Стежинонька, стежинонька, стежинонька моя –
Бувальщина і жменя дум, та послана земля.
Зелених сосен висота, і мрія до світань
Душі – над суєтністю літ – злітать, злітать, злітать…
Приспів:
Життя ця пісня не мина,
З Небес сюди прийшла –
Моя любов, моя весна,
Всевишнього слова…
Як з себе витравим раба й на світло, як сльоза,
Господь у котрий раз – Боголюдина ти, казав.
Нас чистий ліс давно вже вчив – з Природою живи!
Вона завжди любила нас, її ти обійми.
Життя ця пісня не мина,
З Небес сюди прийшла –
Моя любов, моя весна,
Всевишнього слова…
Самим нам світ перетворить в той первозданний вид,
Коли нам Бог подарував між інших всіх Планид;
Тепер всі бачать, як із ним ми грубо обійшлись,
Світ Божий, радісний вже до колапсу привели.
Життя ця пісня не мина,
З Небес сюди прийшла –
Моя любов, моя весна,
Всевишнього слова…
Так Обійми мене мій ліс, журу життя згаси,
Скажи – даремно всі ждемо ми явлення Месій?
Як егоїзму збудемось, прийдем до каяття –
Назустріч руки подамо, май праведне життя.
Життя ця пісня не мина,
З Небес сюди прийшла –
Моя любов, моя весна,
Всевишнього слова…
В'ячеслав Шикалович
11.12.2023 р.
