Олегу Куліненко - Герою АТО, присвячені ці слова:
Так Олеже, тебе пам'ятають, дивись,
Тобі з неба все видно: живе Україна(!),
Юнаки, кращі юнки... Ти, з ними... колись
Прочитав по складам: " Мамо, я... - ще дитина?"
Твої вірші й сьогодні до школи ідуть,
Надихають - свою боронити країну!
Та чому на щоці материській, у путь...
Сльози їх проводжають.. - Синочок загинув?..
Ні! Він знову змагається в Київі десь..,
Віддаваючи силі спортивній наснагу..!
Бач, - Лелеки крилом, промайнув... в щасті весь,
Бо він вільною Неньку побачив! Зневагу
Ворогів, пам'ятає, та свій кулемет;
Як тягнув полтавчанина з нетрів АТО... - з них(!):
- Без руки... - цібеніла ще кров... В вир планет
Відлетали мрій душі.... - непереможних!
У війни є обличчя, від смерті бліде?
Так, на милицях йде, без ноги, чи без серця,
"Градом" спалений, чи ще живий, - не впаде
Патріот України(!) - Він, до Неньки вернеться...
У граніті, у думах, піснях... Боже, - ні..?
То навіщо тоді сповивали нас Мами...
В муках, щасті! Щоб горе відчуть в множині..,
Змовкнути в Україні з чужими... - вустами?
Нескоримі від Прадідів кращі Синочки(!),
Може хтось їх забуде сьогодні, колись?
Бач, тебе проводжють від школи... - Чом мовчки(?),
Наш, Олеже, Героїв шанують так... - скрізь.
ID:
1025501
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 31.10.2024 01:22:11
© дата внесення змiн: 31.10.2024 01:22:11
автор: vektor
Вкажіть причину вашої скарги
|
