ЗОЛОТО ВПЛІТАЄ Простоволоса осінь золота́ Йде по плацу́ і ко́си розпустила, В усе, де може, золото впліта Ще й золотом навколо все скропила. Ніхто не дорікає в цьо́му їй, Адже вона – осіння господиня. Дивуються красуні золотій, Як ро́бить це чудовая майстриня. Чарівним пензлем кожного торкне Й сліди свої́ усюди залишає. Можливо, що одразу й не збагне, Що на шляху все в золото вдягає. Крокує гордо павою вона, Вальсує по бульварах і садочках, Чаклує чародійка ця сповна, І листя в позолоті у таночках. Поважно походжає краля ця, Всміхається усім-усім і всюди. Та у́смішка їй за́вжди до лиця́. Ще й золотить нічо́го не забуде. Простоволоса осінь золота́ Про себе не забула нагадати. Хоч в зо́лоті все листя обліта, Продовжує те золото вплітати. 01.10.2020 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
ID: 1026708 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу дата надходження: 17.11.2024 17:47:22 © дата внесення змiн: 17.11.2024 17:47:22 автор: КОРОЛЕВА ГІР
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie