Забудь всі слова, про що говорю,
Забудь про мій погляд грубий.
Закрий цей момент, я не напишу,
Пробач мене, мій любий.
Бо твій інтерес, як аероплан,
Летить, пролетів, немає.
Душа твоя є, і серце живе,
Але мене не чекає.
Забудь ті слова,
Що вечором тим
Тобі з гаряча сказала.
Мені в ту мить
Так легко було,
Бо ті слова серце шептало.
А зараз сиджу, на стелю дивлюсь,
Так темно в моїй кімнаті.
Я вирву сторінки «Роман про любов?»,
Померли ті фрази крилаті.
Мені не болить, і серце мовчить,
Не можу вже помирати.
Піду я в альтарь, і там постою,
Під землю піду спочивати.
Дуже гарно! Від душі! А під землю йти не треба! 
