Я йшов вперед до Тебе,
не доходив лиш крок,
Ти йшла вперед від мене,
не залишаючи й думок,
Ти мріяла про себе, я чекаючи, блукав,
спека в серці, спепелила радощі забав,
Ти була в цвіті зоряних плеяд,
я був осліплений в Тобі, немов сектант,
бажання тіла все згоріло в плині часу, дотла,
чекала знаку з ясного неба, а вже, темрява,
питав я в неба, чи є сенс в нашому шляху,
небо мовчало, додаючи мені лиш сивину,
минав день за днем, без нових новин,
тривожив сон мій вітер, лиш твоїх причин,
черкав пером, загоюючи прозорий біль,
сипав час на мене розпечену Тобою сіль,
текли барвисті ріки з вершин мого почуття,
я звик до болю серця, порубаного на шмаття,
чи скуштуєш Ти мій хліб, то вже вибір твій,
він був мягесенький, а зараз невідомо чи черствий...
ID:
1028638
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 16.12.2024 03:11:25
© дата внесення змiн: 16.12.2024 03:11:25
автор: Дмитро Кудрявцев
Вкажіть причину вашої скарги
|