В житті ми скаржимось на долю:
Вона у всьому винувата.
Приносить часто в серця болі,
Примусить плакати, страждати.
Ти ж мав колись в житті той скарб,
Чом не цінив, не шанував?
А він чекав уваги довго й впав,
І знову доля винувата.
Ми їй приписуєм нещастя,
Усе в житті, що не вдалось.
Вважаєм доля відреклася,
Зламалось щось й десь подалось.
А доля чує все і бачить,
Нам часто може доказать:
Самі ми винні, не інакше,
І треба нам оце прийнять.
Самі будуєм свою долю,
Сильніші неї в сотні раз.
Ми переможем у двобої,
І хай це буде без образ...
Я теж думаю що вислів -така доля- варто замінити на -так він або вона розпорядилися своєю долею. Багато чого можна було би уникнути якби вибрати правильний шлях.
Гарний вірш! Майстерно передали свої роздуми про долю. По житті,як на довгій ниві...є квіти красиві,а є і вразливі...Буває кохання, бува і страждання...Та мусими ми із цим змиритися. Сприйняти і витримати всі іспити нашої долі. Дякую!
Дякую. 