Я десь була?
Чи може все здалося
У повінь місячну, коли всі сни пророчі?
Чи не наснився аромат волосся?
Чи дісно вітерець долонь лоскоче?
А може доторк уст таких гарячих
Лишив відбиток слів твоїх?
Кохаю...
І в очі вікон темних і незрячих
Тебе тепер щоночі виглядаю.
Зірки скляні, холодні та байдужі
Спостерігають, як я нишком плачу.
Як в люстра задивляються в калюжі,
Де краплі, зачаровані у блюзі,
До сліз моїх ридають на додачу.
Я знов засну -
Наснись, торкнись цілунком.
Прошепочі, що все це не даремно.
Слова твої солодким стануть трунком,
Надією та справжнім подарунком.
Наснись...
І разом в повінь ми пірнемо...
