: підрахуйте святих і решту, що втратила вищі можливості, які посилались. Статистиці нема чого протипоставити, це факт. Крім, хіба що, гордості. Це ж правда— жах: хіба душевні прагнуть вищих можливостей Святого Духа?
Чому нарікають на Бога? Він не створив роботів, Він дав свободу вибору в усьому і на весь час. Від слабкості душі і ліні вони вибирають легший, матеріальний шлях: легше котитися згори донизу (без духовної роботи) — як всі.
Бог — справедливий, нікого не насилує: розіб’ються — отямляться і протверезіють.
Думаєте — легко буде, коли проти піде весь світ — з сатаною його слуги? Сатана — реальний мислезавр, як колись — динозаври, і як всяка твар є частиною плану Божого, вкрай необхідною: а як би проходили випробування і виховання? як би йшов духовно-природний відбір вище? звідки б взялися святі і праведні? Вони завдячують як тренеру.
Як водиться, всяка твар має початок, середину і кінець; і з мислезавром буде в кінці — точно як сказав Христос і написано в Писанні: сатана стане непотрібним.
Хоч багато ще начворить. Тройця прибере його геть, бо в ньому не буде потреби у новому житті, де вже буде нове подальше виховання богів.
Зовнішні науки викликають у внутрішнього лише добру усмішку, як до дітей в пісочниці. Бог навчить всіх-всіх. В Божому Дусі чути голос кожної речі: душі — не речі, Бог не покине.
Найздоровіші душі тим перспективні для повороту, що вони оживають в серці від одного зерна (слова) з Духу, за Христом, а найхворіші — які заменталізувались, закореніли в дияволі, — оживають відповідно від найсильнішіх ліків — від чудес, але це невдячні душі, бо й потім з ними одна морока: кам’яний грунт серця...
Найготовіші, засіяні Словом, підуть в дух (в серце внутрішнє) першими: хтось має бути отямлений Богом першим...
Така пісня триумфуючої Любові: конкретна в кожній душі, але неминуча у всіх. Хоче хто чи не хоче, але удар благодаті — це удар: дар Бога.
Тепер чуло і чесно подивіться, наскільки краще переверстує-зцілює душу наступний, впорядкований за духом текст з «Добротолюбія».
Впорядковувач — я — ніхто перед святими рятівниками моїми і вашими:
прпп. Антонієм і Феодосієм Печерськими, прп. Сергієм Радонезьким,
прп. Серафимом Саровським, Святителем і Чудотворцем Миколаєм,
св. великомученицею Варварою, прп. Іоною Київським, блаженною Ксенією Петербурзькою. Знаю це по духу.
І зовсім я попіл перед незбагненною Пресвятою Богородицею, яка розпочала очищувати мене, дійсно грішного.
Та тут слово святих: з високих джерел, з їхніх місць в Пресвятій Тройці. Тому з ангелами і херувимами залишаю вас на самоті і відходжу мовчки.
Розвиненій людині досить тексту книг, щоб розібратись і прийти до Бога.
Націльтесь на глибину слів: що інтуїція серця каже? Помоліться тут в серці: нехай Бог надихає очищеного, це практика.
Св. Антоній Великий:
Якщо ти збережеш ці слова — радітимеш з усіма ангелами, а всіх злих духів вразиш скорботою. Ходи ж у цих заповідях: душа твоя виповниться пахощами святих, і світлом блаженних засяє обличчя твоє, і станеш ти святилищем Богові, як і всі святі, і зустрінеш нарешті Бога з веселістю і радістю.
Не відступай від жодної з цих настанов, і Господь наш Ісус Христос дасть тобі спокій і звершити в мирності справу, до якої приступив ти. Досконалі отці наші і ті, котрі наслідували їх, через виконання їх стали досконалими.
Якщо до сказаного захочеш долучити якусь із добрих справ — долучи, і весь час посилай подяку Господу нашому Ісусу Христу.
Св. Іоан Касіан:
«Коли всі висловили свої міркування (яка доброчесність найбільша), став говорити бл. Антоній: «Все сказане вами порятівне і необхідне для тих, що шукають Бога і бажають прийти до Нього. Але віддати першість будь-якій із вказаних вами доброчесностей не дозволяє досвід падіння тих, які були успі-шними в них. І причина цьому, думаю, була не інша, як нестача РОЗСУДЛИВОСТІ.
Бо вона навчає людину йти царським шляхом, уникаючи небезпечних крайнощів. Якщо в когось не вистачає розсудливості (ясного бачення, що робити, а що ні), тоді справи його й помисли, не бувши строго обговорені, течуть, як течеться, і тут ворог встигає підставити замість істинного добра уявне, і, прикриваючи ним рів чи сіть, вкидає в них і губить його».
Прп. Ніл Сінайський
Гордість є пухлина душі: якщо дозріє — прорветься і спричинить велику неприємність.
Гордістю хворіє той, хто відступив від Бога і своїм власним силам приписує добрі справи.
Доброчесність гордого непотрібна Богу.
Дорогоцінному каменю личить золота оправа, а смиренню — багато світла від доброчесностей.
Нехай з тверезінням буде молитва наша, щоб не просити в Бога чого не слід.
Обробляй розум навчанням в законі небесному, бо це навчання викорінює погані думки, і небом зробиться розум твій.
Старайся завжди слухати і мовити про справи святих: зі святими і сам станеш святим.
Св. Ісаак Сиріанін
Ті, в кому засяяло світло віри, не доходять вже до такої безсоромності, щоб знову просити у Бога в молитвах «дай нам це» чи «візьми у нас те» — і нітрохи не турбуються про себе самих, бо духовними очима віри всякчас бачать Батьківський Промисел... більшою мірою, аніж ми просимо, думаємо і уявляємо собі.
Від смутку (за небом) народжується смирення, смиренню дається благодать. Дари бувають потім не за труди, а за смирення.
Якщо воно втрачене, то все даремне.
Господь вимагає виправлення душі (очищення від психічних енергій земності). Тіло однаково діє і в правих і в лівих ділах; розум же при цьому є правим чи грішним — судячи з його настрою.
...Тим і відрізняються сини Божі від інших, що живуть вони в скорботах і трудах, а світ гордиться розкішшю і заспокоєністю (бездуховністю, без трудів духовних). Господь знає, що тим, які живуть в заспокоєності, неможлво перебувати в любо-ві Його, і тому відмовляє їм в заспокоєності і насолодах.
Господь знає, що до смерті не забере від нас можливості відхилень... і повелів всякчас молитись... з причини тонкості і незбагненності того, що завжди з нами зустрічається і не охоплюється баченням розуму нашого в тих станах, в яких нерідко знаходимось мимоволі.
...Увага вірних звернена в лоно Отця їх, — і сама надія, ніби перстом, щомиті вказує їм віддалене і невидиме, проте зриме оком віри, і бажанням цього віддаленого, мовби вогнем розпалює всі частини душі. Туди пролягає все спрямування їхніх подумів, і туди завжди вони прагнуть сягнути.
...Пристрасті знемогли в святих, і не легко можуть повстати на душу, і розум їхній не має потреби бути уважним весь час в розсудливості щодо них, бо всякчас сповнений думок, які зі свідомістю збуджуються в розумі роздумами і бесідою про найвищі порядки. І тільки-но починають пробуджуватись пристрасті, розум раптово викрадається від зближення з ними якимось врозумінням, що проникло в розум, і пристрасті, як сказав блаженний Марк, остаються в них якось ні при чому.
Смиренномудрий не сміє і Богу помолитись, або просити чого-небудь, і не знає, про що молитись, а тільки мовчить всіма своїми почуттями, чекаючи однієї милості і того волення, яке зійде на нього... і насмілюється тільки так молитись: «по волі Твоїй, Господи, нехай буде зі мною»
Ховайтесь!!
Літайте вище —
Юністю вирвіте корінь слави, —
своє усе знати,
що правильно — легкість у серці!!
А як хто являвсь прорікать —
прорікали ж! —
Од пупа одноголов’ям кричали:
«Ай!»
«Незрозуміло!»
«Ніхто не розуміє!»
(уривок з 19-ї поеми «За любов до»)
Ніщо не є таким сильним, як відчай. Коли людина подумки позбавить життя своє надії, тоді нема нічого дерзновеннішого за неї. Ніхто з ворогів не може протистояти їй, і нема скорботи, чутка про яку привела б до знемоги мудру-вання її, тому що всяка скорбота легша за смерть, а людина нахилила голову, щоб прийняти на себе смерть.
Досконало смиренномудрий не бажає смирення — воно в ньому є, і не має потреби мудруванням своїм винаходити причини до смиренномудрості, а в усьому являє смирення без труда і самопримушування. Це вже від Бога смирення.
Для боротьби з пристрастями найкраще — занурюватись у внутрішню людину свою, і там усамітнено перебувати з Богом,
весь час обробляючи виноградник серця свого. (Коли розум наш перебуває там усамітнено, тоді не він веде боротьбу з пристрастями, а благодать).
Якщо зір розуму не буде очищений безмовним життям, не надбає досконалого світла любові, то не зможе зробитися істинним глядачем Божественного споглядання. Це було і з філософами зовнішніми. Вони єдиного Бога розділили в багатобожстві... і цю мрію безуму помислів своїх назвали баченням сутностей.
...Зненавидь життя широке, щоб помисли свої зберегти незбентеженими. Утримуйся від численного і турбуйся про саму свою душу, щоб врятувати її від розтрати внутрішньої тиші.
Краще тобі самого себе звільнити від пут гріха, аніж рабів звільняти від рабства.
Краще тобі вмиритися з душею твоєю в однодуманні потрійного в тобі складу, себто тіла, душі і духа, аніж ученням своїм умиротворювати різнодумців. (Порівняй з прп. Серафи-мом Саровським: «Спасися сам — і тисячі спасуться біля тебе»).
Св. Григорій Богослов говорить: «Добре богословствувати ради Бога, але краще для людини зробити себе чистим для Бога».
Корисніше для тебе потурбуватися про те, щоб пропаще в душі твоїй відновити спрямуванням подумів своїх до Божественного, аніж воскрешати мертвих.
Хто колись назавжди посвятив себе Богові, той проводить життя в спокої розуму.
Не входячи в спокуси, ніхто не набуде духовної мудрості.
Без старанного читання не взнати тонкості подумів.
...Як від обжерливості народжується бунт помислів, так від багатослів’я і безчинних бесід — безтямність і випадання розуму із свого чину.
Слід бути завше поза всякою житейською турботою, щоб, занурившись в себе самого, не знаходити нічого, з належного до віку цього.
Диявол знає, що ревних воїнів нелегко перемогти. Ворог загнуздується, бачучи Хранителя, що завжди їх охороняє. Допоки вони не відринуть причин допомоги, — молитов, трудів смиренномудрості, — доти Помічник і Заступник ніколи не відаляється від них.
...Праведник має над собою особливий невідлучний промисел.
Інші люди при Божому промислі користуються і своїм веденням, а праведник замість цього здобув віру, з якою нічого не боїться. І оскільки його постійна турбота присвячена Богові, то і Бог говорить про нього: з ним є в скорботі його, візьму його і прославлю його, довготою днів наповню його і явлю йому спасіння Моє. (Пс.90).
Неможливо людині залишити навички гріховні, якщо не зненавидить гріха.
Якщо мисленні уявлення речей без самих речей спричиняють в людині болюче почуття, то це тому, що пам’ять про звичку до них не йде в неї з думки. Яка прекрасна щодо цього відлюдність!
Ознакою наближення твого до Бога є ось що: чим більше наближаєшся, тим більше множатся спокуси. Що сильніша душа, то більші даються спокуси і дари.
Якщо людина цю думку, першу і найсильнішу від Бога, що ЦІЙ ПРИРОДІ ВСЕОДНО КІНЕЦЬ, не загасить в собі житейськими турботами і марнослів’ям, а буде вирощувати її в безмовності, і зупиниться на ній спогляданням, і займеться нею, думка ця поведе її до глибокого споглядання, якого ніхто не в змозі зобразити словом. Сатана все робить, щоб винищити цю думку в людині. Ця єдина думка настільки страшно важлива, що він віддав би людині все царство цілого світу, аби тільки розвагою згладити в розумі її цю думку. Бо інакше людина вже не його.
Другим після цього буває діяння, якщо людина добре проходить добре життя, наближується поступово любов’ю до прийняття звище благодаті, щоб вкусити солоду духовного ви́діння.
Любов ця, при сильній бережливості і добрій совісті, починає потім заполум’янюватись раптово — і людина впивається нею, як вином, і серце її відводиться в полон до Бога.
Св. Григорій Богослов каже: «Той — храм благодаті, хто в єднанні з Богом, — і завжди пройнятий думкою про суд Його».
Печаль, котру відчуваємо при своїх заміряннях, зараховується нам благодаттю замість чистого діяння.
Якщо хтось добровільно позбавляє себе мирських благ, то якою мірою втрачає він їх, такою ж супроводжує його милосердя Боже, і підтримує людинолюбство Боже.
Бог близький до скорботного серця, яке благає Його в скорботі. Якщо й піддасть інколи в тілесному втратам чи іншим жалям, то до душі такої людини Бог являє велике людинолюбство, співмірне з жорстокістю страждань у скорботі її.
До чого прихильність в тобі переважає над усім, те й живе в тобі.
Прп. Феогност
Бажаючи сподобитись Божественного ви́діння і осяяння розуму, перш полюби мирне і безмовне життя, і, звільнившись від усього пізнай і себе і Бога. Якщо буде це, то ніщо вже не перешкодить тобі, як в тонкому віянні вітру, розумно узріти для всіх Невидимого.
Якщо йдеш до святості і рятунку, слід не для себе жити, а для Розп’ятого і Вмерлого за тебе...
Запорука порятунку твого вже є в серці твоєму, якщо:
1) совість чиста від гніву і взагалі від усього поганого;
2) дикість звірячих пристрастей підкорилась тобі благодаттю Божою;
3) сльози втіхи самі собою ллються;
4) розум чисто і без мрійливості молиться;
5) радісно з готовністю серця чекаєш смерті, для багатьох страшної, котрої бажали б вони уникнути.
Яка ж чистота, святість і дерзновення вимагаються від тебе, якщо ти повинен бути посередником між Богом і людьми, маючи співмолильниками собі, з Пресвятою Богоматір’ю, небесні ангельськ чини і всіх святих?! Мені здається, ангельська або архангельська: бо по місцю належить бути і якостям.
Небажання набутків матеріальних не здобудеш, як слід, поза безпристрасністю, ні безпристрасності — поза любов’ю, ні любові — поза страхом Божим і чистою молитвою, ні цих — без віри і нетурботливості, котрими окрилений розум кидає мудрування, що долу плететься, і злітає в гірне, і оглядає його, шукаючи Владику свого.
Святі Дари, які мають освячуватися, для того й мають бути відкритими після Символа Віри, що вони якимось чином ніби моляться про приносящих (причасників) і гукають неізреченними гласами до Бога... Бо не праведним нам дарував Він через Свої страждання викуп і спасіння, а пропащих нас помилував і оновив, як благий і незлобивий.
Кохання невзаємним не буває:
На хвилі серця
Соловей співає,
Душа народу спить,
Троянди кущ ще не палає!
(уривок з 13-ї поеми «Цар Духу», 1992 р.)
Св. Антоній Великий
...Душа, яка захоплюється житейським блиском, виходить із свого чину.
Через п’ять почуттів — зір, слух, нюх, смак і дотик — підпадаючи чотирьом своїм власним пристрастям, — марнославству, спразі втіх, гнівові та страху, — бідна душа береться в полон земний.
Блж. Діадох
Останні межі досконалості основних доброчесностей:
— межа уповання — переселення розуму до очікуваних благ,
— межа розуміння — не відати себе у всеустремлінні до Бога (коли в єдності нема розрізнення, де Бог, де ти),
— межа чистоти — почуття, весь час приліплене до Бога,
— межа любові — помноження дружнього розташування до тих, котрі ображають і принижують тебе.
Слово через мене
Останні відкриття зовнішньою наукою віртуальних частинок і торсіонних полів, з їх неясною для матеріальної науки здатністю то нізвідки з’являтися в океані енергій (колись названому порожнім вакуумом), то знову невідомо куди щезати, а також самовідтворюватись, розвиватись і виникати від ніби-то неспівставних речей, як то: геометричні форми, тіла обертання, молитви та ін. — промовляють до інтуїції вчених (кому — в голові, кому — в серці внутрішньої людини), що це птиці з вищого (цільного!) світу богів, а в однобокій скучній площині матеріального вони то проявляються, то йдуть геть (але не пропадають). Тоді вченим не хочеться жити тут, в цьому примітиві, в цій неповноті, і вони (найкращі з них) йдуть у цільну внутрішню свою людину, звідки в духові все видно, а життя там нове — царське, божественне. Вони вже є — на моє слово, я відповідаю перед Богом. Вони не тільки вірять, але й знають Бога на ділі, бо ведені Духом щодня, щохвилинно. Вони знають, чому ніякі надчутливі матеріально-інтелектуальні прилади не побачать духовного світу і божественного, чому тільки людина зі Святим Духом все бачить і знає — тому зовнішня наука відкидається ними як відпрацьована, вже непотрібна груба ступінь ракети.
Справа не в наївних вчених-теоретиках, хоч їм загрожує найбільша небезпека, бо захолодженість менталом (підпадання під одну проекцію) робить їх найпротилежнішими реальності повноти Божої, гордими аж до безтямності і непристойності.
Справа тільки в практиці: все зовнішнє матеріальне є тільки приводом для заглиблення в свій рід занять і у витонченість; професія ж не важлива. Тому простий чоботяр в Александрії у IIIст. н.е. прийшов до більшої міри віри (реального єднання з Богом), ніж самітник — першоначальник всіх ченців Антоній Великий в пустелі. Насправді ж таємниця Бога ще більша...
Вважаю, що небесно мудрим не треба натякати більше про таємницю Пресвятої Трійці. З наближенням Бога кожному відкривається рівно стільки, щоб не загинути. Будьте чесними реалістами — і відчуєте всередині справжнього себе, а також найтоншу реальність — царство Боже. Тоді все земне, всякі умовності і лепетання перестануть вас цікавити, щоб не від’єднували від Бога і від безсмертя реального. Все подає тільки Бог.
Ви не самі: в миру перед ядерною зимою з’явилося художество: з’являться і ченці в миру, і спасуться. Слава Богу, який одвіку тримає все в таємниці, а відкриває по справедливості до видимого й невидимого тільки своєчасно! Так було в усі часи, так буде і далі — до кінця, так і зараз навчає Бог чуло слухати Його і йти з Ним вірно «до кінця». І за словом апостолів, і святих отців, і нас, грішних: хто йтиме вірно й чутливо «до кінця» — врятується в безсмертний світ святих.
Справа в чистоті серця. Бог подає і подасть в серце, що треба, а ми беремо і візьмемо — і Бог витягне з ями. Слава одному Богу!
І чую: думка переходить в дух,
І в думку — диво-орло.
Чекаю, як не затруднить небесний слух
Небесне горло.
І чесно в усмішці сердечній трусь —
що долетіло.
З полегшенням зітхну
В скафандрі тіла.
Прп. Максим Сповідник
Найважчим є зоставлення Богом. Є чотири види зоставлення Богом:
1) з Промислу, як то було з Самим Господом, щоб нібито зоставленням врятувати всіх, 2) випробування, як було з Іовом і Йосипом, щоб явити одного стовпом мужності, іншого — стовпом цнотливості, 3) духовно-виховальне, як було з апостолом Петром, щоб смиренномудрістю зберегти в ньому надлишок благодаті, 4) як відвернення, як то було з іудеями, щоб покаранням навернути їх до покаяння.
Всі ці види зоставлення є порятівними і сповнені Божої благодаті і людинолюбства.
Св.Феодор Студит
Ввів тебе Бог, після великих днів посту, в Св. Пасху, оживотворивши тебе причастям Св. Тіла Свого і Крові: навіщо ж ти, окаянний, дерзаєш воздавати Господу противне? як дозволяєш собі навертатися назад до справ непотрібних? Чи не дав тобі Бог розуму? Чи не створив Він тебе розумним? Чи не маєш ти мисленних очей? Навіщо ж тобі бути не в словах Божих? Чому не дивитись праворуч на немислиму красу Господню і до неї не приліплятись душею своєю, а до лівих речей звертати око своє, до посоромиська гріха, до нечистот поганих пристрастей?
Будемо ж тверезіти, будемо тим займати розум, що веде до блаженства вічного і до того звертати наміри свої і труди.
Сатана не спить і бездіяльним не буває, ні їжі, ні пиття, ні іншого чогось не шукає; одне в нього діло і вночі і вдень — губити наші душі. Проти нього перша і головна в нас зброя — відкриття помислів наставникам з Божою допомогою і заступництвом.
Не будемо ж розслаблятись і падати. Нехай великий сатана силою гріха, нехай хитрий в засобах втягування до зла, нехай злобний за єством, але не побоїмось його: бо після того, як Христос Бог наш прийняв плоть нашу і став людиною, він знесилився, тому що Господь-переможець дав нам владу наступати на голову його.
Св. Іоанн Ліствичник
Розсудливість є вірне осягнення волі Божої в усяку годину, в усякому місці і в усякій речі; воно буває тільки в чистих серцем. Гордість — протипоставляння себе Богові, такий боїться навіть пташиної тіні. Бо відщепенець, не є розсудливим.
Хто повалив перші три з головних пристрастей (марнославство, сріблолюбство, обжерливість), той повалив разом і п’ять наступних (блуд, гнів, печаль, зневіру, гордість).
Життя чернецьке, стосовно справ, слів, помислів і рухів, повинно проводитись в почутті серця. Інакше – не чернецьке.
Хвороба насилається іноді для очищення гріхів, а інколи – щоб упокорити самовивищення.
Є час для всякої речі під небом. Нехай погорда не спонукає шукати передчасно те, що прийде само собою в свій час.
Для душ, які залишають тіла, нема після смерті середнього місця, бо небесно мудрі піднімаються до себе на небо, а земні опускаються під землю.
Не будемо строгими суддями тим, котрі словами вчать про великі доброчесності, тоді як до благого діяння самі ліниві, бо недостатність діла часто компенсується користю того вчення.
Як яйця, що зігріваються під крильми, оживотворяються, так і помисли, приховані від духовного отця, перетворюються в справи .
Хто слабкий тілом і наробив багато тяжких беззаконностей, той нехай іде шляхом смирення, бо іншого рятунку йому не знайти.
Прп. Максим Сповідник
Серед Божественних речей одні пізнавані, інші ж недосяжні для людини, їх не досліджуй. Бо умогляд, якщо його не загнуздувати, може в безодню скинути.
Бог тільки повідомляє, а твар приймає буття і благобуття, а повідомляє лише благобуття.
Сутність безплотна повідомляє благобуття і кажучи, і діючи, і надаючись до споглядання.
В тиші глагол
я
слово вранішнє апостола
послухав би
благословляється
відлазить темнота
пливе і водить як корова здухом
ов-ва
туман?
небесні вводяться воли
у парі морди
дають місце крайнім
є як були
світало б вже
і є глагол у тиші
єсть і гора
і є кізяк
й зерно добра
у ньому
курам
стихлі миші
є в с е й ніщо
навіть життя чернече
а в людській
тож глухій оселі
відсиріла і місцем впала стеля —
немов епоха — й світить порожнеча
хто б слово вранішнє
у тиші ще послухав
07.09.97 р.
Прп. Максим Сповідник
Нехай брат не хоче примирення, але ти збережи себе від неприязні, щиро молячись за нього і ні перед ким не злословлячи його, інакше не буде молитви до Бога і миру з Богом.
Не будеш братоненависником — якщо не будеш самоугодником.
Будеш Боголюбивим — якщо не будеш самолюбивим.
Хто не виконує заповідей, той тягнеться до друга, коли той благоденствує, а коли той страждає — залишає його. Хто виконує заповіді, той не залишає друзів, коли з Божого попущення вони спокушаються і страждають.
Прп. Феогност
Нема нічого кращого від молитви... коли розум, через розгдядання Сущого направляється вслід за своїм Владикою і з полум’яною любов’ю спрагло шукає здобути Невидимого, і зустрічаючи тьму, що закриває Його, знову повертається в себе, із всеблагоговійним смиренням, задовольняючись тим, що нині на користь відкривається спогляданням, і тим втішаючись, проте перебуваючи в благому сподіванні всекінечно досягнути бажаного тоді, коли закінчиться видіння як дзеркалом в гаданні і настане чисте віч-на-віч бачення Його нескінченне.
Породженням істинної доброчесності буває або бачення, або безпристрасність, або і те й друге разом. Але кого спонукає до добра або людиноугодництво, або самодогоджання, або інше що, неугодне Богу, — той є олживим і не боголюбивим. Але якщо виправити побуджувальну причину, то безсумнівно досягнемо досконалості в істинній доброчесності, котра в свій час і в потрібній мірі принесе нам і бачення, і безпристрасність — благодаттю всеблагого Бога нашого.
Через твоє покликання й обраність від Бога прийде благо більше, аніж через будь-яке інше діяння і споглядання.
Єдиному Богу слава!
(далі буде ч.3)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Поема
Богородиці Марії
і великому Іллі-пророку славному,
Другого Пришестя предтечі,
з любов’ю присвячується
Каміння тріщина
і тріщина —
у небо!
мій!
масштаб
чи є багато
тут холодних ваб
приваб
чи ваб
і ваб
холодних ваб...
Чи один ворон
носить хліб
чи інший м’ясо
чи щось неясно?..
чи що б хотів —
нічого вже
не брав
Та й витягався
і гукав
гукав: Хораф!
«ора...»
«ора...»
і я «ора...»
з холодних ваб
й вода —
волога в смерть
й у вогонь і смерть
є мій масштаб
Вогонь і серце —
мій масштаб
такий це перехід...
що — Ти!
і що вогонь
й що голубінь —
це Ти
аби сюди текти
сюди втекти
Я не холодний
камінь!
я без самоти...
таки роздертися
найти
і не «ора...»
а це в Тобі
й садить
мене в потік
Хораф
Як гарно
це: Хораф
камінь й «ора...»
вода — і небо
смерть і церква
мов воскресіння
з смертних
лав...
о як в очищенім! —
Хораф!!!
Щоб дух це знав
прогриз би камінь —
ходи ув церкві
дбав
як Ти
і опускаєш
дух
до катакомб
первенців
в Церкві...
02.07.2022,
Київ —
третій вибір
Богородиці..., свято
Іллі-пророка славного
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Роздолля
Поема
Пресвятій Богородиці
Марії
і Серафиму Великому
з трепетом
присвячується
От погуляти є на волі!! -
І.Ш.
Так Серафим сказав —
ним Бог прорік:
«Для вас я є живий
і буду, й так вовік!
І як з живим зі мною говорили —
то теж і тут!
Про що б ви не скорбіли, —
те горе принесіть з собою до могили,
і, як живому, припадіть і говоріть,
і зможе лихо відгоріть — й
розвіятись! Й те лихо — відлетить!!»
Був заборонюваний.
Був заборонений —
іще 70 літ.
Вже після житія у остракізмі.
І буде далі заборонений
при усіх «ізмах»!!
При совєтізмі,
війнах,
совєтізмі,
антисовєтізмі
і знову совєтізмі!!!
І Божа Мати між левітами
й пророками...
при всякому левіті
і майже контрабандному пророці —
лиш несе мир...
Й земні не змінюють світогляд
при голубому оці.
При голубому оці — у «світлі» зброї й НТР.
Вже колись знищиться — як це тепер.
Бо не у розвиток людини в Духові —
ще тягнуть, орють.
Горе.
Й горе.
Бо не в Христі і не з Христом — це горе.
У Христі — Дух,
Він від Отця.
Куди закотиться підводонька оця...
Й не туди роблять, орють, бо без Духа
сліпі,
не туди орють,
і ті що кажуть що вони зрячії
не зовсім орють, —
щож, є пункт
бо Серафим — переговорний
«Для вас я є живий
і буду, й так вовік!»
І що сказав?
Що Сам Отець прорік —те й Син казав,
і Слави Дух —
знов пече
очі,
і що сльоза знов
до повік.
Що він прорік?
Отцю Кронштадському —
і революції й в зірках кнури,
і війни,
і знов в зірках кнури,
70 літ — й нема кнурів,
та возродилися совєтсько-царськії кнури.
Я в стисненнях так
спалюю і переплавлюю —
що й діаманти
сиплються
і адаманти
з принуканих
небес й земель — й кнури
ще випадають
в Емірати,
тож Емірати — це є духом помирати:
це в вічну смерть є помирати.
Світ без Христа —
абсурд
і деза
а, головне, протези
електромеханічні всі протези
є електронні — й нано — й далі
(продовження друкування твору не допускають спецоргани демонічні)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022
Лесі від учениці Юлі
Сьогодні народилася особлива людина
Якщо Бог знайомить нас з нашим янголом на землі , то мій , це моя Lesya Romanyuk
Наші душі домовляються на небесах , сказали мені на одній з консультацій
Тож, наші з Лесею точно домовились зустрітись .
Доленосна людина, вчитель, наставник , модне ментор, муза , друг, єдина людина до якої йду за порадою , хоч ви ніколи не радите, ви озвучуєте те, що вже є в серці.
Леся , ви подарунок від Бога цьому світу . Бо те , які зміни несе Ваша душа
тут ,на землі не можна описати словами, ви несете красу , знання, чесність і правду, принципи і волю, силу і достойність в усьому до чого, чи до кого торкаєтесь ! Ви те джерело , яке ніколи не пересихає, навіть в часи посухи і війн. Вмієте тішитись повноводдю і керувати ним , а в часи кризи ,
можливо ,коли зменшується кількість. , то збільшується якість і склад .
Я люблю з Вами говорити , люблю з Вами мовчати , я як дитина знаю , що поки ви є , я можу робити дурниці, але завжди, коли не прийду за порадою, мене приймуть, пояснять , поцілують в чоло в відпустять летіти далі
Ви неймовірна жінка. Котра надихає , стільки трансформацій, стільки роботи над собою! Стільки любові до себе до світу , до людей!
Ви сильна ! Сильна бути не завжди правильною, бо це відносно і не має сенсу , але завжди мудрою, принциповою і вольовою. Зі своєю думкою і своїм світом
Світом в котрий хочеться зайти і лишитись
Ви митець, до кінчиків пальців ,ні Лесю ви не тільки флорист , попри титул найкращого флориста України , ви митець життя !
Бо до чого б ви не торкнулись воно набирає життя і дихає , ваш дім , сад , майстерня і праці , воно все про вас , і про магію !
Ви лікуєте душі , словами, квітами, знаннями , а мою - своєю мудрістю , досвідом і любов’ю
Ніколи, ніколи не забуду про свої відчуття, як вперше прийшла в Цвіт
Еталонні відчуття . Правильність вибору і знайомство, яке змінить життя
Завдяки Вашій школі я хороший флорист , я знайду собі роботу в будь якій
країні , у найкращому місці, я в цьому впевнена .
Сьогодні я подумала , що хотіла б написати про Вас книгу Леся , колись , про ваші історії , про Ваш щлЯх , про ваших людей, бо чи могла я тоді в тому далекому 16 році знати , що проживатиму схожий досвід. А ваші історії найкращими порадами будуть!
Ви справжня, бо така, як ви буває раз на все життя , і то із неба. Ви були поруч в усі кризи і у всі радості , бачили всі мої зміни і падіння , тож будьте поруч ще багато -багато днів цього земного часу . Мрійте, бо ваші мрії завжди
збуваються , надихайте і надихайтесь , творіть , і нехай те , про що ми говоримо годинами збувається , вірю у Вас , у ваш талант, і реалізацію найкращого плану для вас !
(17.07.2022)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954853
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022
Святій Трійці
зі Святою Богородицею
з замилуванням Ними
присвячується
Як недооцінити художність!
Вона робить неможливе! —
але в Христі і з Христом!..
це людям світу
по-людськОму
все більш і несказанніш
як виявилось — не здавалось
і виром втягнені
із рік примчались
і закрутились в вирі вирішальніш
їм зблиски зір короткі не казали
і косми
слово не яснили й в залі
й це по-людському несказанніш
човни і дні що їх
зірвало з якорів
й понесло з дельтів рік в
води рукав
де вири їх гребуть валами океанськими
щож, наді мною, Боже, угорі —
понаді мною — є Твоя рука!
й мені їх увести в служіння Богу
що кубрики їх ще не просолені
в Христі
човни й тональності
чи християнські
приходиться повводити, хоча й світські
хоч гризтимуть і неба гроти
й їм всі Твої казання —
тільки любов
і Ти не проти
хоч мимоволі проти —занадто вже людського
хоч по-людському
все іще більш і — несказанніш!!
29.07.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
* * *
Цариці Небесній
Марії
і рівноапостольному вел. кн. Володимиру
присвячується з любов’ю
В гнізді надії
так оперилась відвага —
в польоті
встигнув ти
в ріску уваги!
але велика благість
від стусанів дерев
аби знов очі ширив —
у пікселях сміливості
і повнота
чекається в серцях
із повним миром!
чи знаєш це
як по своїй землі ступаєш...
то слово
вистрілене
і само своїх шукає
досить що Бог — є!
Він лиш звершує
що знає —
і лиш відважності
шукає!..
27.07.2022,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
* * *
Марії, Благословенній Цариці,
з ніжною любов’ю
присвячується
О Любов! —
й появляється сяйво
сяйво любить Любов
і чи світ
стає зайвим?
справи світу чи зайві?
«...відкладім ми життєпіклуваннє.»
в храмі Світла
і прямо в повітрі
виростають в повітрі сади
прямо з серця у Світлі — по вірі
і ідеї витають в повітрі
милим раєм
той хто чує слова ці — по вірі
і не слухає зайве
й до порога не хочеться їсти їм —
то все змісти
у вмісті
й за порогом
за раєм
перелом
де світ слухає –
зайве
ось!
о світ їжі і їжі
де їдять із ротами
переповними
і нічого не чути бо хижі!
а я в серці
то їсти не хочу: Любов
на любов появляється сяйво
і світло у Світлі
а я душу не бгаю!
бо ж на фронті
любов нам оберігають
і захищають
хто на Фронті Її
й то хто більш!
25.07.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Богородицею
з натхнення їх присвячується
Пісня моя за золотою годиною
Радість моя — за
золотою людиною
ледь постаріють ще діти — й ще трохи...
так і стають
і синами й дочками епохи
як я усіх випускаю на волю!!
золотом із середини... ще трохи!
й без болю
якщо ти не носиш —
щастя Неба! —
в земнії ті підступи-
охи...
то будеш носить
лихо з часу, з епохи в епоху
станеш зачерпувать їх забуття — а
дитинство
мов збоку
як це усіх випускаю — на волю
як я не з щастям
то й так
усі
пишуть — від болю
я ж храм із золотом!
світ — із нестачею й кров’ю
я пишу — з надміру!
дякую —
землям і Безміру!
й саме з любов’ю
з теплом нирок і серця
я випроставсь
ніби
і — в світлі думи
й Всесвіту — золоті німби!!
і Вселенна із Богом!
і печаль моя світла за вселенською
таки епохальною!
що збулось з людиною!
Й пісня стоїть — за
золотою годиною
що Вселенна розщемить?
й що я розщемлю
із защемлення дарую золотом волю! —
то ніхто і
не пише — хто звик
щось писати від болю...
Й нова пісня моя — за золотою годиною
Радість моя
за золотою людиною
Так і в небі
і зірки і дірки
і провідність їх
що із годиною...
Що це усе! –
встане — світ новий
із золотою людиною
бо це всі, хто в Христі
так йдуть далі
прості
так як світло
як золото з серця
як свічі
так писати — це Вічність!
тільки — вічне...
23.07.2022,
свято прп Антонія Печерського,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022
Яка голубінь!! От для ніг —
покривало:
Твоїх ніг,
бо земля —
так, підніжок...
Простим духом —
аби душам любов затікала,
розумовим —
з Небес —
засівається ніжність!
Душі повній — як Ти навертаєш —
то для неї Усього Себе направляєш,
віддаєш їй Усього Себе...
і це небо Своє голубе!..
Це не все, — є ще духи лукаві.
Чи за те, що я славив,
чи щоб більшою славою більш Тебе славив,
бо Ти блискаєш,
зі словами — діамантами правди,
бо Ти блискаєш!
суєтяться,
метушаться,
розриваєш коштовні оправи
Ти й так це управив!..
може будуть ще люди земні золоті...
то знайшов я свій захист
в глибині — у
Христі,
а якби так не жив —
як би радив?
Але ви не жалійте себе —
і мене —
підкидайте тиради!
Це Бог-Слово — і в любов-слово,
і є радість!
22.07.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
* * *
Марії Діві
з любов’ю присвячується
Який-то збіг і Божеє
обличчя
Як Бог крізь досвітки липневі
кличе
Пішли у морі духа кораблі
Ні слів, ані думок, ані землі...
все розтопило Світло —
і Величчя
і кожен хай не всує
відповість
поки не встрибне в час —
чи є добру його
й вся блага вість
хай тут не знають — був
в Афоні Христодул
таки не взнають
що зачерпнув в Афоні
Хризостом
це чаша радості
радість!! —
ділитися Христом...
Хай зачерпне душа потомка
за вікном!
21.07.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022
Всеблагословенній — Цариці Небесній
з любов’ю
присвячується!
Коли геній висікає
зрозуміло —
страшне діло
Хоч одна людина
зна ЩО робиться?
Спростить — і рівняє,
ще й ставить — й тримає!!
Є дух в
вас?
Чи справді душа
так встигає?
Душа часто спить
без пісні,
що смерть
в нас долає!..
(О роси й покоси
о коси! — і що таки дибки тримає?)
тому і в ривок
о ні не встряга
не встигає...
(не втрапляє!..)
Глянь серце
углиб
Сонце Правди засяє!!!
та й пісню безодня
теж сонну співає...
знов і світ заколихує...
чи ти світ, душе, знаєш?
чи й духа свого
теж не знаєш?..
Глянь серце
углиб
Сонце Правди засяє!!!
та й смерті немає!
Безвольную — світ присипля
кофорт
сатан
знають, що волю
у снивах усіх — забирають...
аж рота від скуки... —
аж всім роздирає...
до чорта хоч лисого (о, упертюга...)
аби не Христа!
всім душам-поверхням, — як
той клімат лисіючий
науково ввівають!..
то й духа Христового — з тим —
присипляють
А душа як пуста, то пуста
і вважай, що й тієї немає
пуста справа — пуста
як душа без Христа.
Воля справжня в Христі.
Й що вже вечір снопами
із громовиць висікає??
19.07.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
ЩОБИ ЖИТИ
Пошук, творчість і — воля!
Хто не почує святої правди
не почує Бога в мені,
деідеологізаторі,
дефібріляторі — зір, —
інші іншу жагу прийматимуть
інших інша чекатиме доля
Пошук, творчість і — воля!
інші вмиратимуть поверхні ради
тоді як я плавлю у серця кратері
консерви і атоми —
консерватори!
(здє більша глибінь,
невимовні,
куратори)
тоді і в збіг — Сонце
за хмари вганятимуть!!
так — світ умирає
й така його доля
Я інший і — зовсім інший!
Пошук, творчість і — воля!
та Бога ради, та є
світлі
ніші
Пошук, творчість і — воля!
це — в мені,
де і де-логізаторі!
деколонізаторі!
весь світ плавлю
в серці-Кратері
в серці —
весь світ!
й електронафтоклізаторів!
вони в морі лежатимуть —
тілько зорі
вбиратимуть
й нічого — не знатимуть!..
Це в мені Церква!
в організаторі,
дефібріляторі,
пошук й воля! —
неба звід упікатиму
та й оживлятиму
Христос веселіє
густо веселіє
як в акумуляторі
то ж вічні питання п’єм —
і сила
гезунка
є!!
і Церкву — рухає!
по тілах консерваторів
і електронафталіноклізаторів;
Душе Ти Божий! завжди
веселий є!!
16.07.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
* * *
Слава Богу! — і нині...
Вже без дощу
Відкривається подих
У благостині
І в небі — синім!!
чи вже майже лечу!..
я не в школі
і не в роботі
це як птиця
в польоті! —
чирк-чирк
низом —
заклопотанії
На трапеції — руки — розправив
Бо в Христі — вільний!!
я лечу так
як хрестик
на мені натільний —
тоді справді — поет:
я поет тільки вільний!!
Бог мій! — в струнах окрилень!
і не тільки те в пізній
травневий Великдень! —
усім в літі!
знов склопотані є
і дітки
лиця в ягідках — ягідні лиця
поет ягідний?
літо! — короткі лиця...
і я птиця
так вік в Богові — юність!
простий вимір! —
більш окрилення й струни
В Христі — безум окрилень!!
так мов з неба
прапори злинуть
добре відомий —
лиш Богу
і чортові
і ось всім — короткі шорти...
і всі чи помітили
все не в літі а — в Бозі й
окрилені!
(а з Неба нам влине...
а скільки ж нам чулось!!!)
Гаптовані злидні?
у Бозі ми злинем
(ув греця
курортних —
бись здуло!)
14.07.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
* * *
Всесильному Слову-Богу
і Марії, Матері Божій,
з любов’ю присвячується
зашарілось мов море —
під сонячним бризком
одна хвилька блисне
сусідня не блисне
нежданість мов подих
де все незумисність
моє почуття — таки усе близьке
злоскочу я душі
де зайчик
де іскра...
десь Бог море лизькав! —
десь Бог мене
лизькав!!
в глиб неба
й Небес
як — Бог взяв Єноха
як — візьміть всі чуття
і тут ризик
і позбувність словес
і — провалля чудес:
візьми, Боже, за руку!
і небесна Краса —
до душевних відливів...
чи ти щасливий...
от художність — й на муку!
Бог же — щасливий
головне — Бог щасливий!!!
чом, не чули Христа??
навіть і про Христа? — ?
все буття —і —
просте почуття...
чули?
хочете вмовить себе — не чули?
12.07.2022, свято первоверховних апостолів Петра і Павла,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
Вседержителеві-Слову
присвячується
з любов’ю
Любов — яку хотіли б
всі
з-понад цих снів!
Любов —!
і одяги тріщать
тісні!
Любов! —
одяги-слова
Їй затісні!
І може є ще невідомі
Прагнув в Любові — !!! —
в Небо я — до Дому!!
палюча палкість — в Небо! догори!!
солод — палюча палкість
аж від цієї ось Гори
й ніхто цих слів не зговорив
навіть хай ще і — невідомі!
між домом долу —
й Неба Домом
ще лишень —
дозрівали до пори
й чи Бог рухнув би?
Він не говорив —
та так докінчено Любив!!
мені би — в смерть!!
затрепетали б Небеса
затріпотів би — в Небеса —
і які б
одяги-слова почув би?
...І не привласнюю
навіть в віках,
навіть любов,
і навіть —
слово.
Нічого!!
Це і є —
Божа перемога.
Все більша
в цих роках!
А прагну —
лиш Христової
Любові!
06.07.2022
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022
Слову і Богоматері Марії
радісно
присвячується
Ти-х-ш — більш —
ніхто нікуди не втече
і в тих
що є внутрішній хліб...
не давній той дуліб
і не теперішній дуліб
в нім земноум —
і більш жорстка затятість
діб
хай допомогу хто продасть — а полум’я
пече
таж милостиня — що є всередині!
є справедливість ще й любов
то і є Слова хліб
та милостиня з того, що є всередині!
та — грубі люди
та Бог і виточить їм
слово-хліб!
то гордість розуму й всім схлине –
в серці бід!
й від Бога
більш ніхто нікуди не втече
так, скажуть, точно —
милостиня з того, що усередині
може із будучин шукатимуть
вже похвилинно —
в сяйві хвилин...
02.07.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022
* * *
О квіти ночі,
де є ваші очі?
Ці діячі,
не зрять бо серцем — діячі!
що й слух взяли — в оцього життя
Ночі...
вдень як вночі
шмах-шмах
й культурні
і громадські
діячі
і їм дарую світловийні колачі
бо не діяч
а хто тут світить уночі?
та й хтось сльозу розгладить
пальцями по
колачі
30.06.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022
Бог-Слову Ісусу Христу
присвячується з великою
любов’ю-радістю
І світ
нехристиянське пропихує
слово гуртом
І вас хоча б вшкварив один мій
том —
о все на світі «знімається» Христом!
зустріччю з Ним
любов’ю до Нього
послухом Богу
слова — яко роси
для всіх від усього...
Присутність — від Нього!
А щось ще почує
світовий ряд?
навряд — чи —
живострумуюче слово...
або — термояд!!
28.06.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
* * *
Римський Папа служить
службу
на стадіоні* —
і явлення надземного,
вічного...
Добре, як хтось
виживає в полоні,
і на нього
осідає надземне,
вічне...
може я в труби втрублю
Богокосмічне!!
25.06.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
* - Папа Павло VI в США, в Манхеттені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022
Поема
Святому Духу з благоговінням
і любов’ю
присвячується
1
Підтакує
підтакує
веселий водозбір
підтакує
всупереч логіці
мислитель —
Ти повір
підтакує
таїть в своїх кореневищах
таємний
ансамблевий зір
коли до Тебе усе ближче
я йду до Тебе усе вище
а обнімаєш Ти все нижче
від здивувань — роти не закривають
прямо їм рот закрий —
не закривають
прямо з-під ніг
тепло і вітер літо сніг? —
іду до Тебе — все співає!!!
підтакує
набивши логіку
мислитель
але що знати? —
ти повір
2
Копни глибше...
з’явиться тополя
стане тихо збоку
Лист не дрібний, лист широкий
осоловиш поки вловиш —
що це ти
при слові...
Після Данте — зграї й крайність...
ніхто раю й не читає
але я читаю
Україна — чисте серце
і душа для раю!!
3
Тиха радість
велика причина
Дух — як квітка
з палаючими очима...
слово з Нього —
проникаюча сила
в с е біжить
Краса біжить
в чому мати родила.
Вознесись!
Огнь в жилах!
відкрий радість! —
витримай Духа
слово з Нього —
радісна Сила!
Вознесись:
одкрий очі собі
цьому дню
й цій добі!
вознесись...
або — глухо.
4
Плаче благий
та за тим, що не стало —
і обсипа небеса:
з яблунь увись
здійнялись
опинала,
слава земная згаса!!
В твердість, високість! —
горять інтересом!!
І відлетять — і зійдуть.
Дощ золотий
опадає на перса.
Золота дощ! —
все забудь.
Душе! Споріднику!! Народам
прадавнім
в невічному вічне повім:
Цілунок, який через серце
Ти дав мені,
я даю їм...
14.05.2015
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2022
П’ятдесят книг
від Нього і для Нього
всесонячність Христа Святого
я вільний!
Це Він мене
над смерком підіймав!..
і Він мене любив — й
переконав
що більш
не кличте сонце Пушкіна й Толстого!
Бог — Сонце
Він мені крила дав!!
Він в мені Сонцем —
запалав!..
Така є таємниця
в Нього
Що Він мене до світу опускав...
але для чого?
Стою в дарованій свободі! — З блискавиць!
Бо й Бог дає життя — в житті криниць:
В свободі й волі пийте
світлу радість! —
таємниць...
22.06.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
* * *
Я піду в хліби
бо маю очі
як з Христом — то волошковії!!
дайте мені золоте колосся
в провід
Небо
й темно-сині очі —
якщо слова провід...
Бог — дитина
З Богом-Словом —
чого очі волошковіють?..
Й погляду не відведеш
і не зодягнешся
в слово
В серці вії зір що волошкові
неосяжнішим ланам
неосяжнішим хлібам
то єдине слово — що Любов Христова...
21.06.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022
Наймилішим
Ісусу Христу і
Пресвятій Богродиці
вдячно присвячується
Все — в силі духу!
Що ницих вводитиме в
Жах —
Що Голос чутимуть по бліндажах
Що даруватиме
і слух
і кому здійме вухо!
Вся перемога — в силі духу!!
А нижче — жалюгідніш скла!
Ви бийтесь!! — Щоби удача
в грізнії-святі слова пішла!..
Тоді ж — й окопами пішла!!
Й совєтські, вчинені на муху,
панічно виявилися, а
в очах —
тьма!!
А несовєтські — в правді мух
вчавили,
бо стежкою — їм правда
ця була!!!
Є святий міст — над
пливуном із зла!
Бо й там любов Небес жертовніше —
жила!!!
Тоді ж під українською габою
золотою
ви не спитаєте Хто це
зі мною
коли я вийшов з
Божого покою!..
20.06.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2022
Владичиці, яка все знає
і все може,
Марії Пречистій,
з любов’ю і здивуванням
присвячується
А я в школу тепер не ходжу!
Протрусилося, віддимілось — нарешті,
А я Небом небес насолоджуюсь,
Літо входить черешнями!
А задершись в верхи,
тилком кисті —...
Літо ж! — грається літо як треба —
але й граються нетерплячі черешні
й нетерпляче листя —
і скрізь променисте небо! —
а все це є —
серце дитяче чисте...
А що в чистому — літа слово...
Та ще небо подасть — променистість
Так
що Бог через серце всіх зловить
і най далі ще тицяються в черешневіїм
листі
в Божественнім театрі є
артисти
18.06.2022, Київ,
свято блв князя Ігоря,
Київського і Чернігівського
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022
Молитва — і небо безкрає,
Молитва — і сокіл літає,
Молитва — і птиці співають,
І слово із Неба
до серця злинає!
Молись, хоч
чи праведний
ти ще не знаєш!
Дитина у серці
Тебе похваляє,
У запічку — в днині!
немов сиротина,
що все б уже кинув
і в небо полинув!
де Ти — виглядаєш!!!
Що ж! мед у гортані,
то й небо гортанне...
і серце розтане,
і лийся, Бог-Слово, —
в пасхальному стані!!
І птиць дивні почерки,
й життя урагани,
й не стане
й не стане
й — в мені Пасхи не стане?..
Й в окопах-окопах!
хай купол
здійметься
із словом останнім!!
17.06.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022
Поема
Богу Слави, Матері Божій
і Іллі-славному
з почуттям нутроглибоким
присвячується
Чому апостола Павла
не підробити?
Не було б цього почуття до Бога —
так не написати...
І.Ш.
розщедрилось на захід...
й розворушилися
на щедрий захід лапи
і зборонить й
зорати
верхи!
невидиме
і невідоме
я цим стаю
Бог у них видимий
і рот розкрию — і пію
Боже, ми видимо — збираємось
в сім’ю...
Ти навіть рухи їхні робиш
що й — не втаю!
Я Преблагословенную люблю!!
а шапокляки
з художності — втекли й урвали
в «вищу думку»
в мряці
й розщепленці
спинились перед
Неба знаком!!
стоять собі такі
всі небораки
якраз перед Іллєю —
й на Іллю...
Загрунтувальники ось ці!!
іконно
блискавки
сльозам —
проллю...
29.07.2020,
вечір,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2022
Ми українці: ми є в себе вдома,
на своїм грунті,
на своїй землі,
і нам не треба
чи собі, чи іншим щось доводити —
ні вашій вишкварці
в ваших очах:
як би то
землю в нас забрати!
Ви сядьте, сядьте —
в Еміратах —
я Божу правду сіятиму
що ж! — я буду і на вас орати!
Захід — зачах??
Та безгрунтовні всі,
бо ж ви нічим не обгрунтовані, —
я вам влаштую борозни і Христа
повені
і вас насичуватиму, одірванці,
й безпочвенніков у грошах —
і перервав би вас —
у вашій згибелі,
що вже знайшли — на папірцях!!
Каїни! ви Слово захотіли
загорнути під асфальт! — у сказі!
А я є на своїй землі,
і ми є на своїй землі!!! —
Що ж! ви приплюскуєте виднокіл,
хто у екстазі, хто в наказі
у «духопостнічество»!
А треба в серці
лиш Христа наразі, в оказії!
Вживу!
І Царство сяє, й сяє!..
14.06.2022,
свято цілителя Агапіта Києво-Печерського,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022
Поема
Святій Трійці
в здивуванні
присвячується
Чи всі Духа Святого прийняли
від Отця Світла?
Тому Росія і Німеччина,
там,
сходу — Польщу розп’яли,
у Другій, у всесвітній...
Тому Росія і Німеччина, підготувавшись,
Україну розп’яли,
у Третій, що розпочалась, —
всесвітній!
(Це Богоматір нам сказала, —
що в 2014 році...)
Й чи всі тепер
від Отця Духа прийняли?
й приймем коли??
Трійця — тож через Сина
і Себе являла,
й Духа світу!..
Він зовнішніх живить
і дає жить
а внутрішньо — чи не засяє,
Він в праведних горить,
майбутнє Сонце всіх, бо всіх
просвІтить!!!
Від Отця Світла прийняли
ви Духа Слави —
Царства, що не від цього світу??
2
Чи всі готові душу класти —
це ж за брата?
готові — це за Україну,
що розп’ята?
за Україну гинуть? — то є любов
свята,
від Духа Свята...
3
Пливуть одні мимо розп’ятого
Бога з калиною (...)
личини, що
не люди — не дозріли до людини
(це росіяни: насолода в них від недоімперіїння —
кати! садисти,
переозвірення,
псевдоармійці — й ще псевдотварини...)
Пливуть й суто збайдужілі —
мимо Бога з калиною (...)
бо сліпі гроші — у сліпі офшори
теж готувались знищить нас —
сховавшися від платників... робітників, —
з року 2000-го, тож не вчора
от війна грошей — творить геноцид
і спільний стид
в них шлунки виховані всі євреями,
захованими теж — від себе, гірких...стидних,
й Духа Безсмертя...
бач, знов без Духа, —
були близькі:
євреї і Безсметря...
й лиця стерті
землі ваші будуть стерті!
ваша ніби молитва — не молитва:
молитву Дух дає, —
куди ж ви котитеся світом, і без Духу??
4
А я питатиму:
чи всі Духа Святого прийняли?
цей світ вічна війна
була, де всі були??
цей світ — ніби нацизм — ницизм...
О я питатиму:
чи всі Духа Святого прийняли
від Отця Світла?
ницизм — то є не творчість!
Божі троянди у мені розквітли!
вам — доля Гітлерів...
І я запитуватиму — коли
нікого вже не буде...
то всі Духа Святого прийняли
від Отця Світла?
повтор?
повтор!
в різні боки спосіб життя —
хто у Христові, вільна душа,
хто у ницизм
(повтор —
повтор!..)
Блаженні, хто Духом Святим
просвітлені!!!!
13.06.2022, свято велике Духа Святого!!
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022
Пресвятій Трійці
з любов’ю
присвячується
І поміж листям й через листя —
дує літо... о, абись в тогу —
алилуйя — сакраменто!
Поет — той дрозд, чує
святі моменти!!
Гай дістає ще натщесерце
інструменти...
Та й літо вийняте —
ще більш поглиблювать —
й жаліти:
всіх жаль що не усе —
весна і літо...
в вівтарях сил що в листі —
аж ще не все... розлито...
тож несказанне набира
де чорний дрозд –
там він світла Гора
дає любов співців: по ходу композиторів...
12.06.2022, з причастям!
свято Пресвятої Трійці,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
ДРЕВО
Поема
Марії, дивовижній Особі,
Богородиці і Цариці,
присвячую
1
Промислові породи
Не треба мене
в білий скік закип’ячувать,
бузковим скипанням – лиш пліт
перелізти б.
Не дихаючи
якщо перед Словом стояти
якраз нам тоді продихається істина
Бояться нас корені бояться і трави
бояться нещедрі
не люблять держави!
Ми п’яні, спиваємо Божії справи:
Куди Бог нас скине –
знецінюєм всякую славу...
Не обнімай, цвіте,
не подай нам плачу
Бузкові – старанно лиш пліт перелізти б
Не дихаємо молитовно
й не відаючи ми й не бачимо
тоді із глибин продихає нас Істина
Стряслись – загорожі! трясуться
народи
стряслись непривітні – трусять
самоцвіти!
бліде все:
й порожні, й промислопороди:
Бог дав с а м о р о д к і в !!
народе, куди між юдеїв нас діти?
2
Стовбури
Стовбури в безсмертя –
більш огорнені
в шум
шум
шум –
в ораторії
Вигляне пташинка –
всім привіт!
бульки-вигуки червоних мухоморів! –
не відходьте від високих творів
лісова любове,
теплокорії!
Стовбури безсмертні
більш огорнені:
в шум
шум
шум –
в ораторії!
В тілі моїм не виніть
нікого...
тягнеться: Весна! –
і мій привіт!
витягнувсь я
в добровільную убогість
і умом – що
аж чолом в той світ
не відходьмо від високих творів
о, я вас люблю,
о теплокорії!..
Стовбури в безсмертя
є огорнені
в шум
шум
шум –
в ораторії!..
3
Любов, що все творить
Недаремно все я
безнастанно моливсь,
Стане темно
у людському лісі...
Все без мене –
ні в формі, ні в змісті:
Зійшло сонце моє –
як Есхіла колись!!
Нас єдна
сама Велич – сих божих морів!
Дай любов!
дай любові одпрати сорочку,
довести яко донну незрящую –
до дарів!
до Морів! –
до громокиплячої точки!!
Ти є громокиплящая, – Ти!
Бо відкинула б, певно, оратора –
що без світла і знов-світотворення...
Дай летіть,
дай летіть, дай іти,
дай дійти...
Ти знаєш: не довести річ
до точки, до коренів –
просто не в моєму характері.
4
Над веснами
древо йшло за веснами
древо йшло за веснами
древо йде за веснами
коли я на небі все
перевальцюю?
хто безсмертне древо чує...
древо йде за веснами
древо йде за веснами
апетит тілесного
ніби не працює
прийміте й тілеснеє
в смиренні древесному
хто смирення чує...
хто смиренне чує
той хто Бога чує
сю любов древесну
сю любов древесну
аби не заплакала як дитятко
хто перевальцює
як вмирати стоячи
як вмирати стоячи
бо так свято чуєш
хто це загартує??
хто безсмертя древа чує
в насінинці чує...
пташка в моїм серці – захвилює
пташка в моїм чубі заночує...
світлії думки є
є ще світло і світліє
я ж росту –
ти чуєш?!
і яким рублем мене
перевальцюють?
хто безсмертне древо
чує
5
По слідах Фоми
Полюби мене цільного –
Того що єднає землю із Небом.
І печи уста мої повільно
Ти як поцілуєш –
Бог і поцілує...
я ж чую: ви зцілюєте...
маю на увазі:
уста серця
Бо ви мені любі,
так!! ви –
мені милі.
Я тягнусь
тим молоденьким
древом...
І старі дерева – нітрохи
не хиляться;
Ті, які готові, – вже на древі.
Жовтень, 2008; 18.03.2009
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2022
Святій Трійці —
з трепетом
присвячується
1
Слався!
Й що час
і що вічність —
забули про вдих
Чисте це серце
коли видихає —
довго не знають
хто в цих а чи в тих
але всі славу Тобі
колихають
все воздає славу Богу! —
в мене вселяєш Ти — змогу.
Слався! —
чого б це я дихання крав? —
це не крам —
Духа Святого я храм!
дрова сухі горять ясно
в повітрі —
і в вірі
Ти як вдихаєш — і видихаєш —
в храмі
все славу Тобі колихає!
Все хай воздасть — славу Богу!
Й все возлітає
на крилах! —
до Нього!
Слався!
так просто
дихаєш вічністю
час видихає у простір...
2
Солодка вдячність
входить в серце й
вічі —
солодка вічність!
Є чистота —
та так як в глаукомі
засіли люди титанічні —
наукові...
Це — в напівкомі:
то сильні! — менше з тим,
що ріже вічі їм
кудлатий дим...
Спасе!
то в слабкості
любов —
Твій херувим!..
3
А чи дума Папа
що це десь промнеться
І нова Парадигма
і несе і несе
й проминеться?
Се глаголю!
і до мене слово Христа —
і на волю:
і до мене з Духа —
й Краса ходить полем...
нехай буде волею!
Волі — то й волею.
Слава й воля
і я —
нехай храм славослов’ю!
світло й світ — через вії!
в світле світло вступивши —
світлію!
Й щоб душа
могла вийти у очі
то гортань —
найсолодша!
Й молоді й золотії — ті очі...
О яка то любов і надія!!
При мені тоді Ната* —
і їсти
не хоче.
4
Цілунки
Цілунки
(Мій Боже!)
Цілунки!
Цілунки?
люблю! — чи те знаю?
Діла...
а чи стихнуть ці луни
ці луни —
як вигляне Сонце
з-за гаю!..
Діла мої — може, це мати,
як слово (то донька) —
на небо
втікає?
Ти Кров дав.
Якби то те знати,
коли добивають,
коли й Ти ховаєш —
що ревне це діло
Тебе прославляє!!!
Не слово лиш токмо!
Як слово, родившись, — на небо
втікає!!
Лежав на тираді! —
а Ти
ходив, радив...
5
Як встав я під стоки!
під стоки!
під різнії стоки...
І Ти у мені —
продираєшся Оком
і я у Тобі,
й навертаєш, —
і став я простим, що
простіш не буває
і дивишся — Ти
препростим Своїм
оком!
Дім — може, мати,
раз слово (то донька) на небо
втікає,
огонь — по огневі угору палати!
огонь — це і лава! —
огнем це та Слава,
ба, й Славу —
таку —
я не можу не славить!!
6
Слався!
час-вічність — забули
про вдих
Слався!
Ти вдихнув
а чому це в китайців —
мільярд
несвятих??
Слава — любов, коли славиться
Бог!
Бог! —
це як ревність
любові у двох!!
7
Слався!
натхнення не крав:
Духа Святого я храм!
Дрова сухих душ
горять як у вірі,
хай віра — в повітрі,
повітря — хай в вірі! —
Отче і Сину і Душе з Небес!
Ти все вдихаєш —
і видихаєш!
Ти підлітаєш —
світ піднімаєш,
й на крилах, на крилах —
на крилах
всі возлітають! —
Слава!!!
Слався!!!
19.12.2016, свято всіхвипереджуючого
святого Миколая!
* Cпівачка Бога і Богородиці Наталка Половинка,
світова акторка і діячка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022
Поважні владики, отці і служителі Церкви — є в моїх друзях, як і співачки Богородичних напівів, і поети, і режисери, і композитори, і пілоти, а також жінки й чоловіки з розвиненим художнім смаком, — можливо в день св. вмц. Варвари нам всім слід задуматись?
Бо вона одна на весь світ є така, — десь вона велико-мучениця Варвара, десь Санта Барбара.
Бо при св. вмц. Варварі, що з Ісусом Христом, як нам триматись неправди? Це ж абсурд.
«Абсурдокамера» — мовила вже давно про це, що й нині продовжується, Ліна Костенко.
Можу для владик і отців, зайнятих нелегкими справами, віднайти слова
о. Олександра Шмемана, — який вслід любові проникав думкою в нелегкі розв’язки завдань Церкви, —
слова про олживість прив’язки поетів до десятиліть («шістдесятники», «сімдесятники» і т.п.),
бо вже є розпізнаність всього цього європейськими поетами і мислителями.
Тому що називати речі їхніми справжніми іменами — завдання поетів, які просвітлені дійсно від Христа.
Чи варто так, — як це своєю віддаленістю від Христа називають відповідно провінційно ті, що не усвідомлюють та й не відають цього знання, — надалі
називати шестидесятницею Ліну Костенко?
Я лиш запитую, бо це довгий процес.
Бо який масштаб або міру розп’ятості в серці з Христом має здобути хтось, аби не прив’язувати більш себе, і інші щоб не прив’язували, до певної епохи чи навіть десятиліття?
Я турбуюсь про вашу думку, лиш запитуючи.
І чи була така купа одномислителів, співпереживаючих цим, що до крові обдирають, запитанням і знахідкам, як в Ліни Костенко? Вона кликала, коли Стус був в тюрмі, але не відгукнувся з сучасників ніби ніхто.
Як таку піднесеність оцінити??
Любов’ю дати руку, яка від Христа, — чи згасити в одвічноземне?
Любов любить поміч любов’ю. Любов любить любов, — скорочено.
Може, буде порив в Костенко — поза все...
Прив’язка тоді не годиться.
Що ж, саме купу однодумців, наслідувачів можна або треба нав’язати і дописати Ліні Костенко? Може — копіїстів неповторного її стилю? Таж проголошена нею неповторність є якраз Задумом Творця: здійснення неповторного єднання поета з Богом і, завдяки цьому, єдино неповторна поетична реалізація. — Кожний поет, в Задумі, нічим не схожий до поета іншого.
Втім, це визнають — справжні поети!
Академічне мислення — зв’язуюче.
Тож додаємо головно визначального.
Не всі мають однаково добре і на рівних діючі праву і ліву половини мозку. Це так від природи. Зазвичай — є щось одне.
Не у всіх добре збережені спадкові гени.
Ще інші є чинники. Тому може бути й різниця в провідності Духу.
Та, ще скажіть, чи у всіх розум заведений у внутрішнє серце і з’єднаний Богом з серцем і духом? Є благодать?
Недорозуміння тому є.
Живий досвід життя в Богові творців теж різний.
Є нерозуміння одним поетом іншого поета. А нерозуміння — як ніби взаємне небуття (чи незустріч).
Взаємонерозумінням — світ зв’язаний.
Якщо ж така справа з більшим,
то як нам Ліну Костенко штучно применшувати —
називаючи-пов’язуючи, все одно вітальним або ущербним,
десятиліттям??
Треба подумати. В глибині серця.
Для Ліни Василівни — Бог півсвіту проверне, щоб збулась правда.
Любов — розв’язок усьому.
Бозна-коли, немов отой Памфалон з твору Лєскова, хтось з тих, хто любить Ліну Василівну (або й інших всіх любить!), чи гурт люблячих, розв’яжуть тоді
серцем-рукою те, що є від понять...
Бо хіба для вмц. Варвари і для світової Ліни Костенко у глибині серця, в світлі правди і краси, є лише Україна?
В таких творців сам дар належить Богу, і все є задля Бога-Сло́ва, і в вічність скеровується…
Оригінальні просять: думаймо серцем і просімо Христа!!
Якщо творець перебуває не в практиці Церкви, то ворог може прихопити його волю і свідомість.
Думка і воля пов’язані між собою. Потрібно поступово вправити свою волю
у волю Божу.
Вкоренитись у Христі і Церкві.
Благодать — там. Складайте, як Богородиця, в серці! Думайте в серці.
Так народ каже.
17.12.2015, свято вмц. Варвари, невісти Христової прекрасної!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950063
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
* * *
Наймилосерднішому
й найсолодшому Ісусу Христу
в трепеті присвячується
Трава набухає в правах
Стебла линвами — дибки стирчать
Рот зелений
розкриється
мов закричать
І все її носить
бо все її косить
В червні?
в червні
це і бува
Розписалась трава
пише й стрибає у небо
трава
Рот світу встарчає
зелені права!!
Добра в Небі Свята Трійця
зЕлені серця — зелене влива!!
08.06.2022,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2022
Вода – пам’ять і нерви душі Землі
як це і відомо... та невідомо, що вже
майже нема керівників держав:
некомпетентність, психологічна
провінційність, засліпленість
ума: ум не в Небі; клоуни і пошляки.
Не бачать цього нехристияни... і –
«теплохладні, номінальні»...
1
Христос і земля моя –
й вселенна благословенная!
Проведіть «визначних»,
проведіте відомих –
на поля і в ліси,
й де родились,– до рідного дому...
Та й зловіть – напоїть їх живою водою!
будуть геть вириватись, в біді,
Напоїть всіх Христом –
Він зновив сюю воду
й златою
ум підвів, –
й що побачать тоді?
Що Ісус і земля чия –
і вселенна благословенная...
Половіть жорстких німців,
бо будуть брикатись,
і крутитимуть біля скронь...
що – ліси і поет...
а вони не безумні,
мозково-дресированенькі...
ще й пихатії...
та метро –
це дорога у Небо...
й механічний є лет...
Так? Ісус і Огень Благодатний і вода
нова? то чиї і чия?
і вселенна благословенна? А?
ja? ja.
А піднята земля над собою:
земля нова моя! –
ja? ja –
І вселенна благословенная!!
О, Владичице Світу, відкрий мені рот...
Заговорю їм серцем, до води й дичини!
Що «вершина шляхів Божих є бегемот»;
Глибина, що у Тройці –
лісова полуниця
Хмельниччини!
Живий я! скачуть вгору пупками –
приорані,
Мов від лемішів – кури!
нехай в безум небесний поета прийдуть
процерковлені, Духосвячені і про-Ігорені:
не брешу – Все впаде,
Нові небо і земля не впадуть.
Скоро – небо де?
скоро – вода де?
де наші корені!
Інакше куцими
крутити вам біля скронь
впадуть –
з журбою дивлячись
на радісно воцерковлених!
Амінь.
2
І що це? що до ранішніх криниць –
Бджола,
і ще бджола,
і ще бджола...
Принесли відсвіт до цямрин –
аж блискавиць...
трудів і жару,
й дрожі тягот
медодня
що я так серцем нести
перейняв –
й так –
до дня виліту – з води –
Петра й Павла...
Ніщо велике
в світі впалім не звучить...
Ніщо величне, що Любов з Небес дала...
Унеможливлені
здє
геніальні
і безсмертнії діла!!..
Їх душа Божа найпослідущим
як придала,
чи роздала.
Хвала!
Хвала!
всім найпослідущим хвала...
Христос і земля моя
і благословенна Уселенная!
Хвала!
це найстрашніше для людської ліні
й всього зла:
сама природа Божа оддала
мені язик і – во язики!
Богопокірная! медом пролитому! –
недиким!
Божим.
Син – Бог воістину Великий!!
Хвала цим –
внємлющим громадою з язиків!..
Не знаєте! покірних Богу!..
І що, як непокірний, з цього...
29–30.06.2008,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
* * *
як Бог те захоче
у слова відкриються очі
і слово відкриє – вам очі
там Погляд пророчий...
Бог сяє
і розуму Погляд
туман розганяє!..
слова що із лугу святого
щодня бачать Бога!
рвоніться
ізографом в промені Світла зробіться
асфальт на чолі – й обітріться
ізійдіть з полону світського!
єсть Бог
Він так хоче
щоб слово відкрило
вам очі!
19.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022
1
місяць-молодик
блиском
блискучий й гостро дикий
черкне —
за пахощі Владики!
а
в супінь хмар
ще в досвіткові
упірне
наздоженіть мене
чи мене Бог
без крові з серця
у рай високий
наверне?
благословіте
Бога
не мене
простіте
простість
я відходжу —
вбік
коли все стане
Вічним Днем
2
Й ще раз на
схід —
пурпур
чи попуррі??
хто що? — ростить?
в грудневій грі
простеж
росте вогонь
росте
вогонь
в природи грі?
просте ж! —
і яку музику
я на серцях
зігрів!
я розігнавсь —
і хочеш, щоб я — розписався
за сонце!
Сонце сонць
Ти Бог щасливий
а щасливі — особливі
я у вікні —
до Тебе —
в чорній гриві
і що всі рами! —
якщо хтось
щасливий
я також серп —
молоді зуби!
цей я —
це щоби Ти
не роздобрів —
й не втратив щоcь! —
й не виявився у журі!
Ми й молоді! —
я роблю так
щоб Ти упрів!
О гарні! молодії зуби!!
вогонь
пурпур! —
Вогонь! не попуррі
а яку
Музику!
я у серцях
зігрів!!
3
Поеми — вічність
й день:
поеми дивляться людей.
«Світ вивихнувсь — і прагне
вправить вивих».
Твоя любов безсмертна,
Божа Мати!
Тобі було
мене із
пекла
витягати?
В Тобі — із Сином
я тягався
в грі
як мало
я носив
в монастирі
склади здавав
добром налляті
в тобі склади
тягав
і над горою
і у горі
і на горі!
жахав героїв
і бандитів
сичів
і гав
й нетопирів!
а особливо — на
горі!
а гніт мій —
в скерцо —
нагорів!
любов моя — це світ, —
крім Вас одних, —
жахати!!
і палець — я:
Твоя Любов безсмертна!
Божа Мати!!!
я плакав
я б плакав! — й що
тоді казати! (??)
Дійсно від Духа!
Дійсно — від Слова.
Дійсно — від Божої Матері
стоять плодовії
дерева
як в раю!
Як вляті.
Стоять й поеми! —
як в раю.
Як вляті!
Що буде з ближніми
моїми? — питати.
І питати.
Мені — питати!!
13.12.2017, на свято Андрія Першозванного!
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
Поема зглиблення
Цілком, повністю гірній
Діві Богородиці Марії
присвячується
1
а вершини підсушені:
блищать маківки в вірі
вся поезія — квіти
лиш на скелях!
на вітрі!!
вертикалям сувій
в Бозі я
роздягаюсь
і відтягують погляд мій —
мов затвор відтягають!
На! — вершини заглиблені
на!! — вже маківка в вірі
долі, душі — мов квіти...
як на скелях —
на вітрі!!
Повітря! —
по вірі!
2
Що генія у гори
виганяє
І генію надгірному
сприяє —
що у житті
перешкоджає...
Мій геній підняв
тигра —
і сприяє
І долу тигра
кинув
А сяє тигр на горах
мужньо
сміливо світиться —
да! черезсмужно —
і останеться — тигр!! —
нині!
і ви́ну!
Візьме іще яку людину
любов’ю черезсмужжям
викип’ячує
Та кликне:
не треба те що вгорі гине!
не треба те що геніїв
вип’ячує!
дайте Творця — мені — Єдиного!!!
Але ж що генія мого
вгору вганяє
та й генію надгірному —
сприяє! —
те що в житті
мені
перешкоджає...
3
Птахи летять —
як до дощу:
і інший помах крил
і інший ритм і скрик
а тембр захований
між спекою й прийдешністю
в язик
і в вітру
шум
а я слова звеличення гашу...
щоб чуть
звеличення Того,
Кого лиш серце
тихо чуть...
І серцем
люди й птиці
Кого Богом наречуть...
4
Оджарим, Боже,
вкрий ослів!
Віджарим, Боже, — моїх
добрих слів!
Тоді найкраще
м0’му Генію!... буває...
Ти з ним
і світ цей вибираєш...
Те, що торкнеться —
уважає:
уважаєш...
Ти!
5
Серце моє дісталось стелі,
і мить йому перепочити б!
Сонце почне любити Землю:
стирать личини і гасити.
Природа повела вже мову,
та тільки тихі
в ній чувають.
А в мене — лиш Любов Христова,
але як мало це для гаю!
Скоро Земля порве Росію
і скрикне Сонце —
благородством!
І ясно те: і що в ній сіють,
і певна путь для бджоловодства...
Ці, що жили, ці й повмирають,
а я нашвидко одспіваю...
Про те, що ви не чули: хто ви?
Яка ясна Любов Христова!!!
25—28.06.2015
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022
Одній Святій Трійці
з любов’ю
присвячується
1
Я світ переповнюю радістю
і — яскравістю.
Це ж треба!
щоб все так склалось!
щоб всі ловили на носі,
з того і з того краю,
те чим тополина
світ
вияскравлює
і чим
я — вияскравлюю
те що ніс знає — досі
Це ж треба!
щоб все так склалось!!
те що зменшилась
втратилась —
в світі яскравість
і всі раді логіці! —
ось всі повзають із тьмяними каганцями...
А ось світ ангелів! —
світло і над великими вельми
містами
і понад хутірцями!
коли ці всі —
помінялись місцями?
бо так є у внутрішній людині —
мир, радість!!
а зовнішнє — накладається ого їх!!
Чи Небесний огонь приніс
я — у слоїк?
Небесний огонь є свободний
у Правді!!
Тож я світові — складаю радість!!
І я знаєте чому
знову
переповнений насінням
коли дзвінкість стоїть!
Вознесіння!!!
2
Чого б вам
випадати
оце зараз
із сліпучого Світла
до логік???
3
Райдуги яскравості!
Світлі райдуги —
і з нами
Бог!!
Ви хочете щоб Бог лишив...
а ми удвох! —
лишив вас райдуг простих
вже і райдуг надлогічної радості
і світ тому заглох??
Та я незаконно
розвішую
пачками
світлосяйні радощі!!!
В райдугах світ
і в яскравості...
02.06.2022, з причастям,
свято Вознесіння,
03.06.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022
Одній Святій Трійці
з любов’ю присвячується
1
Я світ переповнюю радістю
і — яскравістю.
Це ж треба!
щоб все так склалось!
щоб всі ловили на носі,
з того і з того краю,
те чим тополина
світ
вияскравлює
і чим
я — вияскравлюю
те що ніс знає — досі
Це ж треба!
щоб все так склалось!!
те що зменшилась
втратилась —
в світі яскравість
і всі раді логіці! —
ось всі повзають із тьмяними каганцями...
А ось світ ангелів! —
світло і над великими вельми
містами
і понад хутірцями!
коли ці всі —
помінялись місцями?
бо так є у внутрішній людині —
мир, радість!!
а зовнішнє — накладається ого як!!
Чи Небесний огонь приніс
я — у слоїк?
Небесний огонь є свободний
у Правді!!
Тож я світові — складаю радість!!
І я знаєте чому
знову
переповнений насінням
коли дзвінкість стоїть!
Вознесіння!!!
2
Чого б вам
випадати
оце зараз
із сліпучого Світла
до логік???
02.06.2022,
свято Вознесіння,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022
* * *
Веселій і люблячій
завжди
Діві Марії
з любов’ю присвячується
Літо! літо!
Найусвідомленіші розливні
гукають
віти
й лоскоче вітер!
І звідти
й — звідти!
І по любові їздить
місто в передмістя
та передмістя напучає
місто
і літо! — й літо!
й як
любить всяке своє місце!
й це треба вміти...
Липнуть до холодильників.
Липнуть до червня діти.
Всі ж на повітря, всі — на повітрі!
І одривають як собачок —
й переставляють,
всі ж на повітрі!
На повітря!!
01.06.2022,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022
Поема
Натхненниці Діві-Матері,
неосоромній надії спасіння нашого
з любов’ю присвячується
1
У серце моє ароматна
Зірка
впала
а ще вона була —
така
Велика — що навіть
Євангеліє не написала
се дивизна
се...
може Вона
Океан без дна
все можуть Її очі
а виринаю я —
а наді мною
звізд океанище!
і палахкоче!!
це як в апостола Івана
«...і Слово було Бог,
і Слово було...» —
і в інше дух не може
чи й не схоче...
та левище — цей звід
небес
аж палахкоче!!
та я злюбовлюю
глибокі
в серці очі
й — Очі...
дивуюся —
і як взялись
у серці Очі
безпочаткові Очі
вже з ароматом — очі
це не інакше що
з любов’ю натекли!
й спасли —
мабуть
що Зірка...
і зірки...
спахне
і в світлі Божому ми —
йшли...
й чомусь не опускались
до імли...
2
і це речу
і це не заєць говоріння
Боже! що дах зриває
Боже! не дай світу змаління
Боже! дай...
да, я малий!!
чого ж Ти смикаєш —
що до Небес
коріння,
чого ж Ти збуджуєш —
ще й до землі коріння??
торгівлі хочуть?!
І Лев палає!
Південний Хрест палає!
да, я малий!
да, мені добре лиш з Тобою...
та я люблю!!
і це Ти знаєш! знаєш!
Чи я не плакав?
і окликаєш сам-на-сам
і так любов’ю дивишся—
чекаєш!
Чого б не казать правду
небесам!
А — розширяєш...
розширяєш,
розширяєш...
3
Архиєпископи — чи
любов мають?
Хоч техніку молитви радять...
Змаліли!
А Дух, що в відкриттях??
Але ж в Його Житті —
знання життя?!!
Боже! тож це кому я скажу правду???
Ти ж — Велич!
Велич! — та і чомусь мені.
Величі свідчення!! — й горохи
по мені.
Боже!.. вмістить хтось правду?..
Та я ж майже зазнав наруги,
Та не знеславлений Ти
в Неба й Землі
дні.
Та мають же любов й хтось
вмістить правду.
Да, є любов,
нехай в тюрмі,
нехай — на дні...
Всевидяща Любове, ти
плачеш у мені!..
Ми так й
проходим дні.
02.09.2019, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
Плавлять стару-стару світу
руду! —
Всі українці під небом ідуть —
воля
і сила
любов
і козацький дух*!
Всі українці — недремні
ідуть!!
Обрії тануть!!
Боже, вдивися в їзду...
світу путану
мов з гумором Галю — ведуть!!
воля
і сила
любов
і козацькі гумор і дух
30.05.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
*- всенародне самовизначення!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2022
ПІСТ І ЛОВИТВА
Поема
1
Всяка ямка,
всяке душі пониження,
всяка шпари́нка і дірка,
з дуплом
живе й неживе –
яке з ним тяжке зближення!
Всяка впадинка, шепіт
містом підсаджених,
всяке місто-ви́дум, сливе,
ринви – води у безодні впадання,
ринви – звіролюбови впадань:
ув па́даль…
А душа – нарече́на!
душа от не хоче падати…
Кинути промінь світла!
в пальцях Бога воно…
Тільки – вирівнятися б Господеві.
Заломати б ловитві душ веретено́!
О!
О!
Всяка ясність і пісня!–
духа спів – то молитва…
О!
О! я неправильний…
лишив літератури:
діло їх – геть від Бога…
У мені йде ловитва,
світлі й темні – й їх битва!
О! я ще не праведний…
І святе, мов очам сонце, є миле:
Вносить, вносить
і вносить! –
Ще вищії, вищії крила – і –
Крила!!
О! вітер гірний,
слави вітер,
вітер безсмертний повіяв…
Ода Богу!
й уважно чекає Марія…
Дух мій й серце –
летять!
о, я гарний:
земність, земність-+ внизу – все намарне!
Відпадають сумні міліарди,
скрутні міріади…
та – принади…
Грязь за колесом важковика́ –
опада так…
Тісно!!
всі і все, й всі назад –
до холодних безкриль опада́!
Й Царський Спокій
всеспокоєм тихим провіяв…
Цей весь світ – він мене не затримав!
чекає Цариця Марія…
Чуєш! як стаю сяйним і гарним!
Там лиш земність – і все намарне:
клоклаєінесу́нься.
Ніщо тобі не поможе.
Дай Боже.
Як нема любові Ісуса.
2
Слухаються внизу Анти-Господа, –
свого, гаспада́! га́спида…
«Не здавайсь світлу:
правильно, є дно, є вода…
Києву – хана́, озеро рибне.
Не вдавайсь звище: хтозна? –
тобі що більш загибельне…
Чуєте, там небо з замочками,
з духу, не з вод-дум… Ви тут зажили́!
В піст – що ми робили?
ви де вчора тільки були…
План – сорок років – цього замо́вчувать.»
Так що,
духом не вільні?
З Богом не знаєтесь??
І – це ви – на секунду
летючими рибами?..
Що ви, духом не вільні?!
Братці, та ви не літаєте???
Гладкі, жирні,
красиво-погибельні!..
Кажу: духом ще не літаєте? Як –
сповзаєтесь?..
Тридцять три – де то були?
Браття!!! –
так ви не орли???
Так ви – не орли!!!..
Ну знаєте…
Так: змулене озеро рибне!
Так, водна печать…
Як так похибились?
Себе встроїли в рибу: мовчать.
Мовчать!!
всі мовчать – як одна риба.
Очі біліють,
очі стають круглими,
квадратними,
мов аж гу́дзями.
Що ж їх потузить?
Я б підхопив! – і звідси Бог вміє…
Так заглибтесь у духа хоч думою!!.
Мовчать, як би скорчило у трипоги́бельне.
Хана, виходить – місто рибне!
Гади, знекрилені…
Що ж? аж не віриться: то не літаєте?
Може, чогось не знаю ?
Та ж страшно! може, ще навіть –
й поняття не маєте??..
Ви здогадуєтеся!
як – птиця у небо…
Але ж це – єдине, що на потребу!
Ну то й мовчіть, аме́би!!
Як так додуматись,
що ви щось знаєте ?–
як для цього – Святого Бога
не знаєте…
3
Тоді Сонце – живеє світило!– злякалось!
І все мале поникло-тремтіло,
долі своєї чекало:
То ж бо не царськість світила стемня́ють!–
То ж Бога Царя Живого,
Бога за все розпинають!!!
Ви! мінори! мінорнеє море!
всі жаби навкруг – твердо
окрадені в темі!
Поеми? жодної! нема в світу поеми!..
Ну, бо ж темно!!
Булькають в болоті, отемнені…
Дуже щасливо-раді,
Змахує плавниками ощасливлюючи
всіх – ста́ттю – естрада!..
Риба!
Антихристова печать…
Ро́боти –автомати цифроспільнії!
Півмертвії всі.
Ціхопіхотіхоенча́ть: що запитуєте?
Всі мовчать.
А Сонце? – Сонце! — простість дитинна!..
Єдність у Господі – проста й єдина.
Єднодух-цільність: птахи, дерева,
трави, луги з віттям: славлять!
небо, і море, і музика, й все у них –
славлять!
сміються від радощів !
невинні в єдинім привіті:
привітні! – співають…
У світі,
у божому світі нечулих єднають!..
О! що зтемнені!
ваші діти і того не матимуть…
Вас відрізають ? Щось відмикає?
Перевіртесь: розуміти чим маєм? –
Ворог – дітям –
все вже повідмика́є…
Світло – у вірі,
Тепло – через Христа,
Чесно мовте! – встигаєте?...
Ви дітей всіх вбиваєте.
Так!! природа звива́ється, коли сонце…
серцем всі – в душеоте́мненні…
Що всі знаєте про боже
великеє серце!?
Доморощеносправжнісінькі,
природні лиш генії!!
Згляньтесь на своїх дітей:
вже – «щасливі»…
Зливи вам щастя!
Злив! Небесного Бога діти блукли́ві…
Самі здогадаємось? –
аж надщасливі…
4
В Піст –
навіть Сонце сходить
немов на поку́ту…
Розливають нечисті
долом свою отруту!
Богу Усеєдиному –
лийте самі на серце
випари й вина:
Ні, браття,
ліпше лишуся у Дусі –
з Господом Сином.
Раз не постимось – не християни!
Які й з ким суперечки??
Словесник Його,
я в Бога речник.
Дай – хто ще стане.
Дай Боже,
це розкажу прибамба́тим:
полетим на планети:? на зіроньки? –
вчені є ? – сон це…
справжній провидець – півсон це…
Для чого стрибати, задерши носа,
на Сонце,
Як в Піст спіши́ть зіронька – Спасителю співстраждати??!..
Краще –
істинним світилам вселенної
з Богом порозмовляти!..
Краще ж – визнать, просповіда́ти
за вічність гріхи…
Нащо отемнювать
цю всю планету,
насотуючись й намотуючись…
Літати не допускають
тяжкі потрохи…
Лишіть гріхи!!
Глухні –
глухим…
Сину! дай проречу їм –
доганяли б і били їх
по головах корита!!..
Глянувши на Царицю Марію –
не хочу говорити…
Й чого бити?..
5
Ви знаєте?
Що остаток відмолить Марія!
Наскільки по-божому,
довжить Марія…
Але усміхається,
вказує на Миколая.
Сам святий Миколай!–
якого світ цей знає –
бо до нього біжать –
і всіх – мов дітей привітає!
Щось шепочуть, і дивляться,
й моляться, розповідають…
На що іновірці – вірять в казна-що –
а Бог припече – так до Миколая!!..
Якби ж не допомагав –
хіба так буває?..
Каз до кінця:
більше свічок, от чомусь,
біля ікон Миколая…
І веселі, мов ті свічки,
біжать знов, молоді,–
припадають!
Що ти, взагалі, за дивак,
що не знаєш, не кинеш
земний сон цей!
Потрібніший тобі святий Миколай –
Чи стрибки на ракеті на Сонце?
Потрібніші? – Бог, Марія і Миколай?
чи загарбати Сонце?
Бог тебе ж знає…
Поезія ж – незнищенна, нетлінна!
і нескорима!!
Безмежжя – і – о, Поезіє! вдар крила!!
Од Сина натхнення,
не ритми, не пульс, не рими!
І Бог – і я –
і поезія в небо знесла́!!
Кого посилає – кого в перелом
посилає –
Бог знає!..
Земне замикає! –
і як надихає! – небесні краї відкриває…
Відносні науки: поезія – істинна!
Народження вільне – і нескориме !
Бог – джерело і віри і крил:
постираю всі грими:
я у вірі і в слові!
бо мов Бог – я у них і між ними!!!
Однаково у серці –
і ріжуче й гостре –
богомилувати і стина́ть!!
Син Істина! – Поезія – істинна…
Бог – животворчеє Слово – непобориме!
Неухильне!! – побійтесь – непобориме!
Недокориме!..
Горла з вас, стовпи минулого,
позлітають, – а не рими…
Хай бреде тихо в культури –
всяке, неготове к незримому…
Душа!! –
Душа Марії!! – в любов заспіває:
Бог усіх щедро і поїть,
Бог усіх знає…
Бог – усе знає…
В любові – одкрили рота –
закрийте рота –
в любові – співають!
Бог святими співає!
Бог святий.
І що тут? Чи чуєш? – співає…
Березень 2006
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
КОЛИ ІКОНА СТАЛА ІКОНОЮ?
Поема
Пресвятій Трійці з трепетом
і любов’ю присвячується
Так? був би ти — тварина
якби не Бог
і світлий образ
твій не утримав:
це є людина!..
Й кого так обізвав ти малоросом
якби не віднайшов твій
образ...
ти їв би роси
але і очі виїдали б роси!
Іконописець — ніби в тобі Бог —
не став би
світлом
якби не виявивсь
не став у промінь
Світла —
і що у дошці
з фарбою
розквітло б?
Ти з фарбою
ти непросвітлена дубина —
замальовка!
Отець же любить Духа й Сина!
Ти — підготовка.
Без Духа й Христа слова —
що в болях маю ще родити —
ти без любові Отця й Сина
кого це ти зібравсь вбивати?
вже — убив ти?
тебе благословила Божа Мати??
ти слово ще й не чув
що богословіє й тебе освятить
бо ти ж без благодаті!!
а що як і твоєї Церкви настоятель??
які ось це творці розвитку Церкви?
бо ж без любові — плагіати!!
кажу вам — не повторюється —
Дух і Син — ще й Тато!..
І як ви — можете?..
чи як вам — нове світло це не взяти?
чи ви самі живі ікони — у неповторне
Царство Боже??
Ікона — як освятиться.
Це як і старець: з благодаттю!!
21.02.2021,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022
* * *
Людмилоньці
в любові присвячується
Так і проситься
якась землі підгорілість
аби ж тіні
повісилися підозрілі
але — нема
Бог — абсорбує
витончується — і несподівано дарує
дещо
аби переважала
небесність письма!..
Тож вовтузяться
просвітянщина й своїх мізків
омана
тож Любов Христа любить — аж
молодієм!
думка втікає бо народилася
ранком
рано
раптом вискакують з киреї
чи з мрії
і раптом хитались
чи в мене від Діви
натхнення нема
а раптом хтось чує —
небесність письма?
19.05.2022,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022
Розсудіть самі як воно:
Бога більше слухати,
чи людей?
СлОва щодо настільки
великих святих —
без благословінь їхніх —
ні, не буває,
жди і живи,
бо безсмертя
ви з Богом торкаєте...
Є Миколай — ти його любиш,
він знає:
він усміхнувсь...
іншим йде допомогти...
Чи відчув в серці усмішку ти?..
вже тим Отцевого діла
і правди сягаєш!..
Як же Любов Отця — ізректи?..
22.05.2022,
свято перенесення мощів Миколая,
Київ — третій вибір Богородиці
ЮРІЙ ЩЕРБАК:
...Третя світова війна вже йде. Не тільки тому, що велика кількість держав (42 учасника наради в Рамштайні) бере участь в антиросійській коаліції, але й тому, що перекриття РФ шляхів постачання українського зерна створило глобальну загрозу голоду для країн Африки, Азії, Латинської Америки.
... Ми переможемо. Але ціною великої крові, й великих жертв та руйнувань.
...Тільки вторгнення Китаю в росію допоможе остаточно знищити цю агресивну країну – одвічного ворога України.
... НАТО мусить уклінно переконувати Україну зробити честь Альянсу, посилити цю, як виявилося, невпевнену в собі та СЛАБКОДУХУ організацію.
...Майбутнє росії визначить карма: помста за криваві гріхи цієї країни, імперські амбіції та новофашистську практику – за всі злочини, що прирекли її на історичну поразку.
УЛГ, 23.05.2022.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
Апостолу і євангелисту
Іоану Богослову
любов’ю присвячується
Чи теє слово
до сердець гукає...
Любов і простота,
і радість, мир в Святому Дусі
биллячко світу шарудить у вусі
із солоду і випав в Пасху
і не знаєш
нічого
лиш одне — як сильно любиш
Бога
і любиш слово
у сердечнім русі
та й те святе — Христос воскрес!
Й воскрешена Ним —
Божа Мати!
А любить як!!!
Вона — Богиня,
то ж за благодаттю!!!
І все тут є — за благодаттю!
і своїм розумом чи зміг би
хто вести??
Із інтелекту
я на дух бажаю всім іти —
О серце з Духом,
все те знаєш ти!!
21.05.2022, свято Іоана Богослова,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2022
* * *
Богородиці, що не богослів’я,
а Живого Бога народила,
присвячується
Край асфальту і трав на межі
й кільцевою дорогою
з чотирма підземними переходами
ви собі і мені розкажіть
чом так блискають
в правді стрижі?
чом блаженні вони
поміж правди находами...
Чом так блискає
правда в мені
скажіть
що я завжди
до-слова
і голосу
на межі
я ж влаштований
поміж горами й горем
я в до-слів’ї
між серцем і словом —
й ми — заговоримо
Ви не знали богословіє
Духа Святого?* так кажіть
після блаженства повторимо
20.05.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
* - Церква теж не знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2022
Щоб шептало цвіло
і гуло
то Ти, Боже,
кинув слово — з Вогню
і на тло
щоб було
і цвіло
і гуло
і дочасне — Небесним
жило б!..
Мов на лагідність
що під небом
її проростання
стрясло!..
Ти зайшов і проник в
усе зло—
Мов бузок на серця!
і відкинув всяк зло.
І Себе в цю війну —
як на тло
що шкварчало й пекло
шкіру
і з Тобою цвіло
і гуло!
а не вічне —
так
вічним було!!
Я не бачу пісень цих
під склом!
Я не бачу псалмів сих —
під шклом!!!
Ти з’явивсь —
і не витрима
те
що тут пеклом було!
Але раз з серця випало —
нектар Твій над злом
раз і вдруге було
і цвіло
і гуло...
а дочасне — Небесним
жило...
19.05.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
Всесвятій Богородиці,
Наставниці і Натхненниці поетів,
з любов’ю присвячується
«Душа все знає
і душа все чує»* —
Ще не далеко слово,
Слово це благовістує:
Київ — це творчість
І свобода всім народам!!
Бо так чує й народ.
Бо день і ніч у Богові
прямкують
І де душа
свою зорю почує —
То дяка Богу! —
бо це відчує і народ!
Творця з народом
вже рікою не накрить,
Коли серпанком
в ньому
Сердечная зоря горить!!
Повз гори йде ріка
і в ній по волі Бога
чи й від піщаного від чогось
невситная зоря віками мерехтить!!
Душа все знає
і душа все чує.
Душа все знала спочатково.
Є не далеко в тобі слово...
У серці і в вустах!
18.05.2022,
Київ —
третій вибір Богородиці
* - з тринадцятої поеми І. Шевчука
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
Українці вертаються:
українці відчули -
росія зламана!..
Тепер безсмислених, зламаних
битимуть усі
з усіх боків
як гамана.
Повне відвоювання територій!!!
Кінець місяця -
повідчувайте якого,
якщо скоро!
Без решток армії забрали б
і ядерну зброю.
18.05.20022, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2022
Бог-Слову
Неосяжному
в любові присвячується
Нема слави людської,
Є слава Божа.
І що пам’ять людська?
А таки пам’ять Божа.
І здавалося б
тишком-нишком до Бога
підгребає-устремляється кожен...
Хто такий добрий
що міг би вечір світів підперти?
Як вважали австралопітеки
нема сили у города
в юрисдикції (о яка в мене дикція!)
в аптеки
тільки в понюху гудиння
картоплиння
сила йде від землі
аж до обрію
майже ацтеки
Хто ж такий добрий
що міг би вечір квітний підперти?
Скажуть освіта
із самоосвітою
Зможеш освітне — системне —
вглиб з самоосвітою...
Та й зсередини (!!)
і праведний
й що в очі дивився смерті
Хто ж то є Добрий
змішав метри і кілометри
що може й мене
направить й підперти?
Аут і метрам і кілометрам.
Стати з освіти?
Це так: жінки
здатніші є до освіти...
виховання?
виховання і діти
Звідки жага така
в росіянів до смерти?
за назвою — Спасові,
єретики ж — не лишались нестерті...
прийдуть китайці ...
На те є Добрий,
що може усіх підперти!!!
17.05.2022,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
Святій Трійці
із Святою Богородицею
надчуйно присвячується
У четвер під анапест
випав з Неба
перший текст... (якась — книга моя,
С. Ковалевич знає)
Сині очі!
Благослови, Отче, —
Щире серце!
Блискавки духу так хоче.
Що Ти знаєш, Отче?
О що Ти знаєш!
Що ж, Ти — Великий!
Що ж! я відчайний —
Зранку на Тебе —
Небом факаю!!!
Син Божий в серці!
Причастя!
Причастя —
й
Очі в Отці потопають!!
Всі діти світу —
чи оце знають?
Милосердіє! —
я не шприци —
я навіть поглядом їх не штовхаю...
Місць в Тобі много —
Христос це зробив
рай є — за драйвом
хто не в слові оцім
поза словом конають
А, хай їм!
А, хай! бо я
практик...
Сини світу? Прадактиль.
Сини Отчі?!
Де їхні очі??
Бог бо словом
цей світ ізціляє
Бог — син — й світ ,
й що у слові? Взнали
мабуть ви?
тут з кожної літери
має, не називаючись,
прийти і бути...
Бачите? —
нічого як слід не взнають...
А, хай їм!
Покинуть би всіх,
та Бог нашим словом вертає...
Борозенку через
серце й одземки
ну слухай , Шевчук — дуб!
прямостояча
в капілярах
інформація
ну кричать прямо: «я тебе найду!»
поморозенки
якісь
витають
Отче,
де їхні очі??
світ провертають?
Небом в Тобі
ув ударах факаю!!!
Бог-Слово зробив се...
А!
так!
в Сині — з безсмертя не випадають!!
15.05.2022, з причастям,
Київ —
третій вибір Богородиці,
прямо Божа удача...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022
* * *
Юній Весні,
Натхненниці Марії
присвячується в любові
Від оцієї кульбаби
Розносить синів по світу.
Чисті спалахи слави,
Чисті спалахи вітру!
Хвацька природ оправа, —
Літати, кружляти
й літати!
Літа підходить право.
З літом підходить правда —
Зблиск
є тут!
Благодаттю.
12.05.2022, після акафіста Богородиці,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
Вседержителеві
і Христовому Духові
присвячується
в виду російського лобі*
в єврействі
Страх має в собі кару**,
і хто боїться —
в Сонці Правди
іще не є Ікаром...
Ти жах для світу!
Якщо ти крилами в Христі
якщо не обважнів — не впав під стіл
і ледь тремтять крила прості —
якщо ти гарний!!
і зразу
геть стільці — і пробив хмари!!
і оковитість тече з хмари!
і зразу
кінчилися жарти!
і трясогузки і трясці
змішали карти!..
примари — світові примари!!
Ти — Бог! Ти — Слово!
Ти попередив
цих і всіх архарівців?
не попередив всіх архарів —
що цить — лиш слово
й всіх я вжарю!!!
світ протече бо я — любов до Правди!!
11.05.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
* Лобі — скоординована практика обстоювання інтересів
чи чинення тиску на законодавців і чиновників
неурядовими організаціями,
фінансово-промисловими групами
на користь того або іншого рішення.
** - з 1Ін, гл.3.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2022
* * *
Одвічному Слову —
Богу юності внутрішньої
і зовнішньої — присвячується
1
Так от же мед!
так йой же Бог так йой же юно
йой же липко
й медове слово є
й беруть тебе
і обдеруть як липку
І ходить Бог перед тобою й ходить
юний
блаженний ти — блаженний Бог!
і вам для вух обом
звучать щонайдзвінкіші струни
та йой же ранок і зоря
йой світла ясність
чи ходить слава по морях
чи там і сям
я маю в серці Бога
і лижу
в серці Бога
щось повно й невимовно
о невимовно — це прекрасно
о ти любителю
у тобі юність — усечасна...
2
це невідомо
у яку щілину
неізреченно я долину
з Божої вічності
чи Божого геж часоплину! —
як УПА*!
Чим? тим що
незреченно
де нога Божая ступа
тим юним
слово прилипа
іще таємніше
що
найблаженніші
так і не взнані
як найблаженніші...
10.05.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
* - Українська Повстанська Армія,
воювала проти всіх ворогів
незалежної України земної і України Небесної
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
Божій Матері
і жінкам-мироносицям,
надійнішим і люблячішим за апостолів,
присвячується в любові
На війні дух — найперша річ...
(Білецький)
діток — щоб не помстились...
все красти
гвалтувати
дівчат
лиш на очах в батьків
а матерів вбивати —
вже на очах...
Що чули курсанти?
оце, — продовжують навчати окупантів
їхні як ніби-то жінки —
безмозклі гуси
і осоружні* мами...
Курсанти в храмі:
дивляться й слухають церковні
письмена
і Дух їх любить і єдна...
і спокій духу і просвічення
їх дна...
І зійдуть як із корабля
на паперть храму...
всім сяючи ще мимохідь!!
Війна?
На них
не написалась ще
війна
08.05.2022, свято жінок-мироносиць,
Київ —
третій вибір Богородиці
* - остогидлий, немилий; огидний, гидкий;
(ворог) ненависний, клятий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
* * *
Мужньому Христові
мужньо присвячується
Хотіли...
щось незвичне?
То є Шевчук.
Ах ти, тварино!
Ах ти, тварино-й-ще людино, —
щоб у тобі пропала
вся язичність...
...Сила, яка урвала
Ісуса із апостолами і з човном
як ногу Він підняв — й
зразу ж до того місця берега
пристали!..
... Дух, що Филипа так пірвав
з води в місто —
Азот! —
що сухопутно
він показував з чистот
Ім’я Христа! —
попутнім тим містам —
коли мов вогнеметних слів —
і Того й другого
там і не знали й не чекали!!
Ах ти, тварино!
чи не тому Филип
там пробивавсь —
щоб у тобі і здохла
вся
язичність!
чи не тому що закривавлений
м’ясник —
було —
ще заїкнувсь що хочеться — незвичне...
То ви, собаки, зводите
убивчу звичність
а я собакам вводжу —
Божу Любов
немов дотичність!!
Ах ти, всесвітня, літаюча тварино!
07.05.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022