Полегшене - удаване...
Задимлені спогади ніччю лягали на скроні,
Падали зарева, мовби остання луна.
Стомлені очі, здавалось, на диво бездонні
Ширили сутінь, якою зникала зоря...
Вона була іншою, мовби загублена дума,
Вона була вірною, мовби таланна роса.
Жадано бавила спокій: у ніжності - струнна,
Стомлено ки́дала попіл: у сумі їдка.
Доводила світу, що варта всієї любові,
Доводила сонцю, що сяє далеко-пітьмі.
Її б обійняти... Навколо засяяли долі
Інших людей, інших слів, та, на жаль, не її...
14.11.2024