У літечка останній бенефіс –
Вклонилося природі на прощання,
Помандрувало за далекий ліс,
Лишивши осені свої вітання...
А осінь непомітною прийшла,
Взяла мольберт і фарби золотисті,
Принесла збіжжя з поля до села,
Щоб свято панувало у обійсті.
Підмалювала осінь дуги брів,
Вдягла шипшину в ягоди намиста,
Позолотила крони яворів
І вийшла в світ, мов сонечко іскриста.
Пташиним зграям помахала вслід,
Меди останні в діжку позливала,
Під дощових акордів супровід
Свою осінню пісню заспівала.
В корзину склала фрукти із садів,
Важкі, достиглі грона винограду…
Упоралась з усім до холодів
І закружляла в вальсі листопаду.
Тетяна Котельнік
Чарівно 
