Поезіє, мене прийми
Таким, яким я є.
Хай станемо єдиним ми.
Хай серденько моє,
Яке у грудях стукотить
Впродовж всього життя
Заради тебе кожну мить,
Лиш світлі почуття
Породжує, а розум мій –
Чудовії думки.
Лише покинути не смій
Мене. Я залюбки
Вкладаю в вірші їх в той час,
Коли приходиш ти.
Тоді ніхто й ніщо вже нас
Не може розвести,
Бо в тебе поринаю я
Цілком, як в глибину
Морську, поезіє моя.
Я бачу лиш одну
Тебе, хай що би навкруги
Не мав я, бо я й ти –
Немов ріки два береги.
Мені з тобою йти
Призначила та доля, що
Її я сам обрав.
Відтоді вже ніхто й ніщо,
Хай де б я не бував,
Нас із тобою розлучить
Не зможе вже повік,
Допоки серце стукотить
У грудях. Я навік,
Поезіє, любов моя,
З тобою сполучивсь.
Заради і для тебе я
На світ цей народивсь.
Євген Ковальчук, 01. 02. 2021
