Все було не так як написано. Дні і ночі тягнулись не реченнями та абзацами,
Роки проминали так само, як минають сьогодні,
І та ж сама різниця була між хатинами та палацами,
Як і різниця між ситими та голодними.
Мечі рубали шоломи, сікли обладунки, арбалети стрімко прошивали стрілами
Серця, так само, як кулі прошивають груди
На полі бою. За віру, землю, тиранів, визволення і нове життя.
Гралися у любов шляхетні, носили перуки,
Стягуючи корсет і помираючи від білил,
І тягнулася пісня вишивкою розпускаючи плахту, скидаючи руки,
Розкладала рядами лакованих пішаків,
Що дивом, чи долею ставали фігурами.
Попри все. Дні і ночі видавались такими ж довгими та безконечними.
Довгими та безладними,
Траплялися революції, повстання, голодомори, бомбардування міст,
Вересень гуркотів танками, літаками, бенладенами
Історія вручала потертий лавровий лист,
Безнастанно народжуючи нових тиранів.
Книги говорили про ідеали, малювали героїв, світи, освячували любов,
Дні і ночі проростали новими смоковницями,
Заростали травою руїни які покривав асфальт,
Місто оживало новими коханцями під старими куртизанками
І от
Знову сходило сонце,
І випалювало дитячий альт.
09.09.2023
